Прикарпатський рятувальник став переможцем міжнародних змагань з плавання серед спортсменів-ветеранів

Загальновідомо, що робота в екстремальних умовах, що­денні моральні та фізичні навантаження – це та атмосфера, в якій доводиться нести свою службу пожежникам-рятівникам. А без відповідної фізичної підготовки та відмінного спортивного загартування виконання бойових завдань стає просто неможливим.

Саме ця специфіка служби і стала визначальною у бажанні поповнити ряди рятувальників Василя Михайловича Іроденка, який вже понад десять років працює на посаді інженера з пожежної безпеки ППЧ-22 з охорони НГВУ «Надвірна На­фтогаз».

Випускник Хмельни­цького технологічного інституту, інженер-технолог за спеці­а­ль­ністю, він розуміє, наскі­ль­ки необхідна у його роботі вимогли­вість та дисциплінованість і ка­же, що саме ці риси притама­н­ні і його характеру.

Воно й не дивно, адже життя Василя Михайловича неві­ддільне від спо­рту, якому він присвятив десятки років, а ніщо так не гартує характер і не виховує дисциплінованість та принциповість як обов’язкові щоде­нні тренування. Незважаючи на те, що робота рятувальника вимагає цілодобової готовності та майже не залишає місця для ві­дпочинку, Василь Михайлович і далі не мислить себе без спо­рту, якому присвячує весь свій вільний час. І це, безсумнівно, дає свої результати: щойно він повернувся з Другого міжнародного турніру з плавання «Кубок Лева», у яко­му брали участь понад 300 учасників з семи європейських країн і який відбувався 23-24 вересня у Львові.

Ці представницькі міжнаро­дні змагання серед спортс­ме­нів-ветеранів у категорії «ма­с­терс» у віковій категорії від 25 до 85 років. Виступаючи у своїй категорії, Василь Михайлович здобув сім дипломів: посівши чотири перших місця – 100 метрів на спині, 100 і 200 метрів батерфляєм і 400 – комплексним плаванням, а також – три других місця – 50 і 200 метрів на спині і 200 метрів брасом.

Розповідаючи про свої вра­же­ння від змагання, каже, що турнір вразив своїм представництвом та організацією, великою зацікавленістю з боку влади та за­собів масової інформа­ції. І додає, що участь і перемоги на них надихають до нових звершень.
До духу суперництва та спо­ртивного завзяття йому не звикати, адже плаванням за­йма­є­ться з одинадцяти років, тобто вже по­над сорок років. У його пос­лу­жному списку – участь у різ­номанітних змаганнях всіх рівнів, на яких здобуто біля півсотні медалей різного ґатунку. Спортивна кар’єра Василя Іроденка почалася під час навчання в Івано-Франківському технікумі фізичної культури у 1978 році. Він – чемпіон молодіжних ігор України серед спортивного товариства «Колос», призер чемпіонату України «Спартак» 1979 року, переможець Всесоюзної спартакіади серед середньо-спеціальних уч­бо­вих закладів 1981 року.
З 1994 по 2002 роки Василь Михайлович – тренер з плавання у надвір­нян­сь­кій спо­ртивній школі ВАТ «На­ф­тохімік Прикарпаття» «Неп­тун». До активних спортивних ви­ступів він повертається 1998 ро­ку, беручи участь у першому че­м­піонаті Ук­раїни з плавання – вже серед спортсменів-ветера­нів. Старт нової спортивної кар’є­ри був ус­пішним: перемога на ньому забезпечила йому місце у складі збірної команди Івано-Фра­нків­ської області та України. І вже з 1999 року Василь Іроденко – учасник різноманітних мі­ж­народних спортивних змагань, чемпіонатів Європи та світу, які відбувалися в Австрії, Німеччині, Франції, Швеції.

Коли Василь Михайлович починає безпосередньо готуватися до змагань чи чемпіонатів, то ін­те­нсивність фізичних навантажень зростає: до вечірніх тренувань додаються обов’язковий ра­нковий біг на три кілометри і виконання фізичних вправ. Що стосується планів на майбутнє, то вони, звичайно, пов’я­за­ні зі спортом. Незабаром відбудуться Всеукраїнські ігри ветеранів у Броварах Київської області, у яких спортсмен планує взяти участь, також ще залишилися враження від Чемпіонату світу з плавання, який відбувався у Будапешті з 11 по 21 серпня цього року. Василь Михайлович має чудовий приклад для наслідування, який його надихає і захоплює – 85-річного львівського плавця Сергія Сіманкова, який став переможцем у своїй віковій категорії на цьому будапештському Чемпіонаті.

І до перемог Василь Іроденко ставиться особливо: вони для нього – не тільки подолання чергової спортивної вершини та елементи самореалізації, а й, як зі­з­на­ється сам спортсмен, пере­ду­сім – презентація нашої країни загалом і західного регіону зо­к­ре­ма, за кордоном, уособле­ння ук­раїнської культури та ментальності, своєрідна символізація зе­млі, на якій народився і виріс…

Читайте також: Пройшли 25 гектарів лісу: мешканка Івано-Франківська вдячна рятувальникам, які знайшли заблукалу бабусю