Чіпи й дейли місцевих депутатів

Близькі родичі, підлеглі, колеги по роботі, партійці; безробітні, юристи, політологи та працівники комунальних підприємств – такий соціальний зріз помічників депутатів Івано-Франківської міської ради. Імовірно, хтось з них отримує зарплату з кишені депутата, а длякогось така робота є можливістю набути досвіду, стартувати чи бути постійно присутнім на політичному полі. Якщо не йдеться про використання бюджетних коштів, увага громадськості до цієї сфери майже відсутня. Насправді ж ідеться про дещо більше – ефективність депутата як представника громади. А його помічники – це той інструмент, завдяки якому депутат може виконувати свої обов’язки більш професійно, отже, бути громаді кориснішим.

Якщо ви активіст і хочете серйозно долучитися до громадського життя вашого села чи міста, мати стосунок до всіх справ, знати життя громади, розуміти рішення, які приймаються, бачити, як гроші витрачаються, – тоді вам пряма дорога в помічники місцевих депутатів, – радить експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.

На його думку, більшість місцевих депутатів не розуміють, що вони мають робити після виборів. Адже ніхто їх не вчив, як бути депутатом та які рішення приймати у бюджетній, земельній чи комунальній сферах.

Звісно, депутат, який приходить у місцеву раду, не є компетентним у всіх галузях, але він не може не голосувати на сесіях, бо такі дії загальмують життєдіяльність громади. Тому депутату часто потрібна допомога, щоб розібратися у суті рішень, підготувати відповідні питання, винести якісь проблеми на сесію міської ради, – каже довготерміновий спостерігач від Громадянської мережі “ОПОРА” Леся Мартиненко.

На місцевих виборах 2015 року Івано-Франківська міська рада оновилася приблизно на третину. Тобто, лише 33% чинних депутатів мали досвід роботи у місцевому самоврядуванні.

95% депутатів міськради мають вищу освіту. Майже половина складу чинної міської ради – підприємці або власники фірм, ще четверта частина – бюджетники, 14% – виконавці різного рангу у комунальних або приватних підприємствах. Серед інших є директори комунальних підприємств, безробітні та пенсіонери.

Більшість місцевих депутатів не розуміють, що вони мають робити після виборів. Адже ніхто їх не вчив

Проте у таких різних за соціальною складовою депутатів однакові обов’язки, які потрібно виконувати якісно, адже прийняті рішення згодом позначаються на політичній кар’єрі самого обранця та життєдіяльності всього міста. Тому мати помічників – не просто забаганка чи задоволення амбіцій депутата, а дієвий механізм для того, щоб сам він став ефективнішим.

Що кому з того?

Що має помічник від своєї роботи? Доступ до вирішення тих чи інших справ, саморозвиток та самоосвіту. Отримуючи посвідчення, він не йде у вічне рабство, а може працювати, лише поки не дізнається, як працює уся система чи якась її ланка, – каже Олександр Солонтай.

Особисто мені ця робота дає розуміння функціонування державного механізму бюджетоутворення, системи прийняття рішень на сесіях та виконкомах, – каже помічник-консультант депутата, речник Івано-Франківського міського суду Михайло Савлюк. – Це допомагає набути досвіду, уміти відстоювати власні ідеї та фахово комунікувати з чиновниками.

Часто помічники депутатів й самі стають депутатами.

Свого часу я також був помічником депутата місцевої ради, – каже депутат Івано-Франківської міської ради від ВО “Свобода” Мар’ян Вагилевич. – А мій колега по депкорусу Сергій Абрам’як раніше був моїм помічником.

Загалом, Мар’ян Вагилевич зазначає: є депутати, які можуть собі дозволити оплачувати роботу помічників, у нього ж працюють на громадських засадах – на перспективу.

Депутати місцевих рад здобули можливість офіційно мати помічників-консультантів після того, як 22 грудня 2005 року Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” було доповнено статтею 29-1, згідно з якою депутати місцевого рівня можуть мати до 5 помічників на громадських засадах.

Помічником депутата місцевої ради, згідно з відповідним Положенням, може бути лише громадянин України, який має загальну середню чи вищу освіту і володіє державною мовою. Помічники-консультанти отримують спеціальні посвідчення, які підтверджують їхній статус. Частково права помічника місцевого депутата ідентичні правам звичайних громадян: вони можуть входити до приміщення міської ради, бути присутніми на засіданнях постійних або тимчасових контрольних комісій міськради.

Окрім того, помічники можуть отримувати за письмовим зверненням депутата необхідні для нього документи, інформаційні та довідкові матеріали, кореспонденцію; оголошувати підготовлені депутатом письмові пропозиції, звернення, заяви на засіданнях органів місцевого самоврядування.

Згідно з Положенням, помічники зобов’язані вивчати питання, необхідні депутату для здійснення його повноважень, за якими готувати відповідні матеріали; допомагати депутату в організації зустрічей та звітів, в розгляді скарг та пропозицій; за дорученням депутата – вивчати громадську думку, потреби територіальної громади.

76% депутатів Івано-Франківської міської ради мають помічників, приблизно п’ята частина з них максимально використовує такий ресурс. 10 депутатів не мають помічників взагалі (всі дані про помічників депутатів Івано-Франківської міської ради – згідно з відповіддю на запит «МІСТА» від 26 березня 2018 року. – Авт.).

Найменше серед помічників працівників партійних офісів: згідно з відповіддю – лише один. Однакпід час спілкування з’ясувалося, що насправді їх значно більше. І це зручний механізм, адже партійні офіси фінансуються з різних джерел, партійні організації зацікавлені у добрій репутації, тобто позитивному іміджі їхнього депутата. Якщо команда працює злагоджено, це позначається і на ефективності, популярності, рейтинговості депутата. Коли депутатська діяльність добре відлагоджена, роботи не бракує ні самому обранцю, ні його помічникам.

Інтенсивність навантаження різна протягом року, – каже Михайло Савлюк. – Роботи більшає на початку та в кінці бюджетного року, перед сесійними засіданнями. Помічник ходить із депутатом на різні зустрічі, збирає звернення від людей, оформляє документи на сесію, забирає кореспонденцію. В кінці року пишемо план, відзначаємо, що вдалося виконати, а що ще потрібно.

Специфіка роботи полягає в постійному спілкуванні. У людей завжди є проблеми, іноді нагальні. І не можна нікому відмовити або грати в традиційний чиновницький футбол. Треба швидко пропонувати дієвий алгоритм вирішення проблеми, поїхати самому безпосередньо на місце. Інакше й депутат, і помічник швидко перетворяться з об’єкта обожнювання на об’єкт негативних емоцій, – додає помічник-консультант депутата, політолог Василь Кедик.

Не всі депутати міської ради використовують законодавчо закріплений механізм помічників-консультантів. Так, найменша питома вага помічників припадає на позафракційних депутатів – 75% (або 3 з 4) з них не мають помічників.

Пасе задніх і найбільша фракція міської ради – ВО «Свобода».

У мене були раніше два помічники, поки не знайшов їм гідної заміни, – пояснює депутат від фракції “Свобода” у міській раді Роман Марцінків.

А от голова фракції “Самопоміч” у міськраді Ірина Кулинич заперечила офіційну інформацію: з її слів, помічника вона має, хоча у відповіді на запит про це не зазначено.

Тільки двоє помічників місцевих депутатів мають аналогічний досвід: Михайло Савлюк, який зараз є помічником депутата від БПП Сергія Палійчука, у минулій каденції був помічником депутата обласної ради від УПН Василя Головчака; а Надія Йосепчук, яка зараз є помічницею депутата від ВО “Батьківщина” Руслана Терешка, у минулому скликанні була помічницею депутата обласної ради від цієї ж партії Василя Артима.

Деякі депутати також були чи є чиїмись помічниками. Скажімо, Сергій Гаєвський від “УКРОПу” є помічником нардепа Віктора Шевченка на платній основі.

Не все так просто

Якщо не гроші, то що отримують помічники за свою роботу? Для когось це справді можливість набути досвіду, старт або платформа для політичної кар’єри. Втім, і інші бонуси для помічників та через них і для самих депутатів – також не виняток.

До прикладу, одна з помічників секретаря міської ради (ВО “Свобода”) Оксани Савчук – методист Івано-Франківського дитячо-юнацького пластового центру Уляна Павликівська. Дівчина є засновником та вигодоодержувачем ТзОВ «Західполіремкомплект», зазначають активісти ГО “Центр “Антикорупційна платформа”. Підприємство є засновником ТзОВ “Івано-Франківська дорожня служба”; його керівникДжус Ірина Богданівна – головний бухгалтер ТОВ «Комунальні Інвестиції», співзасновником якого також є Оксана Савчук. Ірина Джус теж балотувалась до Івано-Франківської міської ради по округу №11 на останніх місцевих виборах від ВО “Свобода”. За даними єдиного веб-порталу використання публічних коштів “Є Data”, ТзОВ “Івано-Франківська дорожня служба” отримала з початку 2016 року від департаменту ЖКГ і благоустрою Івано-Франківської міської ради 1 237 335 гривень. Фірма здійснює реконструкцію тротуарів та капітальні ремонти міжбудинкових проїздів в Івано-Франківську. Суми за окремі роботи не перевищували 200 000 грн, а це означає, що вибір підрядника не відбувався на конкурсній основі.

Інший приклад. Помічниця депутата від БПП “Солідарність” Петра Шкутяка Катерина Поп стала однією з шести осіб із кадрового резерву, які отримають кваліфікацію магістра за рахунок коштів обласного бюджету. Катерина Поп перебувала у кадровому резерві Калуської районної ради, котра її на навчання не направляла і до обласної ради про фінансування її освіти не клопотала. Сама помічниця із Закарпаття, проживає в Івано-Франківську, працює у “Блоці Петра Порошенка” й очолює ГО “Солідарна молодь Франківщини”.

Кого найчастіше обирають помічниками місцеві депутати?

“Часто депутати призначають помічниками людей своїх, а не професійних. Так само, як вони йшли у депкорпус. Несвідомі депутати при несвідомих виборцях підбирають собі несвідомих помічників, але тих, кому довіряють”, – каже Олександр Солонтай.

42 депутати міської ради загалом мають 90 помічників.

Собі у помічники депутати обирають родичів, підлеглих, колег по роботі та партійній діяльності. Скажімо, Віктор Синишин зі “Свободи” працює у КП та має двох помічників-комунальників. Петро Гречанюк від “Самопомочі” має помічниками підлеглу та політолога. Помічник Тараса Мстислава – керівник підприємства, де депутат є співвласником. Помічниця Степана Руднянина від БПП “Солідарність” – імовірно, представниця будинкового комітету з округу депутата. А в депутата від “УКРОПу” Володимира Олійника один із помічників балотувався на минулих місцевих виборах від “Самопомочі”, інший – від Радикальної партії Олега Ляшка.

Помічниця депутата Петра Шкутяка стала однією з шести осіб із кадрового резерву, які отримають кваліфікацію магістра за рахунок коштів обласного бюджету

У депутата Василя Ревчука в помічниках – дві доньки та син сестри. А помічницею Сергія Абрам’яка є дружина його колеги з міської ради та депутатської фракції Мар’яна Вагилевича.

У минулому скликанні доньки також були моїми помічницями, – каже Василь Ревчук. – Вони допомагають вести виборчу кампанію, а потім – працювати з виборцями. Активними були ще зі школи і допомагали мені проводити різні заходи.

Зрештою, у тому, що зараз місцеві депутати обирають собі за помічників родичів, немає нічого дивного – з огляду на безоплатність такої роботи. Деякі експерти взагалі вважають і роботу місцевого депутата, і роботу його помічника волонтерською та заохочують до неї перспективну молодь. Саме для молодих людей це може стати і добрим досвідом, і непоганим стартом. В Івано-Франківську навіть відбулася “Школа помічника депутата місцевої ради”.

Всі учасники, які пройшли курс школи, отримали відповідні сертифікати, а також 6 учасників стали помічниками депутатів міської ради, – зазначив “МІСТУ” координатор проекту Роман Труба.

Торік у схожий спосіб знайшов двох помічниць Василь Ревчук: він обрав собі до команди двох випускниць Школи політичного успіху.

Зарплату – депутатам?

На відміну від своїх колег із Верховної Ради, асистенти місцевих депутатів не мають статусу державного службовця (а отже, не отримують відповідного рангу та інших пільг, передбачених Законом України “Про державну службу в Україні”), не одержують заробітної платні з місцевого бюджету, не здобувають трудового стажу за період роботи помічником-консультантом. Незважаючи на ці обмеження, при бажанні, місцеві ради можуть сприяти кращому забезпеченню діяльності помічників-консультантів. Так, наприклад, Київська міська рада ще до законодавчого закріплення статусу помічника- консультанта депутата місцевої ради ухвалила власне рішення про запровадження цієї “посади”. Помічники-консультанти депутатів Київської міської ради 2002-2006 років працевлаштовувалися до Секретаріату Київради (за сумісництвом), отримуючи там відповідну зарплатню. Це свідчить про те, що багато залежить від винахідливості депутатів, оскільки закон передбачає ухвалення радою власного положення про помічника-консультанта, а отже, дає можливість депутатам надати своїм помічникам трохи більше повноважень.

Кожна робота має оплачуватися, бо якщо не буде зарплати, може початися, наприклад, лобіювання чиїхось інтересів

Інколи помічники народних депутатів мають менше роботи, ніж помічники місцевих, але одні отримують заробітну плату, а інші – ні, – каже експерт Центру “ЕЙДОС” Гюнель Бабакішієва. – Однак, кожна робота має оплачуватися, бо якщо не буде зарплати, може початися, наприклад, лобіювання чиїхось інтересів.

Експертка зауважує: питання не тільки у роботі помічників, але й в ефективній діяльності депутатських приймалень. Зазвичай депутати проводять депутатський прийом раз на місяць, і це не надто продуктивний режим роботи.

Якщо хочеться, щоб депутатська приймальня була ефективною, потрібно, аби помічники там працювали із якоюсь загальновідомою періодичністю. На громадських засадах цього ніхто робити не буде, – каже Гюнель Бабакішієва.

Справді, “МІСТО” виявило тільки трьох депутатів, які, згідно з інформацією з офіційного сайту, приймають двічі на місяць. Це Іван Пуйда, Тарас Мстислав та Дмитро Чміль. Зазвичай же депутати мають офіційний депутатський прийом раз на місяць.

Для прийому громадян депутати міської ради використовують бюджетні установи або ж партійні офіси. Так, приблизно четверта частина депутатського корпусу міської ради проводять зустрічіз виборцями у партійних офісах. Таке, приміром, практикує вся фракція “Самопомочі”.

Звідки ж взяти кошти на оплату роботи помічників та функціонування громадських приймалень депутата? У минулому номері “МІСТА” аналітик Ігор Ткач пропонував спрямовувати на ці потреби частину депутатського фонду.

Утримання депутатської приймальні не менш важливе, ніж роздавання по 200-500 гривень матеріальних допомог, – погоджується і Гюнель Бабакішієва.

Як уже писало “МІСТО”, більш як половина депутатського фонду використовується на матеріальні допомоги для мешканців Івано-Франківська. Загалом для кожного депутата у міському бюджеті передбачено 70 тис. грн на рік депутатського фонду, який обранець може використати фактично на власний розсуд (але не на власні потреби!). Перелік потреб для фінансування за кошти депфонду практично не лімітований. Однак грошове забезпечення депутатської приймальні та роботи помічників там все ж не передбачене. Чи потрібне воно? Тут думки депутатів розділилися.

Громадська приймальня – це, може, закруто, бо у нас не такі великі округи. Однак, вважаю, потрібно запровадити якийсь стимул для помічників депутатів. Не думаю, що правильно спрямовувати на ці потреби депутатський фонд, бо залишиться мало коштів для допомоги мешканцям, – каже депутат Роман Марцінків.

Грошей депфонду і так мало, він обмежений, – каже Мар’ян Вагилевич. – От якби його збільшити – тоді можна туди включати ці витрати.

Деякі ж депутати запевняють: це було б просто неправильно, адже міський бюджет і так має що фінансувати, а грошей завжди буде мало.

Як директор департаменту економіки, можу сказати, що коштів бюджету не вистачає й на нагальніші потреби. Не гроші все вирішують, а бажання працювати, – каже депутат від “Самопомочі” Ірина Кулинич.

При чинній виборчій системі витрачати кошти на громадські приймальні та оплату роботи помічників неефективно. Це було б можливо, якби депутатів місцевої ради було менше і вони би працювали на постійній професійній основі, як нардепи. А зараз, коли депутат працює на громадських засадах, а приймальня й робота помічників буде фінансуватися, – то неправильний механізм, – каже депутат від БПП “Солідарність” Петро Шкутяк.

А от Василь Кедик взагалі вважає, що пора запроваджувати зарплату для місцевих депутатів: «Це професійна політична діяльність, яка має оплачуватися з бюджету. Оклад депутата повинен передбачати й статтю на матеріальну винагороду помічникам-консультантам, як це є у депутатів Верховної Ради. Проблема полягає в тому, що деякі депутати нашої міської ради беруть на роботу студентів або “напрягають” обов’язками помічника когось зі своєї компанії. В жодному з цих варіантів толку не буде, оскільки це професійна діяльність, яка потребує часу, зусиль та знань».

За даними Інституту політичної освіти, в Україні близько 150 000 депутатів місцевих рад. Тобто, потенційно їхніми помічниками може бути більш ніж півмільйона людей. Рівень незаповненості місць значний, бо люди мало знають про цей механізм і не хочуть працювати на громаду. Або ж цураються депутатів і вважають їх “маленьким злом”.

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 18.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.