Дискримінація українців за кордоном: як домогтися моральної компенсації

Після того, як у польській пресі з’явилася інформація про те, що на одному із заводів під Варшавою українців змушують носити синьо-жовту уніформу, на скандал відреагував польський омбудсмен Адам Боднар, який заявив, що ці дії можуть мати ознаки дискримінації. Він звернеться до інспекції праці для проведення перевірок на заводі, після чого в офісі омбудсмена ухвалять рішення про подальші дії.

Керівництво міжнародної компанії, якій належить завод, заперечує всі звинувачення в дискримінації й пояснює, що українці ходять у комбінезонах кольорів національного прапора для власної зручності: мовляв, іншим працівникам одразу зрозуміло, що ці люди можуть не розуміти польської мови, пише “Слово і Діло”.

В Україні ця новина набула великого резонансу, адже, за найскромнішими підрахунками, в Польщі працюють близько мільйона легальних працівників із нашої країни. А в 2018 році заявки на сезонну роботу подали вже 1,2 мільйона українців, повідомляє департамент ринку праці польського Міністерства сім’ї, праці і соціальної політики.

Як знайти нормальну роботу у Польщі й не бути ошуканим – радить рекрутер з Франківська

Чи можна притягти до відповідальності керівництво цієї компанії та що робити нашим заробітчанам, які потрапили у схожі ситуації, “Слово і Діло” розпитало адвоката, керівного партнера Української юридичної колегії імені Данила Курдельчука Наталію Гнатюк.

У випадку з уніформою в Польщі можна говорити про пряму дискримінацію українців за мовною ознакою та кричуще порушення прав людини. У країнах ЄС до таких фактів ставляться дуже педантично й уважно. Європейський суд із прав людини у Страсбурзі, створений при Раді Європи, серед іншого, розглядає й справи, що стосуються дискримінації за мовною, релігійною, національною чи будь-якою іншою ознакою. До речі, Україна є членом Ради Європи з 1995 року й наші співвітчизники активно звертаються за захистом своїх прав до Європейського суду, – пояснила Гнатюк.

Однак українські заробітчани, які часто перебувають на пташиних правах в тій самій Польщі чи Німеччині, Португалії, Іспанії, Італії, навряд чи звертатимуться до Страсбурга, якщо їм загрожує негайне звільнення або депортація.

Кожен окремий випадок слід розглядати індивідуально. Якщо говорити про тих українців, які стали жертвами дискримінації на заводі під Варшавою, то вони можуть об’єднатися й після певних формальностей на території Польщі подати позови до Європейського суду. Але, скоріш за все, роботодавець, щоб уникнути скандалу та серйозних фінсових витрат, піде на мирову угоду й виплатить працівникам моральну компенсацію. А вона може бути відчутною. При цьому, безумовно, потрібно пояснювати, що ніхто з потерпілих працівників не буде звільнений, – пояснила юрист.

Якщо ж говорити про нелегалів, то, за словами Гнатюк, зіткнувшись із дискримінацією в будь-якій європейській країні, вони мають право звернутися до українського Консульства, де їм нададуть початкову юридичну консультацію, як домогтися захисту своїх прав.

Здебільшого також доведеться подати заяву до місцевих органів правопорядку. В цьому випадку не виключено, що нелегального працівника можуть депортувати. Але звернутися до суду має право будь-яка людина, – додала адвокат.

У нашій країні діє закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який критикують і судді, і громадські організації, і європейські правозахисники.

Положення цього закону схожі на європейські, проте він має радше декларативний характер, оскільки в ньому не виписані механізми захисту. Жертва дискримінації може звернутися до суду, але в Україні дуже слабка судова практика, й не можна сказати, що високі виплати моральної шкоди, – розповіла Наталія Гнатюк.

Зрозуміло, що на роботу за кордон українці їдуть не від хорошого життя. Аналітики “Слова і Діла” відстежили ситуацію з дискримінацією наших громадян за кордоном і з’ясували, що найчастіше українці їдуть на заробітки до Польщі (36%) та Росії (25%). При цьому 77% заробітчан їдуть на сезонну роботу, а 15% – на постійну. Здебільшого люди їдуть працювати на будівництво (43%) та сезонні польові роботи (23%), а також виконувати домашні роботи (10%).

Детальніше – на інфографіці.

В основному українці, що працюють за кордоном, скаржаться на мовний бар’єр, відсутність договору з роботодавцем і почуття меншовартості. А з дискримінацією за національною ознакою стикалися лише 8% опитаних заробітчан.

Найгучніші випадки дискримінації українців за кордоном дивіться на інфографіці.

Раніше прем’єр-міністр Польщі заявив, що за останні роки країна прийняла понад 1,5 мільйона українців.