Мед Атлант

Провокація, а не реставрація

Старий Станиславів зникає. Давні балкони й фасади обвалюються, скульптури й елементи архітектурного декору руйнуються і з кожним роком стають менш помітні, сецесійні вілли опиняються в тіні великих новобудов, а вишукані кам’яниці зносять під приводом реконструкції. Влада часто байдуже спостерігає, як зникає історична пам’ять міста.

Незважаючи на прийняту Програму охорони культурної спадщини міста Івано-Франківська на 2016-2018 роки, більшість заходів та дій, які прописані в цьому муніципальному документі, залишаються тільки на папері. Левова частка реставраційних робіт, запланованих на 2017 рік, не була виконана. А варто згадати, що минулого року програмою була передбачена реставрація кількох знакових для міста пам’яток архітектури. Зокрема, в перелік входили міська ратуша, будинки на вулицях Леся Курбаса, 5, 7, 9 та Шевченка, 44 (із химерами відомого скульптора Михайла Бринського). Планували виділити понад 5 мільйонів гривень на реставрацію. Безперечно, за такі кошти важко її провести, але якісно побілити споруди можна було б.

Наче щось робиться

Чому ж нічого не зробили? Влада має на це свої пояснення. Головне – відсутність фахівців, себто підрядника, який би за передбачені кошти погодився виконати роботи.

В цьому є зерно правди. Але якщо так, то напрошується просте логічне запитання: чому будинок на вулиці Леся Курбаса ще з минулої осені вбраний в риштовку, а реставраційні роботи досі не виконуються? Навіщо ж монтувати обладнання, створювати незручності мешканцям та підприємцям, які там ведуть господарську діяльність, якщо вже стільки часу, – а це вже більш як півроку, – підрядник не веде робіт? Така ж ситуація склалася і минулого року з будинком на вулиці Шевченка, 44, коли тендерні закупівлі ще навіть не були проведені, а хтось уже встановлював риштування. Дивний підхід, монтаж риштування – це ніби окозамилювання і показова діяльність перед громадою міста: мовляв, щось робиться.

Фахівці та пропозиції

Хочеться зрозуміти, що ж саме робиться? Отже, будинки на вул. Леся Курбаса, 5, 7, 9 входять до переліку об’єктів, які мали бути реставровані ще 2017 року. Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради 11 жовтня 2017 року оголосив тендер на проведення реставраційних робіт на суму 941 696 грн (йшлося про реставрацію фасаду), але торги були скасовані у зв’язку з відсутністю пропозицій.

23 жовтня 2017 року департамент оголосив повторний тендер, на який зголосилася одна фірма – ТОВ «ПЛАНЕТАБУД», але пропозиція була відхилена у зв’язку з тим, що потенційний підрядник не мав ліцензії на реставрацію пам’яток архітектури.

Однак 9 листопада 2017 р. департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради таки укладає угоду на проведення реставраційних робіт з цією ж фірмою. Згідно з договором, роботи мають бути виконані до 31 грудня 2017 року. Всього-навсього два місяці відводиться на реставрацію. Проте за цей час фірма спромоглася лише змонтувати риштування. А от до самих робіт ніхто так і не приступав.

Настала зима, тож реставрувати будь-що стало неможливо. Пауза затягується до 14 травня, а далі департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини укладає додаткову угоду з підрядником, в якій зміщує дату виконання робіт аж до 31 серпня 2018 року…

Як бачимо, підрядник отримав привілейовані умови. А новоспечене ТОВ «ПЛАНЕТАБУД» із Ямниці, директором якого є Круль Петро Михайлович, а до того була Бабешко Ганна Віталіївна (21.09.2017 директор змінився), отримавши свіженьку ліцензію, раптом вирішило займатися реставрацією пам’яток архітектури. Чи є підрядник надійним, досвідченим і чи має фахових працівників – питання риторичне, але оскільки не було інших пропозицій і конкуренції нема, саме він «взявся» до роботи.

Не працює ні влітку, ні взимку

Та на календарі вже літо, а будинки на Леся Курбаса не реставрують і досі. Від цього страждають місцеві підприємці. Так, співвласник бару «ГОСТ» Євгеній Казаков каже, що під час монтажу риштовки підрядник навіть не залишив проходу до його закладу, відтак їм довелося вишукувати виконавця робіт, щоб пояснити, що це заклад харчування і сюди ходять люди, що реставрація – справа важлива, але ж має бути повага і до бізнесу.

Для чого було монтувати риштування, якщо підрядник не мав намірів виконувати реставраційних робіт?

Директор департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Орест Кошик визнає, що риштовка була змонтована ще восени минулого року. Договір підрядник підписав у листопаді, проте, хоч він і планував проводити реставраційні роботи, погодних умов відповідних не було. Тож риштовка залишилася зимувати…

Така собі безгосподарність. Але варто пояснити, що риштування, котре стоїть без діла, – це велика розкіш, адже в середньому щоденна ціна оренди квадратного метра обладнання становить 1 грн/м². Загальна площа риштування згідно з кошторисом – 1127 м², так за півроку набігає немала сума витрат – близько 200 000 грн…

Саме влітку найкраще виконувати реставраційні роботи. Чому ж тоді їх не проводять? За словами Ореста Кошика, зараз підрядник працює на вул. Шевченка, 44 (будинок з химерами Михайла Бринського), тому реставрація на Курбаса не ведеться.

«Втім, те, що відбувається із будинком на вул. Шевченка, 44, важко назвати реставрацією, – каже Кошик. – Роботи виконуються неякісно, і департамент не підписує актів виконаних робіт. Фірма себе зарекомендувала так зле, що це є основною проблемою, чому підрядник не переходить на Леся Курбаса. Якщо він не виправиться і не відшкодує нанесені втрати, то ми готові розірвати договір і не маємо намірів продовжувати співпрацю».

Як каже франківський архітектор Ігор Панчишин, нині неозброєним оком видно, що є багато огріхів, але ж визначити, що зроблено не так, непросто. «Насамперед, із самого початку не було розроблено реставраційного проекту, тому тепер шукай вітра в полі, – акцентує він. – Якщо навіть теоретично зрозуміло, що підрядник неякісно виконує роботи, то потрібно проводити експертизу і діагностувати ці проблеми, аби вивести збитки і вимагати відшкодування. Та й загалом, важко це все називати реставрацією – такий собі фасадний ремонт».

На жаль, часом чиновники мовчки спостерігають, як на їхніх очах руйнуються пам’ятки архітектури, хоча могли би здійснювати перевірки та виносити відповідні приписи. Відповідальність за таку безгосподарність несе не тільки департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини міськради, але й сектор з питань охорони культурної спадщини управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА.

Чи зуміє профільний міський департамент виправити ситуацію і прийняти вольові управлінські рішення на користь будинку на Шевченка, 44, чи вбережуть кам’яниці на Курбаса від некомпетентного підрядника, час покаже.

Якщо резюмувати, то за минулий рік зроблено дуже мало. На реставрацію і консервацію пам’яток місцевого значення витрачено лише 2 мільйони гривень. За ці гроші не зробили ані ремонту у підвалі ратуші, ні жодного паспорта пам’ятки. Домінують в основному мізерні та випадкові заходи, що наштовхує на думку, що Івано-Франківськ має дуже мало шансів зберегти своє історичне обличчя. Бо коли реставрацію підмінюють поточним ремонтом чи побілкою, а підряди отримують привілейовані підприємці, то доходиш висновку, що Франківську потрібен не тільки мер-господарник, але й головний градобудівник, який дійсно дбав би про привабливий архітектурний вигляд міста.

Автор: Наталя СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 18.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

 

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...