Франківці висловилися, яким повинен бути випускний у школі

Наприкінці травня у школах країни пролунає останній дзвоник. Для випускників це і радість, і печаль: позаду монотонні шкільні будні, уроки, оцінки, а попереду – ціле життя, серйозні рішення, нові знайомства і вибір майбутньої діяльності. Від кроку у дорослий світ відділяє лише один вечір – випускний. Це і нагода попрощатися з дитинством, зі шкільними роками, друзями, педагогами, і спогади, які залишаться надовго. Яким же має бути шкільний випускний? Дорогим, розкішним, таким, щоб було що згадати, розповісти, залишити позитивний спомин про школу і хороший підсумок багаторічних зусиль? Чи навпаки, бюджетним, адже попереду й так багато витрат, переживань, і не кожен зможе собі дозволити прогуляти суттєву суму за один вечір?

Вікторія Мартинович, журналіст:

Випускний у школі – звичайно, важлива подія, яка має запам’ятатися на все життя. Проте іноді батьки чи деякі учні хочуть зробити цей захід більш пафосним, ніж потрібно. Наприклад, сучасні батьки вважають необхідними і невід’ємними атрибутами випускного червону доріжку, оренда якої складає орієнтовно 1500 грн за день, чи виготовлення банера – близько 7 тис. грн, який будуть використовувати буквально кілька годин, і то не всі випускники. Створення фото- і відеопродукції також вважається необхідним, хоча практично в усіх зараз є сучасна цифрова техніка, а відеодиск із випускного переглядається, можливо, раз за все життя. До того ж, варто зауважити, що замовлення відео- та фотопослуг зовсім не означає, що у вас будуть гарні фотографії з випускного чи цікавий відеофільм “як я провів випускний”, як, власне, сталося і в нас. Престижний ресторан – ще один цікавий пункт витрат.  Після відвідин шикарного закладу, який обрали у нашому класі, більшість дітей залишились голодними, незважаючи на величезну вартість гостини. На мою думку, має бути розумний баланс між витратами і якістю отриманих послуг. Можна було, наприклад, вибрати дешевший ресторан – більше дітей і батьків прийшли б на випускний, було б цікавіше і веселіше. Також варто звернути увагу на те, що в державі зараз складна економічна ситуація, і якщо для когось із батьків певна сума на випускний не буде дуже накладною, то для інших це суттєвий борг чи навіть кредит, бо не всі можуть зі своєї зарплатні оплатити гуляння за кілька тисяч на один вечір.

Ольга Деркачова, письменниця, матір тогорічного випускника:

Якщо батьки мають можливість і бажання, що ж… то їхні діти та гроші. Але у нас дорожче не означає краще. Тому особисто я не бачу сенсу переплачувати, наприклад, за дорожчий гелій для кульок, “елітні” стрічки для випускників, чи за ресторан, звідки діти вийдуть напівголодними. Свято має бути таким, щоб про нього були приємні спогади. Дорогезні ресторани та заморські марципани не дадуть таких спогадів. Тому головне, аби дитині було добре і гарно з однокласниками та затишно на вечорі.

Петро Хмельовський, голова Асоціації піклувальних рад Івано-Франківська:

Це питання дуже неоднозначне. Нещодавно моя донька закінчила школу і ці всі проблеми виникали у нашому класі. Вирішення має бути індивідуальним і делікатним, є багато речей, на які батьки повинні звернути увагу. По-перше, всі кидаються у дорогі заклади. Але для дітей це означає нерівний доступ – кишені у всіх різні, й не кожен батько зможе собі дозволити оплатити проведення заходу у найдорожчому закладі міста. На тому спекулюють забезпечені люди, а решта брати участі не можуть. Страждають від цього діти – одні йдуть на випускний, а інші собі не можуть цього дозволити. Зрештою, вечір має бути таким, щоб запам’ятався найбільше дітям. Адже це їх свято, не батьківське, тож слід добре зважити усі деталі. Не слід проводити випускний у дуже дорогих закладах, під недешеві закуски, але зібратися і провести дітей у самостійне життя потрібно. Ще один нюанс у тому, що організатори заходів, як правило, не враховують думки інших, тож знайти якусь золоту середину не завжди можливо. Третій момент – за часи незалежності ми не відшукали іншої форми святкування випускних вечорів, ніж та, яка у нас була ще за союзу. Ми продовжуємо влаштовувати вечори так, як раніше, тож слід думати над новим варіантом проведення випускних.

Богдан Томенчук, директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти:

Святкування треба проводити адекватно до ситуації, у якій перебуває країна, конкретна школа і навіть окрема людина. Не забуваймо, що у нинішній школі є вся полярність матеріальних статків: хтось може собі дозволити дороге як авто, так і шкарпетки, а дехто й ровера не має, хоча це не впливає на те, якою є людина, і на те, якою вона може стати завтра. Має бути відчуття міри, випускний однозначно не може бути демонстрацією розкоші. Зрештою, гуляти на не зароблені особисто гроші – не надто морально. У будь-якому разі, треба враховувати всі чинники. На Сході хлопці гниють в окопах, де зустрічають світанок або й не доживають до нього, а ми тут бісимося з жиру. Я не ханжа і тим паче не хочу культивувати Україну як майбутню державу бідняків, але якщо ми хочемо, щоб виросла нація, нове її покоління, то повинні враховувати усі такі чинники. І, власне, на випускному чітко видно, що зробила школа з молодим поколінням.

Мар’яна Вершиніна, голова ГО «Мами Прикарпаття»:

Дорогим чи економним – питання відносне… У кожної сім’ї матеріальні можливості різні, тому важливо враховувати цей фактор. Але я б все ж робила акцент на нематеріальних цінностях – духовному, емоційному, такому, що залишить згадку на все життя і для школи, й для учня. Наприклад, намальована випускниками школи картина як подарунок, що може прикрашати стіни коридорів. Відсвяткувати, звісно, потрібно, але я б утрималась від феєричного, дорогого випускного. Не бачу в цьому цінності…

Василь Стефанишин, директор Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості:

На мою думку, є різні класи, різні батьки. Нехай кожен визначає, яким для їхніх дітей має бути випускний вечір, яким вони хочуть його бачити. У навчальному закладі ми намагаємося проводити цю подію бюджетно, щоб це було комфортно всім. Хоча це не моє рішення – як директор намагаюся не втручатися у такі процеси. Як батько двох дітей вважаю, що випускний можна робити навіть у їдальні, це би було культурніше, до події приєдналося би значно більше батьків. Той, хто хоче чи має намір вживати алкоголь, може це робити за межами закладу. Особисто зіштовхнувся з ситуацією, коли в класі доньки батьки визначали місце для проведення заходу. Намагався висловити свою думку, але марно, зрештою абстрагувався від цього процесу. Донька тоді ходила сама – ми з дружиною на випускний не пішли, для двох це було дорого, а комусь одному іти неправильно.

Михайло Бойчук (“Хімік”), громадський активіст:

У той час, коли я закінчував школу, в буремні 90-ті, випускні були дуже прості, без пафосу. Дивлюся, як одягаються нинішні школярі, де вони проводять свій випускний вечір. Виходить, що наша держава не воює, нам добре живеться. Хотілося б, щоб батьки зважали на військовий конфлікт. Безперечно, випускний – це пам’ять, дорога у самостійне життя. Але пригадую минулорічних випускників: у молодих людей майже нічого святого не залишилося – для них головне мобільники, гулянки, п’янки та дискотеки. І ніхто не думає, що десь поруч неспокійно, стріляють і гинуть люди.

Роман Островський, громадський активіст:

Випускний має запам’ятатись учням, які закінчують школу, і сценарій його проведення мають писати саме вони. А до грошей я б це взагалі не прив’язував. Випускний прив’язується лише до випускників, весілля – до молодят, день народження – до іменинника…

Головне, щоб лінійки скасували для початку, адже це пережиток минулого.

Автор: Ірина ФЕДОЛЯК

Стаття опублікована в журналі МІСТО

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...