Мед Атлант

Найдорожчі проекти року від міської влади

Оновлення міста, як і власного дому чи гардеробу, приносить втіху. Хоча багато людей зовсім байдуже ставляться до того, що називається комунальним, але коли дорога, двір, під’їзд стають кращими — байдужість конвертується в миттєву радість та прихильність. Хоч і не завжди надовго.

Звужена вимогливість

Останніх два роки в Івано-Франківську таки щось робиться: вулиці облагороджують, дерева висаджують, дороги латають, під’їзди білять, вікна міняють, будинки будують, дітей народжують. Місто розвивається, щотижня влада звітує перед громадою за зроблене і декларує нові наміри, виносить на порядок денний нові проекти ремонту та благоустрою, тому надія на краще майбутнє і комфортніше життя є. Звичайно, таке враження про безхмарну атмосферу у міській господарці складається, якщо не заглиблюватися в деталі, не цікавитися кошторисами, закривати очі на сумнівну якість виконаних робіт, не задумуватися над доцільністю повсюди викладати бруківку. І хоч промахи бувають суттєві та громаді вони обходяться в кругленьку суму, обиватель воліє того не знати, а не перейматися й поготів, пояснюючи все дуже просто: “До цього часу взагалі нічого не робили”.
Важка економічна ситуація звужує вимогливість людей, нівелює їх увагу до навколишніх процесів, бо найважливіше – вижити, знайти засоби для життя. Хоч як прикро, але ми наразі на етапі задоволення первинних потреб, тому про високі матерії дискутувати ще зарано, про це говорять тільки в окремих колах, ініціативах, так званому креативному середовищі людей, яким пощастило більше, вони не переймаються буденними проблемами, тому мають можливість творити щось суттєво краще і цікавіше. Отож, якщо на якість та безпеку увагу звертають одиниці, то питання вартості цікавить багатьох, адже це кошти, витягнуті з кишень людей. 2017 рік досить знаковий, бо саме цього року міська влада розпочала масштабні проекти, про які до цього часу тільки говорили. Сміливості теперішньому міському голові Івано-Франківська Руслану Марцінківу не позичати. Він говорить, управлінці роблять, а щодо результату — час покаже.

Найдорожчий проект року

Проектом року сміливо можна назвати будівництво моста на Пасічну. 120 мільйонів гривень, латентна боротьба між “невідомим” народним депутатом та мером, довготривалі дискусії і несподівана кульмінація. Як мовиться, коли двоє б’ються, третій користає. І як результат — право на будівництво моста отримала сумнівна фірма ТОВ “Мостобудівельний загін №112” із поганенькою репутацією. Проте що вдієш — все законно, адже тендер відбувався на ProZorro.
Насправді не все так гладко. Роботи, які повинні були розпочатися ще в жовтні, чомусь досі не ведуться. Техніку довго завозять, на перешкоді стають бюрократичні процедури і, як певен наш мер, “сприяння” якогось невідомого нардепа з Прикарпаття. А громада чекає. Нагадуємо, що міст має бути зданий в експлуатацію у серпні 2019 року. А всі добре пам’ятають, що в Україні часто будують мости значно довше. Інколи на це йдуть десятки років, і крайніх у тому, що не вийшло вчасно, знайти неможливо. Така собі добра схема розтринькування бюджетних грошей.

Покупка року

Найдорожчою покупкою року став Локомотиворемонтний завод. Ніхто з колишніх мерів і депутатів не мав таких дорогих забаганок. Руслан Марцінків вирішив розвивати виробництво, створювати робочі місця і зробив усе можливе для здійснення покупки. Бюджету це обійшлося в кругленьку суму — 33 920 000 грн. А що маємо? Наразі — нічого.
Івано-Франківська міська рада вже кілька місяців не може оформити право власності на завод, адже Антимонопольний комітет заблокував купівлю. І процес може тягнутися довго й нудно, перейшовши у так звану “холодну війну”. Мер навіть вирішив, хто очолить завод, а робити з ним нічого поки що не може. Дарма поспішав. Адже не завжди мрії стають реальністю, а гроші не є гарантією досягнення результату. Та факт залишається фактом, понад 30 млн грн як у воду канули. А яка мотивація? Чи вірить хтось у те, що Локомотиворемонтний може бути успішним? Чи правда прихована зовсім в іншому? Земля, на якій розташована споруда – ласий шматок (9,5 га), який комусь дуже запав в око. Ще побачимо, чим закінчиться ця дорога примха.

Благоустрій року

Ніхто ще так не “дбав” про міське озеро, як теперішня влада. Забудувавши водойму з усіх сторін, місцеві депутати вирішили за кошт громади зробити її капітальний ремонт. Те, що саме озеро терміново потребує очищення, депутатів і мера не дуже тривожить. Найважливіше, на їхню думку — викласти новеньку бруківку.
Логіка таких рішень закономірна: самі ж депутати, які роками забудовують озеро, вирішили зрештою зробити й капітальний ремонт навколо нього — для своїх же покупців. У результаті франківцям показали красивий проект, оголосили тендер і оприлюднили головного виконавця – “Івано-Франківськавтодор”. Ціна проекту – 16 млн 777 тис. грн. Роботи почалися, але радіти нема чому. Скарги, незадоволені люди, погано викладена бруківка, об яку шпортаються спортсмени, зрізані дерева, безлад – усе, що маємо на кінець цього року. А вже до кінця наступного ремонт має завершитися. Попри неякісне виконання робіт, міська
влада не зупиняється і далі наполегливо “дбає” про озеро — під кінець року взялася за освітлення водойми, на це передбачено 7 199 999,99 грн.

 

Велодоріжка року

Добрячу суму коштів цьогоріч виділили на облаштування велодоріжки по вул. Галицькій (її парній стороні) – 18 075 121,20 грн. Якщо з паркінгами в місті велика проблема і за рік фактично нічого в цьому напрямку не покращилося, то велосипедистам таки пощастило. Окрім окремих дрібних проектів, профінансовано і доволі великий. Тендер на реконструкцію виграла фірма “Івано-Франківська дорожня служба”. Наразі проводяться
тільки підготовчі роботи, об’єкт має бути зданий до 1 грудня 2018 року.

Реконструкція року

Серед знакових подій у господарці міста, що відбулися 2017 року, важко не згадати про ремонт центральної частини — площі Міцкевича. Саме в кінці року, в осінній період, коли дощ змінюється снігом, а короткі дні швидко переходять у затяжні вечори, міська влада взялася за ремонт історичної частини міста.
Зрізані липи, розкидана стара бруківка, розкопані дороги. Площа опинилася під ковшем екскаватора: все перевернуте догори дриґом та перемащене осіннім болотом. Захисники історичної спадщини критикують, звертаються до мерії, але головний комунальник міста Михайло Смушак стверджує, що влада творить європейське місто, треба потерпіти. Чекати тієї феєричної кульмінації залишилося недовго, бо вже до кінця року ремонт мають завершити. Ціна цього руйнування та оновлення — 12 357 793 грн. Чи після реконструкції не стане площа Міцкевича площею Смушака — побачимо.

 

Ось таким багатим для міста видався 2017 рік. Великі інвестиції в комунальну сферу, дорогі покупки, довготривалі проекти – ознака наявності в бюджеті чималих коштів. Децентралізація дала можливість місцевій владі справді впевнено господарювати. Тільки, окрім грошей, непогано було би мати ще вміння, а передусім – здоровий глузд.

Автор: Наталя СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 13

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...