Сільський голова на мільйон: як прикарпатське село прогресує під керівництвом молодого війта

Жителів маленького села на Франківщині англійської мови навчає американка. Вони можуть грати у петанк і займатися у спортивному залі, який розміщений у приміщенні сільради. Влітку на кіно під відкритим небом приїжджають люди з сусідніх районів, а на незвичний наметовий еко-табір – з інших областей. Герой нашої публікації довів, що за бажання будь-яке село можна осучаснити та забезпечити усіма благами життя у місті. 

Іван Вережак родом із невеличкого села Котиківка, що на Городенківщині. Він вивчився у Прикарпатському університету на програміста. Після 5-ти насичених років у обласному центрі — до Котиківки повертатись вже не хотілось, а потім випала нагода ще й поїхати у Великобританію. Саме після повернення з Англії чоловіка зрозумів, що в селі не так і погано, лише бракує деяких речей, котрі він мав за кордоном та в Івано-Франківську: громадської активності, цікавого відпочинку, можливості розвитку.

На фото Іван Вережак

На посаді сільського голови Котиківки Іван працює вже 2,5 роки. Селище він очолив у 28-річному віці. Можливо, саме тому передусім взявся вирішувати проблему дозвілля молоді. За час головування встиг звести дитячий та спортивний майданчики, облаштувати в будинку культури тренажерний зал та літній еко-табір на березі ріки. До цього у селі не було нічого.

Іван розповідає: занедбане місце поблизу сільської ради вирішили привести в порядок і створити дитячий майданчик. Над ним жителі села працювали самотужки, залучили місцевих  ковалів і столярів, аби максимально зекономити кошти. Такі майданчики вартують близько 70 тисяч гривень, а селу він обійшовся в 15 тисяч, оскільки гроші витратили лише на матеріали.

На фото дитячний майданчик у с.Котиківка

Пізніше зініціював спорудження спортивного майданчика та футбольного поля зі штучним покриттям.

Кошти на покриття футбольного поля надійшли з державної субвенції. Ми написали грант, програму, проект і виграли. Дренажні роботи, установлення огорожі, всі будівельні роботи виконували працівники благоустрою сільської ради спільно з небайдужими селянами. Значну частину матеріалів надало місцеве підприємство, — ділиться Іван.

Після вдалого експерименту з перетворення чагарника на місцину для дитячих забав, Іван почав шукати  інші позбавлені догляду місця, що можна використати для потреб чи дозвілля громади. Одним з таких місць стало пустуюче приміщення в будинку культури. Там облаштували тренажерний зал.

Я подивився в інтернеті що треба для залу, написав звернення до одного з українських підприємств і вони виділили 10 тисяч гривень на придбання двох олімпійських штанг, вагою понад 250 кг. Також я написав звернення до фермерського господарства, яке знаходиться на території села, аби вони профінансували покриття в залі, так ми придбали гумову резину на підлогу. Практично всі металічні елементи виготовляли сільські ковалі. Кошти сільської ради пішли лиш на закупку матеріалів. У залі постійно замається молодь, навіть двічі на тиждень працює фітнес-інструктор для дівчат, — розповідає чоловік.

На фото тренажерний зал у с.Котиківка

Родзинка села — професійний майданчик для гри в петанк. Подібних у області є лише трійко: 2 з них у Франківську, а останній в Котиківці. Торік у селі проводили чемпіонат області з цієї гри. Обласне змагання заплановане й на 2018-й рік, а ще Кубок сільського голови. В майбутньому Іван хоче прийняти у селі чемпіонат України з петану.

Війт вбачає у своєму селі ще й перспективний туристичний об’єкт. Мальовничий, лісистий беріг ріки Ямгорів, що розділяє Городенку та Котиківку, стане плацдармом для майбутнього рекреаційного відпочинкового парку. Це задум для любителів спорту, активного відпочинку та навколишнього середовища. Аби зацікавити людей, минулого літа на березі ріки провели еко-табір. Перші учасники – три десятка осіб, в основному діти, мешканці Котиківки та ближніх сіл. Щоб почитати лекції з екології, приїжджали спікери з інших областей України. А вже цього літа на березі Ями діятиме постійне наметове містечко.

До слова, питанням екології Іван зацікавився ще задовго до свого головування. Зокрема, ідеєю роздільного збору сміття. Тож, скориставшись своїми повноваженнями на посаді війта,  Іван вкотре подав проект на встановлення 4 контейнерів для роздільного збору сміття на філію “Перспектив” Миронівського хлібопродукту. Підприємство організувало конкурс проектів. Як не дивно, Іван був єдиним з усіх українських сільських голів, котрий надіслав заявку.

На фото смітник для роздільного збору відходів у с.Котиківка

За якихось два роки вдалось побороти ще одну проблему – брак автобусних зупинок. В селі не було жодної автозупинки. Зараз їх аж п’ять. Всі вони якісні, сучасні, з органічного скла.

В селі не було автобусної зупинки, яка б могла захистити школярів, що чекають автобуса до школи в Городенці, адже на території села навчального закладу нема. В перші півроку встановили 2 автобусні зупинки, а потім ще три у місцях, де скупчується найбільша кількість людей, — каже чоловік.

На фото нова зупинка у с.Котиківка

І хоч школи у Котиківці нема, проте питання освіти сільських дітей є пріоритетним. Для цього навіть запросили у село американку. Дара Грей навчає школярів англійської та допомагає Іванові розвивати молодіжну інфраструктуру. Задля цього війт навіть прихистив волонтерку у себе вдома.

На фото американка Дара Грей

Вона (Ред. – волонтерка Дара Грей із США) живе у мене вдома, дружина нормально сприйняла і дитина привикла. Основною умовою було, щоб вона жила в сім’ї. Ми маємо разом вечеряти, збиратись за столом, питатись як пройшов день, аби вона інтегрувалась в українську сім’ю. Дара вперше побачила вертеп, маланку, колядку, і все для неї цікаво. Зараз ще й Великодні свята почнуться, — ділиться Іван.

Чоловік каже, що робота йому подобається, навіть попри невисоку зарплатню. Найкраща винагорода – позитивна оцінка його головуванню від громади. Іван і далі планує займатись громадською діяльність.

Читайте також: Як франківський дослідник шукає унікальні властивості карпатських рослин. ФОТО