Як живеться тваринам у неволі українських цирків

Як живеться левові, тигрові, слонові чи ведмедеві у неволі, в невеликих, часто тісних клітках, пересувних вольєрах, якими їх перевозять різними містами, країнами, змушують виконувати трюки, виступати перед публікою, бути привабливими цирковими об’єктами, розважати і дивувати глядачів, зникати за кулісами, і, зрештою — помирати у страшних муках, коли приходить знесилення, важка старість?

Якби тварини могли говорити, коли б ведмедиця могла розказати про біль, який терпить, танцюючи на розпеченій блясі, про катування, які переносить під час дресирування, про те, як з неї, невинної дикої тварини, вибивають усі природні інстинкти і примушують стати покірним беземоційним цирковим рабом, що має виконувати кілька трюків. А на що перетворюється її щоденне життя, яке вона могла б щасливо провести на природі? Їй дають заспокійливі, аби позбавити рухливості і звести буття до вимушеного спокою, нудьги, психологічних розладів, знесилення.

А де ж гуманність? Розчинилася у людській черствості, розкошах, бездушності і тільки час від часу проявляється в окремих людях, у невеличких спільнотах небайдужих зоозахисників, у вимогах, озвучених на мітингах за права тварин, у постах в соціальних медіа.

Гуманна Європа

Варто усвідомити, що цирки, в яких використовують диких тварин, – це розвага вчорашнього дня для держави, яка прагне будувати європейську модель життя, а про це часто декларують влада і суспільство в Україні. Тож наша країна повинна апріорі відійти від такої жорстокої забави.
Європейські держави цей шлях давно уже пройшли. Однією з перших країн Європи, в якій активно вели просвітницький рух проти використання диких тварин у цирку, була Австрія. І навіть попри те, що це дуже розвинута країна, зоозахисникам було нелегко. Цирковий бізнес Австрії у страху втратити частину доходів не нехтував злочинами проти людей, які підтримують заборону жорстокого поводження з тваринами – багато активістів стали жертвами нападів циркових працівників, але 2002 року рішення таки було прийняте.

У 2012 році навіть консервативна Англія винесла таку ж ухвалу, на що дуже схвально відреагували британці. Щодо сусідніх країн, то в Польщі уже давно діє заборона. Окрім того, деякі польські міста не дозволяють використовувати будь-яких тварин, не тільки диких. Список країн, які стали на шлях гуманного поводження з дикими тваринами, постійно розширюється, більшість людей розуміють, що, як би не виправдовувалися дресирувальники, вони завдають тваринам великого болю. Тому Україна повинна також якнайшвидше приєднатися до цього переліку і продемонструвати свою цивілізованість і людяність.

Україна на шляху до змін

Варто зазначити, що в Україні останнім часом чимало людей перейнялося цією проблемою. Зоозахисники часто організовують акції протесту, лобіюють нові закони щодо захисту тварин, у соціальних мережах жваво ведуться дискусії про гуманне поводження з тваринами, зокрема, з’явилися цілі спільноти людей, які вимагають заборонити використання диких тварин у цирку. Особливо активну роботу в цьому напрямку веде громадська організація UAnimals.
Чи реально це зробити і чи є в Україні законодавчі передумови, аби захистити диких тварин від жорстоких дресирувальників та негуманних глядачів, які не розуміють справжньої ціни кількагодинної циркової розваги? Чимало зоозахисників звертаються до місцевої влади (місцевих рад) з вимогою ухвалення
відповідних рішень, якими просять заборонити гастролі цирків, в яких використовують диких тварин. Вимога зрозуміла, петиції набирають потрібну кількість голосів, є міста в Україні, які так і вирішують ситуацію, зокрема, це Київ, Луцьк. Однак поки нічого не змінилося, цирк приїжджає і робить свою справу,
чиновники безпорадно спостерігають, а зоозахисники влаштовують акції протесту, часто звинувачуючи владу.
Хто ж винен і чому так відбувається, що рішення місцевих рад не діють? Політичний популізм чи некомпетентність органів місцевого самоврядування? Так, зокрема, рішення Луцької міської ради за скаргою одного з цирків було скасоване в судовому порядку. Суд це пояснює тим, що органи місцевого самоврядування не мають права забороняти цирк з дикими тваринами на своїх територіях, бо у Законі України “Про захист тварин від жорстокого поводження” згідно зі ст. 25 передбачена заборона тільки
пересувних зоопарків, а не цирків.

Тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню. Крім того, самі ж органи місцевого самоврядування не мають права виносити такі рішення. І зрештою, в законі немає прямої заборони використання диких тварин у цирку, тільки йдеться про випадки жорстокого поводження з тваринами, а це треба зафіксувати
при проведенні перевірок відповідними інстанціями і довести, що дуже непросто. Хоч маємо кричущі випадки, коли тварин після гастролів цирку залишають просто серед поля. Так, нещодавно мандрівний цирк на Тернопільщині покинув верблюда, працівники шапіто зібрали речі та поїхали, а двогорбого залишили
посеред місцевого стадіону у Хоросткові – нібито на зимування. Стаються і не менш трагічні випадки, коли тварини нападають на глядачів через психічні розлади. Про те, як важко переносять звірі постійні переїзди і які травми отримують внаслідок дресирування, можуть розповісти ветеринари, яким доводиться часто їх лікувати. В багатьох країнах саме свідчення цих фахівців стали доказовою базою при лобіюванні заборони диких тварин у цирках.

Івано-Франківськ циркує

В Івано-Франківську також часто відбуваються гастролі цирків із дикими тваринами, і, як не прикро, але місцеві жителі активно купують квитки та разом з дітьми біжать дивитися вистави. Зоозахисники неодноразово апелювали до місцевої ради, щоб та заборонила пересувні цирки, які використовують у своїй
діяльності диких тварин, та попри акції протесту і петицію, міська рада відхилила звернення, посилаючись на те, що “рішення, які будуть прийняті з цього приводу, не можна буде належним чином реалізувати й досягнути мети, задля якої вони приймалися”. Тобто, правових підстав для такого вердикту у міської ради немає. Хоч Івано-Франківська міськрада часто полюбляє ухвалювати незаконні рішення, які порушують права людини, зокрема епатажне рішення проти діяльності гомосексуалістів, але сміливості заборонити цирк у місцевих обранців не вистачило.
Отож, аби зупинити це свавілля, необхідно змінювати законодавство на рівні держави. І, попри акції протесту, законодавці не дуже поспішають захищати диких тварин. Звісно, ті, хто заробляє на цій негуманній справі, будуть чинити супротив. Вже зараз можна побачити, як вони активно судяться і виборюють своє
право на лиху, зате прибуткову діяльність.
І якщо хтось раптом думає, що цирк без тварин буде нудним і нецікавим, то це зовсім не так. Найпотужніша циркова корпорація в світі, яка виступає на п’яти континентах, — канадський “Cirque du Soleil” (“Цирк Сонця”), ніколи не використовував у своїх виставах тварин. Заснований у 1984 році групою вуличних артистів, “дю Солей” поставив величезну кількість вистав, які побачили близько 40 мільйонів людей у 90 країнах світу. Цирк, у якому виступають акробати, збирає повні зали глядачів. Люди можуть показати не менш цікаві шоу, ніж тварини — без жорстокості, а тільки завдяки таланту, тренуванням і
наполегливості.
Враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні, зоозахисникам і надалі залишається, з одного боку, апелювати до центральної влади про прийняття змін до законодавства щодо заборони диких тварин, а з іншого – постійно вести просвітницьку роботу, аби знівелювати інтерес людей до цирку, адже, якби не попит – не було б і пропозиції. Якби люди не купували квитки, цирк би не приїжджав у наше місто.

Автор: Наталя Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 14

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.