Психосоматика: Проблеми батьків розкажуть про хвороби дітей

Важко перебільшити роль психосоматики у житті людини.

Олександр Франц, якого заслужено називають батьком психосоматики, доводить нам цікаві факти. Він вважає, що кожна хвороба є точкою перетину трьох сфер – психологічної, фізіологічної та соціальної.

Дитина отримує в спадок від батьків деяку установку, котра “дрімає” у її підсвідомості. Певний період часу, протяжний стан стресу  накладається на раніше встановлену установку і так виникає хвороба.

Давайте спробуємо “поворожити” за Олександром і дізнаємось, який ядерний конфлікт стоїть за конкретним захворюванням.

Дерматологічні захворювання – це завжди проблеми контакту з іншими людьми та встановлення особистих меж. Причиною стає надмірна опіка з боку батьків та близьких, котрі своєю опікою приглушують особистість та не дають їй розвиватись, всяко ігноруюють особисті інтереси дитини і точно знають як “правильно”.

Захворювання шлункового тракту також “родом з дитинства”. Фрази типу: “Їж скільки хочеш, бо завтра не буде”, “Їж і не ображає маму, яка старалась приготувати страву”. Бажання привернути увагу викликає анорексію, надмірна самостійність та бажання справитись з усіма проблемами самостійно – виразка шлунка.

В основі распіраторних захворювань є страх, хвилювання. В основі бронхіальної астми лежить суперечка між бажанням, щоб тебе і любили і страхом бути відкинутим. Проблеми дихальних шляхів зустрічаються у дітей, котрих батьки люблять “дозовано” і видають їм свої цілунки, підтримку та обійми в окремі дні.

Хвороби серця – це злість, образи, атрофоване уміння “пробачити та відпустити”. Якщо дитина не вміє виявляти своїх емоцій, завжди стримує себе і знає, що означає саме цей Ваш погляд, то є великий ризик гормональних збоїв та захворювань серцево-судинної системи.

Захворювання опорно-рухового апарату беруть свій витік із таких фраз батьків, як: “сядь спокійно та не бігай”, “я не можу справитись з тобою” та інші.

Аутоімунні захворювання виникають тоді, коли батьки негативно реагують на поганий настрій, плач дитини. І говорять наступні фрази: “хлопчики не плачуть”, “будь спокійна, бо ти ж дівчинка”, “не розкисай”, “поганий настрій – ознака слабодухих”.

Страх та стрес лежать в основі цукрового діабету. Постійна печаль, поганий настрій, відсутність захисту – це все є джерелом гормональних збоїв. Коли дитина відчуває себе так, немов її віддали на поталу вчителям, сусідам, образам ровесників і немає того, хто б став захистом.

Всі наші проблеми – це часті конфлікти, помилки у вихованні, надто суворі батьки та вчителі, однокласники, котрі цькують та витісняють. Саме в дитинстві формується фундамент здоров’я дитини, котрий стане основою на все життя. І надзвичайно добре, коли ця основа міцна. Коли у її підніжжі не стоять хронічні захворювання дитинства, руйнуючі спогади. Мікроклімат сім’ї – індикатор здоров’я дитини. Психологічного та фізичного.

Читайте також: Король осіннього меню: гарбуз, який лікує