Отець Порфирій про топ-5 святинь Прикарпаття

Хоч кожен храм – то святиня, але все-таки є особливі місця, що славляться винятковими Божими ласками. Отець Порфирій Шумило Чину святого Василія Великого (ЧСВВ) певен, що Прикарпаття – скарбниця таких святинь. Однак, як наголошує священик, без щирої молитви і твердої віри в Господню допомогу марно сподіватися на дар зцілення. Адже саме віра – це духовні руки, які можуть узяти духовні речі.

Погінський монастир Успіння Матері Божої Василіянського Чину

У XIII столітті біля с. Погоня, що в Тисменицькому районі, воєвода короля Данила Галицького Роман розбив татарський загін. Виконуючи обітницю, дану перед битвою, воїн збудував тут церкву. Відтоді ця земля почала славитися дивами, бо цілющої сили набуло місцеве джерело. Навколо нього в печерах селилися монахи.

Наприкінці XVII століття біля святого джерела на липі явився чудотворний образ Богородиці. За легендою, перші дві спроби перенести ікону до церкви не вдалися – образ повертався на дерево. Й лише втретє, коли ікону до храму внесли з молебнями й урочистостями, образ Діви дозволив розташувати себе між церковних мурів. З того часу вервиця зцілень від Погінської чудотворної ікони не припинялася. Одна зі шляхтянок на подяку збудувала в монастирі Свято-Успенську церкву.

За час комуністичного режиму майже всі будівлі монастиря знищили, а церкву спалили. Тільки на початку 90-х років відновлено духовне значення цього святого місця.

Навесні 2001 року вдалося знайти чудотворну ікону. Богородицю, зображену на ній, прострілив комуніст, і знаки того пострілу залишилися на правій руці. Після реставрації ікону благословив Святіший Отець Іван-Павло ІІ Папа Римський під час апостольської подорожі по Україні. Нині монастир має статус базиліки. Чимало людей стверджують, що зцілилися біля погінської ікони. Настоятель монастиря отець-ігумен Никодим Гуралюк ЧСВВ записує всі випадки чудесного зцілення.

Протягом останнього десятиріччя тут збудували каплицю на чудотворному джерелі, собор Погінської Богородиці, де зібрано кілька десятків копій чудотворних ікон зі всього світу, храм Святої Вервиці, де щороку восени відбувається Міжнародна проща Вервиці, а також тут відновили монастирський цвинтар і Хресну Дорогу, яку проводять у кожну першу неділю місяця.

Гошівський монастир Василіянського чину

Гошівський монастир, що на Ясній Горі в с. Гошів на Долинщині, вважається однією з найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Цей великий паломницький центр входить до спільноти Марійських відпустових центрів – як, наприклад, Люрд чи Фатіма, об’єднаних навколо папської базиліки Санта Марія Маджоре. Тож кожного року тут проходить багато прощ, зокрема і з-за кордону.

Паломники їдуть до Гошівського монастиря, щоб стати на коліна перед його перлиною – чудотворною іконою Божої Матері, знайденої чудесним способом. 12 липня, в День святих апостолів Петра і Павла, 2001 року отцю Порфирію якийсь чоловік приніс у пакеті ікону. Священик одразу впізнав гошівську Богородицю, відчув потужний енергетичний потік. Ікона потрапила до того чоловіка випадково – товариш робив ремонт у старій успадкованій хаті, де колись мешкала бабуся, котра за життя постійно ходила до Гошівського монастиря. Перед тим, як його закрити, людям роздали різні духовні речі, аби зберегли. Бабці товариша дісталася ікона. Жінка сховала її у шафу, де чудотворний образ пролежав багато років.

Ікона притягувала, аби біля неї молилися, – пригадує отець Порфирій.

Образ відреставрували і повернули до Гошівського монастиря. Вже незабаром біля нього сталося багато зцілень, через що монастир отримав статус базиліки. Протягом року тут відбувається багато відпустів, а 12 числа кожного місяця проходять нічні чування.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі

До церкви Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос Галицького району з’їжджаються прочани звідусіль, аби вшанувати чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Її привезли в Галич із Константинополя, столиці Візантії, в середині XІІ століття як подарунок князю. Коли в Галичі у 1157 році освятили величний білокам’яний храм – Успенський собор, то Ярослав Осмомисл подарував храму образ Пресвятої Богородиці. Через кілька років начебто почалися оздоровлення та інші чуда.

28 серпня 2006 року глава УГКЦ Блаженніший патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на свято Успіння коронував Крилоську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. До речі, храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі є пам’яткою архітектури національного значення.

Криниця Святого Духа

“Подорожній, зупинись! Недалеко звідси джерело із цілющою водою, відпустове місце галичан, відоме з XIII століття” – такий вказівний щит можна побачити, їдучи в напрямку Галича, за 15 км від Івано-Франківська. Йдеться про чудотворне джерело в урочищі Вишновець, між с. Сілець та смт. Єзупіль Тисменицького району. Про Божу присутність у цьому місці розповідають не лише давні легенди, а й свідчення багатьох сучасників, які стверджують, що зцілилися від недуг.

Щороку на Івана Купала біля Криниці Святого Духа відбуваються величні нічні відправи з молитвами. До Духової Криниці приїжджають не лише по цілющу воду, але й щоб відпочити і насолодитися оазою умиротворення. Поруч із джерелом – церква Святого Івана Хрестителя та прекрасна статуя Богородиці, навколо – мальовничі краєвиди і доріжки для прогулянок.

Манявський скит

Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир УПЦ Київського патріархату названий в історії другим Афоном. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Богородчанщині.

Місце розташування монастиря є святим, адже тут двічі з’являлася Пресвята Богородиця. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч православних християн.

У Манявському скиті також є чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської – Ізбавительниці від злих. Вона написана 1788 року на древньому Афоні у Греції і потім передана до Нового Афону на Кавказ, а вже з тих країв ікону благословили в Україну – до Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 14

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.