Ув’язнений, який виманює гроші по телефону, представляючись працівником банку, розповів як діє шахрайська схема та скільки приносить прибутку

Сьогодні до журналістки нашої редакції зателефонували з незнайомого номеру і представились працівником “Ощадбанку”. Далі по стандартній шахрайській схемі почали розпитувати про те, коли востаннє вона користувалась банківською карткою, який ліміт і чи є картка при собі. На будь-які питання журналіст підігрувала ініціатору розмови, аби втертися в довіру і насамкінець таки поспілкувалася з ним відверто.

По той бік слухавки був доволі приємний чоловічий голос, особа розмовляла російською і здійснювала дзвінок з номеру телефону, що мав столичний код (044). Власне для малопоінформованої категорії населення це може стати першим гачком шахрая, адже людина починає вірити, що їй і справді телефонують з служби безпеки “Ощадбанку”, центральний офіс якого у столиці.

Чоловік, який представився Максимом, розповів, що наразі відбуває покарання в одній з в’язниць, що розташована на території ДНР. Потрапив за грати начебто за те, що збив на автомобілі людину і перебуватиме в ув’язненні ще два роки. Зайнявся видурюванням грошей по телефону, адже за гратами багато вільного часу і, як каже сам, там більшість цим займається.

На запитання, звідки дістав номер телефону і чи має загалом якусь базу мобільних номерів, чітко не відповідає. Каже, що номер набрав випадково, адже база наразі заблокована. Пізніше зізнається, що це база клієнтів різних банків. Проте звідки дістав її – не розголошує. Віджартовується, що вміє взламати банківську систему захисту.

Загалом розповів, що таким чином нормально заробляє, близько 20 тис. грн на місяць й “клієнтів” вистачає.

“Буває ніхто не ведеться, а є, що можна зірвати солідний куш за день. Місяць назад з рахунку однієї пенсіонерки пішло 12 тисяч доларів. Бабулька напевне досі не знає, що грошей в неї більше немає. Вчора заробив 5 штук”, – розповідає засуджений.

На запитання, чи не шкода таких бабульок, каже, що ні, адже вона ще назбирає. Проте зізнається: іноді може повернути гроші, або навіть відмовитися від схеми.

“Я отримую доступ до особистих даних людини, якщо бачу, що дівчина, наприклад, живе сама, то її можу пожаліти. Одна така телефонувала мені, плакала в трубку, то я їй гроші повернув”, – продовжує Максим.

Засуджений пояснює, що має загалом 4 телефони і стільки ж сім-карток. Всі на Vodafone, адже Київстар і Life не працює. Дорожчий номер, який видає стаціонарний код столиці, – оператора “Інтертелеком”.

“Він найдорожчий, 2500 грн коштував, але його вичислити нереально. Коли людину розвели, її телефон блокуємо й до нас не додзвонитися. Часто сімки змінюємо”, – розповідає схему засуджений.

Яким чином проносять телефони за грати, адже там це суворо заборонено? – поцікавилася журналістка.

На це Максим відверто розповів, що аби керівник колонії закрив очі на це, кожен, хто так заробляє, щомісяця сплачує 10 тис грн. І загалом каже, що 96% ув’язнених займаються розводом людей на гроші по телефону. Більшість з його співкамерників, а їх як пояснює 22, з цього й живуть.

Розповідає, що на волі в нього дитина, допомагає їй, решту витрачає на себе та “девочек”, які відвідують його за гратами.

З розмови з засудженим журналіст зробила висновок, що телефоном, як і інтернетом, він користується вільно й те, що може бути пійманим правоохоронцями і засуджений повторно не переймається, адже впевнений, що вичислити таку схему виманювання грошей нереально.