Тисяча – на рівному місці: чи варта шкірка вичинки?

У №5 навесні 2017 року “МІСТО” розповідало про те, як за давні борги водії можуть легко позбутися автомобіля, а потім змушені будуть викласти понад тисячу гривень за те, аби забрати авто зі штрафного майданчика. У статті “Тисяча – на рівному місці (або як вберегти себе та власне авто)” був описаний випадок, який стався в Івано-Франківську.

Нагадаємо, автомобільг ромадянина О. затримали працівники патрульної поліції Івано-Франківська. Після перевірки документів чоловікові повідомили, щойого авто перебуває у розшуку як арештоване майно і мусить бути евакуйоване на арештмайданчик. Наступного ранку водій показав у поліції постанову “Про припинення розшуку майна боржника”. Авто чоловікові повернули, однак він мусив заплатити 720 гривень за послуги евакуатора та 288 гривень за зберігання транспортного засобу на арештмайданчику. Коли ж чоловік намагався з’ясувати, хто має відшкодувати його витрати, почув пропозицію звертатися до суду. Цього він робити не став через великий судовий збір і тривалу тяганину. В поліції журналістам “МІСТА” пояснили, що їхньої вини в ситуації немає, оскільки вони виконували посадові обов’язки: патрульні мають базу автомобілів, які перебувають у розшуку, або тих, на які наклала тимчасовий арешт виконавча служба. Саме остання надає поліції перелік автомобілів, які потрібно тимчасово арештувати. При виявленні такого авто патрульна поліція евакуйовує його, тобто, тимчасово затримує. Чому авто перебувало на момент затримання у базі, якщо на руках у чоловіка була постанова “Про припинення розшуку майна боржника”, “МІСТО” від виконавчої служби не почуло: на інформаційний запит, поданий редакцією”МІСТА” на ім’я в. о. начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області АндріяГайди 15 лютого 2017 року, відповідь так і не надійшла.

А вже цього року до редакції “МІСТА” надійшов лист від громадянина України Володимира з іншої області. Чоловік пише, що прочитав статтю в інтернеті, і розповів, що й сам потрапив у таку ж ситуацію:

Ми з сім’єю поверталися додому з Миколаєва в Одесу на власному автомобілі. В Коблево нас зупинила поліція і працівник повідомив, що в них спрацювала система “Рубіж”, мовляв, машина перебуває під арештом, накладеним виконавчим відділом Приморського району Одеси. За що – не знають: інформації немає. Але автомобіль зобов’язані затримати і доставити на арештмайданчик. На всі наші аргументи і прохання нам відповіли, що їх потім звільнять, якщо вони не виконають свої обов’язки, їм слід затримати автомобіль, а нам пропонували розбиратися з виконавчою службою. Евакуатор забрав машину, а ми з сім’єю, з дитиною залишилися в Коблево і добиралися до Одеси на машині знайомих. Наступного дня у виконавчій службі мені повідомили, що в 2015 (!!!) році був накладений штраф за порушення ПДР на 255 грн, який я сплатив впродовж трьох днів!Однаквін чомусь не був закритий, справу передали у виконавчу службу, а вони мене не повідомили письмово, не намагалися знайти, наприклад, якийсь мій банківський рахунок (накласти арешт на нього), а наклали арешт на автомобіль. Янаписавзаяву на зняття з арешту, додав ту саму квитанцію про сплату на 255 грн, і арештмені пообіцяли зняти за два-три дні. Тепер я маю оплатитипослуги евакуатора, зберігання авто на арештмайданчику та інші супровідні видатки. Хотів би у вас дізнатися, чи було продовження минулорічної історії, чи отримали ви відповіді від виконавчої служби і чи добився відшкодування герой вашої публікації.

Чому авто перебувало на момент затримання у базі, якщо на руках у чоловіка була постанова “Про припиненнярозшуку майна боржника”, “МІСТО” від виконавчої служби не почуло

У той період Володимир консультувався з юристами із харківської фірми “Автоадвокат”, яка, зокрема, займається питаннями порушення прав автовласників. Редакція “МІСТА” вирішила теж звернутися до них за коментарем, оскільки ситуація, як виявилося, типова не лише для Івано-Франківська, але й для всієї України.

Спершу варто зазначити, що в Україні є позитивна практика судових рішень на користь автовласників. Однак із певними умовами. Власне, про них – у коментарі адвоката Ігоря Черних із юридичної компанії “Автоадвокат”, м. Харків.

Такі випадки, каже пан Черних, у їхній практиці трапляються стало в середньому двічі на квартал. Варто розуміти, що це ті інциденти, коли люди звернулися за допомогою. А звертаються не всі і не завжди.

Отже, якщо водій своєчасно сплатив штраф і не знає про те, що проти нього відкрито виконавче провадження та, відповідно, накладено арешт на авто, є всі підстави на подання адмінпозову та стягнення всіх витрат: за послуги евакуатора, стоянку, правову допомогу, адвоката – за рахунок державного бюджету.

Процедура накладення штрафу така: за порушення ПДР на водія поліція складає протокол. Він має 10 днів на оскарження чи добровільну сплату штрафу. Зазвичай водії сплачують штраф, отримують на руки квитанції і на цьому заспокоюються. Цього мало би бути достатньо. Але практика показує, що система, буває, дає збій. Постанови поліція направляє до виконавчої служби, яка вже – коли минає термін добровільного погашення заборгованості – виносить свою постанову на стягнення боргу і арешт майна. Тому адвокати радять водіям у разі сплати штрафу переконатися в тому, що ця інформація дійшла до адресата – в цьому випадку до патрульної поліції. Тобто, варто написати відповідну заяву, долучити до неї копію квитанції про сплату штрафу і зареєструвати її у канцелярії відповідного поліційного відділку у вашому місті.

Навіть якщо з вами у машині є квитанція про сплату штрафу, це нічого не вирішить. Адже в поліцейській базі є номер виконавчого провадження, прізвище державного виконавця, який наклав арешт. І все. А на яку суму, за що, де, коли – інформації немає. Тож наявні документи про сплату штрафу не рятують від арешту майна. Отже, якщо постанову про відкриття виконавчого провадження все ж було винесено і арешт накладено, водій, який сплатив усі боргові зобов’язання, мусить отримати на руки постанову про закриття виконавчого провадження і прослідкувати, щоби вона дійшла до поліції: надіслати поштою, кур’єром, завезти особисто. Це швидше і в перспективі дешевше.

За порушення ПДР поліція складає протокол. Водій має 10 днів на оскарження чи добровільну сплату штрафу. Зазвичай водії сплачують штраф, отримують на руки квитанції і заспокоюються. Але практика показує, що система, буває, дає збій

Водій може і не знати, що на його авто накладено арешт. Законом це питання чітко не врегульовано. Перед тим, як відкрити провадження, виконавча служба повинна надіслати рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження боржникові, де вказати, що боржнику надається термін на добровільне виконання постанови поліцейського. Тобто, водій, отримавши листа, може з’явитися або надіслати заяву поштою про те, що він сплатив штраф, та надати копію квитанції – розрахункового документа. На практиці неодноразово адвокати зіштовхувалися із ситуацією, що ці листи від виконавчої служби не надсилають водіям. І виконавче провадження нібито за базою офіційно відкрите, начебто пройшов строк на добровільне виконання постанови. Виконавець має право застосувати примусові заходи – арешт. Справа в тому, що він не повинен повідомляти про накладення арешту. Але виконавець має перевірити майновий стан боржника. Власне, ця процедура слабо прописана. Боржника мали б викликати і спитати в нього, де працює, чи є кошти. Прямо не сказано, яким чином. Сказано, що виконавець зобов’язаний перевірити майновий стан боржника. Всі державні виконавці, кажуть юристи, трактують це по-своєму. Практично ж виконавець накладає арешт, постанову надсилає до органів поліції. А далі – відома процедура.

Відшкодування. Якщо ваших підписів немає ніде на документах, пов’язаних зі стягненням (виконавче провадження), тобто, ви не знаєте про накладення арешту, а своєчасно сплатили штраф, можна позиватися до суду. Але зробити це треба не пізніше ніж через 10 днів після того, як ви про це дізналися, тобто, коли вас зупинила поліція і забрала ваше авто на арештмайданчик.

Позитивна судова практика є такою, що позови задовольняються, якщо водій не знав про відкриття провадження, якщо він доведе, що не був повідомлений про це. У 90% випадків, каже Ігор Черних, ніхто не повідомляє. І всі витрати можна стягнути, навіть моральну шкоду. Стовідсоткової гарантії ніхто не дасть, але зі ста випадків умовно 99 – це позитивна виграшна справа. Гроші стягуються з бюджету. Звісно, можуть бути затримки, як з усіма державними коштами, але воно того вартує. І поліція тут ні до чого, вони виконують посадові обов’язки. Всі претензії, каже Ігор Черних, за наявності згаданих вище умов – до виконавчої служби.

Повертаючись до листа, який до редакції “МІСТА” надіслав громадянин Володимир, зазначимо, що чоловік спершу мав намір подавати до суду на виконавців і вимагати відшкодування збитків. Однак, зрештою, він від цього відмовився. “Через великий судовий збір (1400 грн) вирішив не подавати до суду. Шкірка вичинки не варта”, – написав він у черговому мейлі до редакції.

Автор: Володимир ГАРМАТЮК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 19.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...