Відомий франківець розповів про речі заради яких варто відвідати Австрію

Юрій Андрухович – одна з найвідоміших персон сучасної української літератури, класик сьогодення. Лауреат кількох міжнародних літературних нагород. Твори письменника перекладені та видані по всьому світу. Юрій відвідав багато країн, у половині з яких проживав певний період. З Австрією знайомий особливо близько. Із читачами «МІСТА» письменник поділився тим, що йому самому цікаве й любе у цій країні.

Феномен мови

Говорять в Австрії німецькою, але от німці з цієї мови насміхаються. Мабуть, їм вона здається занадто «сільською», провінційною.

Австрія – це села, містечка, кукурудзяні поля, виноградники, фруктові сади, гірські полонини, корови. А Німеччина – великі промислові міста, суперсучасна урбаністика. Насправді це дуже грубі стереотипи, але німці, які сміються з «австрійської німецької», напевно, у їх полоні. Якщо серйозно, то це все ще відкрите питання: чи мова, якою говорять австрійці (причому в кожному австрійському реґіоні вона знов-таки інша), є лише різновидом німецької, чи все-таки окремою мовою.

Література

В австрійській літературі є речі, які мають для мене особливе значення. Поезія Ґеорґа Тракля, проза Йозефа Рота, Роберта Музіля. От не знаю лиш, куди віднести Рільке і Кафку: до австрійської літератури чи до німецької. Чехи сказали б – до чеської (сміється). Принаймні про Кафку, бо Рільке явно не їхній, хоч і народився у Празі. Був ще такий дуже своєрідний прозаїк Фріц фон Герцмановскі-Орландо, я його трохи перекладав. З теперішньої австрійської літератури мені завжди цікаві Петер Гандке, Роберт Менассе. Як і мої добрі друзі – Карл-Маркус Ґаусс, Мартін Поллак.

Культура

Мені здається, психоаналіз доктора Фройда народився у Відні зовсім не випадково. Австрійська культура, можна сказати, психоаналітична від природи. Вона багато працює зі снами, підсвідомістю, травмами, смертю і сексуальністю. Я сказав би, вона в цьому така своєрідна, що споріднених із нею немає, – хіба що митці з інших культур потрапляють під її впливи.

Кухня

Австрійці завжди були матеріально багатші за українців, тож і кухня в них традиційно багатша. Бідні люди їдять щось найпростіше, щоб мати силу працювати. Багаті – щоб отримати від їжі задоволення і при цьому поспілкуватися. Але галицька кухня багато що від них перейняла. Зрештою, й сьогодні в нас уже ледь не в кожному кафе чи ресторані на десерт замовите штрудель! Є значно більше прикладів, звичайно. Просто я на цьому не дуже знаюся, бо не вмію готувати. Зате коли я в Австрії, то обов’язково бодай раз замовляю їхній класичний Wiener Schnitzel – золотистий, тонкий і хрусткий. І червоне сухе вино суто австрійського сорту Цвайґельт (Zweigelt).

Природа

Природа Австрії прекрасно загосподарена. Вона сама по собі чудова, і в той же час людина дуже уважно з нею взаємодіє. Навіть вода в озерах і річках справді чиста. Це країна, в якій сільське господарство зробило націю багатою.

Відмінності Австрії та Швейцарії

Клімат Австрії і Швейцарії не є аж такий однаковий – вже хоча б тому, що географічно Австрія дуже розтягнута зі сходу на захід. Якраз на заході вона межує зі Швейцарією, й там, особливо у високогір’ї, клімат і справді дуже нагадує східно-швейцарський. Проте головна різниця не у способах сільського господарювання, а в особливостях суспільного укладу, що відбилися в національній ментальності. Швейцарія – це передусім самоврядність місцевої територіальної громади. Цей досвід у них налічує вже по 700-800 років, коли не більше. Австрія ж має за плечима й імперську централізацію з абсолютною монархією, і парламентську монархію, і демократичну республіку, і фашистську, потім вона стала частиною гітлерівської Німеччини, відтак знову демократією… Австрійська ментальність дуже химерна й доволі покручена.

Досвід

Починаючи з часів цісаря Франца-Йосифа, австрійці у війнах лише програвали. Особливо нищівно – у 1918-му й 1945-му роках. Мабуть, це і є найкращий шлях, аби з войовничого народу стати миролюбним (сміється). Українцям нині не до того, ми нікому війни не оголошували, але неоголошену війну ведуть проти нас. Австрія в такій ситуації не бувала ніколи, хіба коли Гітлер її приєднував у 1938 році до Німеччини. Але вона тодішня опору не чинила й австрійці в переважній більшості привітали Гітлера. Цьому ми в жодному разі від них учитися не повинні.

Заради чого варто відвідати

Заїхати до Австрії варто заради можливості потрапити на берег Дунаю й посидіти над ним. Дунай (австрійці називають його Donau, й він у них жіночого роду) саме на австрійській території поступово набирає величі й розмаху, а його береги надзвичайно красиві. І в ньому чудово купатися.

Автор: Христина ШПУК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 10

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...