Франківська актриса розповіла про свою подорож до Шрі-Ланки. ФОТО

Галина Баранкевич – заслужена артистка України, співачка, провідна актриса Івано-Франківського облмуздрамтеатру. Випускниця театрального відділення Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника, наразі здобуває фах фармацевта-провізора на заочній формі навчання в Івано-Франківському національному медичному університеті. Неодружена. Обожнює подорожувати. На острові Шрі-Ланка відпочивала торік у серпні протягом двох тижнів. Повернулася звідтіля щасливою і спокійною.

Острів левів

На землі існують місця абсолютного спокою і щастя – це про Шрі-Ланку.

Усього відомо близько 80 назв острова. В колоніальну епоху він називався Цейлон. За часів Александра Македонського грецькі географи назвали острів Тапробана (під цим ім’ям він фігурував і в середні віки); перси назвали острів Серендіп; стародавня санскритська назва була Сингхал (англ. Singhala) – «острів левів»; таміли називали острів Ланка (англ. Lanka) – «благословенний». Частинка «шрі» означає глибоку повагу. В 70-х роках минулого століття острів отримав сучасну назву.

Найбільше місто і головний порт Шрі-Ланки – Коломбо, там живуть найбагатші. Офіційною столицею вважається передмістя, Шрі-Джаяварденепура-Котте, де дислокується парламент.

Зимове літо

На Шрі-Ланці серпень вважається нетуристичним сезоном, адже в цей період року на острові зима: раптові дощі, висока вологість. Хоча мене все влаштовувало: комфортна температура повітря (біля +30 градусів), сонце не пекло, трохи вітряно. Єдина незручність – Індійський океан постійно був неспокійним, теплі хвилі не переставали вирувати. Хоча все одно можна було купатися.

А з вересня по листопад і з березня по травень – гарячий сезон. Однак, кажуть, у цей час страшенно спекотно. І дорого, звісно ж.

Краще – долари 

Пластиковими картками навряд чи вдасться десь розрахуватися. Лише готівка: долари США і місцева національна валюта – рупії. Інфляція на острові велика, тому, якщо будете розраховуватися рупіями, майте на увазі – гаманець тріщатиме від численних купюр. Однак рупії необхідні в будь-якому разі, бо не всі місцеві хочуть мати справу з доларами.

Екстрим

Відпочинок на Шрі-Ланці був для мене доволі екстремальним, тому сім’ям із дітьми я б не рекомендувала таку подорож. Найперше – через дуже довгий переліт, аж 10 годин: з Києва до Дубаї, а звідти вже на острів.

Вирушаючи в мандрівку, я обклалася літературою і перекопала весь інтернет, аби якнайбільше дізнатися про Шрі-Ланку, переглянула туристичні передачі на кшталт «Орел і решка». Ще й мама налякала, мовляв, треба остерігатися укусів тамтешніх комах, ящірок…

Словом, усе, що я дізналася, потім виявилося зовсім не так. Очікувала побачити тотальну бідність і обличчя знедолених людей, натомість була приємно здивована всюдисущою гармонією. Так, більшість місцевих не шикують, але в них нема й краплини агресії. На вулицях здебільшого безпечно.

Жодної ворожості

Країна, в якій буддизм є основним віросповіданням, диктує свою особливу атмосферу умиротворення, спокою, гармонії, задоволення і радості від найменших дрібниць… Це відчувається навіть у повітрі. Можливо, через аромати різних ефірних олій, якими дуже захоплюються острів’яни. Я звідтіля привезла кілька літрів кокосової олії, якою вельми задоволена. Використовую для волосся, шкіри і навіть у випічку додаю – запах неймовірний.

На вулицях повсюди лунає індійська музика, кожна шпаринка мерехтить строкатістю. Панує така собі циганщина.

В громадському транспорті, де, до речі, взагалі не смердить, білошкірим іноземкам поступаються місцем. Жодної ворожості.

Дороги – ідеальні, але на них суцільний хаос: автівки, велосипеди, мопеди, тук-туки (критий триколісний мотоцикл або моторолер, призначений для перевезення пасажирів або вантажу)… І всі вперто ігнорують правила дорожнього руху. Та ще й рух лівосторонній. Хоча при цьому я не бачила жодної аварії, водії не сваряться між собою і навіть не дратуються за кермом.

Щасливі у бідності

Місцеві не особливо хочуть говорити про ті часи, коли Шрі-Ланка була англійською колонією. Чи вони бояться про це згадувати, чи їм заборонено – не знаю. Видно, що це болюча тема. Кожна тамтешня родина ховає власну трагедію.

До речі, сім’ї, як правило, багатодітні: щонайменше п’ятеро-шестеро дітей.

На заробітки невибагливі жителі Шрі-Ланки зазвичай не їздять – їм і так добре, адже для щастя потребують лише найнеобхіднішого: даху над головою, простої їжі, можливості прокинутися вранці, помилуватися заходом та сходом сонця… Місцеві жителі бідні, але завжди усміхнені та доброзичливі. За два тижні я не побачила жодної агресивної людини.

Національний чоловічий одяг – спідниця, схожа на обмотане парео. Люди можуть іти по дорозі босоніж. І не обов’язково через злидні, просто їм так комфортно. Вони не бентежаться тим, аби кров із носа зробити в хаті євроремонт і перевершити свого сусіда. Багато людей мешкають у таких будинках, які б у нас назвали занедбаними халупами.

Якщо острів’янин трохи багатший, ніж більшість, то за нашими мірками цих статків узагалі не видно. Такий господар має принаймні тук-тук, коштує цей транспорт п’ять тисяч доларів США.

Одного разу ми зайшли в гості до одного місцевого заможного чоловіка, аби придбати особливий сорт креветок. У його новому будинку не було ні вікон, ні дверей, а тим паче сучасних меблів.

Куди багатії дівають гроші, я й гадки не маю. Багато коштів іде на сплату податків, що на Шрі-Ланці доволі високі.

Біч бойз

Заробляють переважно на туристах. Майже всі розмовляють англійською (мабуть, наслідки панування Великобританії), багато хто – ще й російською.

Окрему касту в курортних містечках Шрі-Ланки становлять так звані біч бойз (англ. «beach boys» – пляжні хлопці). Вони для туриста зроблять і знайдуть усе! Працюють нелегально, податків не платять. Зазвичай дислокуються біля готелів, де й «ловлять» туристів. Вправно вміють рекламувати і припрошувати, багатьом прикарпатським продавчиням у крамницях варто було би в них повчитися.

Біч бойзи пропонують усе, що завгодно: екскурсії, смачну їжу, національний одяг, трансфер, сафарі тощо. Їхні жінки, матері, доньки і сестри теж залучені до сімейного бізнесу: як правило, готують їжу для туристів.

Спершу в готелі нас застерігали від того, щоб мати якісь справи з цими хлопцями, але то все байки. Справа в тому, що за межами готелю страхівка вже не діє. Ті хлопці цілком безпечні, просто дуже хочуть заробити. І звісно ж, їхні послуги обходяться вдвічі дешевше, ніж аналогічні в готелі. Наприклад, офіційна поїздка на сафарі коштує 80 доларів США, а з біч бойзами – лише 40.

Середньостатистичний біч бой під час сезону за місяць заробляє біля двох тисяч доларів США, для Шрі-Ланки це дуже великі гроші.

Фрукти і морепродукти

Відпочиваючи на Шрі-Ланці, в готелі варто замовляти одноразове харчування. Адже їжа на острові дуже дешева і дуже смачна. Ситно повечеряти можна за п’ять доларів США.

Фрукти і морепродукти – ось чим варто ласувати. Найбільше на острові – кокосів. Вони повсюди, як у нас яблука. Риба з океану – неймовірно смачна. Креветки – величезні, завдовжки десь із 25 см.

Не турецький варіант

Основна атракція Шрі-Ланки  – величезні пляжі, де не доводиться турбуватись, як би встигнути зайняти собі зручну місцину. Справжній відпочинок від соціуму і буденної суєти.

Катання на бананах, корабликах, водних мотоциклах, яке особливо популярне на турецьких курортах, на острові взагалі немає. Серед основних розваг – насолода красивою природою і спокоєм чудових пляжів. Для більш активних – сафарі, катання на слонах, екскурсії в сусідні міста, нічні клуби…

Павуків, тарганів, мишей чи жуків не помітила, тільки ящірку кілька разів застукала в своєму номері. На Шрі-Ланці цих плазунів поважають, і їх чіпати – табу. Мусила кликати покоївку.

Мала нагоду також покататися на слоні. Чесно вам зізнаюся – на дотик він такий колючий!

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 8

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.