Ліліана Гораль: від студентки до професора

Національний технічний університет нафти і газу цьогоріч відзначає своє 50-річчя. За цікавим збігом, єдина жінка-директор інституту, що входить до складу славетного франківського вишу, Ліліана Тарасівна Гораль, із рідним університетом – однолітки. Кандидат технічних наук, доктор економічних наук, професор, директор Інституту економіки та управління у нафтогазовому комплексі, знаний на Прикарпатті й Україні науковець, педагог,  усе своє  професійне та кар’єрне становлення пройшла в стінах рідної альма-матер. Понад 30 років тому вона пов’язала своє майбутнє тоді ще з  Інститутом  нафти і газу, обравши для себе, за порадою батьків, фах інженера.  Від студентки до професора, Ліліана Гораль,  знайшовши  справу свого життя,  росла та розвивалася разом з  університетом. Активна, цілеспрямована, щира, вона досягла вагомих  успіхів не лише на викладацькій та науковій ниві, але й в особистому житті.  Найбільше своє щастя вбачає не лише в улюбленій  роботі.  Радість жіночого та материнського серця – у родині: в чоловікові, з яким разом ще зі студентської лави, у синові, який повернувся з АТО та маленькому внукові.  У спекотну липневу погоду, коли в стінах інституту економіки кипить підготовка до вступної кампанії-2017,  запрошуємо його директора до розмови про те, чим живе навчальний заклад сьогодні та розпитаємо, чи складно будувати кар’єру  в одному виші у рідному, не дуже великому місті.

– Ліліано Тарасівно, економічні факультети є ледь не в кожному вищому навчальному закладі. Чим вирізняється інститут економіки та управління у нафтогазовому комплексі Національного технічного університету нафти і газу?

Так, справді, на сьогодні конкуренція серед економічних вишів висока. Але за той час, що я очолюю інститут, нам вдалося підвищити  реноме, рівень довіри до закладу в місті та області. Навчання у нашому інституті дає багато переваг. Ми готуємо фахівців за  5-ма  затребуваними спеціальностями: «Економіка», «Менеджмент», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Облік і оподаткування», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». За 5 років ми відкрили  нову спеціальність, акредитували магістерську програму з фінансів та банківської справи, додали спеціалізації «Економіка природокористування», «Маркетингова діяльність та управлінський консалтинг у підприємництві». Зараз інститут надає повний цикл освітніх послуг – від  бакалавра,  магістра, кандидата наук  до доктора наук. При ньому працює спеціалізована вчена рада, де захищають кандидатські і докторські дисертації. Як керівник аспірантури, маю 5 підготовлених кандидатів, одного захищеного  доктора наук,  незабаром ще 2 дисертації виходять на захист.

– Чи можуть студенти інституту паралельно отримати дипломи європейського зразка?

Щодо студентів, то у нас дуже розвинена програма академічної мобільності.  Всі студенти інституту економіки мають можливість семестрового обміну з Поморською академією в Польщі. Вони безкоштовно навчаються семестр у Слупську,  при цьому отримуючи сертифікати зарубіжного вишу за вивчені дисципліни, а  тут паралельно перезараховують ті предмети, які вони прослухали. Окрім того, час від часу наші студенти їздять на навчання в Німеччину,  Канаду та інші країни.

На магістерській програмі ми маємо систему подвійних дипломів із Краківською гірничою металургійною академією і тією ж Поморською академією в Слупську. При закінченні магістратури в Івано-Франківську, магістри отримують диплом європейського зразка. Це дуже приваблива програма, яка з одного боку  дає дипломи високого рівня, а з іншого позбавляє необхідності їхати на навчання  закордон одразу після закінчення школи.

– Чим живе навчальний заклад нині?

Інститут живе двома напрямками.  Перший – науковий, присвячений відзначенню 50-річчя університету. З цієї нагоди розпочато цільову  науково-дослідну  комплексну програму, де наш інститут має великий розділ, в якому обґрунтовує  економічну доцільність усіх прийнятих технічних рішень іншими інститутами, що є в університеті.

Друга складова – навчальний процес, який побудовано яскраво, інтерактивно,  з залученням нових форм та методів навчання. Зокрема, в цьому році підписуємо договір із платформою «Prometheus», де наші студенти, вивчаючи дисципліну,  зможуть паралельно самостійно освоювати  частину курсів, які читають всесвітньовідомі фахівці. Також ми стараємося урізноманітнити програму  за рахунок вибіркових предметів.

– Ваш викладацький стаж складає більш як 20 років. Чим відрізняється нинішній студент від того, який був, скажімо,  десятиліття тому?

Я надзвичайно люблю своїх студентів. В перші роки роботи впізнавала  їх по почерку, тепер не завжди пригадаю прізвище, але пам’ятаю візуально. Дуже тішить, що до нас приходять діти з  дуже високим  рівнем знань. До прикладу, минулого року одна з абітурієнток, яка вступила в інститут,  мала  рейтинг 198 балів із ЗНО з кожного предмету.

Чи змінився студент? – Ні, студент завжди однаковий.  Є частка дуже хороших, відмінників, є відсоток добрих студентів,  які не вчаться на відмінно, але досягають великих успіхів і є частка аутсайдерів, які згодом  себе  дуже добре реалізовують у житті. З мого досвіду, дуже маленький відсоток  випускників університетів не знаходять себе. Вища освіта дає глобальне бачення проблем, вміння аналізувати, вміння поводитися в соціумі, зрештою – комунікацію, певне коло спілкування.

– Розкажіть про колектив, який очолюєте.

Якісно наш колектив – висококласний і високопрофесійний, інтелігентний та дружелюбний до студента. Кількісно професорсько-викладацький склад інституту економіки становить  100 осіб, з яких 15 докторів економічних  наук, понад 70 – кандидати економічних  наук. Усі викладачі постійно проходять  підвищення кваліфікації, присутні на різних наукових заходах,  беруть  участь у великій кількості конференцій, в тому числі міжнародних, доповідаючи англійською мовою.

– Народившись у Івано-Франківську, закінчивши тут школу,  Ви усе своє життя  пов’язали  з одним містом та одним вишем. Це просто, чи навпаки – складно, стільки  років працювати та будувати кар’єру в альма-матер?

І просто, і складно.  У невеликому місті,  де всі один одного знають, досягти чогось можна, лише добре зарекомендувавши себе. Тому важливо дбати про свою репутацію та добре ім’я.

– Доленосні зустрічі є в житті кожного. Які люди найбільше вплинули на Вас як на особистість та професіонала?

Моє становлення як особистості відбулося в сім’ї,  в родині. За це вдячна своїм батькам, а  найбільше бабусям. Це були прості люди, але наскільки добрі, людяні, виважені.  Вони надзвичайно  мене любили. Я виросла в середовищі любові  і тому твердо певна – усіх дітей треба любити.  Так вони зможуть себе реалізувати, здійснити свою мрію. Мої батьки дуже сприяли моєму розвитку. Коли я захистила кандидатську, а потім докторську дисертацію – то була для них найбільша втіха. Також завдячую своїй сім’ї – чоловік та син завжди підтримували мене.

Якщо спробувати порахувати доленосні зустрічі, то я б сказала, що їх було 3.

Перша – це  знайомство з  моїм чоловіком, з яким ми вже понад 30 років разом. Друга – з  моїм добрим  товаришем  по життю, вчителем Володимиром Ярославовичем Грудзом, професором ІФНТУНГ, завідувачем кафедри. Все життя відчуваю його  професійну підтримку, можу завжди прийти за порадою.

І третя доленосна зустріч – із ректором, Євстахієм Івановичем Крижанівським, який  запросив на посаду директора інституту економіки.

Завдяки цим людям відбулося моє становлення як жінки та керівника.

– Ваше професійне  життя пов’язане з технікою, технологією, економікою, а на дозвіллі Ви з сім’єю захоплюєтеся мистецтвом, колекціонуєте картини франківських художників,  любите андеграунд. Як це поєднується?

Такі інтереси гарно доповнюють один одного. В мені поєднується традиційність, сімейність і тяга до нового, до прогресу. Дуалістичність характеристик – з  одного боку техніка,  з іншого мистецтво, на стику дають доброго директора інституту. (посміхається).

– Про що мрієте найбільше?

Про мир в Україні. Мій син був мобілізований 5-ою хвилею. Той рік і 4 місяці, поки моя дитина воювала в зоні АТО, на передовій,  були для мене найгіршими та найскладнішими часами всього життя. Тому розумію всіх матерів, дружин, чиї сини та чоловіки зараз на війні і молю Бога про мирне небо над Україною.

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...