Як франківський блогер мандрував найбіднішою державою Євросоюзу

Вперше я побував у Португалії 2008 року. Країна тоді розвивалася гіпершвидкими темпами, чому найбільше посприяло проведення Чемпіонату Європи з футболу. Завдяки цьому Португалія просто піднялася з колін. Влада ефективно скористалася фінансовими потоками, а представники розвинутих європейських країн будують там заводи.

Хоча рівень життя тут не є високим, але зовні все виглядає дуже по-європейськи. Наприклад, гуляючи Лісабоном, ви не помітите різниці між португальською столицею і містами Франції чи Італії.

Португалія не брала участі в жодній світовій війні, тому всі архітектурні пам’ятки тут збережені. Взагалі у цій країні дуже дбайливо ставляться до старовинних будівель – зводять новий будинок, залишаючи при цьому той самий фасад і укріплюючи його.

Лісабон неймовірно красивий. Також це головний порт країни – розташований на атлантичному узбережжі, в гирлі річки Тежу. Тут справді розкішні пляжі.

Португалія не брала участі в жодній світовій війні, тому всі архітектурні пам’ятки тут збережені.

Місто засноване фінікійцями і є одним із найстаріших у Європі. Назва походить від фінікійського словосполучення “Alis Ubbo” – “улюблена бухта”. За свою довгу історію Лісабон побував під управлінням Римської імперії, арабів, іспанців, пережив навалу наполеонівських військ, а також землетруси, пожежі, епідемії чуми та інквізицію.

Португальський письменник Луїс де Камоенс назвав Лісабон “найгарнішою принцесою світу, до ніг якої схиляє сиву голову сам океан”. Місто розкинулося на семи пагорбах, що уступами спускаються у бік річки Тежу. Тому в Лісабоні багато сходів і фунікулерів. Чимало вулиць вимощені вапняковими брусками. Часто трапляються зручні оглядові тераси, що є особливістю цього міста.

Одним із символів столиці вважається Торре-де-Белен (Беленська башта) в стилі португальської готики – колишній маяк і сторожовий пост. Побудована в XVI столітті, вежа є одним із найкращих зразків стилю мануеліно, перебуває під охороною ЮНЕСКО. Її прикрашають ліхтарі, ажурні венеціанські балкони, кам’яне різьблення, статуя Мадонни Мореплавців під величезним балдахіном і скульптура носорога. Всередині ж вежа досить похмура – раніше тут була в’язниця.

По вулиці Белен можна дійти до Беленського палацу з резиденцією президента Португальської Республіки, колишнім королівським манежем і унікальним Музеєм карет. Звідси вже видно розташовані на лівому березі річки знаменитий “Міст 25 Квітня” – найдовший міський міст у Європі (2278 м) і величну статую Христа з розкритими руками, зведену в 1959 році. Величезна статуя (200 м разом із постаментом) – вираз подяки Богу за те, що Португалія залишилася осторонь від участі у Другій світовій війні.

Морський музей Лісабона, один із найкращих у Європі, розповідає про часи морського панування португальського флоту. Експозиція складається з 16 000 предметів, а також безлічі фотографій, моделей, планів і креслень кораблів, морської артилерії, мундирів. А Лісабонський національний музей старовинного мистецтва – один із найкращих мистецьких музеїв Європи.

Все дешево

Українцям я б радив насамперед подорожувати Португалією. По-перше, тут дешево. У центрі столиці можна зняти готельний номер за 18 євро, причому у вартість будуть включені ще й круасани і кава на двох.

Попри те, що Португалія – найбідніша серед країн Євросоюзу, місцеві дуже рідко їздять на заробітки. Португалія дозволила жителям своїх колишніх колоній без візи в’їжджати на територію держави. Китайці, філіппінці, бангладешці, африканці просто увірвалися в Португалію. Вони заполонили весь центр не лише Лісабона, але й одного з найбільших міст країни, Порту.

Корінні португальці, котрі, як правило, живуть на околицях, здають в оренду свої апартаменти емігрантам. А ті, в свою чергу, відкрили дешеві готелі, де в одномісному номері може мешкати купа люду. Коли йдеш центром, лоскочуть носа різні запахи, привезені сюди іноземними переселенцями, око муляють гори сміття…

Китайці, філіппінці, бангладешці, африканці просто увірвалися в Португалію. Вони заполонили весь центр не лише Лісабона, але й одного з найбільших міст країни, Порту.

Українці тут на вагу золота, бо вміють працювати. До наших заробітчан у Португалії ставляться більш шанобливо, ніж, скажімо, в Італії. Середня зарплата українських заробітчан – 800-1200 євро. Португальці отримують лиш трохи більше, але особливо цим не журяться.

Аби була робота, їжа і вино

Португальці люблять відпочивати. А вдень і поготів. У цей час повсюди сієста. Коли я був у Португалії влітку, то думав, що згину від пекельної спеки. Вулицею можна пересуватися лише перебіжками.

Більшість португальців доволі безтурботно ставляться до життя, не особливо переймаються проблемами країни, часто навіть не знають імені президента. Для них важливо, аби були робота, їжа і вино. У що вбратися, їх теж не дуже хвилює. Від шопінгу взагалі не фанатіють. Якщо побачите португальця в краватці – то однозначно банкір.

У неділю всі, хто скуповуються по крамницях у центрі Лісабона – наші заробітчани та російські мажори. А португальці все купують за містом в аутлетах.

Рівень освіти у португальців досить низький. Українським заробітчанам на початках було дуже складно працювати – коли португальський виконроб, який керує всім, заледве закінчив сім класів у школі.

Кухня бідняків

Португальці п’ють вино до сніданку, обіду і вечері. Для покращення травлення. Вино там дуже дешеве, якісне та смачне. Якщо купуєш цей напій дорожче, ніж за 3 євро, це вважається шаленою переплатою.

Їжа – цікава. Багато соленої риби і в’яленого м’яса. Так історично склалося, адже Португалія – країна моряків. Крім того, колись вона навіть заробляла на піратстві. Місцева кухня – кухня бідняків. Дуже популярні супи, які готують із того, що залишилося в холодильнику, змішуючи складові в блендері.

Там, де панує вічна весна

Подорожуючи Португалією, мені також довелося побувати на батьківщині футболіста Кріштіану Роналду – острові Мадейра. Невеличка територія, де панує вічна весна. Острів був важливим стратегічним пунктом португальців на морському шляху до Індійського океану. Відомий виробництвом мадери – місцевого кріпленого вина. Має розвинену туристичну інфраструктуру: фешенебельні готелі, пляжі, тропічні ліси, водоспади. На острові відпочивають заможні європейці похилого віку. Такий собі курорт для пенсіонерів.

Рівень освіти у португальців низький. Українським заробітчанам на початках було складно працювати – коли португальський виконроб, який керує всім, заледве закінчив сім класів.

А в Фатіму (місто, відоме появою Богородиці) під час масштабних багатолюдних прощ з’їжджаються чи не всі кишенькові злодюжки Європи. Сотні тисяч вірян – є на кому заробити. Власники місцевих кафе розповідали, що в такі дні в туалетних кімнатах своїх закладів вони зазвичай знаходять численні порожні гаманці. Хтось приїжджає молитися, а хтось – нажитися.

Довідка

Михайло Мельникович, більше знаний як Місько Батяр, – шоумен, ведучий святкувань, блогер, відомий своїми короткими саркастичними відеороликами. Триразовий чемпіон Івано-Франківської Ліги КВК. Бронзовий призер Кубку КВК України. Закінчив історичний факультет Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. 36 років. Одружений, виховує двох дітей.

Мріє побачити цілий світ. Уже об’їздив майже всю Європу, побував у більш ніж півсотні країн. Серед улюблених – Португалія, яку Михайло бачив у всі пори року. Тут можна в центрі столиці зняти готельний номер за 18 євро, випити доброго вина майже за безцінь, зробити сотні чудесних світлин біля незайманої старовинної архітектури. А ще тут неабияк цінують і поважають українців.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 16

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.