Рік торгівлі з ЄС. Аналіз і перспективи

Понад рік між Україною та Євросоюзом діє поглиблена і всеосяжна зона вільної торгівлі (ПВЗВТ). Адже 1 січня 2016 року Європейський Союз відкрив двері перед українським бізнесом до найбільшого в світі ринку, на якому понад 500 мільйонів споживачів і 21 мільйон компаній.

Загалом для української економіки Угода про зону вільної торгівлі – це довготривала терапія, яка включає цілу низку процедур у різних сферах, котрі потрібно успішно виконати, щоб стати частиною європейської економіки.

Водночас не варто розцінювати Угоду як манну з неба. Для бізнесу це не тільки нові можливості, але й виклики. З одного боку, українські виробники отримали вихід до споживачів із 28 країн Євросоюзу, з другого – аби конкурувати на цьому ринку, вони повинні адаптуватися до європейських стандартів.

Чи готовий українських бізнес до таких змін, час покаже. Можна по-різному прогнозувати наслідки дії ПВЗВТ, та якщо хтось хоче втриматися на плаву, то мусить сміливо приймати виклики часу, завойовувати ринки збуту в умовах постійної конкуренції.

Скромні досягнення

Слід пригадати, що Угода про зону вільної торгівлі почала діяти в досить важкий для України час: війна, економічна криза, корупція. В таких нестабільних умовах спрогнозувати точні результати від дії Угоди досить важко, проте, як стверджують експерти, вона повинна принести Україні економічні зиски і стати локомотивом змін в економіці.

Варто згадати, що ключові зміни торкаються експортно-імпортних відносин між Україною та ЄС. Зокрема, відповідно до ПВЗВТ, скасовуються імпортні мита на понад 97% експорту з України в ЄС, включно з сільськогосподарськими товарами. Загальне скасування імпортних мит не торкнеться лише 3% експорту. Як наслідок, позитивні зміни в зовнішній торгівлі повинні стимулювати конкурентоспроможність, продуктивність на внутрішньому ринку, покращувати бізнес-клімат.

Які ж реальні зміни відбулися у 2016 році? За словами Жосліна Гітона, представника Європейського Союзу в Україні, 2016 року експорт України в Європейський Союз зріс на 4%, тож безмитна торгівля між Україною та ЄС дає уже конкретні результати для українських експортерів. «Звичайно, це поки що скромні досягнення, але з роками, під час яких буде впроваджуватися Угода, таких новин більшатиме», – каже він.

Ключові зміни торкаються експортно-імпортних відносин між Україною та ЄС. Зокрема скасовуються імпортні мита на понад 97% експорту з України в ЄС, включно з сільськогосподарськими товарами.

Інвестори з 50 країн

Аналіз ситуації в Івано-Франківській області показує, що місцеві виробники за 2016 рік експортували до Євросоюзу товарів на суму 317 944,3 дол., а імпортували на 295 851,2 дол. Найтісніші зовнішньоекономічні відносини у прикарпатських виробників із Польщею, Румунією, Італією, Чехією (згідно з даними головного управління статистики).

Зараз на Прикарпатті присутні інвестори з понад 50 країн, які створили більш як 450 підприємств з іноземним капіталом. В підприємства промисловості вкладено понад 75% іноземного капіталу, торгівлі – 11%, сільського господарства – близько 9%. Звичайно, прихід інвесторів – це не тільки наслідок дії Угоди, а й ряд інших позитивних факторів і заслуга багатьох людей, але слід розуміти, що саме підписання та імплементація ПВЗВТ дає інвесторам розуміння, який курс економічного розвитку обрала Україна, з ким вони мають справу. А найголовніше те, що попри нестабільні умови підписання Угоди – це певна стала точка відліку в економіці України.

Зокрема (за інформацією карти підприємств, відкритих в Україні з початку 2015 року) у м. Городенка відкрили філію підприємства «Міран», яке шиє елементи спортивного гірськолижного взуття. Німецький холдинг «Leoni AG», що виробляє дріт і кабель для різних сфер індустрії, джгути, проводи та інші комплектуючі для автомобільної промисловості (ключові клієнти: General Motors, BMW, Volkswagen, Audi, Volvo, Cummins, Caterpillar, DAF), розпочав будівництво заводу в м. Коломия, який повноцінно запрацює в серпні 2017 р. і потребуватиме 650 робітників. У Тлумацькому районі цього року мають запустити завод із виробництва будівельних матеріалів компанії з французькими інвестиціями «Сен Гобен», сума іноземних інвестицій – 65 млн євро, кількість робочих місць – 40. Сільськогосподарське підприємство «Даноша» в с. Тустань Галицького району 2017 року відкриє сучасний біогазовий завод потужністю 1,1 МВт.

Також у Коломию планує повернутися австрійська компанія «Швайкгофер», яка викупила в місті майже 30 га під будівництво деревообробного заводу. Однак питання експорту деревини нині гостро стоїть у відносинах між Україною та ЄС. Як воно буде вирішене, прогнозувати важко. За словами Жосліна Гітона, «закони, прийняті Верховною Радою України кілька років тому, передбачають заборону експорту деревини. Ця заборона суперечить зобов’язанням, які взяла на себе Україна в рамках дії Світової організації торгівлі, положенням ПВЗВТ і умовам, які визначаються щодо фінансової підтримки з боку ЄС (макрофінансова допомога Україні).

Закони, прийняті Верховною Радою України кілька років тому, передбачають заборону експорту деревини. Ця заборона суперечить зобов’язанням, які взяла на себе Україна в рамках дії Світової організації торгівлі.

Якщо говорити про захист лісових угідь та природних ресурсів, то ЄС представляє групу країн, які з особливою увагою ставляться до свого довкілля і активно захищають навколишнє середовище, тому бажання України захищати свої ліси є зрозумілим. Однак для цього є інші інструменти, не тільки заборона експорту лісу. Зараз між ЄС та Україною ведуться перемовини, щоб Україна повернулася до своїх міжнародних зобов’язань. Європейський Союз у свою чергу запропонував Україні допомогу в захисті довкілля, навколишнього середовища і лісових угідь. Наразі у Верховній Раді є законопроект, який зможе допомогти Україні повернутися до виконання своїх міжнародних зобов’язань і міг би допомогти забезпечити охорону навколишнього середовища, і, зокрема, лісів». Та чи спроможна українська влада на конструктивні переговори та конкретні рішення, важко передбачити.

Головне – отримати сертифікат

Поки наша влада зволікає, підприємці мусять рухатися вперед, щоб не змарнувати можливостей. Тому перехід на європейські стандарти ведення бізнесу є основним завданням для українських виробників. В цьому напрямку постійну інформаційну підтримку надає представництво Європейського Союзу в Україні, широку кампанію веде торгово-промислова палата та інституції, які працюють в напрямку євроінтеграції.

Найважливішим кроком для українських виробників є отримання сертифікату походження EUR.1, який з 1 січня 2016 року видається митними органами України. Порядок видачі сертифікатів форми EUR.1 аналогічний до того, що діє в європейських країнах, і передбачає максимальне спрощення видачі сертифікатів на безоплатній основі у найкоротший термін з одночасним посиленням відповідальності експортера за достовірність інформації, яка необхідна для визначення українського походження товару.

Станом на грудень 2016 року в Україні видано майже 50 000 сертифікатів EUR.1 для експорту до ЄС, що свідчить про збільшення обсягів експорту. В Івано-Франківській області оформлення та видачу сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 здійснюють різні підрозділи Івано-Франківської митниці ДФС.

Також важливо розуміти, що у разі експорту промислової продукції до ЄС необхідно пройти процедуру оцінки відповідності:

1. провести випробування продукції в уповноважених центрах сертифікації на відповідність вимогам ЄС;
2. отримати європейський сертифікат відповідності та право маркування продукції знаком «СЕ» – «Європейська відповідність».

У майбутньому Угода про асоціацію передбачає поступове підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів АСАА (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods) для визначених промислових секторів (ст. 57 Угоди про асоціацію). Це означає, що промислові товари з України можуть бути розміщені на ринку ЄС без проведення додаткових випробувань та процедур оцінки відповідності.

Поки наша влада зволікає, підприємці мусять рухатися вперед, щоб не змарнувати можливостей. Тому перехід на європейські стандарти ведення бізнесу є основним завданням для українських виробників.

І нарешті, щоб отримати право постачати харчову продукцію до ЄС, виробники повинні обов’язково впровадити міжнародну систему контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів – Систему аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points – НАССР).

Відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», НАССР повинна бути запроваджена:

• у 2017 році на всіх молокозаводах, бойнях та інших підприємствах, де виробляють харчові продукти з необробленими інгредієнтами тваринного походження;
• у 2018 році для виробників соків і цукерок;
• у 2019 – для власників усіх малих підприємств, які виробляють харчові продукти.

Складно, але прозоро

Чи є сертифікація важкою і складною процедурою? Жослін Гітон зазначає, що, без сумніву, стандарти ЄС є досить складними і їх важко дотримуватися. Однак уже зараз багато українських компаній працюють на європейському ринку. І це не тільки великі компанії, але й малий і середній бізнес.

Мовляв, попри складність європейських стандартів вони є надзвичайно прозорі, стабільні і абсолютно передбачувані, тому в зміни та адаптацію варто інвестувати. Слід пам’ятати про досвід сусідніх Польщі, Словаччини: вони свого часу починали з досить  низьких позицій. Польща років 20 тому була, мабуть, не в кращій ситуації, ніж зараз Україна. Однак, пройшовши певний процес адаптації, стала успішною державою.

Автор: Наталія СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 7

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.