Ісламська держава: війна і мир

Понад три роки на території Сирії та Іраку тривала запекла війна з терористичною організацією, що проголосила своєю метою відновлення Ісламської держави – халіфату, яким керуватиме нащадок пророка Магомета і котрому повинні підкоритися всі правовірні, тобто мусульмани. Доля всіх інших – рабство або смерть.

Терористи «Ісламської держави Іраку та Леванту» (ІДІЛ) поширили в Інтернеті карту світу, на якій були позначені території, де раніше існували мусульманські держави і на панування над якими тепер претендує новітня Ісламська держава як їхня спадкоємниця. І хоча зазвичай події у мусульманському світі сприймаються як дуже далекі від України, такі територіальні претензії зробили загрозу дуже близькою: ІДІЛ претендувала на Крим і навіть на південь України, тобто, на території, які раніше були під владою Османської імперії. Наскільки це поряд, легко зрозуміти, якщо знаєш, що найближчий мінарет дотепер стоїть одразу за Збручем – у Кам’янці-Подільському…

Спершу метою ІДІЛу було створення теократичної сунітської ісламської держави в межах Сирії, Лівану, Ізраїлю, Палестини, Йорданії, Туреччини, Кіпру та Єгипту. Однак згодом її територіальні претензії поширилися на весь ісламський світ і навіть на території, які раніше належали Османській імперії в Європі. У перспективі ІДІЛ планувала також звільнити народи Кавказу з-під влади Росії, зокрема, Чечню від диктатора Рамзана Кадирова.

Окрім того, в ІДІЛі існує низка другорядних цілей. Одна з них, наприклад – знищення священного символу мусульман – Кааби в Мецці. На думку лідерів Ісламської держави, камінь повинен бути зруйнований, а паломників треба вбивати.

Люди йдуть до Мекки не заради Аллаха, а заради того, щоб торкнутися каменів, – говорять в організації, маючи на увазі ідолопоклонство.

Крім того, Ісламська держава прагне знищити сліди всіх культур, які коли-небудь існували на землях Сирії, Іраку, Ірану, Туреччини до появи ісламу. З цією метою бойовики розграбували історичні музеї другого за величиною міста Іраку Мосула, показово знищивши ряд експонатів, підірвали найстарішу бібліотеку міста і спалили понад 10 тисяч стародавніх книг з неї. Були знищені артефакти стародавніх міст Німруд і Дур-Шаррукін, а також давній християнський монастир Бехнама і Сари.

Втім, на думку деяких аналітиків, багато з нібито знищених предметів мистецтва і артефактів терористи ІДІЛу насправді нелегально продали заможним колекціонерам з усього світу через посередників.

Ісламська держава прагне знищити сліди всіх культур, які коли-небудь існували на землях Сирії, Іраку, Ірану, Туреччини до появи ісламу.

Але знищення історичних пам’яток – не найстрашніша вигадка терористів ІДІЛу. Справжній жах у сучасному цивілізованому світі викликали жорстокі публічні страти, відео яких іділівці оприлюднювали у мережі Інтернет. Кадри з бойовиками в чорних балаклавах, які виводять одягнутих у помаранчеві комбінезони полонених та заручників (здебільшого християн чи мусульман-шиїтів) на берег моря і там стинають їм голови, стали медійною ознакою цього терористичного угруповання. Натуралістичні сцени жорстокості на відео супроводжувалися різкими заявами на адресу «хрестоносців» та полум’яними відозвами, покликаними привабити до своїх лав радикально налаштовану мусульманську молодь і посіяти страх у решти. Пропагандистську кампанію ІДІЛу називають найефективнішою та найжорстокішою, а один із фільмів під назвою «Дзвін мечів» навіть порівнювали з голівудською продукцією.

…Хоча ІДІЛ увірвався в життя цивілізованого суспільства начебто зненацька, передумови для появи цих радикально налаштованих ісламістів існували вже давно. Певною мірою цю організацію можна назвати проектом забороненої партії БААС, до якої належала вся сунітська верхівка Іраку на чолі з колишнім президентом Саддамом Хусейном. Серед керівників ІДІЛу здебільшого колишні агенти та офіцери тогочасного режиму, вони й становлять ядро терористичної організації.

Ще однією предтечею ІДІЛу була група Тавхид ва аль-джихад (Єдинобожність і джихад), створена 2002 року одним із діячів Аль-Каїди Абу Мусабом аль-Заркаві, яка згодом отримала назву «Аль-Каїда в Іраку».

Поштовхом до формування ІДІЛу стало американське вторгнення у 2003 році в Ірак з метою повалення режиму Хусейна. Влада в Іраку тоді перейшла до шиїтів, а суніти, які правили країною раніше, зазнавали переслідувань. Треба сказати, що доктринальні суперечки між сунітами і шиїтами з приводу успадкування влади пророка Магомета тривають ще від перших десятиліть історії ісламу, проте конфлікт між ними насамперед ґрунтується на історичних образах, політичному суперництві і міжплеменній ворожнечі, а не на теологічних розбіжностях.

При режимі Саддама суніти займали привілейоване становище стосовно шиїтської більшості, тісно пов’язаної з одновірцями в сусідньому Ірані. Інтервенція під проводом США позбавила сунітів влади, зруйнувала всі державні структури і органи безпеки. Тисячі невдоволених військових і цивільних службовців-сунітів розпустили по домівках. Вони одразу відгукнулися на заклик Абу Мусаба аль-Заркаві, який перебрався в Ірак і за лічені місяці почав організовувати щоденні криваві та провокаційні напади як на західні об’єкти, так і на шиїтську більшість.

Жах у сучасному цивілізованому світі викликали жорстокі публічні страти, відео яких іділівці оприлюднювали у мережі Інтернет.

Після загибелі аль-Заркаві на зміну йому прийшов чоловік, про якого завжди було відомо небагато. Це був Ібрагім Авад аль-Бадрі, більше знаний за підпільною кличкою Абу Бакр аль-Багдаді, якого згодом проголосили халіфом Ібрагімом, духовним лідером правовірних і правителем новітньої Ісламської держави. Своєрідна інавгурація відбулася 28 червня 2014 року в головній мечеті іракського міста Мосула, який ІДІЛ захопила найпершим і саме звідси розпочала, як заявив аль-Багдаді, «похід на Рим та Європу для поширення Ісламської держави від Близького Сходу до Іспанії». Крім цього, лідер ІДІЛу закликав усіх мусульман переселятися в Ісламську державу, яка внаслідок успішних військових дій охопила територію Сирії та Іраку із 10 мільйонами мешканців.

Неодноразово з’являлися різні повідомлення про загибель, поранення або арешт лідера ІДІЛу протягом його керівництва терористичною організацією, але жодне з них не було підтверджене незалежними і надійними джерелами. За голову аль-Багдаді уряд США призначив винагороду у розмірі $10 млн.

У Мосулі кілька сотень сунітських бойовиків під чорними прапорами, які прийшли зі східної Сирії, не зустрічаючи належного опору, захопили багату здобич. Іракська армія покинула велику кількість бронетехніки і новітніх озброєнь. А в сховищі мосульскої філії іракського Центрального банку, за деякими даними, вони заграбастали близько $500 млн.

Користуючись утечею іракської армії, бойовики стрімко просувалися вниз за течією Тигру. Міста і села падали перед ними, мов кеглі. За одну добу вони зайняли місто Байджі з величезним нафтопереробним заводом, а потім рідне місто Саддама Хусейна Тікріт – центр сунітського руху, а також військову базу з іракськими новобранцями, які тут же здалися в полон. Із тисяч полонених іділівці методично відібрали шиїтів, зв’язали їх, відвезли на вантажівках і розстріляли в спеціально виритих ямах. Вважається, що жертвами цього холоднокровного вбивства стали близько 1700 чоловік. Масові поховання знаходять досі.

Силами міжнародної коаліції під проводом США іракський Мосул, з якого ІДІЛ розпочала свій похід проти «хрестоносців», недавно було визволено. Кривава та жорстока битва за це місто тривала 9 місяців. Звільнення Мосула від бойовиків ІДІЛу було представлене як перемога над Ісламською державою. Але безпеки та спокою це зовсім не гарантує: навіть після втрати раніше контрольованої території терористична організація продовжує існувати і надсилатиме смертників у людні місця по цілому світу…

Неодноразово з’являлися різні повідомлення про загибель, поранення або арешт лідера ІДІЛу протягом його керівництва терористичною організацією, але жодне з них не було підтверджене.

Як повідомив журналові «МІСТО» спеціальний оглядач із США Юрій Крегель, заокеанська преса, зокрема, видання Wall Street Journal та New York Times, оцінюють нинішню ситуацію в Іраку як дуже далеку від вирішення усіх проблем: «Коли йдеться про події на Близькому Сході, ІДІЛ, взяття Мосула, роль Росії, вплив Ірану, позицію США, реакцію Ізраїлю, майбутню долю президента Сирії Асада, слід постійно, як кажуть картярі, «стежити за руками» головних геополітичних гравців. Регіон Перської затоки бачив і пережив багато за свою тисячолітню історію, але такого ящика Пандори протиріч, гордієвого вузла інтриг та авгієвих конюшень проблем, здається, тут ще не було.

Президент США Дональд Трамп уже привітав чинного прем’єра Іраку Хайдара аль-Абаді з перемогою – взяттям стратегічного міста Мосула, яке понад три роки контролювала ІДІЛ. Та несподівано лаври переможця офіційно і на весь світ приписав собі Нурі аль-Малікі – екс-прем’єр-міністр Іраку, усунутий від влади 2014 року, що прагне повернути собі цей пост. Аль-Малікі, спонсорований Іраном, заявив, що головну роль у визволенні Мосула відіграли іранські шиїтські ополченці. Здавалося б, яка різниця – чи аль-Абаді за допомогою спецпідрозділів армії США, чи аль-Малікі з іранськими ополченцями спричинився до розгрому ІДІЛ?

А різниця така: якщо це заслуга аль-Абаді, то Мосул відвоювали, якщо ж аль-Малікі, то, можливо, неофіційно здали, адже в цьому випадку Іран отримує відкриті ворота для транспортування зброї через північний Ірак та сусідню Сирію для загонів Хезболли, яку Іран підтримує у Лівані.

«Сьогодні ми сполучили «автобаном» Тегеран через Мосул і Бейрут із Середземномор’ям», – образно пояснив радник іранського лідера Алі Акбар Велаяті. До цього моменту Іран перекидав озброєння для Хезболли повітряним, менш ефективним, шляхом із Тегерана в Дамаск. Тепер же запрацює «вісь» Тегеран – Багдад – Дамаск – Бейрут.

Треба констатувати той факт, що Ірак все більше підпадає під вплив шиїтського Ірану, який без всіляких сентиментів відкрито звинуватив Сполучені Штати у безініціативності й недостатній підтримці Багдада в боротьбі з ІДІЛом. Цей меседж видав командуючий Іранською Ісламською Революційною Гвардією генерал Сулеймані.

Отже, аль-Малікі, іранський кандидат на пост прем’єра Іраку, стає сьогодні серйозним конкурентом аль-Абаді, чинному прем’єру, ставленику Вашингтона.

У Сирії, де також продовжує діяти ІДІЛ, ситуація теж заплутана. Адміністрація Трампа як не мала, так і не має тут більш-менш зрозумілої стратегії. А судячи з останніх повідомлень, можна припустити, що Білий дім закриває очі на намагання Ірану та Росії зберегти персону Асада при владі. Очевидно, починають працювати певні домовленості Трампа з Путіним, досягнуті під час зустрічі на саміті «двадцятки» в Гамбурзі.

Росія та Іран прагнуть всілякими методами передати Сирію під владу Асада, при цьому Іран розраховує взяти під контроль Дамаск, створюючи там свою військову базу, а Росія залишає за собою авіабазу на узбережжі.

А тим часом Стамбул продовжує активно виловлювати на своїх митницях та депортувати  сотні громадян Росії, які їдуть поповнювати банди ІДІЛу в Сирії. За останніх два роки в аеропортах Стамбула та Анталії було затримано 804 особи з російським паспортом. Прямували в Сирію та були затримані 435 осіб з Індонезії, 308 з Таджикистану, 278 з Ірану, 254 з Франції, 252 з Азербайджану. При цьому турки закривають очі на присутність на своїй території, впритул до сирійського кордону, вишкільних таборів Ісламської держави для таких найманців.

В Сирії на боці ІДІЛу, за приблизними підрахунками, воює до 10 тисяч громадян Росії, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану і навіть Білорусі. Вони присутні в усіх угрупованнях – від Ісламської держави до сирійської Аль-Каїди. Крім них, на півночі Сирії діє три чеченських угруповання, які оголосили себе «незалежними», але мають тісні зв’язки з Аль-Каїдою.

Близькосхідна «м’ясорубка» продовжує перемелювати тисячі своїх жертв. Всі воюють проти всіх. За утопічні ідеї, і, звичайно, за гроші. Бо комусь це потрібно».

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 10

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.