Відома франківська журналістка розповіла про Італію і те, чого в ній не бачать туристи

Алла Пасс – кореспондент ТСН студія 1+1. Випускниця факультету іноземних мов ПНУ ім. В. Стефаника. Не  одружена, але закохана.

Об’їздила пів-Європи, але найбільше любить Італію. Тим паче, Аллі вдалося ближче познайомитися з нетуристичною країною, оскільки перебувала там кілька тижнів у справах.

Заробітчанська Італія

Обожнюю Італію. Це єдина країна, де мені подобається все.

Була там багато разів, найдовше – протягом двох тижнів під час відрядження у 2008-му. Ми там працювали над серією сюжетів для ТСН про життя українських заробітчан.

Дуже запам’яталося, що земляки вільно і без прикрас розповідали про всі аспекти життя на чужині: як нелегально перетинали кордон у труні, терпіли знущання працедавців, як проводять дозвілля, збираються в гуртках, вишивають та пишуть вірші, як декотрі не гребують торгувати власним тілом… Єдиний сюжет, який не вдалося зняти – про зруйновані стосунки з половинками, котрі залишилися на Батьківщині. Всі без винятку заробітчани навідріз відмовлялися торкатися теми сім’ї. Бо ж здебільшого ті сім’ї розпадалися.

Єдиний сюжет, який не вдалося зняти – про зруйновані стосунки з половинками, котрі залишилися на Батьківщині.

Архітектурна Італія

Під час відряджень завжди бракує часу на огляд історичних пам’яток. Тому музейну Італію досліджувала тільки ввечері – коли закінчувала зйомки і мала кілька вільних годин. До старовинної архітектури ставлюся вельми тремтливо. А такої величі, як в Італії, ще ніде не бачила.

Особливо до вподоби Верона: там ідеальна чистота, і на кожному можливому квадратному сантиметрі росте щось зелене. Повсюди, здавалося б, старовинні кількаповерхові будинки з мармуровими сходами, схожі на ті, що в Івано-Франківську будували за панування Польщі. Я була впевнена, що цим будівлям щонайменше сотня років. Аж ні! Виявилося, не більше десяти. Колись на тому місці й справді височіли стародавні кам’яниці. Проте, коли вони стали аварійними, будинки знесли і натомість звели не дев’ятиповерхівки, а відтворили точні копії зруйнованих будівель. Чому наші чиновники, які часто їздять у відрядження і подорожують за кордоном, не впровадять такий цінний досвід удома?

До речі, у середньостатистичних італійців не прийнято робити помпезний ремонт в оселі. Натомість усе просто, але зі смаком. Цікаво, що держава на щонайменше 50% відшкодовує вартість ремонтних робіт, виконаних за енергоощадними технологіями. Також передбачені певні пільги, якщо людина бере кредит на ремонт житла.

Держава на щонайменше 50% відшкодовує вартість ремонтних робіт, виконаних за енергоощадними технологіями.

Не можу не згадати, що у Вероні є знаменитий бронзовий пам’ятник героїні шекспірівської п’єси Джульєтті, який «виконує» бажання, що стосуються кохання. Аби все задумане здійснилося, необхідно потерти одну з грудей статуї. Туристам так сподобалася ця байка, що свого часу фігуру навіть мусили реставрувати, адже «чарівна» частина тіла стала геть затертою. Я хоч і не забобонна, але заради сміху теж виконала ритуал, потерла те, що треба, загадала бажання і сфотографувалася біля Джульєтти. Того ж року знайшла своє кохання.

Серед інших італійських міст, куди хочеться повертатися знову і знову, на першому місці – Венеція. Мене там не дратує ні купа туристів, ні вузенькі заплутані вулички, і навіть сморід, на який багато хто нарікає. Хоча найпопулярніша атракція Венеції – катання на гондолі – мене аніскілечки не вразила: човен як човен.

Під час роботи у Венеції наша знімальна група помітила, що в тамтешніх житлових будинках на першому поверсі одразу біля парадних дверей розкладені гумові чобітки різних розмірів. Завбачливі венеціанці пояснили: вода може піднятися будь-якої миті.

Небезпечна Італія

Місто на півдні країни Неаполь самі італійці називають бандитським. Пригадую нашу зйомку на місцевій площі Гарібальді, куди сходяться всі шукачі заробітку. Я тоді цілковито занурилася в робочий процес, а оператор через певний час зауважив, мовляв, досить довго поруч крутяться підозрілі особи. Тут до нас підійшов незнайомий українець і сказав: «Хутко сідайте в мою машину». Фактично, він тоді нас урятував.

Тут до нас підійшов незнайомий українець і сказав: «Хутко сідайте в мою машину».

Нам розповідали, що в Неаполі часто трапляються випадки, коли група місцевих бандюг спиняє в якомусь закутку туристичний автобус, аби почистити кишені мандрівників.

Однак така тривожна атмосфера лише в Неаполі, у решті міст Італії можна без хвилювань гуляти навіть уночі.

Ще одна неприємна особливість і споконвічна проблема Неаполя – гори неприбраного сміття, часто просто в центральній частині міста. Вивезення сміття там контролює мафія. Подейкують, тільки-но її щось не влаштовує, відходи припиняють вивозити. Часто їх накопичується так багато, що стає реальною перспектива екологічної катастрофи. Були випадки, коли до вивезення сміття залучали навіть італійську армію.

Вивезення сміття там контролює мафія.

До речі, саме з Неаполя почалося українське заробітчанство. На півдні Італії, як правило, легше влаштуватися на роботу, але й платять там менше. Більше можна заробити на півночі, але там вища небезпека депортації, та й вимоги жорсткіші – вимагають принаймні знання італійської мови.

На півдні Італії, як правило, легше влаштуватися на роботу, але й платять там менше. Більше можна заробити на півночі, але там вища небезпека депортації.

Взагалі, північ Італії, де сконцентрована вся промисловість, більш заможна, ніж південь. Цікаво, що між ними вже історично склалося певне протистояння. Корінні жителі півночі вважають рідний регіон колискою італійської культури і ставляться до південних земляків дещо зверхньо. Часом навіть принципово не їдуть туди відпочивати, не зважаючи на знані у всьому світі розкішні курорти.

Красива Італія

Італійці дуже красиво одягаються. Я не маю на увазі розмаїття відомих брендів, ідеться про відчуття смаку. Таке враження, наче ця риса закладена у них генетично.

Італійці дуже красиво одягаються. Таке враження, наче ця риса закладена у них генетично.

Подейкують, що з часу, коли українки масово почали виїжджати на заробітки в Італію, місцеві сеньйори нарешті змогли собі дозволити виходити на роботу. Адже буквально ще в середині минулого століття більшість італійок були домогосподарками.

Також я помітила, що в цій країні яскраво виражений культ матері. Й навіть закон у переважній кількості питань – на боці жінки.

А до рішення про одруження в Італії підходять надзвичайно виважено. Адже процедура розлучення вимагає значної тяганини й може тривати роками. Тому часто пари розривають стосунки, при цьому офіційно залишаючись подружжям.

Смачна Італія

В Італії пасту споживають щодня замість першої страви. Стандартний обід: салат, паста і м’ясо. За кілька тижнів ця страва мені добряче остогидла. Але щойно приїхала додому, вже через кілька днів захотілося скуштувати її знов, адже це надзвичайно смачно!

В Італії я насолоджувалася справжньою моцарелою – молодим м’яким сиром із буйволячого молока, що виготовляють на півдні країни. Він зберігається лише 2-3 дні. Незабутній смак: розрізаєш кульку свіжої моцарели, а всередині ще навіть молоко не застигло.

Варто також згадати фантастичні неаполітанські солодощі. Наприклад, баба – печене тісто (як для великодньої паски), просякнуте ромом. Ще один італійський гастрономічний шедевр – тістечко сфольятелла з листкового тіста із ніжним сиром рікотта. Я щоранку не лінувалася раніше прокидатися, аби ще встигнути забігти в найближчу кав’ярню по дивовижний смаколик.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 6

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.