Північна Корея: ядерна гонка тоталітарного карлика

«Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки – глядіть не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще», – таке апокаліптичне пророцтво ще близько двох тисяч років тому процитував колишній митник, один із перших християн апостол Матвій.

Насправді війни та збройні конфлікти в світі майже ніколи не припинялися й тривали упродовж усієї історії людства, просто у давні часи не про кожне збройне протистояння складали такі епоси, як, скажімо, про Троянську війну чи походи вікінгів. Нині ж відлуння усіх тих воєн, які нескінченно ведуться у різних куточках планети, завдяки розвитку засобів масової комунікації розкочується цілим світом, проникаючи в кожну оселю, де проведений інтернет чи встановлена телевізійна антена. Однак зачіпають всі ці геополітичні процеси нас не тільки в інформаційному просторі.

Усе те, що відбувається за тисячі кілометрів від Івано-Франківська, може впливати на життя його мешканців не менше, ніж події у сусідньому дворі. Поява в Європі численних мігрантів, утікачів від збройних конфліктів на Близькому Сході та в Іраку – цьому підтвердження. Зрештою, війна, яка тепер триває на сході України і яку на світовому рівні згадують у контексті інших «гарячих точок», призвела також до появи внутрішніх біженців, кількість яких у цілому світі, за даними експертів ООН, тільки минулого року сягнула 31 мільйона осіб. Такі масові переселення завжди супроводжувалися негативними соціальними наслідками…

Відлуння усіх тих воєн, які нескінченно ведуться у різних куточках планети, завдяки розвитку засобів масової комунікації розкочується цілим світом, проникаючи в кожну оселю.

Неврегульований близькосхідний конфлікт, воєнні дії у Сирії та Іраку, боротьба з осередками міжнародного тероризму, війна на Донбасі, теракти талібів у Афганістані та Пакистані, вибухи в Європі, заворушення у Венесуелі, які загрожують перерости у справжню громадянську війну, ескалація гонки озброєнь із запусками балістичних ракет Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР) – ось далеко не повний перелік «гарячих тем» у зонах найбільшої геополітичної напруги.

Однак саме ситуація довкола випробувань ракет, здатних нести ядерну зброю, у Північній Кореї, як інакше називають КНДР, останнім часом не сходить зі шпальт заокеанських видань The Wall Street Journal, The New York Times та USA Today. На відміну від тих «гарячих точок», в яких уже все якось стабілізувалося і стало більш-менш прогнозованим, ситуація у Північній Кореї лякає своєю непередбачуваністю. Не відомо, чого можна сподіватися від країни, лідер якої погрожує війною Сполученим Штатам Америки і випробовує ракети, здатні пронести атомні боєголовки через океан. Тож не випадково Рада безпеки ООН збиралася на таємні наради, щоб відвернути загрозу, яку несе керівництво цієї крихітної, але тоталітарної, та, головне, ядерної держави.

Як відомо, сьогодні на Корейському півострові, розташованому в Східній Азії, існують дві країни – Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) та Республіка Корея. Їхня поява була наслідком переділу світу після Другої світової війни, коли Корею, окуповану Японією ще після російсько-японської війни 1904-1905 років, визволили американські та радянські війська. Власне, історія конфлікту бере свій початок із домовленості між США та СРСР розділити країну на дві зони начебто для ефективнішого прийняття капітуляції Японії. Поділ провели по 38-й паралелі, а після остаточного звільнення Корейського півострова від японських загарбників союзники приступили до формування перехідних урядів з метою подальшого об’єднання північної та південної зони в цілісну державу під єдиним керівництвом. Але…

Щоб зрозуміти, в якому світі вимушені жити сьогодні громадяни КНДР, не достатньо пам’ятати так званий «совок»: навіть за часів сталінізму Радянський Союз, здається, не перевершував диктаторський режим Північної Кореї.

Домовитися про об’єднання не вдається ось уже сімдесят років. Ще влітку 1947-го корейське питання було винесене на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. Але саме тоді й окреслилося протистояння двох наддержав, США і СРСР, які протегували проведенню окремих виборів у різних частинах країни.

Відносини між сусідніми штучно утвореними державами, населеними одним народом, розпалювалися через сповідування різних політичних ідеалів: у той час, коли в Південній Кореї розвивали ринкові відносини, у КНДР на чолі з вождем Кім Ір Сеном будували комунізм. Країни накопичували свій військовий потенціал, конфлікт між Північною і Південною Кореєю загострювався і поступово переходив у силову площину. У 1949-1950 роках почали відбуватися дрібні сутички вздовж кордону, які згодом перейшли в повномасштабну війну.

На сесіях ООН в агресії звинувачували саме КНДР, якій відкрито надавали допомогу китайські добровольці та таємно – військові інструктори з Радянського Союзу. Бойові дії велися з перемінним успіхом, але без глибоких проникнень на територію ворога. Зрештою, 27 липня 1951 року було укладене перемир’я: угоду про припинення вогню з одного боку підписали командувачі військ КНДР та Китаю, з іншого – США під прапором ООН. При цьому США донині зберігають військову присутність на території Південної Кореї, нещодавно розмістивши там систему протиракетної оборони.

Kim Il-sung statue

Аж через двадцять років, у 1972-му, обидві країни підписали спільну заяву, згідно з якою вони взяли курс на єднання, ґрунтуючись на принципах мирного діалогу, самостійності, не спираючись на зовнішні сили. Втім, мало хто вірить у можливість повного злиття держав в одне ціле, адже причина конфлікту Північної і Південної Кореї частково криється саме в несумісності політичних режимів і принципів управління державою.

Щоб зрозуміти, в якому світі вимушені жити сьогодні громадяни КНДР, не достатньо пам’ятати так званий «совок»: навіть за часів сталінізму Радянський Союз, здається, не перевершував диктаторський режим Північної Кореї. У КНДР, яку вважають найбільш закритою країною, існують жахливі закони. Держава забирає у своїх громадян основні права і нав’язує їм дивні тоталітарні правила.

Мабуть, почати варто з того, що у Північній Кореї живуть за власним календарем і зараз там триває тільки 105-й рік. Справа в тому, що літочислення тут ведуть із дати народження улюбленого революційного лідера, Великого Вождя Кім Ір Сена – 15 квітня 1912 року.

Хоча в КНДР і відбуваються вибори, але щоразу людям пропонують проголосувати за єдиного кандидата, тож зрештою 100% голосів здобуває чинний глава держави. Хоча Кім Ір Сен, перший лідер Північної Кореї після комуністичної революції, давно помер, його, як і раніше, вважають «серцем країни», якою правлять його спадкоємці. Спершу біля керма держави стояв син Великого Вождя Кім Чен Ір, а тепер онук Кім Чен Ун, якого називають ексцентричним та жорстоким диктатором.

Рівень зубожіння населення у КНДР вражає, тут доходить до анекдотичних ситуацій, коли для автомобільного палива використовують… деревину.

У нового правителя КНДР багато дивацтв. Це єдиний «генерал» у світі, який не має військового досвіду. Також, він зробив пластичну операцію, щоб бути більше схожим на свого діда, та ліквідував свого дядька за злочини проти держави.

У Північній Кореї дотепер функціонують концентраційні табори, в яких перебуває близько 200 000 жителів країни, заарештованих за політичні злочини. Спеціальний закон передбачає, що разом із політв’язнем інтернується вся його сім’я до третього покоління, тобто бабусі й дідусі, батьки і діти. Цей страшний закон був створений для того, щоб люди не тікали з таборів. Якщо в’язень утікає, вбивають всю його сім’ю. 40% ув’язнених, інтернованих у цих концентраційних таборах, помирають від недоїдання.

Рівень зубожіння населення у КНДР вражає, тут доходить до анекдотичних ситуацій, коли для автомобільного палива використовують… деревину. Закрита держава, єдиним торговим партнером якої є Китай, функціонує практично без бензину і нафтопродуктів. Це змусило північних корейців модернізувати транспортні засоби, переобладнавши їх на «деревний газ» – окис вуглецю і водневого газу, який виробляють із деревини або вугілля.

Економіка Північної Кореї строго централізована. Лише з 2015 року тут почали відбуватися деякі реформи, однак досі ВВП на душу населення в країні становить всього 1800 доларів США, а це 197-ме місце в світі. У Південній Кореї ВВП у 18, а в Сполучених Штатах – у 28 разів вищий.

За даними доповіді KUNI, половина з 24 мільйонів громадян країни живе вкрай нужденно, а 30% дітей відстають у розвитку через недоїдання. Очікувана тривалість життя в Північній Кореї становить всього 69 років, і з 1980-го вона тільки знижується.

North Korea, Pyongyang, April 2012 – North Korean Workers Party Monument.

Більшість будинків опалюються печами, у яких громадяни спалюють все, що можуть знайти, щоб вижити в холодні північнокорейські зими. Електрику вмикають у найкращому випадку лише на кілька годин у день.

Суворо заборонена будь-яка література із країн Заходу, включно з туристичними путівниками, окрім того, дивитися тут можна тільки три офіційних телеканали і носити 28 видів дозволених урядом стрижок.

Єдині досягнення, які демонструє Північна Корея, стосуються розробки ядерної зброї. Отримавши від Радянського Союзу в 1986 році газо-графітний дослідницький реактор потужністю 5 МВт, науковці напрацювали на ньому весь наявний у розпорядженні КНДР плутоній. Наприкінці 1990-х років КНДР придбала в Пакистані установки для збагачення урану в обмін на свої ракети середньої дальності Nodong. А 10 лютого 2005 р. МЗС КНДР уперше відкрито заявив про створення в країні ядерної зброї. Саме наявність у Північній Кореї ядерного арсеналу перетворює цей регіон на одну із найнебезпечніших конфліктних територій планети.

До речі, у КНДР заборонено мати при собі Біблію, яка асоціюється тут із західною цивілізацією. Суворо заборонена взагалі будь-яка література із країн Заходу, включно з туристичними путівниками, окрім того, дивитися тут можна тільки три офіційних телеканали і носити 28 видів дозволених урядом стрижок. Тож громадянам КНДР нема звідки довідатися про апокаліптичні пророцтва, які записав близько двох тисяч років тому колишній митник із римської провінції Юдея, що тепер також стала ще одним полем битви. Але ця «гаряча точка» планети – тема для іншої розповіді.

Коментар

Як розповів журналу «МІСТО» спеціальний оглядач із США Юрій Крегель, в американських мас-медіа ситуацію довкола запуску балістичних ракет в КНДР оцінюють як доволі напружену і остаточно не визначену.

«Північна Корея не реагує на жодні перестороги та попередження міжнародної спільноти, – цитує експерт заокеанські видання. – Нещодавно були здійснені чергові запуски балістичних ракет KN17, технічні характеристики яких дозволяють їм долетіти до Аляски та Гаваїв. Держсекретар США  Рекс Тіллерсон, прем’єр-міністр Японії Шінзо Абе, новообраний президент Південної Кореї Мун Чже Ін різко відреагували в пресі на такі провокаційні дії. Офіційний Пхеньян пояснює запуски, яких з моменту появи 45-го президента США в Білому домі було вже 10, оборонними заходами.

Але не все так однозначно. Існують також «підводні течії», пов’язані з політикою Китаю. Під час зустрічі Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном, домовилися про активізацію ролі Китаю у впливі на керівництво Північної Кореї щодо взяття під контроль їхньої ядерної програми, і, відповідно, стабілізації ситуації в Південно-Азійському регіоні. Очевидно, Китай затіяв «свою гру» і використовує північнокорейську карту в шантажі (чи торгах) із США. Підтвердженням цієї версії є деякі факти, що нівелюють обіцянки Пекіна.

Зокрема, два китайські винищувачі наблизились на небезпечну відстань до американського військового літака Boeing WC-135C, який називають «атомним нюхачем», оскільки він обладнаний апаратурою та засобами для виявлення радіоактивних викидів після ядерних вибухів. Цей літак лише нещодавно передали до авіабази США на Окінаві в зв’язку із північнокорейськими випробуваннями ядерної зброї. США висловили протест керівництву Китаю, наголосивши на неприпустимості таких дій, але реакції у відповідь не надійшло. Тож, маючи такого «союзника», важко координувати спільні дії.

Така поведінка Пекіна, як і ескалація з боку Північної Кореї, пояснюється облаштуванням на території Південної Кореї американської системи протиракетної оборони THAAD (Terminal High Altitude Area Defence). Цей крок США категорично не сподобався Китаю і КНДР, однак офіційний Вашингтон заявив, що й надалі виконуватиме домовленості щодо захисту інтересів союзників у Тихоокеанському регіоні, маючи на увазі Південну Корею та Японію.

На словах лідери Південної Кореї та Китаю погоджуються, що стосунки країн повинні перейти в спокійне і нормалізоване русло. Однак нещодавно корейські державні установи зазнали кібератак з боку Китаю (підтверджено кіберслужбою США), Китай різко скоротив відвідування китайськими туристами Південної Кореї і застосував санкції до південнокорейського конгломерату продуктових магазинів на території Китаю за те, що вони виділили свою земельну ділянку для розміщення системи ПРО.

Отже, Китай може, але не поспішає впливати на Північну Корею, виторговуючи для себе потрібні дивіденди. З іншого боку, активність Китаю та його впливи і втручання в Тихоокеанському регіоні стримують коаліцію США, Південної Кореї та Японії від бажання поставити Пхеньян «на місце» силовим методом, хоча загроза такої розв’язки існує досить серйозна».

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 8

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.