ВІЛ прийшов у школи?

Білим лікарняним коридором хаотично кидається молодий хлопець. Його лихоманить: по обличчі котяться великі краплини поту, змахує їх і з довгого волосся. Руки тремтять, очі – хворобливо блискучі. “Вам погано?” – “Що ви! – посміхається. – Мені дуже добре”.

Йому 27 років, із них 5 живе діагнозом ВІЛ. Колишній кандидат у майстри спорту, через стрілянину потрапив на 4 роки за ґрати. У в’язниці почав уживати наркотики. Разом із кайфом отримав цілий букет смертельних інфекцій: гепатити В і С та ВІЛ.

Коли довідався про діагноз, хотів накласти на себе руки. Переймався, чи не заразив дружину. Однак, на диво, у жінки ВІЛу не виявили.

Сильний імунітет, – пояснює.

Нині хлопець на замісній терапії: приймає метадон замість наркотиків і антиретровірусну терапію.

Найбільше підтримують лікарі. Вони з нами возяться, як з малими дітьми: сварять, телефонують, слідкують, чи приймаємо таблетки, – стверджує хлопець.

Він один із тих, кого сьогодні у статистиці ВІЛ-інфікованих меншає. Якщо раніше ін’єкційні наркомани переважали серед носіїв цієї небезпечної хвороби, то зараз лідерство впевнено завойовує статевий шлях передачі.

За останніми даними, 78% тих, хто стає на облік, інфікувалися статевим шляхом, – розповідає заступник головного лікаря обласної клінічної інфекційної лікарні Наталя Дьоміна. – Зараз “ера” безін’єкційних наркотиків. Вживання наркотичних препаратів призводить до неконтрольованої сексуальної поведінки. Звісно, є ризик заразитися й у стоматологічних чи косметологічних кабінетах. Але таких випадків обмаль: швидше у такий спосіб можна підхопити гепатит В чи С.

Вірус ВІЛу вже давно вийшов із груп ризику (ін’єкційні наркомани, жінки, що заробляють своїм тілом та гомосексуалісти) і впевнено крокує поміж усіх верств суспільства. Особливість регіону – заробітчанство: сім’ї тривалий час не живуть разом, і не всі витримують тілесний піст. А додому везуть небезпечну хворобу та заражають нею партнерів.

ВІЛ ще називають хворобою поведінки. Але часто заражаються і люди, які дотримуються моральних принципів. Скажімо, чоловік на заробітках, а жінка вдома – пильнує господарку, бавить дітей. А потім чоловік повертається й інфікує її, – каже Наталя Дьоміна.

У нас не прийнято проходити обстеження після тривалої подружньої розлуки. Зрештою, це нібито вияв недовіри до партнера. Однак саме обстеження має стати головним акцентом у подоланні епідемії ВІЛу в Україні.

Ми лікуємо тих, у кого хвороба вже спрогресувала. А скільки є людей, які роками хворіють безсимптомно, і поки дізнаються про свій статус, можуть інфікувати інших?.

Є перелік симптомів і діагнозів, при яких рекомендовано обстеження на ВІЛ. Це невмотивована втрата ваги, незрозуміла субфебрильна (у межах 37 градусів) температура тіла, збільшення лімфатичних вузлів, рідкі випорожнення, зниження показників загального аналізу крові (приміром, анемія), туберкульоз, різні ураження шкіри (себорейний дерматит, грибкове ураження нігтів), пневмонія, плеврит і навіть онкологічні захворювання.

Особливість регіону – заробітчанство: сім’ї тривалий час не живуть разом, і не всі витримують тілесний піст. А додому везуть небезпечну хворобу та заражають нею партнерів.

Однак потрібно тестувати на ВІЛ не тільки тих, кому це “прописано” через симптоми. Тільки масове тестування допоможе зупинити епідемію, певні медики. Так, сьогодні стратегія подолання ВІЛу в Україні базується на принципі “90*90*90”. Тобто, виявити 90% усіх ВІЛ-інфікованих, мінімум 90% з них взяти на облік і щоб у 90% цих людей не визначалося вірусне навантаження, що буде свідченням ефективності лікування.

Нині, на думку Наталі Дьоміної, ситуація в Івано-Франківську є серйознішою, ніж показує будь-яка статистика. Адже неконтрольоване розповсюдження наркотичних речовин у нічних клубах та серед молоді призводить до хаотичної сексуальної поведінки. Незахищений секс можуть мати навіть підлітки, 8-9-класники, проте батьки просто відмовляються таке припускати. Молодь не має фінансових можливостей, щоб придбати якісні контрацептиви. А коли має зайву копійку – скоріше надасть перевагу енергетикам чи спиртному.

Думаємо про те, щоб зустрітися з власниками нічних клубів. Можливо, вони б погодилися встановити у своїх закладах бокси з презервативами. Ми безліч разів порушували питання перед Координаційною радою, департаментом освіти – просили закупити швидкі тести для школярів старших класів. Думаю, якби всі школярі, студенти технікумів чи училищ пройшли тестування, відсоток виявлення був би великий, – вважає Наталя Дьоміна.

З її слів, зараз ВІЛ “помолодшав”. Цьому сприяє ранній початок статевого життя і хаотична сексуальна поведінка. Тож потрібні масштабні просвітницькі кампанії, щоб молодь сама приходила на обстеження. Адже з 14 років, тобто, орієнтовно, це дев’яти-, десятикласники, уже самостійно можуть приймати рішення: тестуватися їм чи відмовитися.

Наймолодші, які приходять, це 16-18-річні. Не бачив ще тут жодного підлітка з батьками, – розповідає соціальний працівник-психолог мережі ЛЖВ Дмитро Пальчак.

Мережа створена і працює для ВІЛ-позитивних людей. В обласній інфекційній лікарні хлопець працює у кабінеті “Довіра”. Каже, часто читає лекції у коледжах й інститутах. І студенти страшенно дивуються, коли довідуються про безкоштовну можливість в Івано-Франківську тестуватися на ВІЛ.

Під час таких лекцій зразу на місці проводимо тестування. І не раз трапляється, що тести дають позитивні результати, – розповідає Дмитро.

Безкоштовно – і тестування, й лікування

Обласний Центр СНІДУ – охайна будівля життєрадісного зеленого кольору на території обласної клінічної інфекційної лікарні. На стінах вузьких коридорів і дверях – різні інформаційні оголошення. Кому нудно – може довідатися, що без масок тут не приймають, а без направлення консультують за гроші. Тут же вивішені прейскуранти. Під кабінетами – натовп.

За тиждень вже, мабуть, літр крові здав, – обурюється молодий хлопець. – Думав, що до армії просто так беруть, але ні.

Люди неговіркі. Мало кому хочеться обговорювати обставини, за яких мусили сюди прийти. Більш охочі до розмов лише ті, хто тут, як цей призовник, майже випадково.

Буквально за півгодини черга розсмоктується. Лише час від часу грюкають двері, впускаючи поодинокого відвідувача.

Справді, для того, щоби здати тест на ВІЛ, не обов’язково їхати сюди – такий аналіз безкоштовно можна зробити у міських поліклініках і за гроші – у приватних клініках. Однак зразки крові все одно везуть до обласної інфекційної лікарні.

Раніше ВІЛ був смертельним вироком. Зараз це вважається хронічною хворобою ледь не на кшталт цукрового діабету.

Щоб отримати інформацію для себе, швидке тестування можна пройти у кабінеті “Довіра”, який функціонує в обласному Центрі СНІДу. Якщо потрібна довідка – готуйте вену і за аналізами – до маніпуляційного кабінету. Анонімам довідок не видають. Зрештою, і для того, щоб отримувати безкоштовне лікування від держави, потрібно стати на облік. Без цього – ані антиретровірусної терапії, ні доступу до безкоштовної діагностики.

Раніше ВІЛ був смертельним вироком. Зараз це вважається хронічною хворобою ледь не на кшталт цукрового діабету: впродовж усього життя хворий отримує антиретровірусну терапію. Нині це може бути одна таблетка на день. З лікуванням припиняється розмноження вірусу і людина перестає бути джерелом інфекції. Потрібно тільки стежити за показниками імунітету. Вживаючи ліки, ВІЛ-позитивні матері народжують здорових дітей, – каже Наталя Дьоміна.

На Прикарпатті, запевняє заступник головного лікаря інфекційної лікарні, проблем із забезпеченням ліків немає. Навіть навпаки: не вистачає охочих лікуватися.

Таблетка для імунітету

На території інфекційної лікарні – єдиний в області стаціонар для ВІЛ-інфікованих. Часто такі люди зазнають дискримінації у звичайних закладах охорони здоров’я. Тому спеціалізований стаціонар – місце, де хворі на ВІЛ можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу у лікуванні супутніх захворювань.

Якби всі школярі, студенти технікумів чи училищ пройшли тестування, відсоток виявлення був би великий.

Кімнатка, у якій на ліжку сидить 30-річний Олексій, більше схожа на підсобку. Темна і похмура, мініатюрна за розміром, стіни викладені темним кахлем. Настрій в Олексія пасує до похмурості приміщення. Голос, у якому мало життя, очі, у яких немає надії.

Чоловік здається старшим за свій вік. Олексій інфікувався ВІЛом багато років тому. Каже – від жінки, з якою проживав. Про свою проблему довідався випадково – коли йому прооперували лімфовузол на шиї. Упродовж семи років приймає антиретровірусну терапію. Та все одно сильно комплексує.

Тепер треба шукати тільки ВІЛ-інфіковану супутницю. Бо, попри лікування, хвороба нікуди не ділася. Не дай Бог когось заразити – це великий гріх і не в моїх пріоритетах, – каже він.

Чоловік каже: спілкування із інфікованими не бракує. Зрештою, добре працюють і психологи. Однак усвідомлення свого статусу постійно “тисне” та викликає депресію. Через це кілька разів починав пити і переривав лікування.

Нині, за словами Наталі Дьоміної, кожному пацієнту, який стає на облік, призначають антиретровірусну терапію. Бо якщо раніше таке лікування призначали залежно від рівня імунітету, то зараз визнали: якщо затягнути, імунітет виснажується. Коли ж схема ліків підібрана правильно, людина може жити повноцінним життям упродовж багатьох років. Щоправда, важлива систематичність: щодня о тій самій годині потрібно приймати пігулки. Пропуски не допускаються, інакше вірус адаптовується до терапії і ліки стають неефективними.

Ті, хто мають гроші, попри лікування від ВІЛу витрачають чимало на підтримку здоров’я і зміцнення імунітету. У мене немає звідки, – каже Олег.

Справді, антиретровірусні препарати мають побічні дії. У такому разі можна змінити схему лікування та зменшити негативний вплив на організм.

Хочете пройти швидкий тест на ВІЛ? – пропонує Дмитро.

Він відкриває коробку з тестами, які нагадують тести на вагітність: ті самі дві смужки (для визначення, якого типу – I чи II діагностовано ВІЛ) та контрольна смужка біля позначки С.

Окрім самого тесту, Дмитро дістає стерифікатори (голки), які герметично запаяні, серветки та буфер (спеціальна рідина для проведення тесту). Гель у коробці з тестом має бути жовтого кольору.

Швидкий тест може дати і помилково позитивний результат. У такому випадку обов’язковою є перездача аналізу із вени для підтвердження чи спростування діагнозу.

По білому пластику сповзає крапля крові. Вона рухається так повільно, що хочеться підштовхнути. Байдужа до того, що твориться навколо, ця рубінова цятка поволі малює вирок. Нині він втішний. Життя зупинилося на секунду і завирувало далі усіма барвами. Але не для всіх. Сходами майже бігом спускається молода жінка, нишком змахує сльозу. Нинішній день може стати для неї точкою відліку – до нового, геть інакшого, але не менш барвистого життя, або ж шляхом до безодні.

Інфографіка

В Івано-Франківській області на перше півріччя 2017 року на обліку перебувають 997 ВІЛ-інфікованих, у тому числі 407 – зі СНІДом.

941 дорослий та 56 дітей (23 дитини ВІЛ-інфіковані, 33 дітей до 18 місяців).

Район/місто ВІЛ-інфіковані особи Хворі на СНІД
Богородчанський 29 11
Верховинський 18 7
Галицький 32 15
Городенківський 29 11
Долинський 97 34
Косівський 27 12
Коломийський 84 34
Калуський 90 31
Надвірнянський 38 15
Рогатинський 37 13
Рожнятівський 38 13
Снятинський 10 7
Тисменицький 70 25
Тлумацький 28 15
м. Бурштин 9 1
м. Болехів 8 2
м. Яремче 8 2
м. Івано-Франківськ 372 159

За 6 місяців 2017 року взято під медичне спостереження 83 дорослих та 11 дітей

До 15 років – 11 осіб

15-19 років – 0 осіб

20-24 роки – 5 осіб

25-29 років – 15 осіб

30-39 років – 32 особи

40-49 років – 17 осіб

50 і старші – 14 осіб

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 13

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...