Франківцям розповіли про порушення прав людини у місцях несвободи та хто їх виявляє

Сьогодні, 8 листопада, під час зустріч від ОБСЄ Cafe в Івано-Франківську, що була присвячена темі Прав людини в України, одним зі спікерів стала регіональний координатор по зв’язках з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Світлана Дем’янчук.

Вона розповіла, що у 2016 році було створено громадську організацію моніторів Національного превентивного механізму «Україна без тортур». А з 2012 року Національний превентивний механізм в Україні діє у форматі «Омбудсман +», що передбачає моніторингові візити офісом Омбудсмана з громадськими моніторами – волонтерами до місць несвободи.

І це не тільки в’язниці, СІЗО, ізолятори тимчасового тримання – а й психіатричні заклади, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для людей похилого віку та людей з інвалідністю, пункти тимчасового розміщення біженців, соціально-реабілітаційні центри тощо.

Усе це – місця, де людина перебуває під повним контролем держави й не може його покинути за власним бажанням.

У закритих закладах майже постійно знаходиться близько мільйона українців. Саме за дотриманням їх прав і умовами утримання в місцях несвободи стежать представники Національного превентивного механізму. Разом з громадськими моніторами вони відвідують місця утримувань і попереджають катування.

На сьогоднішній день проведено більше 1000 візитів Національного превентивного механізму. З них  25 провели на території Івано-Франківської області.

Наші візити без попередження. Жоден керівник не знає, куди ми направляємося. Єдине, що може знати громадський монітор – це якому відомству підпорядкований об’єкт: Міністерству соцполітики, Міністерству внутрішніх справ чи освіти, чи охорони здоров’я.  Під час візиту ми 5-10 хвилин спілкуємося з керівником і кажемо йому, що маємо право відвідувати будь-яке місце в його установі. І він зобов’язаний нам не чинити опору. Жодного разу не території області перед нами не зачинили дверей. Маються на увазі тільки місця несвободи: колонії, ізолятори тощо. Ми відвідуємо місця, де люди утримуються за рішенням державного органу або за мовчазною згодою.  Ми не можемо, для прикладу, прийти в лікарню і відкрити операційну.

Найбільше місць несвободи серед відомств, – у складі Національної поліції України.

У відомстві існують як офіційні місця несвободи, спеціально обладнані, так неофіційні – наприклад, кабінети оперативних працівників та слідчих, кімнати для проведення допитів, у яких людей можуть утримувати проти їх волі.

 Є місця несвободи неофіційні. Це там, наприклад, де поліція може тримати нелегально підозрюваних, обвинувачених людей. Це можуть бути кімнати чи кабінети слідчих, в яких вони систематично проводять слідчі дії, де вони їх не повинні проводити. Під час візитів ми часто туди заходимо, – розповідає Світлана Дем’янчук.

Типові порушення прав людини, виявлені в органах, підрозділах Нацполіції України: порушення в сфері застосування фізичної сили та спеціальних засобів; порушення права на належні умови утримування; право на захист; право на охорону здоров’я та медичну допомогу; порушення права на приватність; неналежне ведення службової документації; відсутність ефективної системи попередження неналежного поводження;  недоліки у професійній підготовці працівників поліції; тощо.

 У нас будь-хто може зайти у відділ поліції і бути незареєстрованим. І не зрозуміло, як він зайшов і як він вийшов. Відеоспостереження може вестися лише на одному вході, а на інших його немає.

В установах  виконання покарань та попереднього ув’язнення Міністерства юстиції найпоширенішими порушеннями є: застосування психічного та фізичного насилля до ув’язнених; порушення в сфері застосування фізичної сили та спеціальних засобів; порушення у сфері застосування заходів дисциплінарного впливу; порушення права на належні умови тримання ( у тому числі харчування); порушення права на гідні умови праці та її оплату;  порушення права на медичну допомогу та порушення інших прав ув’язнених.

Моніторимо психоневрологічні диспансери, туберкульозні та нарковідділення, хоспіси, дитбудинки, інтернати, які належать до відомства Міністерства охорони здоров’я. Найпоширеніше – це виявлення порушення фізичного обмеження, порушення законодавства щодо госпіталізації до психіатричних закладів,. Навіть у нашій області могла поступити недієздатна особа без дозволу опікуна, без рішення суду. Порушення права на користування власними пенсійними коштами. Люди, які перебувають у таких закладах, не можуть самостійно розпоряджатися коштами і вони передають їх персоналу, який купляє втридорога.  Також  фіксується порушення, коли заклади такого типу виконують функцію геріатричних. Їм вигідно бути там, а не в геріатричних, які забирають 75% з пенсії на утримання, а психлікарня не забирає нічого. І людина може мати пенсію і фактично там жити.

Буває і таке, коли всіх людей зганяють в одне приміщення, а всі інші кімнати зачиняють. На думку персоналу вони можуть перебувати і кімнатах лише певний час.

Так само в деяких школах – інтернатах, в які ми приходимо, на спальнях висять замки. Такими у нас закривають комори. Дитина може піти прилягти тільки тоді, коли зробить домашнє завдання у класі. Коли ми сказали, що можливо комусь з дітей стало погано, може виникла потреба усамітнитися, то нам відповіли: «Ви це навіть їм не кажіть! Не можна! Вони як дізнаються, що можна піти лягти, то на уроки ходити не будуть». Але буває, що хочеться просто відійти і побути самому. На жаль, у наших місцях несвободи усамітнитися неможливо, практично, ніде, – каже регіональний координатор по зв’язках з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Світлана Дем’янчук.

У хоспісах основне порушення – неналежне надання медичної допомоги та невиконання основного завдання – паліативної допомоги, попередження та лікування хронічного та больового синдрому.

Ми відвідали в області Яблунівську лікарню, де є хоспісне відділення. З 20 чоловік тільки одна людина була паліативно хвора, а  інші просто там жили. Серед них були й ті, кому подобалося, що не забирають пенсію. А були й такі, що просто не мають де жити.  А є люди, які потребують паліативного догляду і не можуть його отримати, бо немає місця.

У закладах системи освіти представники Національного превентивного механізму фіксують порушення прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Проблеми соціалізації та працевлаштування випускників спецшкіл. Порушення прав дітей із сільської місцевості. Незабезпеченість підручниками шкіл для дітей з інтелектуальними порушеннями. Неналежні умови проживання дітей. Застосування вихователями непедагогічних методів впливу.

У геріатричних закладах, спецвідділеннях, дитячих будинка-інтернатах, які перебувають у віданні Міністерства соцполітики виявляють випадки жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження з підопічними. Порушення права на медичну допомогу. Відсутність належної допомоги важкохворим дітям.

Також жоден заклад на сьогоднішній день не здійснює перегляд, чи повинна у інтернатному закладі перебувати та чи інша особа. Це є порушення Закону України «Про психіатрію», ст.23. Наскільки мені відомо, починає тільки створювати комісію Снятинський дитячий будинок-інтернат, – зазначила Світлана Дем’янчук.

У багатьох закладах монітори НПМ так само знаходять антисанітарію, відсутність доступу до свіжого повітря та питної води, бачать неналежне харчування та медикаментозне забезпечення, необґрунтовано суворий пропускний режим, є проблеми з використанням особистих коштів підопічних.

Читайте також: Головному освітянину Івано-Франківська вказали на неприпустимість дискримінації педагогів за віком