Наші в Ісландії: у гості до водоспадів

Протягом тижня льодовою мантією Ісландії мандрували Руслан Руско, Віталій Голутяк, Олександр Кулик та Мар’ян Вагилевич. Футбольний матч між збірними України та Ісландії став чудовим приводом нарешті відвідати цю неймовірно красиву країну айсбергів, водоспадів, вулканів і гейзерів, тим паче що компанія товаришів уже давно мріяла про таку подорож. У тому матчі українська збірна програла, але наші іванофранківці виграли – мальовничі ландшафти, унікальні природні явища, дикий відпочинок, екстремальні умови проживання, кусючі ціни і боротьбу з суворим скандинавським кліматом.

Довідка

Олександр Кулик – директор Івано-Франківського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка, спеціальність – юрист-міжнародник.

Руслан Руско – власник туристичної агенції, закінчив Чернівецький національний університет, спеціальність – юрист.

Віталій Голутяк – директор КП “Електроавтотранс”, закінчив Інститут історії і культури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, спеціальність – політологія.

Мар’ян Вагилевич – депутат Івано-Франківської міської ради. Закінчив Тернопільський національний економічний університет, спеціальність – менеджер зовнішньоекономічної діяльності. Зараз навчається на факультеті державного управління в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

Від клімату не сховатися

До поїздки в Ісландію ми довго і ретельно готувалися. Адже це країна не для тих, хто шукає комфортабельного відпочинку, музеїв та виставок. В Ісландії люди навчилися виживати, бо тут постійно відбувається боротьба з погодою: протягом дня міняють одна одну мало не всі пори року – може бути і вітер, і дощ, і сонце… Найчастіше – холодно. Приміром, у серпні денна температура не перевищує +14 градусів. Рятує те, що на острів з південного боку великий вплив має течія Гольфстрім, і через це клімат не є аж надто холодним узимку.

В Ісландії холодно, але ніхто не кашляє. Тут усюди, де нема вулканів, льодовиків, водоспадів, гейзерів і річок, росте ісландський мох – основа багатьох мікстур від різних недуг.

Ісландці часто жартують: “Якщо не подобається тутешня погода, зачекай кілька хвилин – вона стане ще гіршою”. Погодні умови в цій країні справді не з найкращих. Клімат по-скандинавському суворий. Вирушаючи в Ісландію влітку, треба розраховувати на погоду жовтня-листопада. Вся подорож минає на відкритих просторах, і це не буде перебіжка від однієї хатки до іншої – заховатися немає де. Коли водиш авто, треба теж бути обачним, адже бувають настільки сильні пориви вітру, що можуть навіть знести машину. Під час дощу часом треба зупинятися, бо видимість нульова. На велосипеді подорожувати взагалі неможливо.

В Ісландії холодно, але ніхто не кашляє. Тут усюди, де нема вулканів, льодовиків, водоспадів, гейзерів і річок, росте ісландський мох – основа багатьох мікстур від різних недуг.

Природний музей

Ісландія – це природний музей, і насамперед геологічна пам’ятка. Адже країна з’явилася внаслідок виверження з дна океану лави, яка потім застигла.

Тому тут немає дерев. Місцеві навіть жартують: “Якщо ви загубилися в ісландському лісі, просто встаньте”. Також немає жодної повноцінної гори: практично всі пагорби мають пласку верхівку, тому що вони, як і їхні долини, з’явилися завдяки льодовикам. Ісландія була буквально “вирізана” льодовиками, які сформували глибокі долини і високі гірські хребти. Країна також є домом для безлічі вулканів, які необізнаний спостерігач може переплутати з горами.

“Блакитна лагуна” у Ґріндавіку посеред лавового поля – одне з 25 чудес світу.
Лагуна не природна, а створена людьми, точніше, є побічним ефектом людської діяльності. Справа в тому, що 40 років тому тут побудували геотермальну електростанцію. Гаряча вода і пара через свердловини потрапляли на станцію, де генерувалася електроенергія. Після цього воду зливали, так утворилось озерце. Пізніше підприємливі ісландці зрозуміли, що вода має лікувальні властивості, облагородили лагуну і створили тут курорт. Термальна вода повністю оновлюється за 40 годин. Цінність її полягає у насиченості мінералами, водоростями і великою кількістю діоксиду кремнію. Останній випадає в осад і утворює білу глину, яку використовують для виготовлення косметики або в чистому вигляді для масок. Температура води постійно +38°С–39°С, що ідеально для лікування і просто релаксу.

Неможливо не згадати про неймовірної краси каньйон Ф’ядрарглйуфур, що біля містечка з милозвучною назвою Кіркюбеярклаустур. Утворився він в еру льодовикового періоду внаслідок ерозії, спричиненої потоками води з талих льодовиків. Його довжина 2 км і глибина 100 м. Вздовж Ф’ядрарглйуфуру прокладена пішохідна доріжка, в кінці якої – водоспад (як без нього в Ісландії).

Окремої уваги заслуговують “чорний пляж” Рейнісфіяра і базальтові колони біля найпівденнішого містечка Вік. Чорнезний пісок утворився внаслідок взаємодії океану із застиглою магмою. У колон інша історія: місцеві вірять, що це пальці злих тролів, які наганяли жах на усіх 138 мешканців Віка. Але одного разу сонячні промені перетворили їх на камінь – і настав спокій. Взагалі в Ісландії багато хто вірить у тролів.

На багатьох полях вода просто булькає у невеличких болітцях. Є навіть місця, де можна купатися – якщо температура води дозволяє.

Улюблене місце туристів – термальні поля, які є зонами концентрованого виходу тепла з-під землі. На глибині кількох кілометрів є гаряча земна порода, і якщо через тріщину туди потрапляє вода, то розігрівається до температури кипіння і під тиском виштовхується догори, вистрілюючи фонтаном. На багатьох полях вода просто булькає у невеличких болітцях. Є навіть місця, де можна купатися – якщо температура води дозволяє. Деякі так звані басейни бувають лікувальними, залежно від того, які мінерали вимиваються з-під землі.

Під островом постійно висока температура. Країна посідає перше місце в світі за кількістю гарячих джерел на одиницю площі. Ісландці навчилися використовувати геотермальну енергію: вони опалюють гарячою водою домівки та теплиці. І навіть підігрівають тротуари, аби ті не були мокрими та слизькими. Крім того, неподалік від гейзерів ісландці випікають хліб у землі, а з кранів у їх домівках тече вода із запахом сірководню.

Українцям в ісландців треба повчитися тому, як ефективно використовувати природні багатства.

Жити краще в кемпінгу

Вартість життя в Ісландії вища, ніж в інших скандинавських країнах. Якщо тиждень проживати в готелі і принаймні двічі на день харчуватися в тавернах, варто мати з собою щонайменше 2000 доларів США. Скромно пообідати коштує близько 100 доларів США. Ми про це знали заздалегідь, а хто попереджений – той озброєний. Тож привезли з дому чималі харчові запаси: крупи, згущене молоко, тушонку, консерви…

Мандруючи Ісландією, зупинятися треба в кемпінгах. На це є дві причини: по-перше, красиво і досить поширено. По-друге, значно економить кошти.
Зупинитись у наметі на галявині вартує 1500-2200 крон за день на особу (100 крон – $1). Ще 300 крон треба заплатити за 5 хвилин гарячої води в душі. За решту благ цивілізації, як правило, платити не треба.

Розкласти намет можна і безкоштовно, головне – не на приватній території і не під заборонним знаком. За 14 000 крон на чотирьох можна зупинитись у маленькому будиночку (там є лише стіл і чотири ліжка), проте все, крім туалету, також у зоні загального користування. Якщо чесно, в Ісландії не уявляємо інакших ночівель, ніж кемпінг. Це по-своєму доповнює атмосферу мандрівки і загартовує дух.

Також ми орендували авто, загалом проїхали 1600 км, на пальне витратили 400 доларів США.

Їжа вікінгів

З їжі в Ісландії варто спробувати страву вікінгів – гаукарль, що там вважають делікатесом. Йдеться про гренландську акулу, яка у свіжому вигляді отруйна (м’ясо містить багато сечової кислоти), тому її треба правильно готувати: закопати неглибоко в землю, зверху закласти камінням, і протягом кількох місяців дощ вимиє цю кислоту. Потім акуляче м’ясо фасують у герметичні пакети і продають. Однак за смаком і запахом гаукарль нас не вразив – страва смердить зіпсованою рибою, сечею і сірководнем.

Деякі овочі та фрукти вирощують у теплицях, тому вони гарні, як на картинці, решту – імпортують.

Алкоголь можна купити у спеціальних державних маркетах, які працюють лише кілька годин на день. Бо в звичайних магазинах продається тільки пиво, яке містить усього 2,25% алкоголю.

Що роблять ісландці?

Столиця Рейк’явік заснована в дев’ятому сторіччі, і з часів данської колонізації й дотепер вона є найважливішим містом Ісландії. Населення – 220 000, і це дві третини усіх жителів острова. Нордичне, але гаряче місто отримало від ЮНЕСКО статус культурної столиці Європи.

Через невелику кількість населення в Ісландії існує проблема ненавмисного змішання однієї крові. Наприклад, часто після знайомства пари виявляється, що вони троюрідні або чотириюрідні брат і сестра. Аби цього уникнути, в країні працює сайт, де, ввівши певні дані, можна дізнатися спорідненість з тією чи іншою людиною.

Класичні способи наповнення ісландського бюджету – це сфера послуг, рибальство, туризм та розведення овець.

Цікаво, що прізвища кожного ісландця утворюються від імені його батька. Наприклад, якщо чоловіка звуть Гуннер, то прізвище його сина звучатиме як Гуннерсонур, а доньки – Гуннердотір (sonur з ісландської – “син”, а dóttir – “донька”).

Ісландці ведуть розмірений спосіб життя. Переважно проводять час у своїх хатинках, які розкидані пагорбами. А вся інфраструктура розміщена доволі далеко. Приміром, до найближчого торгового центру іноді доводиться їхати по 10-20 км.

Класичні способи наповнення ісландського бюджету – це сфера послуг, рибальство, туризм та розведення овець. Щодо останніх, то їх тут насправді дуже багато. При цьому стейк із м’яса вівці чомусь коштує аж 60 доларів США, а з китового – лише 40. З шерсті овець виготовляють популярні туристичні сувеніри – ісландські светри, які відомі в усьому світі.

Ми неодмінно повернемося в Ісландію, адже так і не встигли побачити китів.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 12

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.