Бійці з Прикарпаття, яких цьогоріч забрала війна

Згадуємо 13 бійців з Івано-Франківщини, що у 2017 не вижили на війні. Чотирьом з них було менше 30 років.

Перша сумна звістка прийшла на Прикарпаття 14 січня. Тоді поблизу села Новоолександрівка Луганської області під час бойового завдання загинув Віталій Сенюк. В автомобіль, де був 45-річний капітан 24-ої бригади ЗСУ, начальник розвідки одного з батальйонів, влучила протитанкова керована ракета.

Віталій Сенюк — родом із села Острівець Городенківського району. Бійця поховали в Івано-Франківську.

Його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Віталій Сенюк

Трохи більше ніж через два місяці, 16 березня, у районі Слов’янська загинув старший прапорщик 114-ої бригади тактичної авіації, начальник групи приймальних пристроїв Вадим Денега.

Обставини загибелі не повідомлялися.

42-річного уродженця Івано-Франківська поховали в рідному місті.

Вадим Денега

Через 10 днів, 26 березня, не стало старшого сержанта, командира відділення 72-ої окремої механізованої бригади Петра Козарука. Він загинув через мінометний обстріл опорного пункту неподалік Авдіївки. Тоді ж загинули ще двоє солдат.

Військовий родом із села Турка, що на Коломийщині. Його поховали у Бердичівському районі Житомирської області.

39-річного бійця посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Петро Козарук

Наступного тижня стало відомо про смерть капітана медичного пункту 44-ої окремої артилерійської бригади Богдана Ризанича. Він загинув 3 квітня в районі Лисичанська Луганської області.

Обставини загибелі 55-річного чоловіка не повідомлялися.

Богдан Ризанич — уродженець Калуша, працював лікарем-травматологом упродовж 25 років у цілодобовому травмпункті Івано-Франківської міської лікарні №1. У лютому-2017 підписав контракт і поїхав на Донбас.

Його поховали в Івано-Франківську.

Богдан Ризанич

Рівно через два місяці, 3 червня, в бою під Попасною загинув 35-річний полковник спецназу Національної гвардії Олександр Бойко.

Спершу його вважали зниклим безвісти, тіло знайшли аж у середині серпня. Дружина бійця скаржилась, що його командування надавало суперечливу і незмістовну інфо­рмацію. Вона заявляла, що її чоловік зник при загадкових обставинах у районі Золотого на Луганщині.

Олександр Бойко родом із Хмельницької області, але службу проходив у військовій частині № 1241, окремий загін спецпризначення “Вега”, місто Івано-Франківськ. До цього 10 років прослужив у Хмельницькому у 8-му полку спецпризначення.

Бійця поховали у Хмельницькому.

Олександр Бойко

6 серпня загинув боєць 14-ої окремо механізованої бригади Арсен Максименко. Уродженець Бурштина служив за контрактом, йому було 28 років.

Обставини і місце загибелі штаб не повідомляв.

Поховали Арсена Максименка в рідному місті. Мешканці Бурштина зустріли тіло загиблого бійця “живим коридором”.

На фото в рамках Арсен Максименко

Трохи більше ніж через два тижні з’явилась інформація, що 22 серпня на Донбасі загинув мешканець Надвірної Микола Фурман. Про смерть повідомили його знайомі.

Тоді на два дні в районі оголосили траур за полеглим.

43-річний боєць служив у Попасній у лавах 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Його поховали в рідному місті Надвірна.

Фото з проводів в останню дорогу Миколи Фурмана 

11 вересня помер Іван Деркач з Тисменицького району. Він був на ротації в районі Станиці Луганської. Журналісти повідомляли, що боєць помер, коли спав.

Він служив у військовій частині А1008 14-ої окремої механізованої бригади.

Поховали 51-річного Івана Деркача у селі Черніїв.

Іван Деркач

Через місяць, 13 жовтня, від кулі снайпера загинув уродженець села Пнів Надвірнянського району Юрій Головченко.

39-річний боєць служив у 108-му батальйоні 10-ої гірсько-штурмової бригади.

Земляки зустрічали тіло військового на колінах. Юрій Головченка поховали в його рідному селі.

На фото в рамці Юрій Головченко

17 листопада на лінії фронту загинув боєць 8-го батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Андрій Добровольський. Йому був лише 21 рік.

Він отримав смертельну травму від кулеметної кулі на Світлодарській дузі.

Андрія Добровольського поховали у рідному селі Тустань Галицького району.

Андрій Добровольський

Через два дні, 19 листопада, у Запоріжжі на трасі Харків — Сімферополь перекинулася вантажівка з боєприпасами та іншими матеріали для українських військових. В автомобілі був 26-річний Юрій Гаврилюк із Тисменицького району.

Боєць був молодшим сержантом і воював на Донбасі у складі 10-ої гірсько-штурмової бригади.

Його поховали у селі Чукалівка.

На фото в рамці Юрій Гаврилюк

7 грудня у лікарні в Дніпрі помер 29-річний Іван Дубей, куди його привезли із снайперським пораненням у голову.

Він служив за контрактом у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді.

Іван Дубей — уродженець села Ворона Коломийського району, там його і поховали.

За тиждень після смерті рідні бійця перерахували 100 тисяч гривень воїнам. Це гроші, що передали небайдужі на лікування Івану Дубею, однак їх не використали.

Іван Дубей

При виконанні службових обов’язків 27 грудня помер Ярослав Козак. Він — боєць 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади.

Панахида за військовим відбудеться 30 грудня о 18:00 у церкві святого Йосафата в Коломиї.

Поховають Ярослава Козака 31 грудня об 11:00.

Ярослав Козак разом із дружиною Мартою

До слова, у жовтні 2016 року на Івано-Франківщині створили громадську організацію “Обласна спілка членів сімей загиблих, померлих і зникли безвісти в зоні АТО”. Завдяки їй родини полеглих бійців спілкуються між собою, зустрічаються, проходять духовну реабілітацію.

Керує організацією Степан Чомко. ГО співпрацює з владою та волонтерами. З обласного бюджету членам сімей загиблих виплатили одноразову допомогу на оздоровлення.

На всеукраїнському рівні є вже дві “Книги пам’яті”, де згадуються військовослужбовці ЗСУ, які загинули, захищаючи цілісність України.

А на Івано-Франківщині видали одну частину книгу скорботи, пам’яті і шани України “Горять свічки на серці України”. Планують видати й другу, де буде інформація про всіх бійців з Прикарпаття, що загинули впродовж 2014-17 рр.