Мед Атлант

«Космополітизм» ціною українського паспорта

Все, що прямо не заборонене – дозволене? В Україні можуть почати карати за подвійне громадянство, адже донині чіткої заборони цього не було.

Якщо цитувати Конституцію, то там зазначено: «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства визначаються законом». Якщо розглядати безпосередньо закон, то можна зробити висновок, що єдине громадянство зовсім не свідчить про заборону подвійного.

Петро Порошенко хоче, аби депутати якомога швидше розглянули його законопроект. Він пропонує ввести санкції за подвійне громадянство – забирати український паспорт.

Василь Климончук, директор Центру політичних та євроінтеграційних досліджень, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника

 Проблема подвійного громадянства виникла в Україні з початку її існування як незалежної держави. Законом не встановлено, як саме треба декларувати друге громадянство – в Україні немає відповідних форм його фіксації. Довести факт того, що громадянин України має паспорт ще якоїсь країни практично неможливо, а, приміром, Ізраїль, Румунія, Угорщина узагалі не видають довідок про подвійне громадянство, що робить неможливою реалізацію ухваленого закону. Практика життя в Україні, соціально-економічний, демографічний, міграційний, політичний стани створили  певні передумови до прагнення українців отримати подвійне громадянство.

Можна розділяти на групи і класифікувати за певними ознаками тих, хто став громадянином іншої країни. Чимало політиків, чиновників, бізнесменів мають навіть не подвійне, а множинне громадянство. І якщо дана категорія  робить це з метою ведення бізнесу, зосередження ресурсів в офшорах, мати можливість покинути країну у випадку різних загроз тощо, то більшість населення середнього класу прагне отримати подвійне громадянство тієї країни, де працює,  або знайти роботу за кордоном.

Цілком реально сьогодні отримати громадянство іншої країни за гроші. Є держави, які дозволяють стати їхнім громадянином автоматично: треба лише покласти певну суму на рахунок і через кілька місяців отримати паспорт. Навіть відвідування нової батьківщини не завжди є обов’язковим. В інших країнах трохи складніше: перевівши гроші в один із пріоритетних проектів економіки, заявник отримує тимчасову посвідку на проживання. Через певний термін її замінює постійна, а після п’яти років законного проживання можна претендувати на громадянство.

Світова практика, а особливо близька до нас європейська, ліберальна щодо подвійного громадянства. Такі країни, як Греція, Іспанія, Італія, Франція можуть бути прикладом.

Очевидно, що перевагою подвійного  громадянства є економічні вигоди, але вважаю це явище вкрай небезпечною для України тенденцією, особливо тепер, у стані війни. Напевно, саме тому Петро Порошенко вніс відповідний законопроект до парламенту. Слід зазначити, що там на розгляді ще два на дану тематику.

Василь Андрусяк, провідний юрист ТОВ «Юридична компанія «Моріс Ґруп»»

Прихильники єдиного громадянства одним із основних аргументів наводять загрозу національній безпеці. Варто визнати, що вона справді реальна. Однією з підстав для збройної інтервенції Росії в Грузії та Україні став нібито захист громадян РФ, які проживають за кордоном. При цьому, за деякими даними, перед агресією суттєво більшала кількість виданих Росією паспортів жителям сусідньої країни.

Також нещодавно інформаційний простір України сколихнув виступ віце-прем’єра Угорщини Жолта Шем’єна, який висловив позицію про те, що угорці за кордоном повинні прагнути автономії. І хоча в цьому виступі не було жодного зазіхання чи претензій до України, така позиція є державною політикою і неодноразово підтримувалася правлячою верхівкою Угорщини.

Але навряд чи можна вважати такий аргумент достатнім, щоб заперечувати ідею подвійного громадянства. Досить буде на законодавчому рівні встановити певні обмеження чи заборони, наприклад, неможливість отримання громадянства країни-агресора.

Крім того, обороняють принцип єдиного громадянства і з позиції патріотизму та любові до Батьківщини, котру, як і батьків, не вибирають. Жодним чином не піддаючи сумніву патріотичні почуття громадян України, варто звернути увагу на ту підтримку, яку надає нашій державі діаспора. Найяскравіший приклад – Канада: вона регулярно допомагає нашій державі в економічному, фінансовому, гуманітарному та військовому плані, особливо після початку АТО на сході. При цьому ініціатором більшості таких заходів є етнічні українці (часто в другому чи третьому поколінні), які не втратили духовного зв’язку з рідною землею, навіть якщо й отримали документи іншої держави.

Суттєвим є також внесок українських заробітчан, які мають другі чи треті паспорти, але інвестують зароблене в українську економіку. Навряд чи скасування громадянства України для всіх цих осіб збільшить їхню прихильність та внесок у розвиток держави.

Натомість прихильники подвійного громадянства, серед яких здебільшого молодь та люди середнього віку, наполягають на можливості різкого підвищення інтелектуального потенціалу країни через запрошення до неї та прийняття в громадянство висококваліфікованих іноземних працівників, усунення бар’єрів для громадян України щодо роботи за кордоном із подальшим поверненням назад та підтримка зв’язку з мільйонами українців, які з тих чи інших причин залишили рідну землю, але не перестають відчувати свою належність до українського народу.

Якщо звернутися до світового досвіду, то можна побачити, що на сьогодні політики єдиного громадянства дотримуються здебільшого країни Азії та Африки, а серед європейських країн подвійне громадянство заборонене в Австрії, Литві та Естонії. Інші країни або його дозволяють, або накладають певні обмеження на отримання.

Юрій Андрухович, письменник

Подвійне (чи навіть потрійне) громадянство не мало б у собі нічого поганого, якби наша країна не опинилася в ситуації територіальної невизначеності. Але маємо що маємо, тож усілякого роду захисні механізми мусять діяти на повну.

І все-таки я б не виключав можливості подвійного громадянства. Просто для початку слід було би створити список держав, з якими воно дозволене. Це мали би бути світові елітні держави, від яких жодної загрози Україні нема: США, Канада, ФРН, Великобританія, Франція, Іспанія, Італія тощо.

З усіма іншими країнами подвійного громадянства бути не повинно. З Росією і так званою СНД – категорично ні.

Володимир Розвадовський, завідувач кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника

Подвійне громадянство має швидше більше мінусів, ніж плюсів. Наразі це питання стало на порядку денному з кількох причин. Найперше, не новина, що чимало політиків зловживають люфтом в українському законодавстві щодо відсутності прямої заборони подвійного громадянства. По-друге, і чи не найважливіше, йдеться про загрозу з боку Російської Федерації, яка намагається надати максимальну можливість отримання російського громадянства жителям України. Це для того, щоби потім діяти за стандартним сценарієм «захисту своїх громадян», як це було випробувано вперше у Південній Осетії і Абхазії.

Якщо аналізувати законопроект Петра Порошенка, то вважаю його значення більшою мірою негативним. Гарант намагається імплементувати імперативну норму права для всіх суб’єктів, а цього не варто робити. Багато українців отримали другий паспорт, будучи закордоном на заробітках. Позбавивши їх українського паспорта, ми цілковито відсікаємо їхній зв’язок із Батьківщиною. Як на мене, необхідно глянути на два інші законопроекти – від Олега Ляшка та «Фронту змін», де передбачено, що покарання за подвійне громадянство торкається лише державних службовців. Звідти треба починати чистку, адже риба гниє з голови. З цієї ж причини сумніваюся, що законопроект Порошенка приймуть – кому вигідно рубати гілляку, на якій зручно вмостився?

На сьогодні не відомо, скільки саме українців мають подвійне громадянство, зокрема, яку кількість серед них становлять держслужбовці. Такого обліку просто не існує. Тому варто було би принаймні почати укладати договори з іншими державами, аби вони повідомляли про українців, які змінюють громадянство.

Андрій Карачевський, приватний підприємець

У контексті того, що наразі відбувається в Україні, я впевнений, що особи на державних посадах чи ті, що мають будь-який стосунок до державних справ, у жодному разі не можуть мати подвійного громадянства.

А для підприємців з малим і середнім бізнесом, як на мене, другий паспорт мало на що впливає. Так, громадянство країни, де ведеш свій бізнес, дає певні преференції, але також накладає і чимало обов’язків. Певен через власний досвід, що налагодження бізнесових справ з європейськими партнерами на території їхньої батьківщини залежить більшою мірою не від громадянства, а від фаховості і якості послуг чи товарів, які пропонуєш.

Я вже 10 років працюю з іспанськими партнерами, і за цей час остаточно зрозумів, що питання документів нічого не вирішує.

Ба більше, чимало українців, які мають посвідку на проживання в Іспанії і ведуть там свій бізнес, кажуть, що з радістю повернулися б додому і вели справи тут, навіть із умовою, що зароблятимуть утричі менше. Проблема в тім, що держава постійно вставляє палиці в колеса та не дає нормально розвиватися. Ти лиш відкрив фірму і ще не встиг нічого заробити, а до тебе вже разів зо 50 прийдуть із перевірками.

Василь Парфан, «франківський Кант»

Взагалі-то я не коментую питання, які стосуються політики, мене то не цікавить. Скажу лише одне: подвійне громадянство – це шахрайство. А бути шахраєм – це політика. А будь-яка політика – це чорнота. Натомість, де б людина не була, вона має нести світло.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 7

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...