Мед Атлант

Приватні дитячі садочки Івано-Франківська: чому ліцензія не обов’язкова?

Приватні дитячі садки з’являються в Івано-Франківську, як гриби після дощу. Благодатним ґрунтом для процвітання ринку є великий попит на ранній дитячий розвиток, а ще – катастрофічний брак місць у державних дошкільних закладах. Приватні садки різняться набором послуг, методиками та підходом до харчування. Проте й спільного немало: левова частка дитячих закладів не мають ліцензії. Чи можна розвивати малюка не тільки ефективно, але й безпечно – дізнавалося “МІСТО”.

На онлайн-форумах теми дошкільного розвитку малюків є одними з найбільш популярних. Кожна мама вірить, що її дитина – особлива, має унікальні здібності, які потрібно розвивати змалку. Зрештою, і психологи запевняють: малюкам навчання дається заввиграшки, адже дитячий мозок – як губка, що вбирає море інформації. Мода на ранній розвиток «підживлюється» ще й катастрофічним браком місць у державних дитячих садках.

Навіть у поганому приватному садку з дітьми займаються більше, ніж у державному, адже тут діток у групах ледь не втричі менше, – певна франківка Ірина.

Справді, міська влада Івано-Франківська констатує проблему з браком місць у державних дитячих садках: на сьогодні близько 10 000 малюків відвідують дошкільні навчальні заклади міста, а майже 400 дошкільнят до садків потрапити так і не змогли. Групи у державних садках критично переповнені.

Ми за чергою до садка не проходили – треба було домовлятися і бути у групі тридцятим чи тридцять п’ятим. А це також дуже недешево коштує. Тому вирішили: якщо платити – то щоб знати за що і мати можливість змінити садок, – пояснює Ірина, дитина якої відвідує приватний дошкільний заклад.

Саме якість освітньої послуги у багатьох випадках змушує батьків шукати альтернативу, стверджує голова ГО “Мами Прикарпаття” Мар’яна Вершиніна:

У класі, де навчається мій син, 34 учні. Самі розумієте, яка там якість освітніх послуг. У дитсадках ситуація аналогічна, тому батьки шукають альтернативу. Ті, хто має можливість, вибирають приватний дошкільний навчальний заклад, вивільняючи цим самим місця у державних садках.

Чи всі законні?

Поки не почала цікавитися й шукати для своєї дитини приватний садок, думала, що державний – це найгірший варіант. Зараз думку змінила. В хороші садки і розвиваючі центри, де адекватні ціна-якість, завжди черги. А всі інші мають свої істотні недоліки. Більшість не має нормально організованого харчування, що для маленької дитини є основним, – вважає Ірина.

На форумах – безліч відгуків різної тональності про приватні дитсадки.

“Чисто й затишно, як удома, вихователі дуже приємні, всього дві групи по вісім діток”.

“Були в цій трикімнатній квартирі, яка зветься садочком. Так, іграшок багато, вихователі хороші, проте малюють замість дітей, щоб швидше. Найбільше мене вразило, що з восьми дітей двоє страшенно кашляли, троє з соплями”.

“Мені не сподобалося, що викладач приділяла увагу двом дітям, а на чотирьох інших майже не звертала уваги”.

“Син просто в захопленні від цікавих і розвиваючих занять. Персонал щирий і привітний. До кожної дитини знаходять індивідуальний підхід”.

Щоб скласти власну думку, “МІСТО” вирушило у рейд приватними дитячими садками. 

Заклад на вулиці Панаса Мирного розташований на другому поверсі. Дві кімнати – для сну та навчання, крім того, невелике адміністративне приміщення. Тут пропонують садок повного та неповного дня, їжу з дому підігрівають у мікрохвильовці. Території для прогулянок практично немає.

На вул. Пулюя дитячий заклад розташований в адаптованій квартирі багатоповерхівки обабіч дороги. Дітей небагато, а в приміщенні – попередження про те, що хворих на ГРВІ не приймають. Родзинка закладу – система відеоспостереження: вихователі запевняють, що батьки можуть у будь-який час перевірити, чим займається їхня дитина. Прогулянки тут не передбачені, адже й гуляти фактично ніде.

На вул. Бельведерській – один із небагатьох приватних дитячих садків, де діток харчують. Їжа привозна, її готує повар. Проте місць тут наразі немає.

У невеликій кімнаті на вул. Курінного Чорноти якраз обідає четверо дітей. Їх пильнує один вихователь. Це один із двох дитячих закладів однієї власниці. У телефонній розмові та пояснює: інший дитячий садок розташований на третьому поверсі багатоповерхівки на вул. Коновальця. Харчують тим, що батьки дадуть з дому. Медичних довідок не вимагають.

Ми таким не цікавимося, – каже власниця. – Й так всюди фальшивки. По дитині видно, чи здорова. Хворих діток не приймаємо, бо сюди ходить моя внучка.

Дитячий садок на вулиці Січових Стрільців розташований у дворі, приміщення – досить просторе: кілька кімнат, добре облаштована вбиральня. Наразі тут працюють неповний день, а цілоденний садок відкриють уже незабаром.

Ось тут, на місці парт, плануємо ставити ліжечка, а цей куток відведемо для занять, – демонструє адміністратор.

Перше, що спадає на думку: куток для занять надто темний.

Це просто нині надворі похмуро, – пояснює жінка.

Непродумане освітлення й у “класі”: парти розташовані задом до єдиного у кімнаті вікна. Двір для прогулянок дітей обмежений бетонним парканом. Одиноко темніє закрита пісочниця – єдиний атрибут “дитячого майданчика”. Проте за нею – відгороджена сіткою територія, за якою зеленіє пластмасова лопатка. Сітка, проте, не є безпечною для дітей, адже з неї стирчать гострі дроти. Заклад пропонує тільки легкий перекус, а обід приносять батьки: їжу потім для дітей розігрівають.

Ліцензії нам не потрібно, – запевняє адміністратор. – Зараз лояльно до цього ставляться.

Загалом, “МІСТО” “нагуглило” 27 дитячих приватних дошкільних розвиваючих закладів, хоча не виключено, що насправді їх суттєво більше. Не додзвонилися тільки до одного із зазначених на інтернет-ресурсах, чотири зі списку не мають дитячих садків і проводять лише короткотермінові заняття. Фактично у двадцять одному приватному дошкільному закладі пропонують таку послугу, як дитячий садок повного або неповного дня. З них тільки 6 мають ліцензію на відповідну діяльність.

У мене немає ліцензії, – не приховує адміністратор одного з клубів. – Занадто багато вимог, як-от: два окремі входи, два умивальники на кухні. Я орендую приміщення і виконати усі ці вимоги не спроможна.

“МІСТО” зафіксувало чимало фактів, коли приватні дитячі заклади торік працювали неповний день, а з цього року відкрили або планують працювати весь робочий день. Більшість дитячих закладів не обтяжує себе приготуванням їжі. Дітей харчують тим, що дадуть з дому батьки. При цьому одиниці годують дітей частіше, ніж двічі на день: більшість закладів пропонують свій перекус (печиво або фрукти) та обід “з дому”. Якщо врахувати, що діти перебувають у закладі до 17.00-18.00, це таки замало. Щоправда, якщо батьки “укомплектують” дитину додатковим харчуванням, її у садку обіцяють погодувати. Не виключено, що діти, в яких у лоточках різна їжа, заздрісно заглядатимуть один одному в тарілку.

Ціни також різняться. Приватні заклади розраховують вартість своїх послуг по-всякому: хтось бере за години перебування, хтось – за дні. Переважно оплату можна перенести або заморозити, але лише на кілька днів. Є й такі центри, послуги яких треба оплачувати, навіть якщо дитина не відвідувала його через, приміром, довготривалі вихідні. Ціни у приватних садках коливаються: від 1200 до 1900 гривень, якщо залишаєте дитину на неповний день (3-5 годин); від 2400 до понад 3000 гривень – якщо на цілий день. У приватних садках повного перебування до вартості відвідування ще “плюсують” вартість харчування – 20-40 гривень на день (якщо заклад харчує самостійно).

Переважно у таких закладах формують групи з дітей, різних за віком. На думку одного з адміністраторів, такі групи для малечі є навіть комфортнішими. Мало де пропонують підписувати угоди, в основному – лише заповнити анкету. Ще один важливий нюанс – медичні довідки: здебільшого на них дивляться крізь пальці. Лише у кількох дитячих закладах (переважно ліцензованих) “МІСТУ” зазначили, що потрібно принести цей документ.

Чи потрібна ліцензія?

Про ліцензію не питаю, бо на 90% упевнена, що її нема, – каже мама Ірина.

Справді: для чого ліцензія, якщо дошкільний заклад, приміром, влаштовує умовами, методикою, ставленням викладачів і результатом?

Раніше у процесі ліцензування заклад повинен був отримати три дозволи: санепідслужби, пожежного нагляду і Держгірпромнагляду. Коли у складі експертної групи спеціалісти департаменту освіти виїжджали оглянути приміщення, ми звертали увагу навіть на те, де розташовані електророзетки. Усі меблі й іграшки мали бути сертифіковані; санепідслужба перевіряла освітлення, якість питної води, місця прогулянок дітей тощо, – розповідає методист інформаційно-методичного центру департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Людмила Чмелик.

Ліцензія дитячого навчального закладу – це ще й гарантія професійності кадрів та безпечного епідсередовища.

Коли заклад ліцензується, він подає перелік документів до регіональної експертної ради, до якого входять і відомості про працівників із зазначенням відповідної освіти. У неліцензованих дошкільних групах працівники можуть її не мати. Тут вас зазвичай не спитають про медичну картку чи наявність щеплень у дітей. Відсутність ліцензії звільняє підприємців від відповідальності і за організацію роботи з дітьми, і за її зміст, – каже Людмила Чмелик.

На початку лютого департамент освіти отримав листа від місцевої прокуратури щодо сімейного клубу “Ромашка”, розташованого на вул. Новгородській. Там травмувалася дитина, була скарга від батьків.

У 2014 році аналогічний лист від прокуратури надійшов щодо клубу дошкільного розвитку “Умка”, на який теж поскаржилися батьки. В обох випадках заклади працювали без ліцензії.

Загалом в Івано-Франківську діють два ліцензовані навчально-виховні комплекси, які мають у своїй структурі дитячі садки: приватна школа-садок “Перша ластівка” та “Українська Монтессорі-школа “Смайлик”. Вони працюють як юридичні особи.

Крім того, шестеро приватних підприємців отримали ліцензії на надання платних освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та відкрили дошкільні групи з короткотривалим перебуванням дітей – не більше 3,5 годин, як це передбачено санітарним регламентом.

Чому 3,5 години? Бо інтервал між харчуванням у дітей дошкільного віку 3,5 – 4 години, – пояснює Людмила Чмелик.

Отже, ліцензовані дошкільні групи із короткотривалим перебуванням дітей функціонують за такими адресами:

  • “Смайлик” (вул. Вовчинецька, 30);
  • “Чомусик” (вул. Молодіжна, 55);
  • “Капітошка”(вул. Володимира Великого, 10а);
  • “Маленький Ейнштейн” (вул. Незалежності, 10а/1);
  • “Долоньки”(вул. Північний бульвар, 5б);
  • “Зростайлик” (вул. Бельведерська, 42/22).

Як мінімум один із ліцензованих дошкільних закладів порушує умови ліцензії, пропонуючи послуги дитсадка на повний день.

Людмила Чмелик пояснює: повноцінно харчуватися діти можуть тільки у закладах, які мають харчоблоки, а це, як правило, ті, що є юридичними особами. Підприємець може тільки надавати освітні послуги. Зараз санітарний регламент дозволяє харчувати дітей привозною їжею, однак за умови, що підприємець, який її готує, також має всю дозвільну документацію.

З 2015 року в Івано-Франківську не відкрилося жодного нового ліцензованого дитячого закладу.

Якщо дошкільний навчальний заклад відкриває юридична особа, ліцензія обов’язкова – це прописано законом України “Про ліцензування господарської діяльності” від 2015 року (йдеться про ліцензування освітньої діяльності закладів освіти). Для фізичних осіб-підприємців, які надають послуги у сфері дошкільної освіти, ліцензування цим законом не передбачено – відбулося спрощення процесу. Чи повернуть ліцензування для фізичних осіб-підприємців у цій сфері діяльності, наразі не відомо, – розповів “МІСТУ” відповідальний секретар регіональної експертної ради з питань ліцензування та атестації навчальних закладів Орест Кіндрат.

Нема ліцензії – отже, ніхто не перевіряв, наскільки якісними є іграшки та чи не забагато “хімії” у дитячих меблях, яка освіта та кваліфікація у працівників, чи правильно освітлені навчальні місця, хто і яку їжу готує для дітей. Зрештою, такий дошкільний заклад важко назвати садком, швидше – “клубом за інтересами”.

Тож поки Міносвіти та нардепи “дрімають”, залишаючи прогалини у законодавчій базі, департамент освіти фіксує скарги, а правоохоронці реагують на порушення лише за фактом звернення батьків, ринок дошкільної освіти продовжує бурхливо розвиватися. Його розквіт час від часу потьмарюється тільки неприємними ситуаціями, у які потрапляють чиїсь малюки. Аби це попередити, батьки мають самі подбати про власних дітей. Як мінімум, самотужки перевірити на безпечність простір, у якому дитина перебуває більшу частину дня. Низькі незахищені розетки, травматичні іграшки чи неякісні меблі, відсутність місць для прогулянок або ж предмети, якими дитина на прогулянці може себе поранити – той мінімальний набір “маячків”, які мають насторожити батьків.

Коментар:

Зореслава Кудиба, юрист “Moris Group”:

  • Дитячий садочок є дошкільним навчальним закладом. Відповідно до законодавства України, дошкільний навчальний заклад є юридичною особою та має отримати ліцензію. Закон “Про дошкільну освіту” та низка підзаконних актів регламентують діяльність дошкільних навчальних закладів незалежно від форми власності. Ліцензування запроваджено для того, щоб держава могла перевірити заклад на відповідність тим вимогам, які встановлені для певного типу закладу, зокрема, щодо наявності кваліфікованого педагогічного складу, надання знань та навичок відповідно до стандарту дошкільної освіти, безпеки та харчування дітей. Потрібно наголосити, що, згідно із законом “Про освіту”, відповідальність за здобуття дошкільної освіти повністю покладається на батьків. При цьому вони самостійно обирають способи і форми здобуття такої освіти: у сім’ї, дошкільних навчальних закладах, за допомогою професійних педагогів чи фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності яких є освітня. Діяльність останніх не регламентується жодними спеціальними нормами, вони самостійно обирають обсяг та види послуг, котрі надають. Важливим є те, що такі підприємці не мають права називати свої заклади дитячим садком чи дошкільним закладом освіти. Батькам слід враховувати, що, передаючи дітей до закладів підприємців, які здійснюють освітню діяльність, вони можуть вимагати та контролювати тільки той обсяг послуг, який обумовлений відповідним договором, адже діяльність таких закладів не контролюється державою.

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 12

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...