“Купуй українське”. Чому підтримка національного виробника — не завжди добре

Українська економіка зростає мізерними темпами, а промисловість щороку скорочується, переконані автори законопроекту № 7206  “Купуй українське, плати українцям”. Саме тому 14 листопада група народних депутатів (серед яких Олег Ляшко та Віктор Галасюк) внесли на розгляд ВРУ проект закону, що, на їхню думку, допоможе Україні вибратися з економічної кризи, пише Еспресо.TV.

Головною новацією проекту закону є надання переваги українським виробникам під час здійснення електронних закупівель.

Чим більше виробник використовує української праці, сировини, кредитів, тим більшу перевагу він має на тендері, – пояснив депутат Радикальної партії та ініціатор проекту Віктор Галасюк.

Однак в експертному середовищі законопроект викликав неоднозначну реакцію.

Ціна вирішує

Головна претензія законотворців спрямована в бік системи публічних закупівель ProZorro. Система не враховує всіх умовностей торгів, а кінцеве рішення часто ухвалюється лише на основі ціни. В пояснювальній записці законопроекту наводять приклад неефективності під час закупівлі трамвайних вагонів “Київпастрансом”.

Польський виробник пропонував вагони лише на 1 тис. грн дешевші, аніж український, тому переміг. А українська економіка від таких закупівель втратила значно більше.

Згідно з законом “Про державні закупівлі” закупівля товару чи послуги під час торгів на 70% залежить від його ціни. Решта ж факторів – 30% – нецінові (інновації, екологічна складова). Однак лише 0,7% завершених закупівель були проведені з використанням нецінових критеріїв, тому що закупівельники практично не використовують можливість вказувати інші критерії, окрім ціни.

Автори законопроекту “Купуй українське, плати українцям” пропонують залишити таке ж співвідношення цінових та нецінових критеріїв, однак зробити обов’язковим критерій місцевої складової на рівні не нижчому 20%. Таким чином з врахуванням цього критерію буде “приведена ціна”, на основі якої й повинні ухвалюватися рішення про закупівлю.

Тобто за інших рівних умов, переможцем торгів буде не той, хто запропонував найнижчу ціну, а той, хто зміг підтвердити місцеву складову товару або послуги.

Громіздка формула та десятки довідок

Для того, щоб визначити наскільки той чи інший виробник є “українським”, законотворці пропонують розраховувати його коефіцієнт локалізації. Для його розрахунку пропонують формулу з 15-ма показниками.

Один з показників – “коефіцієнт локалізації робочої сили”. Якщо на виробництві працюють винятково українці, у формулі враховується 1, якщо винятково іноземці – 0,5. Та незрозумілим залишається, як рахувати, коли на виробництві задіяні і ті, і ті працівники.

Ще одним аргументом проти законопроекту є десятки довідок, які виробнику доведеться зібрати, щоб довести рівень своєї “українськості”(7 складових критерію) та мати змогу брати участь в публічних торгах.

Законопроект створює нові можливості для корупції та дискримінації учасників і значно бюрократизує процедуру закупівлі, переконані в Центрі вдосконалення закупівель.

Якщо виробник в тендерній пропозиції подав будь-яку недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів закупівлі, депутати пропонують заборонити йому подаватися з новими пропозиціями протягом 90 днів. Проте законопроект не пропонує жодних механізмів реалізації цього положення. Та й поки незрозуміло, що автори вкладають в поняття “суттєва інформація”.

Допомогти українському виробнику

Законопроект має на меті захистити українського виробника, допомогти малому та середньому бізнесу в Україні. Згідно зі статистикою МЕРТ, понад 99% учасників та переможців у системі ProZorro – українські компанії. Тож вводити подібне обмеження немає сенсу, впевнені експерти Реанімаційного Пакету Реформ.

Та Віктор Галасюк наводить інші дані.

Близько 38% товарів та послуг в рамках публічних закупівель є імпортними або містять суттєву імпортну складову. Оскільки річний обсяг публічних закупівель сягає 275 мільярдів гривень на рік, мова йде про потенційну імпортну складову обсягом 100+ мільярдів гривень, – сказав він в ефірі Еспресо.TV.

Та розраховувати на чудодійний вплив законопроекту на український бізнес не варто, впевнені в Центрі вдосконалення закупівель.

По-перше, подібне становище прибере з ринку частину іноземних компаній, яким просто невигідно буде змагатися з учасниками, що мають преференції.

По-друге, конкуренція на ринку зменшиться й за рахунок скорочення українських гравців. Щоб зібрати всі довідки та належним чином їх подати, потрібно мати потужний юридичний та бухгалтерський відділ, а дрібні виробники часто не можуть собі таке дозволити, навіть на умовах аутсорсу.

Зменшення конкуренції на ринку зазвичай має негативні наслідки, адже так українські виробники отримають змогу дещо “розслабитися” і не інвестувати в нові технології та обладнання.

Дорожче на 43%

В пояснювальній записці до закону йдеться про те, що реалізація законопроекту дозволить скоротити імпорт на 4,4 %, прискорити зростання ВВП України на 1,1% та скоротити рівень безробіття на 0,4%. Й все це без жодних додаткових фінансових витрат з бюджету України.

Та в Центрі вдосконалення закупівель порахували, що якщо всі імпортні товари на ринку публічних закупівель будуть заміщені українськими, додаткові витрати Державного бюджету та державних підприємств становитимуть 44,9 млрд. грн.

Тобто, якщо у закупівельника є вибір купити імпортний товар за 700 тис. грн чи український за 999 тис. грн, законопроект зобов’язує його зробити вибір саме на користь українського. Й скоріш за все, ці додаткові 43% витрат закупівельник перекладе на плечі споживача.

Це дестимулює розвиток економіки, – заявив економіст Сергій Фурса в ефірі “Громадського радіо”.- Немає ніяких причини, щоб українські товари були дорожчі, ніж іноземні, якщо ми кажемо, що якість у нас однакова, дешева робоча сила, немає транспортування. Звідки беруться плюс 40% від ціни?.

Дискримінація імпортерів

Запропоновані “новації” повністю суперечать міжнародним зобов’язанням України, зокрема, перед Світовою організацією торгівлі (у 2016 році Україна приєдналася до Угоди СОТ про держзакупівлі) та Європейським союзом (положення законопроекту суперечать Угоді про асоціацію і зоні вільної торгівлі, яка набула чинності 1 січня 2017-го року).

Законопроект може зашкодити іміджу України та призвести до симетричних заходів з боку інших країн. Про це заявили ряд організацій в тому числі DOZORRO, Transparency International Україна, Центр економічної стратегії.

Та Галасюк переконаний, що “запровадження законодавчої ініціативи “Купуй українське, плати українцям!” може розглядатись як легітимний виняток з загальних правил” в контексті зобов’язань України в рамках СОТ та Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС (DCFTA).

Наразі законопроект перебуває на розгляді ВРУ. Комітет та Головне науково-експертне управління порекомендували змінити формули для розрахунку приведеної ціни та змінити назву законопроекту, адже та дуже скидається на агітаційне гасло. Чи проголосують за цей законопроект депутати, поки невідомо.