10 незручних запитань до начальника служби автомобільних доріг

Дороги – вічна проблема і дуже болюча тема для всіх українців. 95% автошляхів України – у незадовільному стані, не виняток і наша область. Влітку на трасах вибоїни, а взимку – сніг і лід. Хоч зараз, здається, крига скресла і дороги таки ремонтують, але якістю робіт і темпом їх виконання задоволені далеко не всі.

Тому ми вирішили з’ясувати деякі незручні деталі у начальника служби автомобільних доріг (САД) в Івано-Франківській області Василя Буджака. САД – саме та структура, що займається будівництвом, ремонтом та утриманням в належному стані мостів і доріг як державного, так і місцевого значення.

— Уряд оголосив оновлення автошляхів одним із пріоритетів 2017 року. То чи можна сподіватися на те, що в Івано-Франківській області вже будуть гарні дороги?

За один рік той стан доріг, який є в нашій області, змінити неможливо. Восени 2015 року 95% шляхів потребували ремонту, а це 4000 км, з яких 3000 км місцевого значення та 1000 км – державного. Тому ми розробили стратегію відновлення доріг Карпатського єврорегіону, яка розрахована на 5 років. Тобто, цілком реально до 2020 року привести всі наші дороги до більш-менш нормального стану, якщо все піде за планом. Справді, зараз і уряд, і президент у центрі уваги ставлять також і розвиток дорожнього господарства. Починалося все у 2015 році якраз із нашої програми, яку підтримав уряд. Ми тоді  були першими.

— Після ремонту траси Івано-Франківськ – Львів взялися облаштовувати водовідведення на спуску до Галича, однак роботи велись дуже повільно, а потім узагалі припинилися. Вже декілька місяців там не видно ніяких зрушень. Закінчилися гроші чи бажання?

Справа в тому, що конструкція дороги досить серйозна і складається не тільки з дорожнього покриття. Побудувати її і здати в експлуатацію набагато складніше, ніж багатоповерхівку. Будинок звів, накрив – і маєш спокій. Дорога ж постійно перебуває під впливом погоди, процеси, які відбуваються в землі, також непередбачувані, особливо в гірській місцевості чи низинах. Тому навіть якщо ми відремонтували автошлях, за ним потрібен догляд, експлуатаційне утримання, а це чималі кошти. Тож ті роботи на спуску ще не закінчені, бо й сам ремонт дороги від Івано-Франківська до Львова ще не завершений. Є певні виробничі моменти у підрядника, тому, мабуть, він поки що припинив там роботи, але продовжить їх. Це не так суттєво, якщо говорити стратегічно.

— Стічні канави на цій же трасі на підйомі біля Єзуполя прибирали тільки перед приїздом Петра Порошенка. Так буде завжди? Зараз там стільки сміття, що канави не виконують своїх функцій.

Я думаю, що Петро Порошенко там не проїжджав. Він доїжджав тоді тільки до ПАТ «Івано-Франківськцемент». Ці канави, на жаль, узагалі жодного разу не прибирали і не прибирають, хоча повинні. Взимку ми на цей підйом вивозимо піщано-соляну суміш, а коли настає весна, то організація, що експлуатує цю ділянку, а це фірма «ПБС», забуває про неї. Тому ця суміш та інший бруд засмічують водозливні лотки.

— Інколи у відчаї громади сіл самотужки лагодять дороги. Якщо траси державного значення ще ремонтують, то до місцевих доріг не береться ані тутешня влада, бо каже, що вони на вашому балансі, ані ви. То САД колись про ці дороги згадає чи ні?

У 2015 році внесені зміни в законодавство, які дозволяють місцевим радам витрачати кошти на будь-які дороги. Тобто, навіть місцевого і державного значення. Просто деякі сільські голови не знають законів. Ми їх усіх не знаємо, а вони й поготів.

Ремонтуємо і місцеві дороги, просто в значно менших об’ємах і простішими технологіями. Наша стратегія полягає в тому, щоб від головних магістралей дійти до найменших. У нас вже є багато прикладів, коли привели у хороший стан місцеві дороги, зокрема в Коломийському, Долинському, Галицькому, Надвірнянському, Богородчанському, Тлумацькому районах.

Ми стоїмо на порозі державної реформи в дорожній галузі, коли дороги місцевого значення з 1 січня 2017 року переходять у підпорядкування місцевих рад. САД ще тільки взимку буде відповідати за їх утримання, а вже з 1 березня ремонтуватимуть та обслуговуватимуть їх структури облдержадміністрацій. Це позитивні зміни. Ми займаємося насамперед дорогами державного значення, і до місцевих у нас не доходять ні фінанси, ні руки. Дорожній фонд, який почне працювати з 2018 року, буде ділитись так, що 65% коштів із держбюджету виділятимуть на державні дороги, а 35% – на місцеві. За попередніми підрахунками, наша область може отримати 300-400 мільйонів на дороги місцевого значення. На них ще ніколи не витрачали стільки коштів.

— Часто люди скаржаться на неякісний ремонт. Наприклад, на ділянках траси Івано-Франківськ – Львів у Галицькому районі утворились ями та горби, а відремонтовані дороги у Верховинському та Косівському районах взагалі не витримали й року. Чому САД це не контролює та не змушує підрядників переробляти? Чи є покарання за неякісне виконання робіт?

Мені здається, що у людей склалося бачення, що у нас все погано. Це неправда, що дорога в Косівському і Верховинському районах не витримала й року ремонту. А чому це так нав’язано, не знаю. Треба називати речі своїми іменами. Якщо ми кажемо, що на дорозі Р-24 від Косова до Верховини на ділянці, де відбувся ремонт, появилися ямки, напливи, тріщина чи колійність, то це ще не означає, що дорога не витримала ремонту чи щось сталося. Дорога – це не будинок, який звели, накрили – і він буде стояти сто років. На неї діють різні геологічні зміни, до того ж у гірській місцевості. Так, в одному місці у Верховинському районі відбувся зсув скелі, і дорога дала осадку. Тут можна говорити, що вона не витримала, але треба називати причину. Це не означає, що ремонт зроблений неякісно.

Від Галича до Поплавників дорогу не ремонтували, і тому вона в такому стані. Так, там є ямковість і колійність. Від Івано-Франківська до межі зі Львівською областю є чотири ділянки, де ремонт не проводили, зокрема біля Вікторова, Поплавників, Бурштина і Підкаменя. Їх не встигли зробити і цього року завершать. Тому ця дорога ще не закінчена. Там ще має бути розмітка, сучасне бар’єрне огородження та дорожні знаки, які вночі світитимуться. Безпека руху – це питання №1. По відремонтованих дорогах почали значно швидше їздити, і це ніхто не контролює. Тому самими знаками не обійдемося, а будемо думати, як біля шкіл, зупинок та місць масового скупчення людей змусити водіїв знижувати швидкість і запобігати нещасним випадкам.

— Проаналізувавши закупівлі у системі ProZorro, можна зробити висновки, що інколи тендери проводять під одну фірму. Чи можливо цього позбутися і коли?

Як можна проводити тендер під одну фірму? Їх як мінімум десятки, наприклад, «ПБС», і навіть потужніші. Якщо ми хочемо побудувати стоповерховий будинок, то пишемо в тендерних умовах про наявність техніки, яка може подати матеріали на висоту 200 м. Ми мусимо це обумовити. Але той, хто не має такого крана, каже, що це дискримінація, і зчиняється скандал. Аналогічна ситуація з дорогами. Якщо хочемо зробити основу чи верхній шар з модифікованого асфальту, то пишемо в тендерних умовах про наявність виробничих потужностей, які можуть випускати сучасний асфальтобетон.

— Це випадковість, що дороги на Прикарпатті за 97 мільйонів ремонтуватиме оточення екс-голови САДу Миколи Проціва, чи ні?

Я не можу ні стверджувати цього, ні заперечувати. У документах ми бачимо тільки керівників і засновників. Там колишніх керівників САДу немає. Колись у нас працювала фірма брата екс-керівника САДу Сергія Сендерського. Щодо Проціва, то я ніде його не бачив у документах.

— Нещодавно тендер на ремонт доріг виграла фірма, пов’язана з сепаратистами. Проте згодом через скандал результати скасували і визначили переможцем інше підприємство. Як так сталося, що ви ледь не профінансували сепаратистів?

Це повна нісенітниця. Ті, хто це публікував, не розуміють, що таке тендерна процедура і державні закупівлі у системі ProZorro. Я намагався це пояснювати. Думаю, що всі зрозуміли, бо через день-два все стихло. Я не хочу ображати тих, хто першим писав про те, що сепаратисти вже тут, але так здалось, що просто хотіли видати бажане за дійсне. Є сили, які хочуть підлити масла у вогонь і знайти проблему там, де її немає. Та ситуація не варта виїденого яйця. Треба розуміти, що таке тендер. Його оголошують й інформацію виставляють на сайті. Там можуть зареєструватися і подати документи на участь люди і фірми не тільки з Луганської чи Донецької областей, а й Японії чи Китаю. Ця компанія з нами не зв’язувалася і не подала жодних документів, крім цінової пропозиції, яка була найнижчою. Згідно з законом, коли відбувся аукціон, то тендерний комітет фіксує в протоколі, хто подав найнижчу ціну. Після цього фірма має ще додати документи для вивчення, і тоді приймається остаточне рішення. У результаті цю компанію відсторонили і визначили переможцем іншу.

— На Прикарпатті 55 мостів є аварійними. Їх відремонтують тільки тоді, коли трапиться якесь нещастя, чи коли? А 34 мости взагалі ніяк не можуть добудувати.

Це дуже серйозне питання, навіть окрема тема для розмови, і її можна обговорювати до безкінечності. Там безліч проблем. Мости входять у структуру нашого дорожнього господарства і є складними об’єктами, які потребують великої уваги, спеціального підходу, ремонту та утримання.

Ці мости не аварійні. Вони поділяються на придатні, непридатні і не зовсім придатні. Аварійні закриваються, і там проїзду немає, а у нас на всіх мостах є проїзд.

Багато років будівництво мостів було заморожене, але ми зрушили цю проблему. В цьому році завершуємо будівництво мостів у Старому Лисці Тисменицького району,  Криворівні Верховинського району, Луці Городенківського району, Раковці Богородчанського району і Татарові Яремчанської міської ради. Тобто, ми працюємо зараз на п’яти мостах, але не зупиняємося на них. В нас є програма по мостах, тому ми будемо їх добудовувати та ремонтувати. Наша область взагалі має найбільше мостів – 1173.

— Ви часто коментуєте все у Фейсбуці, але, незважаючи на це, залишаєтеся досить закритим. Чому так рідко робите прес-конференції, брифінги? Невже боїтеся журналістів?

Журналістів не боюсь, а дуже їх шаную, бо колись сам працював у цій сфері. Але те, про що ви говорите, дійсно мій суттєвий недолік. Я згоден, що треба міняти стиль роботи, більше спілкуватися і проводити прес-конференції. Працюватиму над цим.

Автор: Наталя ДЕРКЕВИЧ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.