Керівниця ювенальної превенції розповіла про підліткову злочинність, соціальне сирітство, вплив серіалу “Школа” та соцмереж на дітей

Непотрібні, покинуті діти, сироти при живих батьках, неповнолітні злочинці. З такими суспільними проблемами працюють представники сектору ювенальної превенції ГУ НП в Івано-Франківські області.

Це дуже непроста робота, адже доводиться мати справу з проблемними сім’ями, для яких турбота про дитину не на першому плані. З ними не легко порозумітися, але ювенальна служба завжди готова прийти на допомогу. Тут працюють особливі люди, які здатні відчувати чужий біль, піклуватися про чужих дітей як про своїх.

Підполковник Алла Бойчук, керівниця служби ювенальної превенції обласної поліції, яка займається соціальним та правовим захистом неповнолітніх, присвятила роботі більше 20 років. Про її особливості та  ключові проблеми Алла Бойчук розповіла у програмі “Тема дня” в ефірі “Радіо Карпати”.

— Які пріоритетні напрямки у роботі ювенальної превенції?

Одним з основних напрямків роботи ювенальної превенції є захист законних прав, інтересів дитини. В будь-який час бути готовим прийти на допомогу дитині: чи в тій сім’ї, чи вилучити її з небезпечного середовища. І забезпечити повністю соціальний захист, а якщо в цьому є потреба, то і медичний захист. На території області у нас є 41 працівник. В кожному відділі є одна-дві людини, які працюють з дітьми. Вони працюють спільно із соціальними службами, центрами соціальних служб для сім’ї і молоді, з громадами сіл, ОТГ, їх старостами. Головне завдання на сьогоднішній день — захистити дитину: своєчасно зреагувати, надати допомогу, встановити причини та умови, які сприяли негативним явищам в дитячому середовищі, вжити заходів щодо їх усунення, залучити всі необхідні служби, які можуть вирішити це питання. Наше головне завдання — дитина повинна жити в сім’ї. Вилучення дітей з сімей  — це вже крайня міра, яка використувується. Адже це травмує дітей. Та якщо вони опиняються в такій ситуації, коли немає що їсти, немає умов для проживання, то зрозуміло, що реагувати потрібно негайно і забирати таких дітей. Та  вживати заходів щодо батьків. І встановити, чому так сталося: через зловживання алкогольними напоями, чи це просто байдужість батьків до своїх дітей.

— Нещодавно був такий промовистий приклад: у Верховині довелося забрати сімох дітей.

З тих умов, в яких опинились ці діти, звичайно забрали. Менших дітей обстежили лікарі і їх помістили в центр соціально-психологічної реабілітації, а з старшими дітьми погодилися займатися родичі, які  погодилися на те, щоб діти жили в належних умовах і жили в родині. Батьки зовсім молоді — 34 роки. І в них не найгірші умови проживання, якби не отой безлад. Там нормальний будинок, є меблі, посуд, але той безлад в кімнатах, відсутність харчів. Хоча можливість придбати і приготувати є, але байдужість матері призвела до такого стану. Зараз соціальні служби працюють з цією жінкою, щоб встановити — чи вона справді байдужа, чи можливо її потрібно вчити бути матір’ю. Дізнатися, яке в неї було дитинство, в яких умовах жила. Бо, як правило, ми стикаємося з такими випадками, коли батьки не вміють бути батьками, не вміють доглядати дітей. Тобто вони або виросли в інтернатних закладах, або в таких самих умовах, в яких зараз живуть їхні діти.

— Багато є таких проблемних сімей в області?

У нас на обліку перебуває 225 сімей, які потрапили в наше поле зору, звідки вилучалися діти, де не створені належні умови проживання. На сьогоднішній день 146 сімей вже перевірено, де батьки притягнуті до відповідальності за відсутність належних умов проживання для дітей. 22 дітей вилучено з таких сімей, їх помістили у центри соціально-психологічної реабілітації, медичні заклади. Інколи дітей передають родичам, щоб вони не позбавлялися можливості спілкування з родиною. Ми працюємо спільно з службою у справах дітей, представники якої теж присутні під час оглядів сімей.

— Раніше таких дітей зазвичай віддавали в інтернати. Ці заклади піддавалися критиці, і, мабуть, досі викликають сумні спогади у тих, хто там виховувався. Зараз ситуація змінилася. Як виглядає на сьогодні структура усіх об’єднаних служб, які піклуються соціальним захистом дітей, що потрапили в біду?

На сьогоднішній день йде процес реформування інтернатних закладів. Єдиний заклад такого типу для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у нас був в Івано-Франківську (на вулиці Тополиній в Угорниках). Зараз він реформований, там створені логопедичні класи. Тому для дітей, які лишаються без батьківського піклування, або діти-сироти, вирішується питання щодо влаштування у сім’ю. Адже, повторюсь, дитина повинна жити у сім’ї! Чи це прийомні сім ‘ї, чи патронатні. Ці діти знаходяться в центрі соціально-психологічної реабілітації, коли йде процес позбавлення батьківських прав і надання їм відповідного статусу. Там вже працює служба у справах дітей, це в їх компетенції і саме вони в подальшому влаштовують дитину.

— Це вже крайній захід?

В будь-якому випадку передбачено законодавством, і підхід державних органів такий, що позбавлення батьківських прав — крайній захід. Він застосовується тоді, коли батьки абсолютно не беруть участі у вихованні дітей, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені відносно дітей, коли батьки мають психічні розлади і за висновком комісії не можуть займатися вихованням дитини. Тоді вживаються всі заходи, щоб не було негативного впливу з боку батьків.

— Алло Володимирівно, коли вже вдаються до такого кроку, як вилучення дитини із сім’ї, позбавлення батьківських прав, то це ж не робиться в один момент.

Звичайно, мають бути всі передумови. Сімейним кодексом чітко передбачені підстави для позбавлення батьківських прав: коли зловживають алкогольними напоями, наркотичними засобами, більше шести місяців не беруть участі у вихованні дитини, визнані судом безвісти зниклими, або визнані винними за вчинення злочинів відносно дітей. В такому випадку з позовною заявою про позбавлення батьків батьківських прав до суду мають право звернутися родичі, або служба у справах дітей. Пізніше суд виносить ухвалу, служба у справах дітей на своїй комісії по захисту прав та свобод дітей розглядає це питання  і виносить своє рішення про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав. Висновок направляється до суду і суд приймає рішення. Звичано, цей процес займає багато часу. Питання може розглядатися і кілька років. Діти кінцевого результату очікують у центрі соціально-психологічної реабілітації. Є ще таке поняття, як відібрання без позбавлення батьківських прав. Відібрання — це коли діти вилучаються з сім’ї, але мама протягом року має право вирішити ті питання, які призвели до вилучення дітей (створити умови, чи пройти необхідний курс лікування). Якщо ж висновків не зроблено, то тоді вже йде позовна заява на позбавлення її батьківських прав.

— На вашій практиці чого більше? Чи беруться матері за голову?

Є випадки, коли діти після відібрання таки повертаються в сім’ю. Але, як правило, якщо люди зловживають алкоголем, або є байдужими, то звикають до того, що відсутність дитини для них — це є дуже добре. Немає жодних обов’язків, гучні компанії, і діти залишаються непотрібними цим батькам і пізніше таки йде процес позбавлення баткьівських прав. Я прихильник того, що видно одразу, ще в малесенькому віці: чи мама доглядає належно за своєю дитиною. Якщо ні, то треба вмикати всі важелі впливу, щоб або навчити маму бути мамою, займатися вихованням дитини, або вилучити дитину із сім’ї, вжити заходів відносно матері. І ця маленька дитина ще може знайти сім’ю і бути щасливою. Я знаю багато випадків, де діти пішли в сім’ї, вони щасливі. Інколи приходять до нас, дякують за те, що своєчасно зреагували і своєчасно надали допомогу.

—Як реагують діти? Якою б не була мама, але вони всеодно люблять її.

Я дивуюсь сама, бо ми працюємо не тільки з неблагополучними сім’ями, але і заможними, які ззовні є благополучними, але внутрішня атмосфера є зовсім іншою. Діти з неблагополучних сімей цінують ту маму, вони плачуть за нею, вони хочуть повернутися. Але це маленькі діти. А у віці шести,семи, восьми років вони вже більш свідоміші і розуміють, що мають вибір. Тому коли ми забираємо з сім’ї старшу дитину, яка може порівняти умови вдома і в центрі соціально-психологічної реабілітації, то вона бачить дві великі різниці. І часто це абсолютно змінює її відношення до самих батьків.

— Є цілі теорії про те, що означає любов батьків до дитини. Доводилося чути про те, що якщо хлопчика любить мати, то його буде любити дружина. І, відповідно, якщо дівчинку любить батько, то її любитиме чоловік. Власне, чи впливає це якось на виховання?

Дитина — це дзеркало сім’ї. Яке відношення до дитини, яке відношення між батьками — така виростає дитина. Якщо вона виростає в любові, то, звісно, вона віддаватиме цю любов і батькам, і у своїй сім’ї створюватиме відповідну атмосферу. Справді, десь воно так і є. Дівчата більше довіряють батькові. У хлопців з матерями не завжди довірливі відносини. З досвіду роботи можу сказати, що справді є такі випадки, де дівчата більше спілкуються з батьками і дуже боляче переживають розлучення батьків, коли з сім’ї йде батько. Є випадки навіть, коли діти втікають з дому. Коли ми знаходимо таку дитину і намагаємося якось поспілкуватися, то пробуємо налагодити спілкування і між батьками. Стараємося донести до них, щоб звертали увагу на почуття дитини під час вияснення своїх стосунків.

— Як може позначитися на дитині нестача любові? Буває так, що сім’я ззовні ніби благополучна, але кожен в ній живе сам по собі.

Якщо не вистачає любові в сім’ї, то така дитина недолюблена, вона хоче себе якось проявити. Її не помічають близькі і вона або йде на вулицю, або вчиняє якісь злочини. “А щоб мама знала”, — є в нас такі випадки. Інколи дитина починає вживати різні наркотичні речовини. Все залежить від того, в яке середовище потрапляє дитина, коли виходить із сім’ї. Інколи друзі пропонують таким чином забутися і “вирішити” всі проблеми. А вже на фоні вживання алкоголю чи наркотиків може бути будь-що: вчинення адміністративних, кримінальних правопорушень, знову ж таки, втечі з дому. Через конфлікт з батьками нам доводилося шукати дітей і в Одесі, і в Дніпрі. Вони вважали себе непотрібними в сім’ї. Хоча батьки, насправді, страшенно їх любили. Але не вміли показати оту свою любов дітям. Різні випадки є.

— Проблеми недогляду за дітьми є притаманними для неблагополучних сімей, чи і для сімей з нормальними статками?

Стаття 184 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” має чотири частини. Перша частина — неналежне виконання обов’язків по утриманню, вихованню дитини, про забезпечення права дитини на освіту. Друга частина — якщо повторно вчиняється це адміністративне правопорушення. Третя  — батьки притягуються до відповідальності, якщо діти вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку настання відповідальності (16-ти років). Четверта частина — неповнолітній вчинив злочин, за який наступає кримінальна відповідальність. На сьогоднішній день у нас 208 батьків притягнуті до адміністративної відповідальності. 146 батьків притягнуті за те, що не створили належних умов проживання дитини, не доглядали за нею, що призвело до різних наслідків. Діти і їсти не мали що, і з дому втікали. Решта — це ті випадки, коли батьки не належно контролюють дозвілля дитини, вона не відвідує заняття в школах. Постанова Кабміну від жовтня 2017 року передбачає вжиття заходів адміністративного впливу до батьків, якщо діти упродовж десяти днів не відвідують занять у школі — без поважних на те причин. Навчальний заклад зобов’язаний повідомити органи поліції про такі випадки.

— Зараз дуже багато батьків перебувають за кордоном. І діти не є ні сиротами, ні покинутими, але тимчасово перебувають біля бабусь, або з одним із батьків. Як позначилася трудова міграція на таких дітях?

Ми таких дітей називаємо “соціальні сироти”. Це є проблема для нашого регіону. Зрозуміло, що батьки не від доброго життя залишають дітей і їдуть за межі України заробляти гроші. Але вони повинні розуміти, що відповідальність з них за виховання дитини ніхто не знімає. З кожним роком у наше поле зору дедалі частіше потрапляють діти трудових мігрантів. Це або діти, які проживають самі, або з бабусею-дідусем. Все добре до того часу, поки дитина десь не “спіткнулася” — вчинила якесь адміністративне чи кримінальне правопорушення і постає питання про притягнення до відповідальності її або батьків. У нас є на сьогоднішній день є 12 таких дітей на обліку. Це діти, які вчиняли правопорушення абло втікали з дому, поки батьки за кордоном. Вони не вважають за потрібне повідомляти дідусів чи бабусь про свої наміри, вважаючи, що для цього у них є мама і тато. Або часто бабусі і дідусі занадто опікуються онуками і породжують “внутрішній бунт” дитини. Це дуже характерно для підлітків перехідного віку. Вони мають гроші від батьків, вони хочуть компанії, хочуть гуляти, веселитися. Я завжди кажу, що батьки, передаючи гроші — просто відкуповуються від дітей. Так, вони мають дорогі речі, гаджети, мають чим похизуватися. У нас був випадок, коли діти з Надвірної їхали до Львова у «Макдональдс». Дві дівчинки, батьки за кордоном, бабусі і дідусі собі місця не знаходили, а вони на таксі поїхали туди й назад.

— Які види злочинів вчиняються найчастіше неповнолітніми?

За 12 місяців 2017 року неповнолітніми було вчинено 137 кримінальних правопорушень. Це ті кримінальні провадження, які направлено до суду. Це на 7% менше, ніж в попередньому році. Неповнолітніми вчинено 88 крадіжок, 8 грабежів, 1 випадок нанесення тяжких тілесних ушкоджень, незаконне заволодіння транспортним засобом — 3, 6 — хуліганства, шахрайства і 4 кримінальні правопорушення у сфері незаконого обігу наркотичних засобів (1 за збут і 3 за зберігання). Це діти віком 16-17 років, які вже навчаються в ПТУ або у ВНЗ. Це діти, які вийшли з-під контролю батьків, потрапили до компаній.

— Проблема наркоманії дуже актуальна. Ми так розуміємо, що комусь дуже вигідно втягувати дітей і дорослих до наркотиків.

Основний пріоритет поліції — виявлення осіб, які “збувають” наркотичні засоби.

— Нещодавно пройшов серіал “Школа”, який був дуже популярний і планується продовження. Говорять, що знімався він за реальними фактами. Що Ви можете сказати про нього?

Я б сказала, що він не є повчальним для нашої молоді. У ньому є дуже багато негативних моментів. Особливо, кадри з крадіжками з магазинів, які вчинялися дівчатами. У нас вже є зареєстровані схожі випадки у Коломиї, Рожнятівському районі, в Івано-Франківську. Я розумію, що у фільмах необхідно висвітлювати всі сторони, але це має бути повчально з нахилом на те, що кожне правопорушення має наступати відповідальність. А не показувати, як вчитель “покриває” вчинок учениць. Ми завжди працюємо в школах, ми є партнерами з вчителями, а не якимось каральним органом.

— Що би Ви порадили батькам: чи варто контролювати процес спілкування дітей у соцмережах?

Все має бути в міру. Але перш за все стоїть питання про довірливі відносини між батьками і дітьми. Нещодавно з’явилася інформація про поширення “Синього кита”. Хлопчику прийшло повідомлення у соцмережі ВКонтакті із запрошенням взяти участь у цій грі. Дитина одразу розповіла про це матері, яка зреагувала. Взагалі ВКонтакті у нас заборонено. Так, діти знаходять різні способи обійти цю заборону. Тому батьки повинні донести до дітей інформацію про доцільність цієї заборони. Ми намагаємося в школах розповідати дітям про шкідливість, про психологічний тиск, який на них чинять у таких спільнотах ВК. На щастя, на території області зареєстровано лише один такий випадок з цим хлопчиком. Зараз серед молоді стає дедалі популярнішою соцмережа Instagram. Та все має бути дозовано і діти мають розуміти, що є добре і що погано у соцмережах. І батькам варто про це з ними говорити.

Читайте також: Діти дощу. Як франківські батьки навчилися розуміти своїх особливих дітей