Чому варто записатися у франківську “Велошколу”

Івано-Франківськ всіляко показує своє прагнення стати велостолицею України та стає дружнім до любителів двоколісників.  Однак часто велосипедистів не сприймають як повноцінних учасників дорожнього руху, а самі вони не відчувають відповідальності за порушення ПДР.

Багато людей навіть не знають, що у Правилах дорожнього руху щодо прав і обов’язків велосипедистів відведений цілий розділ 6. Часто стаються ДТП за участі роверистів, які призводять до втрати здоров’я, а інколи й життя. Щоб звести їх кількість до мінімуму та навчити містян правил безпечної їзди, в Івано-Франківську вже три роки проводиться “Велошкола”. Для прикладу, минулого року її пройшли більше сотні велосипедистів.

Чому варто на неї записатися і які знання можна отримати, МІСТО розпитало у координатора програми “Стала мобільність” Володимира Радевича.

Фото: сторінка Володимира Радевича (по центру) у фейсбуці

Івано-Франківськ – ідеальне місто для велосипеда. Це дуже класно для екології і здоров’я людей: спалювати калорії, а не бензин. Їзда на двоколіснику – це економія часу і грошей, — переконаний  він. — Але не всі учасники дорожнього руху поводяться так, як би це мало бути. Навіть не в незнанні правил справа, а в їх виконанні. І в тому, як вийти з тієї чи іншої ситуації на дорозі. Не все написано у ПДР і не все можна вивчити.

Головне завдання проекту “Велошкола” – навчити людей користуватися велосипедом як повноцінним транспортом на кожен день. 

Про “Велошколу”

Вона розрахована на учасників різного віку та є безкоштовною. Одне заняття триває близько двох годин. Тиждень проходять лекції про велоінфраструктуру, прийоми водіння, оснащення. Ще тиждень учасники застосовують теорію на практиці – на велодоріжках та дорогах міста. Далі – випусковий пробіг у супроводі патрульних. Управління патрульної поліції в області є одним із партнерів проекту. 

 У “Велошколу” ми також включаємо такі підпроекти, як “Велоремонт” – спільно з місцевим велосипедним бізнесом навчаємо людей ремонтувати велосипеди у разі поломки на дорозі, готувати їх до сезону. А також “Велодопомогу” – зі студентами-медиками вчимо, як собі надати першу медичну допомогу, як у цьому може допомогти велосипед, — розповідає Володимир Радевич. 

Пояснює, що тренери у них не сертифіковані, але мають життєвий досвід і практичні навички, які можуть передати іншим. Заняття вони проводять на волонтерських засадах. Самостійно займатись у “Велошколі” можна з 14-ти років. Діти молодшого віку можуть брати участь у супроводі батьків. Тут немає підсумкового іспиту і видачі сертифікату.

Результатом “Велошколи” є впевненість ровериста на дорозі. Вона і буде вашим сертифікатом. Коли учасники минулих наборів кажуть, що перестали боятися і їздять по дорозі – розуміємо, що наша мета досягнута, —  додає Володимир Радевич.

Дізнаються про “Велошколу” франківці з різних джерел. Соцмережі не є основним інструментом для цього, хоча дуже допомагають. Проект має власну сторінку у фейсбуці, де подають актуальну інформацію про навчання.

До нас завітала 65-річна пані, яка зараз займається. Вона почула про школу по радіо. Також екс-учасники передають інформацію про нові набори своїм родичам, друзям, колегам тощо.

Пригадує Володимир Радевич і курйозні випадки, які трапляються під час занять:

Одного разу вийшов на кілька хвилин. Повертаюсь, а учасники вже говорять про те, як “збивати” пішохода. “Що тут взагалі відбувається?”, – подумав я. (Ред. – Сміється). Насправді, у такій жартівливій формі тренером подавався важливий момент. Він пояснював: як діяти, як реагувати на можливе зіткнення велосипедиста з пішоходом. 

Координатор програми “Стала мобільність” і сам є завзятим велосипедистом. На його думку, вирішити проблему пішоходів на велодоріжках можна з часом. Володимир Радевич апелює до того, що “ще не вдалося перевчити пішоходів переходити дорогу у відведених для цього місцях, то як можна говорити, що вони ходять по велодоріжках?”.

Не критична проблема в тому, що по них ходять. У мене часто бувають такі випадки на вулиці Галицькій. Зупиняюсь і пояснюю людині, що їду на швидкості, можу не встигнути загальмувати і травмую її. Жартую при цьому, що сам то вже звик падати з велосипеда. Звісно, є роверисти, які просто мають сигнал як у КРАЗА. (Ред. – Сміється).  Я схиляюсь до того, що з пішоходами треба спілкуватися. І цим самим формувати позитивне ставлення до велосипедистів.

Про оснащення

За словами Володимира Радевича, є правила дорожнього руху і є понад ними. Наприклад, світлоповертачі – це само собою зрозуміло, але слухачам “Велошколи” пояснюють детально, як, зокрема в який момент, використовувати фару, яка це має бути фара. Тренери пояснюють різні тонкощі та на прикладах показують, чим має бути оснащений велосипед та велосипедист.

Найбільше ми акцентуємо увагу на тому, що велосипедист має бути помітним. У будь-який час доби. Пріоритет ставимо, власне, не так на світловідбивачі – як на саме світло. Велосипедист має бути його джерелом. Тобто, спереду – білий ліхтар, позаду – червоний. Яскраві, блимаючі, які привертають увагу, — розповідає Радевич. 

На перехрестях для роверистів дуже помічними є світловідбивачі на колесах. Бо вони допомагають водіям зрозуміти динаміку руху велосипеда: повільно він рухається чи швидко. Не менш важливим є одяг контрастних кольорів, який повинен бути помітним (у вечірню пору слід виділяти себе світловідбиваючими елементами), в міру просторим і зручним. Як і взуття. Використання велорукавичок і велоокуляр –  з розряду особистих вподобань ровериста. Для завершення образу підійде шолом. На думку Володимира Радевича, у питанні про його використання варто виходити з власних переконань, страхів. Франківські вулиці дозволяють їздити без шолома, але знову ж таки, треба максимально уберігати себе світлом, жестами тощо.

Я їжджу без шолома по місту. Але якщо буде потрібно виїхати на трасу, то я обов’язково його візьму. Бо там є набагато більші ризики,  — каже він.

Про жести

Крім помітності, велосипедист має бути передбачуваним. Якщо водій бачить відповідні жести про повороти та інші маневри, то розуміє, як поводитись йому. Цьому теж навчають у “Велошколі”. 

Чому не всі показують жести? Бо є страх відпустити кермо. Як би то не звучало, але ми трохи вчимо їздити “без рук”. Коли людина відпускає кермо і продовжує їхати, то вона володіє велосипедом і собою. Це хороша навичка, щоб показувати маневри. Можна тримати кермо однією рукою, втрапити в яму, але зуміти втриматись на велосипеді. З нашими дорогами це вміння є важливим, — додає Володимир Радевич.

Коли велосипедист стає пішоходом  

Головне, що треба пам’ятати: велосипедисти — повноцінні учасники дорожнього руху.

Перетинати дорогу по пішохідному переході на велосипеді заборонено, так само як і розвертатися на “зебрі”. Для цього велосипедист повинен спішитися — і на цей момент він переходить у касту пішоходів. По велопереїзду може проїхати на дозвільний сигнал світлофора або на повну зупинку автомобіля. Та у Франківську таких переїздів є одиниці. І водії не дуже розуміють, що це таке.

Дуже важливою є комунікація “очі-в-очі”: якщо ти бачиш, що водій на тебе не дивиться, а сидить у телефоні — я не рекомендую переїжджати чи переходити у цей момент дорогу.

На думку Володимира Радевича, зараз, на жаль, немає якихось масових комунікативних інструментів, які би доносили інформацію про важливість дотримання ПДР. Не важливо, насправді, хто ти на дорозі: велосипедист, автомобіліст чи пішохід. 

Про штрафи для велосипедистів 

Координатор програми “Стала мобільність” не вбачає потреби у видачі посвідчень для велосипедистів. Та й світової практики такої немає. Велосипед – це індивідуальний транспорт, який не моторизований. Тобто, він повністю підконтрольний. 

Не думаю, що велосипедистам потрібно здавати якісь іспити чи придумувати спеціальні посвідчення для них. А от штрафувати за порушення ПДР варто. Як-то кажуть: “І кнутом, і пряником”. Звісно, починати варто з попереджень. Щоб людина розуміла: “Переїдеш не там – заплатиш штраф”. Нехай це буде 50 гривень, але за ці гроші можна попити кави чи з’їсти морозиво. Я за систему штрафів, але чисто як психологічний фактор, який спонукатиме велосипедистів не порушувати, — каже Володимир Радевич. 

На його думку, хороший велосипедист має:

  1.  Знати ПДР і на них опиратися. Адже він є повноцінним учасником дорожнього руху. Незалежно від того – моторизований він чи ні. Він має знати права і обов’язки. І нести за них відповідальність.
  2.  Вміти адекватно реагувати на різі ситуації на дорозі. Це вже більш практичне, але необхідне вміння.
  3.  Мати  відповідне екіпірування. Яке може убезпечити як самого велосипедиста, так і інших учасників дорожнього руху.

Про “Велошколу” у школах

Організатори франківської “Велошколи” працюють над тим, щоб вводити відповідні факультативи у школах міста. Наразі випробувати проект в себе готова дирекція гімназії №3.

 Зараз розробляємо для них спеціальну програму і будемо вже цього року пробувати такий пілотний проект. А з 1 вересня будемо вводити його у повну силу. Думаю, що цей навчальний заклад стане хорошим тестовим майданчиком, щоб поширювати таку практику в інших. Це дуже актуально і школи в цьому зацікавлені

Про “Велофорум” у Франківську

Як писало МІСТО, у Франківську відбудеться головна велоподія року — десятий міжнародний VeloForum-2018

За словами Володимира Радевича, є розуміння і виклик того, що місто претендує на звання велостолиці України. І дуже круто підкреслити це тим, що воно прийматиме ювілейний велофорум.

Він не лише про велосипеди. Це така міжгалузева конференція про транспорту політику міста, про розвиток сталої мобільності на місцях. Це привезення до міста кращих практик у цій сфері, які можна впроваджувати тут. І продовжувати велосипедизацію. 

У рамках “Велофоруму” будуть проходити заходи різного формату для містян: велопробіги, воркшопи. Працюватимуть виставки для ознайомлення з різною велотематикою.

Спілкувалася Василина БАНТУШ

Читайте також: Більше тисячі двоколісних проїхалися вулицями міста з нагоди міського велодня. ФОТОРЕПОРТАЖ

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...