Ректор Крижанівський переконаний: ситуацію навколо його будинку розпалюють навмисне

Ректор Івано-Франківського національного університету нафти і газу Євстахій Крижанівский переконує: інформація, яку розповсюдили ЗМІ минулого тижня щодо його будинку, є наклепом і справою рук зацікавлених в паплюженні його репутації людей. Запевняє: має документи на кожен квадратний метр ділянки поруч багатоповерхівки на Вовчинецькій, 170 і отримав їх ще до зведення висотки за часів союзу.

Конфліктна ситуація між членами ОСББ “Локомотив-ІФ” і сім’єю ректора Євстахія Крижанівського виникла ще два роки тому, коли ректор вирішив відділити територію поруч будинку парканом. Минулого тижня в багатоповерхівці на Вочинецькій, 170 виникла пожежа. Наступного дня в мережі з’явилося повідомлення, що пожежники не могли погасити полум’я у квартирі вчасно, адже їм заважав паркан приватного будинку ректора. Писала начебто одна зі свідків локалізації пожежі.

Така заява обурила Крижанівського і він звернувся з офіційним запитом до пожежників, які повідомили, що гасінню пожежі лише частково заважали припарковані поруч автомобілі й перешкоди з боку стаціонарних споруд щодо доступу до об’єкта пожежі не було.

Щодо конфлікту з мешканцями будинку Крижанівський розповідає: він розпочався після того, як мерія вирішила облаштовувати на його приватній території міський сквер.

Робітники клали бруківку в мене на приватній території, я це побачив і сказав, хлопці, що ви робите? Далі звернувся у міськраду за офіційними поясненнями, надав акт на право власності на ділянку й згодом отримав відповідь, що місто демонтує ту частину бруківки, яку виклали на моїй території, – пояснює Крижанівський.

І дивується, як відповідальні за облаштування скверу могли не побачити, що запланували його на території приватній. Каже: ділянка роками була не загороджена, мешканці багатоповерхівки клали там автомобілі.

Коли почався конфлікт, я був готовий піти на компроміс і віддати місту частину своєї землі, але мешканці хотіли, аби я віддам половину ділянки. Звісно ж, я не погодився. Вони не повірили, що ця земля у власності. Казали, якщо це правда, то зведіть там паркан. Що я і зробив, – пояснює Крижанівський.

Ректор продовжує: зробив паркан згідно проекту, який надав департамент архітектури. Геодезисти чітко по акту відбили межі території. Тоді жильці багатоповерхівки звернулися з заявою до управління надзвичайних ситуацій: хотіли аби спеціалісти обстежили територію на відповідність пожежній безпеці. Пояснює, у відповіді йшлося, що ділянка не заважає доступу до висотки пожежникам.

Після цього мешканці пішли до суду й програли справу.

Крижанівський, вдаючись в історію питання, пояснює чому.

В 1977 році наша сім’я придбала на Дружби, 5 (вулиця, що межує з Вовчинецькою – прим.авт.) недобудований будинок. Тоді дозвіл на придбання недобудованого будинку міг надати лише виконком. Власне до цього органу і звернулися. В 1981 році ми будинок добудували і здали в експлуатацію. І в цьому ж році почався процес проектування багатоповерхівки поруч (сучасна Вовчинецька, 170 – прим.авт.). Тобто, коли висотка лише була в планах, наш будинок вже був зданий в експлуатацію, – розповідає ректор.

Після того, продовжує пояснення ректор, міськвиконком прийняв рішення знести будинок, адже висотка була запланована на три під’їзди. Врятувала приватну власність ректора постанова міністрів СРСР, в якій йшлося про те, що житлові будинки, які перебувають у власності й є зношеними на менше, як 40% демонтувати заборонено.

Тоді прийняли рішення обмежити 9-поверхівку до двох секцій і залишили нас у спокої, – пригадує Крижанівський.

В 1983 році почали зводити багатоповерхівку.

Будівельні матеріали сипалися нам на подвір’я, я підняв шум, приїхав особисто тодішній директор локомотиворемонтного заводу (багатоповерхівку будували для працівників заводу – прим. авт)  і, оцінивши ситуацію, зобов’язав будівельників по межі поставити підпірну стінку з блоків і обнести сіткою. Тобто паркан, який не подобається кільком мешканцям багатоповерхівки, був встановлений ще за часів союзу, – каже ректор.

Крижанівський пояснює, що ділянка під забудову була виділена колишньому власнику ще в 1963 році. Й була умовно поділена на дві частини: при старому будинку й новому.

Коли ми купували цю землю, там було прекрасне місце, поруч стадіон, якби я знав, що до нас впритул зведуть висотку, ніколи б не розглядав цей варіант, – стверджує ректор.

Крижанівський каже: в союзі не було поняття приватна ділянка, лише закріплена, тому акт на землю, де зведений його будинок, отримав лише у 2003 році. На другу частину ділянки – в 2007.

Ректор додає, що коли почався бунт проти його власності, мешканці заявляли, що перевіряли документацію і начебто не виявили її в архівах. Коли туди з запитом звернувся сам Крижанівський, йому повідомили, що технічна документація на його будинок і прилеглу територію з архівів зникла.

Думаю, були плани знищити документи і потім заявити, що є самочинна будова. На щастя, я зберіг свій примірник з усіма мокрими печатками.

Ректор припускає, що проти нього діють певні особи. Каже: чув, що на його території мали звести ще одну висотку і могли пообіцяти бунтарям квартири.