Мовчати не можна говорити: шокуюча статистика випадків насильства в cім’ях прикарпатців

16 днів проти насильства. Кампанія з протидії цій соціальній проблемі триває на Прикарпатті. Вона проводиться щорічно з 25 листопада до 10 грудня. Та передбачає передусім інформаційні акції серед населення.

Найвразливіші категорії – жінки і діти. Саме вони найчастіше зазнають насильницьких дій.  Та є й чоловіки, які страждають вдома від насильства. Мова йде не лише про фізичні знущання, а й про психологічний тиск. Статистика звернень щодо сімейного насильства справді шокує.

За 9 місяців 2017 року у відділах та відділеннях поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зареєстровано 1 841 заява, повідомлення про вчинені правопорушення та інші події, пов’язані з насильством в сім’ї, з них 41 повідомлення подане дітьми.

Про це йдеться у відповіді на інформаційний запит інтернет-видання МІСТО.

Проведеним аналізом вчинення насильства в сім’ї на території обслуговування Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області протягом 2017 року стало відомо, що найчастіше від насильства в сім’ї страждають жінки.

В Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області на профілактичному обліку за скоєння насильства в сім’ї перебуває – 2 531 особа, із них: 2 270 осіб чоловічої статі та 256 – осіб жіночої. На обліку за вчинення насильства в сім’ї стосовно дітей в органах поліції перебуває 24 дорослих, а за вчинення насильства стосовно своїх родичів – 5 неповнолітніх осіб.

Із числа зареєстрованих звернень переважають звернення щодо вчинення психологічного та фізичного насилля.

Проведеним аналізом встановлено, що найбільше звернень надійшло з території обслуговування Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Станом на листопад 2017 року в Івано-Франківській області зафіксовано вже 2 487 звернень з приводу насильства в сім’ї. З них: 2 160 щодо насильства над жінками, 316 звернень – над чоловіками та 11 щодо дітей.

Ми прекрасно розуміємо, що всі ці звернення – це лише мала частина. І ці цифри є заниженими. Адже є дуже багато жінок, в першу чергу, які не звертаються до компетентних органів з приводу вчинення насильства в сім’ї, – каже в.о. директора департаменту соціальної політики ОДА Віталій Яворський.

Фахівці наголошують, що не потрібно розуміти насильство лише з боку застосування фізичної сили. Далеко не кожна людина знає, що окрім фізичного (умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності) та сексуального (протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї) існують ще два види насильства:

− економічне (умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів; це також заборона на роботу, навчання, жорстке обмеження у фінансах і вимога детальної звітності – нерідко при забороні заробляти самостійно);

− психологічне (словесні образи, погрози, переслідування з метою залякування і отримання влади одних членів сім’ї над іншими, змушення постійно відчувати провину, примусова ізоляція від зовнішнього світу, заборони зустрічатися з друзями і навіть родичами).

Нерідко жінки бояться повідомляти про психологічне насильство. Особливо гострою ця проблема є в сільській місцевості. У родинах, які нам здаються ззовні благополучними, можуть бути тиск, висміювання, наприклад, релігійних поглядів, естетичних вподобань, думок, зовнішнього вигляду, прагнень тощо. І такі жінки за допомогою звертаються дуже рідко. Зазвичай вони не готові залишити родину – як заради якихось матеріальних преференцій, так і тому, що «дітям потрібен батько». Інше питання, який зразок ці діти бачать перед собою…

Сім’ї не бажають, щоб ця проблема «виносилася» на загал. І відповідно в селах, у багатьох випадках, вона не виявляється. А стають відомими такі факти тоді, коли психологічне насильство вже переростає у фізичне. І тоді вже йдуть повідомлення від родичів, від сусідів – про скандали, крики, бійки, – зазначає старший інспектор з особливих доручень управління превентивної діяльності ГУ НП в області Богдан Гринішак.

Важливим є попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» передбачає, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

2) службу дільничних інспекторів та кримінальну поліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

– заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

– висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

– отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Але таких повідомлень до відповідних служб, насправді, дуже мало.

Часто ми вже працюємо з кричущими випадками, коли діти вчиняють самогубство, коли діти втікають з дому. І не лише через фізичне, а й психологічне насильство, – каже начальник сектору молодіжної превенції управління превентивної діяльності ГУ НП в Івано-Франківській області Алла Бойчук.

Вона пригадує резонансний випадок, коли в Івано-Франківську дитина покінчила життя самогубством.

Батько протягом чотирьох років ґвалтував свою рідну дочку. В підсумку дитина написала дві передсмертні записки і покінчила з життям. В один момент вона зверталася до бабусі, тітки. Але ніхто так і не дослухався до її крику душі і дитина пішла на такий вчинок. Мама зловживала алкогольними напоями, вона не вірила дочці і була впевнена, що тих записок вона не писала. Тому проводилися додаткові перевірки, почеркознавча та ряд інших експертиз. Дуже великий об’єм роботи виконали слідчі, щоб довести вину батька, – зазначила Алла Бойчук.

За її словами, на сьогодні в області є 250 сімей, з якими працюють, щоб не допустити кримінальних правопорушень. У відділах і відділеннях поліції області на сьогодні знаходиться 20 кримінальних проваджень щодо вчинення насильства в сім’ї стосовно дітей. 308 батьків притягнені до відповідальності за вчинення насильства в сім’ї.

41 дитина до нас звернулася самостійно. Пишуть на електронні адреси, в соцмережах, звертаються до педагогів у школах, телефонують на «гарячу» лінію. Дуже шкода, що такі випадки є, але позитивним є те, що діти до нас звертаються і розповідають про ті негативні вчинки батьків,  –розповідає Алла Бойчук.

Останнім часом почастішали випадки, коли неповнолітні просто втікають з дому через атмосферу в сім’ї.

Недавно ми в Чернівцях знайшли дівчинку з Прикарпаття. Абсолютно нормальна, забезпечена сім’я. Але проблема в тому, що батьки за кордоном і бабуся постійно проявляє психологічне насильство щодо дитини. Мовляв, на тебе заробляють, на тебе витрачають гроші тощо. Тому вона зібралась і пішла шукати роботу в Чернівцях. Навіть купила фарбу, щоб змінити колір волосся і її не могли знайти.

Якщо немає можливості вплинути на дорослих, щоб припинили насильство, то діти вилучаються і отримують допомогу в умовах центру соціально-психологічної реабілітації.

На сьогодні з сімей ми забрали 70 дітей. Та надали їм необхідну допомогу. Після цього над цими сім’ями проводиться соціальний супровід за місцем проживання. Буває, що  до нас приходять батьки і кажуть: «Заберіть дитину, бо ми не маємо на неї впливу». Але вони не вбачають своєї вини. Вважають, що купили їй дорогий телефон,  їжу, одяг і цим зробили все від них належне. Ми завжди говоримо таким батькам: «Дайте цій  дитині менше грошей, але більше уваги. Цікавтеся нею і все буде добре».

Директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ростислав Микитюк зазначив, що за 9 місяців 2017 року в центрі перебуває 49 кризових сімей. У них виховуються 75 дітей.

11 сімей і 19 дітей взято під соціальний супровід. І 38 сімей та 56 дітей охоплені соціальними послугами, які надає наш центр. За потреби жертви домашнього насилля направляються до центру соціально-психологічної допомоги, який діє у селищі Верховина. Зараз в ньому перебуває 11 жінок та 39 дітей віком до 18-ти років (16 хлопчиків та 23 дівчаток). В цьому центрі є також відділення матері і дитини – для тих жінок, які потерпають від насильства і їм нікуди подітися. Тут вони можуть знаходитися до трьох місяців, а за потреби і до шести, – додав Микитюк.

На думку спеціалістів, насильство в сім’ї, що відбувається на очах дитини, є найсильнішим травмуючим фактором саме по собі. Діти, спостерігаючи за актами насильства вдома, отримують психологічні травми або підхоплюють соціальну естафету і починають поводитися так само. Вони починають думати, що це нормально та навіть престижно, бо хто сильніший, той і має владу.

Коли батьки сваряться при дітях – це вже є травмою для них. Бо дитина зазвичай звинувачує себе в цьому, – каже психолог благодійного фонду «Карітас-Івано-Франківськ» УГКЦ, кандидат філософських наук, доцент Любомир Андрусів. – Якщо в сім’ї є тема насильства, то вона стосується всіх її членів. Сім’я – це система, дитина свідомо і підсвідомо присвоює цінності, способи поведінки цієї системи і зазвичай використовує їх в дорослому житті. Можливо під іншими формами, але вони присутні.

 Це замкнене коло дуже складно, але потрібно розривати. Потрібно доносити до таких родин, що насильство – не є нормою. І не соромно виносити «сміття з дому».

Цим людям потрібно об’явити, що вони не можуть самі себе звинувачувати. Хоча вони думають, що про це соромно говорити. Але не можна звинувачувати тільки себе і шукати якісь причини в собі. Потрібно шукати шляхи вирішення цієї проблеми для всієї сім’ї, – наголошує отець Мар’ян Атаман, духівник  благодійного фонду «Карітас-Івано-Франківськ» УГКЦ.

Протидія насильству, кажуть фахівці, має стати спільною справою правоохоронних органів, соціальних служба та всього суспільства. Головне – вчасно виявити проблему. Адже людина, яка опиняється під тиском власної сім’ї, самотужки впоратися з цим зазвичай не може.

Якщо проблема насильства не оминула вашу сім’ю, постає необхідність захистити себе та дітей.

Складіть заздалегідь план дій: що робити, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують право власності на житло, автомобіль тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти, також підготуйте все необхідне.

Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.

Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань. Якщо ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки, то паралельно виникнуть питання про розподіл спільного майна, встановлення місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безоплатну консультацію, якою варто скористатися.

Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся і підготуйте необхідні документи до керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви, і ніхто інший не має права забирати їх. Обов’язково подайте письмову заяву на ім’я директора з проханням віддавати дитину винятково вам.

Якщо вам чи дітям кривдник завдав тілесних ушкоджень, обов’язково повідомте в поліцію та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.

Якщо не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення, розірвати цикли насильства – скористайтеся безоплатними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядових організацій.

Куди звертатися по допомогу

1. до поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання;
2. до  Департаменту соціальної політики ОДА;
3. до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
4. до Служби у справах дітей;
5. до місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
6. до представника Управління забезпечення прав людини Національної поліції;
7. до медичних закладів системи охорони здоров’я;
8. до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

За допомогою також можна звернутися до Національної «гарячої лінії» громадської організації «Ла Страда-Україна» 0 800 500 335 і за коротким номером 386 безкоштовно. Усі дзвінки анонімні та конфіденційні.

Якщо ви маєте запитання, пов’язані з дітьми та їхніми правами, зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» за телефоном: 0 800 500 225 або 772. Дзвінки анонімні та конфіденційні.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно). Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Івано-Франківськ, вул.Франка, 4. тел.:(0342) 55-90-66; 096-138-82-89.

Автор: Василина БАНТУШ

Читайте також: За домашнє насильство в Україні буде кримінальна відповідальність

У Франківську провели арт-терапевтичне заняття про сімейне щастя для дорослих та дітей