Батьківщина Моцарта й Гітлера

Коли галичани говорять про свою близькість до Європи, то неодмінно згадують стару-добру “бабцю Австрію”, маючи на увазі Австро-Угорську імперію, яка в ХІХ – на початку ХХ століть була таким собі “монархічним євросоюзом”, що об’єднував різні нації у спільних кордонах. Споруджені кам’яниці, прокладені залізничні колії, збудовані мости і дороги – все, що було зроблене в Галичині “за Австрії”, надійно служить дотепер і породжує у галичан певні сентименти до цієї країни. При цьому про саму країну на загал відомо не так вже й багато – віденський вальс, шоколадний тортик “Захер”, гарна архітектура. Можливо, ще хтось згадає, що Австрія – батьківщина не тільки Моцарта, а й Гітлера…

Ця країна завжди була таким собі прикордонням: у Європі – місцем, де сходилися слов’янський та германський світи, а ще тут відбувалося одвічне протистояння мусульман із європейською цивілізацією. Саме під стінами Відня у вересні 1683 року відбулася битва османського війська візира Кари-Мустафи з об’єднаними польсько-австрійсько-німецько-козацькими вояками під проводом Яна Собеського, внаслідок якої вдалося зняти облогу столиці імперії Габсбургів і тим самим порятувати Європу від турецького поневолення.

До речі, саме в битві за Відень загинув Станіслав Потоцький – син засновника Станиславова (нинішнього Івано-Франківська) Андрія Потоцького. Серце загиблого героя поховали у віденському костелі отців-францисканців, а тіло привезли до міста, названого на його честь, і поховали в родинному склепі Потоцьких у підземеллях тутешнього костелу (тепер – Музей мистецтв Прикарпаття).

Окрім того, за легендою, саме під час битви за Відень український шляхтич Юрій Кульчицький успішно виконав таємну місію, пробравшись через ворожий табір до союзників, та отримав за це нагороду – 300 мішків трофейної турецької кави. Нібито саме ці трофеї з обозу Кари-Мустафи поклали початок першим віденським кав’ярням, а згодом призвели до поширення традиції вживання напою у цілій Європі та в Галичині зокрема.

До слова, про ті буремні події османської навали, відбити яку допомагали й українці, дотепер нагадує пам’ятник козакам, встановлений у Тюркеншанцпарку на відзначення 320-ї річниці визволення Відня від турецької облоги, а також у зв’язку зі святкуванням 12-річчя Незалежності України.

…Історія цієї країни насправді значно давніша, заселення її теренів почалося ще в епоху палеоліту. Згодом, у добу раннього заліза, територію нинішньої Австрії населяли носії Гальштатської культури, а приблизно у 500-400 роках до нашої ери тут з’явилися кельтські племена. Розбудова перших міст почалася за часів Римської імперії, саме тоді були збудовані такі укріплення як Віндобона (теперішній Відень) та Юванум (Зальцбург).

Загалом в Австрії всього п’ять великих міст: у столиці держави Відні проживає майже чверть усього населення країни, другим за величиною є місто Грац, Лінц – великий річковий порт на Дунаї, Зальцбург славиться своїми культурними пам’ятками, а Інсбрук – столиця високогірного району Тіроль.

Територія нинішньої Австрії – це фактично німецькомовна частина колишньої імперії, якою майже чотириста років (від 1526 до 1918 року) керувала одна з наймогутніших європейських монархічних династій – родина Габсбургів. До речі, дотепер у цій країні з особливим трепетом ставляться до Єлизавети Баварської, дружини імператора Франца Йосифа I, яку пестливо називали принцесою Сіссі. Вона стала жертвою убивці-анархіста, який проштрикнув жінку ножем під час прогулянки біля Женевського озера. До речі, пам’ять про трагічну загибель Єлизавети збереглася в українському фольклорі завдяки створеній галицькими лірниками пісні, що стала народною. У ній, зокрема, є такі рядки: “Бодай тоту Швайцарію нагла кров заллєла – була б наша цісарева аж до дзісяй жила”.

Територія нинішньої Австрії – це німецькомовна частина колишньої імперії, якою майже чотириста років керувала одна з наймогутніших європейських монархічних династій – родина Габсбургів.

Також особливою пошаною в австрійців користується імператриця-реформаторка Марія-Терезія, за часів правління якої, до речі, відбувся перший поділ Польщі, після котрого Галичина перейшла під опіку австрійської корони. На її честь названо одну з найголовніших площ австрійської столиці, так звану «площу музеїв», де розташовані Природничий музей та Музей історії мистецтв. Тут встановлений величний пам’ятник Марії-Терезії та її найближчим соратникам, який обов’язково фотографують усі приїжджі.

…Зрештою, саме для того, щоб оглянути тутешні музеї та помилуватися архітектурою здебільшого й приїжджають до Австрії туристи з цілого світу. Колекції цих музеїв також дуже цінують науковці. Досить сказати, що лише у Природничому музеї налічується понад 20 мільйонів експонатів – вражаюча кількість (до речі, збірку почали формувати ще у XVIII столітті представники династії Габсбургів, придбавши першу колекцію з 30 тисяч експонатів).

Найвідомішим артефактом Природничого музею є так звана Венера Віллендорфська –статуетка жінки, що походить із 22-24 тисячоліття до нашої ери! Серед тутешніх рідкісних мінералів особливо вирізняється велетенський топаз вагою понад центнер, а в зоологічній колекції – скелет гігантського динозавра-диплодока.

Не менш вражаючими є набутки Музею історії мистецтв, в якому зберігаються живописні роботи Рубенса, Рембрандта, Тіціана, ван Дейка, Босха, Веронезе, Караваджо, а також найбільша у світі колекція полотен Пітера Брейгеля-старшого.

Думаю, найважливіше, що варто побачити в Австрії – це тутешня архітектура і музеї, – зауважив кореспондентові «МІСТА» член Європейської асоціації археологів, іванофранківець Тарас Ткачук, який уже другий рік поспіль опрацьовує колекцію трипільських матеріалів із буковинських Шипинців, яка зберігається там у Природничому музеї.

До речі, за словами науковця, на території Австрії було виявлено багато надзвичайно цікавих археологічних знахідок, до яких належать, скажімо, ронделі – округлі земляні споруди енеолітичної культури Лендель, призначення яких досі не зрозуміле.

Однак музеї, театри та виставкові зали в Австрії – це не тільки розвага для приїжджих. Самі австрійці також великі поціновувачі мистецтва й охоче скуповують річні абонементи на їх відвідини, тому знайти вільне місце у глядацьких залах чи на відкритті мистецьких виставок буває складно. Не дивно, що саме у Віденській державній опері тривали найдовші в історії (понад годину) оплески та овації на адресу Пласідо Домінґо, в подяку за які цей оперний співак вклонився близько сотні разів. До речі, любителі музики можуть відвідувати Віденську оперу практично за безцінь, купивши квиток на стояче місце всього за 5 євро.

Окрім того, один раз на рік у Відні проводиться так звана “Ніч музеїв”, коли, придбавши квиток за 12 євро, можна відвідати всі музеї, які відчиняють туристам і жителям міста свої двері. Також у кожному регіоні Австрії можна купити сезонну карту, яка діє з травня до жовтня і коштує 40 євро: вона дозволяє проїхатися канатною дорогою на гірськолижних курортах і відвідати будь-які музеї та басейни один раз за сезон.

Така пристрасть австрійців до прекрасного має давню традицію. До Австрії почали з’їжджатися музиканти та композитори зі всієї Європи ще в XVIII-XIX століттях, отримуючи тут підтримку та опіку від Габсбургів. Тепер жоден концертний зал у світі не може зрівнятися за красою і величчю з Віденською філармонією або Державною оперою.

Як відомо, Австрія – батьківщина Моцарта, тому в цій країні його ім’я зустрінеш повсюди: скажімо, так називаються цукерки, а в музеях і на виставках хоч одна кімната присвячена видатному композиторові. Дуже часто чоловіки, одягнені “під Моцарта”, стоять біля театрів і концертних залів, запрошуючи на вистави.

Австрія – батьківщина Моцарта, тому в цій країні його ім’я зустрінеш повсюди: скажімо, так називаються цукерки, а в музеях і на виставках хоч одна кімната присвячена видатному композиторові.

…Серед дивовиж, які обов’язково слід побачити у Відні, називають найвеличніший пам’ятник архітектури, резиденцію імператорів Палац Шенбрунн, що налічує 1441 кімнату – це один із найкращих прикладів австрійського варіанту стилю бароко. Окрім того, тут розташований найдавніший у світі зоопарк – Тіргартен Шенбрунн, заснований у далекому 1752 році.

Ще одне визначне місце – найбільший у Європі цвинтар, на якому близько трьох мільйонів могил. Серед поховань – надгробки таких видатних людей як Бетховен, Брамс, Штраус тощо.

А з-поміж знаменитих уродженців Австрії не тільки згаданий уже Моцарт. Перелік насправді величезний: від родоначальника психоаналізу Зигмунда Фрейда до популярного голівудського кіноактора та колишнього губернатора Каліфорнії Арнольда Шварценеггера. Також тут народився Адольф Шикльгрубер, який взяв собі прізвище свого діда і став відомий цілому світові як нацистський фюрер Гітлер. До речі, містечко Браунау-ам-Інн, в якому з’явився на світ вождь нацистів, ще задовго до його народження стало відомим світові: тут відбувалися події однієї з частин першого тому роману Льва Толстого “Війна і мир”.

Під час Другої світової війни Австрія (до речі, назва країни походить від німецького слова Ӧsterreich, буквально “східна імперія”) була приєднана до Третього рейху і стала союзником гітлерівської Німеччини. У повоєнний період тут було проведено демілітаризацію та денацифікацію, у 1955 році після виводу окупаційних військ парламент прийняв закон про її постійний нейтралітет. Австрія зобов’язувалась не вступати в жодні військові союзи, не допускати створення військових баз на своїй території, тож це єдина країна Євросоюзу (членом ЄС Австрія стала ще в 1995 році), яка не належить до блоку НАТО.

Треба сказати, попри те, що більшість австрійців користується німецькою мовою (тільки у провінціях Каринтія і Бургеланд ще побутує угорська, хорватська та словенська мови), вони завжди недолюблювали своїх західних сусідів. Кажуть, що причина ховається в тому, що Австрію багато хто з німців сприймає лише як красивий придаток до Великої Німеччини, не сприймаючи австрійців як окрему націю. Можливо, тому австрійці намагаються всіляко підкреслити свою особливість і ніби навмисне хизуються непунктуальністю. Запізнюючись, вони можуть зауважити: “Ми ж не в Німеччині”.

От що поєднує мешканців обидвох сусідніх держав, то це любов до хлібобулочних виробів. Тут дуже багато різних сортів та видів випічки, запах від пекарень буквально переслідує на вулицях. Щодо напоїв, то австрійці надають перевагу пиву, вину та так званому шпітцеру – коктейлю з червоного вина та мінералки. До речі, вино в Австрії також особливе: найпопулярнішим є солодке Eiswein, виноград для якого збирають пізньої осені, і на смак воно нагадує сироп.

Австрію багато хто з німців сприймає лише як красивий придаток до Великої Німеччини, не сприймаючи австрійців як окрему націю.

Оскільки Австрія здебільшого – гірська країна (вся її південна частина зайнята Східними Альпами, найвища вершина яких – гора Ґросґлокнер, що сягає 3797 м), це також зумовлює певні особливості тутешнього побуту. Скажімо, діти змалку полюбляють гірські лижі: з 4 років тут записують у спортивні секції, а вже семирічні дітлахи беруть участь у міжнародних змаганнях.

До речі, альпійську частину Австрії населяють місцеві горяни – тірольці. Вони відомі не тільки як майстри особливого співу (так званих йодлів), але й відзначалися своєю відданістю австрійським монархам. До речі, за таку ж прихильність до австрійської корони, яку свого часу виявляли галичани, Франц Йосиф називав їх «тірольцями Сходу»…

Довідка

В Австрії дуже зручна система транспорту, в тому числі організація руху нічних автобусів. Крім того, з п’ятниці до неділі метро тут працює цілодобово.

А от автомобілістам доводиться несолодко. Парковка – платна, причому в центрі ціни дуже високі. Крім того, треба стежити за тим, де і коли можна паркуватися, й обов’язково класти під скло записку з часом, коли стаєш на стоянку.

Для подорожі своєю автівкою між великими містами необхідно придбати віньєтку. Купити її можна на будь-якій автозаправці, навіть на території сусідньої Словаччини. Усі платні дороги Австрії обладнані чутливими відеокамерами, які, зареєструвавши «зайця», передають повідомлення до найближчого дорожнього патруля. Якщо не відразу, то через якийсь час вас все-таки зупинять. Штрафи солідні: для водія автомобіля – 120 євро, мотоцикла – 65 євро.

Окрім того, в Австрії є ділянки доріг, будівництво яких не покривається вартістю віньєтки і для проїзду ними потрібна окрема плата. Здебільшого гроші за це беруть на місці.

Вартість віньєтки на 2017 рік, легкові автомобілі:

10 днів – 8,90 євро, 2 місяці – 25,90 євро, на рік – 86,40 євро;

мотоцикли:

10 днів – 5,10 євро, 2 місяці – 13 євро, на рік – 34 євро.

Автор:  Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО №11

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...