Такого ще не було ніде!: Гнатковський розповів, чого чекати від “Porto Franko”. ФОТО/ВІДЕО

Український режисер Олег Сенцов, який голодує у російській в’язниці уже 26-й день, розбудив суспільну свідомість, важливо, щоб його почули якомога швидше. Так вважає актор, куратор театральної програми Porto Franko Олексій Гнатковський. За його словами, зброєю митців у сучасній війні є можливість формувати суспільну думку і національну ідею. Тому Porto Franko теж долучиться до акцій на захист режисера. Чого очікувати від мистецького фестивалю, в інтерв’ю Радіо Свобода розповів Олексій Гнатковський.

13 червня розпочнеться наймасштабніший франківський фестиваль Porto Frankо. Як анонсується, його хедлайнером буде літак, він виконуватиме композицію разом з оркестром, яку спеціально для нього написали. Пане Гнатковський, як це можливо і наскільки музичним є літак?

– Ми говоримо про відкриття фестивалю. Це буде “Аерофонія»”, і головним виконавцем справді буде український літак Ан-2. Уявіть: футбольний стадіон, ми прив’язуємо літак до землі, блокуємо його, вмикаємо, і він слугує нам музичним інструментом. У цей час диригент керує і літаком, і оркестром – разом вони гратимуть оперу. Чому літак? Бо він крутий! Такого ще не було ніде. І він дійсно звучить, з музичної точки зору у нього унікальний звук. Коли нам його ввімкнули, ми приєднали до нього систему, прослухали його частоту і діапазон, записали. І вже в студії композитори спеціально для нього написали музику.

Зокрема, під час відкриття також буде балет літаків у небі і балет екскаваторів на землі. Це буде футуристична опера, яка, вочевидь, ввійде в книгу рекордів Гіннеса. Такого в Україні точно ще не було. Це дуже в дусі Porto Franko. Бо це фестиваль, який відкриває нові течії і нові тенденції, комбінує непоєднувані речі. Загалом, зараз Україна перебуває в авангарді мистецьких процесів

– Цьогорічна концепція фестивалю – повітряний порт. Як вона втілюватиметься?

От біля нашого драмтеатру уже стоїть Мі-8 – величезний вертоліт, у якого лише одна лопать довжиною шість метрів. У ньому буде звучати специфічна музика і відбуватимуться перформанси для 25 глядачів. Це унікально. А згодом ми певно що залишимо його собі, і в літаку буде нова сцена театру.

Більше того, різноманітні аеромобільні інсталяції будуть розміщенні по всьому Івано-Франківську, це будуть великі і маленькі літаки, гелікоптери. Близько десяти по всьому місту. Але наша мета – не просто привезти літаки, кожен буде відігравати свою мистецьку функцію. Вони будуть осередком різних мистецьких акцій.

Унікальність Porto Franko в тому, що його локацією є все місто цілодобово. Тобто в усьому місті розміщені арт-об’єкти. Локації будуть в аеропорту, театрі, в палаці Потоцьких, на заводах, міських площах і так далі.

-Вони знали про Porto Franko. Це означає, що про фестиваль знають у світі і на такому рівні. І це дуже круто, тому що нам не довелося дуже їх переконувати. Крім того, вони справді вболівають за Україну, їм цікаво. Ми спеціально їхали до Коршуноваса на шоу-кейс, але оскільки у нас є ще зв’язок з Някрошюсом, то ми і до нього завітали. Посольство Литви забезпечать проживання, проїзд режисерів і транспортування декорацій. Бо уявіть – привезти такого велета в Україну! Чому їх не возять? Бо це дорого. А по-друге, вони й самі не їздять куди попадя.

Някрошюс привезе виставу “Книга Йова”. Це одна з останніх його постановок за біблійним текстом, де він сучасними побутовими засобами будує непобутову історію. От стоїть величезний комод із шухлядами – і раптом перетворюється в хмарину! Не за рахунок того, що трансформується, а актори роблять з нього хмару. Він бере метафорами. Някрошюс майстер катарсису – очищення. Він створює атмосферу, яка поглинає людину на початку і не відпускає вже до кінця.

А Коршуновас покаже виставу “Чайка”, яка закриває наш фестиваль. Це всесвітньо відома постановка – дуже психологічний театр, вони працюють на емоційному зриві. Так, що просто дах зносить. Під час вистави актори сидять у залі, і незрозуміло хто актор, а хто глядач, це теж велика метафора.

Також у нас буде вистава Наталії Половинки, з її лабораторії “Сад божественних пісень” – “Весілля”. Буде цікаве поєднання сучасного театру з автентичним українським співом. Це не ті шароварні речі, яким нас Радянський Союз напихав, це справжнє українське джерело.

Так само у нас є вистава “Модільяні” Ростислава Держипільського. Це вистава-перформанс. Ми її граємо не на сцені, а в декораційному цеху. А глядачі лежать на лікарняних ліжках. Ця метафморфоза, з одного боку, про Модільяні, а з іншого – про психлікарню. Художники, які дивитимуться виставу, малюватимуть свої рефлексії, а Олег Вергеліс, просто зупиняючи виставу, проводитиме лекції.

– Нині у світі проводять акції на підтримку Олега Сенцова, який оголосив безстрокове голодування у російській в’язниці. Чи висловлюватиметься про це Porto Franko?

– Кожен митець, як і кожен громадянин України, має позицію щодо цього. Очевидно, що ми будемо проявляти її в мистецькому полі, як можемо. Для того, щоб розширити коло людей, яким ця тема болить і турбує.

Я навіть скажу більше: той, хто говорить, що мистецтво повинне бути аполітичним, відокремлене від процесів і явищ, які відбуваються в країні, – озвучує абсолютно лукаву позицію. Це фарисейство. Тому що митець стоїть в авангарді всіх явищ і процесів, які відбуваються в країні. Чому? Тому що мистецтво формує смак, думку, зокрема, суспільну, і формує ідею, зокрема, національну.

Так, у нас є державні інститути, які б мали це робити, але вони цього не роблять, або роблять недостатньо, або вдають, що роблять. А митців, які мають свою позицію, в Україні дуже багато. Є, звісно, митці, які готові цю позицію продати за гонорар на різних каналах, наприклад, на 9 травня.

Але є ті, які справді формують національну думку. І от Олег Сенцов серед них. З митця він став рупором, який говорить про це, і під його прапором формується ціла когорта небайдужих. Що є нашим, митців, автоматом у цій війні? Тому що в кожного є свою зброя, якою ми захищаємо територію і нападаємо на ворога. Наш автомат – це формування цієї ідеї, загального вектора. Тому митці не мають права бути зараз осторонь політики.

Сенцов став рупором і закликом до опору, будильником для свідомості. Для багатьох людей та інституцій сьогодні повинен прозвучати цей дзвінок. І він прозвучить. І дуже важливо, щоб це сталося якомога раніше, щоб Сенцова почули, інакше наслідки можуть бути дуже фатальними. І очевидно, що фестиваль не буде залишатися осторонь. Наше завдання зараз будити суспільство

Існує думка, що, зокрема, Porto Franko – це та українська противага чи щит проти “русской весны”, радянщини, несмаку з російською попсою і серіалами.

– Porto Franko – не противага цій “русской весне” і навіть не щит. Фестиваль Porto Franko – це вже майбутнє. А “русская весна”, радянщина – це минуле, “динозаври”. Якщо ми будемо дивитися в минуле, то про майбутнє нам буде важко думати. І таким чином це питання має стояти для нас усіх. Бо це не те, з чим ми маємо боротися, а те, з чого маємо сміятися.

“Русская весна” існує, бо про неї говорять. Знаєте, це як зі злом, якщо його почати озвучувати, то воно прийде, якщо про нього забути і робити добро, то питання відпаде.

Питання не в попсі і не в серіалах, а в наших телеканалах, які в ефір дають такої низької якості продукт. І мені здається, що це робиться не від незнання, а навмисно. І це навіть не безвекторність і не безідейність, а споганення всього українського. Ніби українці – примітивні і тупі. Тому завдання митців – формувати смак.

– На прикладі Івано-Франківська, чи відбувається в Україні культурна децентралізація?

– Децентралізацію мистецтва не можна зробити штучно. Не можна сказати: “Децентралізуйся!”. А взагалі центр де? Все залежить від особистостей на місцях. Один у полі воїн. Він може встати і піти, за ним піде якась частина людей. Кожен може стати раптом центром. Що робити, щоб відбувалася децентралізація? В більшій мірі не заважати. А також на рівні держави приймати правильні закони.

Ми зараз перебуваємо в точці безмежних можливостей, в точці зльоту, в точці відриву від землі. І від нас залежить: чи самі підемо в небо, чи відірвемося від землі. В Україні зараз багато людей, які мають сміливість брати на себе відповідальність і мають позицію. Ми маємо зараз все, щоб йти далі. Не варто зараз згадувати про те, що заважало, чому раніше не вийшло. Треба йти вперед, це як в бою, ти йдеш вперед і тільки помічаєш, хто поряд йде. Ти не береш їх за руку, ти просто йдеш разом з ними.

Читайте також: Літак у середмісті Франківська: фестиваль Porto Franko показав свого головного хедлайнера. ФОТО/ВІДЕО

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...