Перевірка на патріотизм

Чому в магазинах Івано-Франківська перестали маркувати російські товари?

– Мамо, можна взяти шоколадку?
– Цю не можна, бачиш, вона виготовлена в Росії.

Таку сцену ми спостерігали біля каси одного з супермаркетів Івано-Франківська два роки тому. Доки жінка стояла в черзі – пояснювала дитині, що Україна воює з Росією, тому товари цієї країни купувати не можна. Про виробника з РФ тоді свідчили яскраві прапорці держави-окупанта на цінниках. Попри те, що війна України з Росією триває, яскраве маркування кудись зникло.

Заклики не купувати товарів з РФ почали поширювати ще до Майдану. Лозунгами «Не купуй російське!» та «Бойкотуй російське!» у серпні 2013 року розпочалася всеукраїнська громадянська кампанія бойкоту російських товарів. Такий рух виник як реакція на торговельну експортну блокаду України з боку Російської Федерації. Спершу заклики бойкотувати товари з цієї країни поширювалися в Інтернеті, відтак активісти громадянського руху «Відсіч» почали масово розповсюджувати відповідні листівки, плакати, наліпки тощо.

Нова хвиля бойкоту товарів з РФ вибухнула у березні 2014 року після вторгнення російських військ на українську територію.

«В Україні товари загарбника мають гнити на полицях магазинів, російські банки мають збанкрутувати, російський бізнес повинен зупинитися. Чи відмовлятися від російських мобільних операторів, соцмереж, ліків – вирішуйте самі, пам’ятаючи, що бойкот має завдавати збитків загарбникові, а не нам самим. Борімося – поборемо! Нам Бог помагає! #stoprussia», – закликали активісти ГР «Відсіч».

Ініціативу підхопили й інші громадські активісти, деякі торгові мережі показово відмовилися від російських товарів. По всій Україні активісти у російських супермаркетах, кав’ярнях, магазинах, АЗС тощо провели серію флешмобів «Російське вбиває!». Небайдужі заходили до супермаркета, вибирали продукцію зі штрих-кодом РФ, розгортали плакати з написами «Російське вбиває» й падали додолу.

На цій хвилі виконком Івано-Франківської міської ради 5 вересня 2014 року прийняв рішення «Про позначення товарів російського походження» і рекомендував суб’єктам господарювання запровадити помітні позначки на відповідних товарах зі словами «Товари з Російської Федерації», і розміщувати їх на ярликах (цінниках) або в покажчиках цін товарів поруч із роздрібною ціною. Виконання рішення у виконкомі мали забезпечити «через пояснювальну роботу».

Патріотизм на цінниках

Попри те, що рішення виконкому має лише рекомендаційний характер, торгові заклади погодилися маркувати російські товари – тоді на цінниках з’явилися помітні триколори, які засвідчували, що продукція з Росії. Франківці почали показово оминати товари зі штрих-кодами, які починалися цифрами 46.

Деякі магазини взагалі вивели російські товари з асортименту. До прикладу, мережі магазинів «Плюс» та «Слов’янка» розпочали акцію «Ми не продаємо товари Made in Russia».

На сьогодні в Івано-Франківську магазинів, які відмовилися від продукції російського виробництва, побільшало. В той же час, деякі не лише продають товари Made in Russia, а й не маркують їх відповідно.

До прикладу, у маркеті «Вопак», що на розі вулиць Привокзальна – Вовчинецька, майже цілу полицю у косметичному відділі окупували засоби російського виробництва. Інформації про виробника на ціннику немає. Запитуємо у продавця, чому не промарковані товари, виготовлені в РФ. Та знизує плечима і дивується, що це взагалі потрібно робити.

Так само не бачимо маркованих товарів і в магазині «Тростянецький» на Василіянок. Проте не знаходимо і товарів, які виготовляє країна-окупант. Про всяк випадок питаємо у продавця, чому вироби з РФ не промарковані. «А ви знайшли у нас російські товари?» – дивується дівчина.

У мережі магазинів «Ватсонс» на товарах є позначки «Виготовлено в Російській Федерації». Так само маркують крам із Польщі, Чехії чи України.

У мережі супермаркетів «Сільпо» на цінниках товарів з країни-агресора маленькими буквами написано «Росія», хоча колись їх означували помітними прапорцями РФ.

Проте всі російські товари у цих торгових закладах не порівняти з тією кількістю ворожої продукції, яку продає гіпермаркет «Епіцентр». Щоправда, у центрі меблів на другому поверсі товарів російського виробника взагалі немає. Тут представлена здебільшого українська та китайська продукція.

А от на першому поверсі від російського краму очі розбігаються. Косметика, господарські товари, миючі засоби – в усіх відділах є вироби країни-окупанта. Продуцент зазначений маленькими буквами «Росія», так само, як на інших товарах написано «Україна», «Великобританія» чи «Ізраїль».

Погляд зупиняється на ціннику набору кремів «Бархатные ручки». Продукція завезена у грудні 2016 року, а виробник вказаний «Україна». Читаємо, що написано на самій упаковці: виробник – Росія, а Україна – лише імпортер.Прикра помилка чи обман покупців? На жаль, такі ж погрішності помічаємо і на пральних порошках та засобах для прибирання.

Увагу привертають величезні стоси підгузників – «Епіцентр» пропонує близько 250 різних найменувань. Дивимося на виробників: Болгарія, Польща, Швеція, Бельгія і… Росія.
Не бракує ворожих товарів і у відділі побутової техніки. Гіпермаркет пропонує холодильники, пральні машини, газові та електричні плити, посудомийні машини від виробників з різних країн: Італії, Польщі, Китаю, Словенії і знову ж таки – Росії.

А от коли доходимо до плазмових телевізорів, то на поличках майорять лише жовті цінники, які вказують на те, що товар виготовлений у РФ.

Щоправда, серед сили-силенної телевізорів із Росії ми знайшли й кілька, виготовлених у Китаї.

Тетяна Штогрин-Коржан, начальник відділу координації закупівель та цінового моніторингу управління економічного та інтеграційного розвитку міськвиконкому, наголошує, що рішення виконавчого органу щодо продажу російських товарів має рекомендаційний характер.

«Ми не маємо права зобов’язувати суб’єкти господарювання таку роботу проводити. Проте всі керівники великих торгових мереж відгукнулися на наше прохання. Дійсно, позначили продукцію російського походження, крім цього, деякі мережі постаралися відмовитися від товарів з Росії. Можу зазначити, що товарооборот з РФ значно зменшився. І навіть ті супермаркети, які ще мають залишки товарів російського походження, стараються їх допродати. У нас є інформація, що багато супермаркетів, магазинів переходять на товари з Польщі, Чехії, шукають якість замінники», – розповіла Тетяна Штогрин-Коржан.

Так, окрім мережі магазинів «Слов’янка» і «Плюс», від продажу російських товарів відмовилися ТОВ «Маневр», торгова мережа «Колібріс», мережа маркетів «Тростянецький».

«Була розмова з представниками «Сільпо», «Арсену», «Епіцентру» – вони здебільшого допродують залишки», – запевняє посадовець.

За її словами, пояснювальну роботу проводять постійно. Якщо в торговому закладі міняються керівники, то вони отримують копію рішення виконкому щодо маркування продукції з РФ.

«У нас бувають випадки, коли самі мешканці звертаються зі скаргами, що в тому чи іншому магазині немає позначки. Є багато небайдужих, і ми стараємося реагувати на їхні звернення. Остання розмова була з керівництвом «Велмарту». І ми дуже вдячні за те, що вони відреагували на наше прохання і поставили позначки», – зазначає начальник відділу.

Також жінка обіцяє повторно провести бесіду з керівництвом «Вопака» та знову розіслати листи-нагадування в усі торгові мережі Івано-Франківська щодо маркування продукції.

Не рекомендують, а зобов’яжуть

Наприкінці минулого року у Верховній Раді зареєстрували законопроект №5326 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо маркування продукції країни-агресора». Якщо парламентарі приймуть закон, то позначення російських товарів стане обов’язковим.

За проектом закону, якщо виробника контролює Росія, то на упаковці товару має бути маркування з написом чорними літерами на білому фоні «Продукція країни-агресора». Такий напис має займати не менш як 30% від площі упаковки та розміщуватись на найбільшій зовнішній стороні. Якщо ж реалізовується продукція, що за своїми властивостями не може бути запакованою (газ, бензин, дизельне пальне тощо), напис «Продукція країни-агресора» має бути безпосередньо поряд із місцем її реалізації для відповідної чіткої ідентифікації. Якщо російському виробнику належить цілий магазин, то напис «Контролюється країною-агресором» має бути всередині торгового закладу на видному місці та при вході. Крім того, він має супроводжувати вивіски торговельної марки. Розмір напису повинен займати не менш як 30% від площі носія, на якому він зображений.

За продаж товарів виробника з Росії без належного маркування проект закону передбачає штраф від 200% від вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За відсутність маркування торговельних чи офісних приміщень продавця, який контролюється Російською Федерацією, передбачається штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтворення торговельної марки або комерційного найменування виробника, що контролюються країною-агресором, передбачає штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до законопроекту, маркувати слід також і рекламу продукції й бізнесу країни-агресора. Якщо в друкованих ЗМІ, на транспорті чи білбордах рекламується продукція юридичної особи, контрольованої країною-агресором, то напис чорними літерами на білому фоні «Продукція країни-агресора» має займати не менш як 10% від загального розміру реклами. Якщо така реклама йде на радіо чи телебаченні, то кожний рекламний сюжет має закінчуватись фразою «Ця продукція належить країні-агресору». У разі, якщо рекламується не продукція, а знак для товарів і послуг, торговельна марка або комерційне найменування юридичної особи, то кожний рекламний сюжет має закінчуватися фразою «Цей бізнес контролюється країною-агресором». Якщо російські товари рекламуються під час телепродажу, то у правому нижньому куті екрана має бути напис «Продукція країни-агресора», який займатиме не менш як 10% загальної площі екрана.

Законотворці також пропонують внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та прописати, що продаж товарів виробника, який контролюється країною-агресором, без належного маркування тягне за собою штраф від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від їх продажу.

Автор: Марія Гаврилюк

Стаття опублікована в журналі МІСТО №5