Товари з європейських супермаркетів. Чи безпечний контрабандний смак Європи

Пармезан з Італії, оливкова паста з Греції, солодощі та м’ясні продукти з Польщі – продукти з Європи давно стали доступними для франківців. А у спеціалізованих крамничках їх продають за цінами, подеколи й у два рази нижчими за ті, що в супермаркетах. Чи слід насторожуватися покупцям, з’ясовувало «МІСТО».

У Європі при виготовленні продуктів дотримуються стандартів та екологічних норм, про які в Україні поки що лише говорять. Правда, ціна цих товарів дещо вища, ніж у нас. Але смак Італії, кажуть покупці, того вартий. Саме італійські товари з-поміж усіх європейських користуються найбільшим попитом в Івано-Франківську. Звідти возять каву, вина, пасту, оливкову олію, бальзамічний оцет, сири, пармську шинку прошутто, шоколад. Порівняно низькими цінами та високою якістю славляться продукти з Польщі – сири, солодощі, м’ясні продукти.

Пошановувачі імпортних товарів знають, що вони продаються у спеціалізованих магазинах із крикливими вивісками «Продукти з Італії» чи «Продукти з Європи». А придбати тут можна не лише продукти харчування, а й косметику та побутову хімію.

В Інтернеті знаходимо чимало магазинів, які пропонують іноземні товари. Покупці пишуть позитивні відгуки та розхвалюють якість продукції. Найбільше відгуків про мережу магазинів «Продукти з Італії», яких в обласному центрі три. Заходимо в один із них, що по вулиці Січових Стрільців. У невеличкому маркеті достатньо широкий асортимент: крупи, макарони, м’ясні вироби, сири, кава, косметика, побутова хімія.

Перше, що насторожує – на жодному з товарів нема інформації українською мовою: ні про склад продукції, ні умови зберігання чи спосіб застосування. Ми все-таки вибираємо товар, розраховуємося, продавчиня дає решту без чека.

Перше, що насторожує – на жодному з товарів нема інформації українською мовою: ні про склад продукції, ні умови зберігання чи спосіб застосування. Ми все-таки вибираємо товар, розраховуємося, продавчиня дає решту без чека.

Приблизно така ж ситуація і в магазині «Продукти з Європи», що на Вовчинецькій: маркування державною мовою відсутнє, чек у магазині не видали. Тут дещо менший вибір – немає молочних та м’ясних виробів, а ціни на іншу продукцію нижчі на 10-20 гривень, порівняно з попереднім магазином. Продавець пояснює, що асортимент оновлюється щопонеділка – товари привозять з Італії.

Попит породжує пропозицію

«Скоріш за все, ці продукти завозять для власного споживання. Чи перевіряли товар на відповідність вимогам митних правил під час його увезення і якою саме партією він увозився – невідомо, – пояснює правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини в області Юрій Вацик. – Це означає, що крам завозять без митних платежів та відповідного декларування при перетині кордону».

Товари для власного споживання, пояснює юрист, ввозять за спрощеними правилами. Адже за товари для комерційного використання треба сплачувати мито та оформляти супровідні документи. Також є вимоги щодо якості, упаковки товару, маркування, що якраз перевіряють під час увезення на територію України.

Юрист пояснює, що кожен імпортний товар у будь-якому магазині має містити інформацію щодо його властивостей, дані про вміст шкідливих для здоров’я речовин, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) тощо.

«При тому цю інформацію мають зазначати державною мовою. Тобто, кожен громадянин України має право рідною мовою ознайомитися з характеристиками товару, який йому пропонує певний суб’єкт підприємницької діяльності. Це чітко передбачено законодавством, у тому числі і ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», – тлумачить Юрій Вацик. – Ознайомившись зі вмістом продукту, ми можемо зрозуміти, що саме купуємо, за що платимо гроші і які наслідки це може мати для нашого здоров’я».

Вимоги щодо маркування державною мовою стосуються не лише харчових продуктів, а й інших товарів, які ввозять на територію України.

«Для прикладу, візьмемо фарбу для волосся. Без інформації українською мовою, як її застосовувати, ми ризикуємо, що косметика може зашкодити не лише волоссю, а й шкірі голови, якщо її неправильно використати», – зазначає юрист.

Щоб захистити свої права, Вацик радить людям, які помітили товари з невідповідним маркуванням, звертатися зі скаргами у Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу) і органи фіскальної служби.
«Перевірити продукти на вимогу покупця, в тому числі, чи відповідає етикетка на товарі законам, є компетенцією Держпродспоживслужби. Податкова може провести перевірку у сфері митного та податкового законодавства», – пояснив правозахисник.

Також він зазначає, що на вимогу покупця магазини, які продають імпортну продукцію, мають представити сертифікат про походження кожного товару. І додає: «Ми розуміємо, що такі магазини не існували б, якби не було попиту на товар, який там продається».

Скарг немає

Заступник начальника ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Микола Сендецький розповідає, що за два роки жодних скарг на якість і безпечність харчових продуктів у магазинах, які спеціалізуються на продажі іноземних товарів, в управління не надходило. Питання планових перевірок у цих крамницях, пояснює він, на законодавчому рівні не відрегульоване.

«З одного боку, є мораторій на проведення перевірок, а з другого – їх можна проводити там, де продаються харчові продукти, – каже посадовець. – Планові перевірки затверджує Мінекономрозвитку наприкінці року на наступний рік. На законодавчому рівні питання планових перевірок на ринку харчових продуктів не врегульоване».

Однак, Держпродспоживслужба може на звернення громадян проводити позапланові перевірки.
«Вони регулюються Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», де визначено вичерпний перелік підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю). Однією з підстав для проведення такої перевірки є звернення фізичної особи щодо порушення її прав», – пояснює Микола Сендецький.

Тобто, покупці можуть скаржитися на неякісну чи протерміновану продукцію, а також якщо на товарах відсутнє маркування державною мовою. У заяві слід вказати код ЄДРПОУ магазину, прізвище директора, точну адресу та викласти суть скарги.

Товари для власного споживання ввозять за спрощеними правилами. Адже за товари для комерційного використання треба сплачувати мито та оформляти супровідні документи.

Тоді Держпродспоживслужба звертається за погодженням на перевірку до центрального апарату, той у свою чергу – до Міністерства аграрної політики і продовольства.

«Звідти протягом п’яти днів, згідно із законом, повинні дати дозвіл, і після того ми здійснюємо перевірку, але лише по питаннях, вказаних у скарзі, – пояснює заступник начальника обласної Держпродспоживслужби. – В принципі, погодження приходять, і ми перевіряємо. Але за цей час товару, на який скаржиться покупець, може вже не бути або продавець може усунути недолік».

Начальник ДПІ у м. Івано-Франківську Любомир Слободян не пригадує скарг на такі магазини і в податкову.

«Якщо продавці не видають чек – це пряме порушення касової дисципліни, яке фіксується. Коли є заява – тут же проводять перевірку», – говорить Слободян.

Головний податківець міста підтверджує, що крамниці з імпортною продукцією повинні обов’язково мати сертифікат про походження товарів.

Озброївшись настановами юриста і представників контролюючих установ, йдемо на закупи ще раз, вже з конкретними запитаннями. Цього разу наш піддослідний об’єкт – крамниця «Продукти з Італії» на вулиці Василіянок, 8-А.

Як і в попередніх магазинах, інформація на товарах українською мовою відсутня. Оскільки італійської не знаємо, запитуємо у продавчині про склад того чи іншого товару. Жінка впевнено відповідає, каже, чим відрізняються між собою паста чи консерви, а на запитання, чому це не написано на товарах відповідно до законодавства, здивовано відповідає: «Ну, це ж відомі марки».

Про документи, які мають підтверджувати походження продукції, продавець не знає. Запитуємо, чи може вона видати чек. Відповідає: «Тільки якщо розрахуєтеся карткою. Інакше – ні».

Погоджуємося і отримуємо папірець із написом: «Списано 63.00 грн. До оплати 62.37».

За наказом Мінфіну №13 від 21.01.2016 року, касовий чек обов’язково повинен містити, крім загальної суми, інформацію про вартість товару, назву, кількість придбаних одиниць тощо.
Тобто, папірець, який видали у магазині, підтверджує лише зняття готівки, але не є доказом про купівлю товару. Якщо ми навіть поскаржимося у податкову, закон передбачає покарання за невидачу чеку штраф у розмірі однієї гривні (!), якщо це перше порушення, за кожне наступне – 100% від вартості проданих із порушеннями товарів.

Однак джерело у фіскальній службі на правах анонімності розповідає, що і цього покарання магазин може уникнути.

Однією з підстав для проведення такої перевірки є звернення фізичної особи щодо порушення її прав. Тобто, покупці можуть скаржитися на неякісну чи протерміновану продукцію, а також якщо на товарах відсутнє маркування державною мовою.

«Цей штраф можна застосувати до зареєстрованого суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо вони дозволяють собі таке свавілля – торгують продуктами без маркування, без касового апарата, то, швидше за все, не зареєстровані», – розповідає наше джерело.

За заявою скаржника, органи фіскальної служби можуть провести перевірку. Якщо підтвердиться, що магазин працює нелегально – долучити управління Держпраці, зафіксувати порушення, зрештою, вилучити готівкові кошти та накласти штраф.

Однак, як розповідає наше джерело, більшість скарг є безперспективними і розвалюються в суді.
«За таким же принципом, як ці магазини, працюють і незаконні обмінники валют. Нещодавно ми кілька з них перевірили, все фіксували на відеокамеру, вилучили кілька тисяч доларів у дохід бюджету. Власниця обмінника з Коломиї оскаржила акт перевірки у суді, і на першому засіданні ми програли. Суддя навіть не взяв до уваги відео, зняте під час перевірки», – каже наш інформатор.

На підтвердження його слів подаємо витяг із постанови Коломийського міськрайонного суду, яку виніс суддя Потятинник 23 лютого 2017 року:
«Протокол про адмінправопорушення не містить конкретних даних щодо вчинення валютно-обмінної операції, відсутні речові докази, доданий до матеріалів диск із відеозаписом неможливо технічно відтворити».

Своїм досвідом закупок в таких магазинах поділилася у фейсбук франківка Іванна Кошель.

Контрабандою дешевше

Виходить, щоб торгувати товарами з Європи, потрібно тільки знайти приміщення, завезти продукти та продавати їх. Про решту подбали парламентарі – увели мораторій на перевірки, який нібито заважає контролюючим структурам відрізнити чесний бізнес від збуту контрабанди.

Із продуктами, як з’ясувалося, проблем немає. Інтернет рясніє оголошеннями про перевезення посилок з Італії у різні куточки України, в тому числі і в Івано-Франківськ. Передачі навіть доставляють додому. Вартість транспортування залежить від ваги вантажу. Тариф встановлюють у розмірі 0,7-1 євро за кілограм незалежно від кількості товару. Як ці вантажі переправляють через кордон, замовника не хвилює.

І провозять не лише продукти чи косметику, а й одяг, взуття й навіть техніку.

До прикладу, підприємець Христина Самуляк без проблем вийшла на перевізника, який погодився привезти з Італії пічку на дровах для випікання піци.
«Пічка важить 1000 кілограмів, її ціна в Італії – 4800 євро. Перевізник сказав, що це коштуватиме 1000 євро – 700 доставка і 300 – хабар на кордоні. На фірмі, яка транспортує товари з Італії, офіційно сказали, що така пічка з розмитненням коштуватиме 7200 євро», – розповіла Христина.

Контрабанда стала багатомільярдним тіньовим бізнесом, і не лише для торговців. Перевізники не приховують, що дають хабар на митниці, контролюючі органи не можуть закрити нелегальні магазини, а продавці не бояться торгувати контрабандою.

Підприємець вибрала легальний шлях перевезення попри те, що переплачує 1400 євро.
«Якщо фірма легально транспортує товар, вона відповідає за цілісність доставки. А якщо пічку в дорозі розіб’ють, як я поверну гроші, у шофера буду вибивати? Я переплачую, але маю гарантії», – стверджує підприємець.

Придбати іноземні товари можна й іншим шляхом, і для цього не треба перетинати кордони. Продукти європейського походження продають на оптових базах на Львівщині. Оптовики налагодили систему увезення з-за кордону іноземних товарів штучно подрібненими партіями без сплати митних платежів.

Так, минулого року ГУ ДФС України у Львівській області повідомила про викриття кількох складів з іноземними товарами, завезеними без сплати мита. Продавали ці товари через Інтернет та спеціалізовані магазини.

Однак, попри одиночні випадки показового викриття контрабандистів, така схема реалізації товарів європейського походження успішно працює далі.

Склади з нерозмитненими товарами наповнюють за допомогою місцевих жителів. Так, за угодою між Україною і Польщею, мешканці Львівської області, які живуть у 30-кілометровій прикордонній зоні, можуть без візи і якихось обмежень регулярно перетинати кордон із Польщею. Серед них власники оптових баз наймають людей, які цілими днями ручною поклажею переносять через митницю крам. З українського боку їх чекають вантажні мікроавтобуси, якими товар перевозять на склади.

***

Контрабанда стала багатомільярдним тіньовим бізнесом, і не лише для торговців. Перевізники не приховують, що дають хабар на митниці, контролюючі органи не можуть закрити нелегальні магазини, а продавці не бояться торгувати контрабандою.

До речі, на якість продукції у магазинах з іноземними товарами франківці не нарікають. Навпаки, кажуть, що вони якісні, безпечні навіть для дітей, а те, що потрапляють на прилавки не зовсім легально, покупців хвилює найменше. Адже за товар такої якості, увезений законно, доведеться викласти на кількадесят гривень більше. І дарма, що в Європі продаж контрабанди не вітають. Ми готові споживати європейські продукти, а за європейськими цінностями житимемо, як будемо мати європейські зарплати.

Автор:Марія ГАВРИЛЮК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 6

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.