Наймолодша держава Європи з найвищою вершиною Карпат

Коли я був малим, біля мого рідного міста Долини з’явилося містечко іноземних робітників, які будували якісь інженерні споруди для одного з тутешніх підприємств. Пацанами ми часто ходили «на чехи», як ми їх називали, за жуйками, кросівками, джинсами. І нас дуже дивувало, коли іноземці ображалися на те, що їх називали чехами, наголошуючи, що приїхали з Братислави. До речі, дотепер в Долині є вулиця Братиславська, названа так, мабуть, на честь отих словацьких фахівців.

…Хоча на території нинішньої Словацької республіки перше державне утворення – Нітранське князівство – виникло ще в IX столітті, насправді незалежною державою Словаччина стала зовсім недавно – 1 січня 1993 року, тому Словаччину вважають наймолодшою з держав ЄС. Того післяноворічного дня відбулося так зване «оксамитове», надзвичайно мирне та дипломатичне розлучення з Чеською республікою. Розділення Чехословацької соціалістичної республіки на дві держави відзначається тепер у Словаччині як національне свято – День утворення Словацької республіки.

Розлучення з Чехією називали взірцем вирішення міжетнічних проблем. Минуло близько 10 років, як Словаччина стала членом НАТО, а вже у 2004 році країну прийняли в ЄС. В Євросоюзі разом із тією ж Чехією, а також Угорщиною та Польщею Словаччина утворила так звану Вишеградську четвірку – об’єднання, яке обстоює спільну думку. Останнім резонансним рішенням Вишеградської четвірки була відмова від призначення квот на прийом нелегальних мігрантів.

Співжиття в одній державі двох близьких за мовою та ментальністю народів було неоднозначним. У новопосталій Чехословаччині чехи не дотрималися обіцянки надати Словаччині автономію.

…Упродовж майже тисячі років на цих землях панували угорці. Вже у X столітті Нітранське князівство було окуповане Угорським королівством. До речі, на гербі Словаччини зображено хрест, який стоїть на трьох горах, що символізують Татру, Фатру і Матру, остання з яких розташована власне на території Угорщини.

Після розпаду Австро-Угорської імперії, коли закінчилася Перша світова війна, словаки позбулися угорського панування і в спілці з чехами утворили єдину Чехословацьку республіку. Однак, співжиття в одній державі двох близьких за мовою та ментальністю народів було неоднозначним. У новопосталій Чехословаччині чехи не дотрималися обіцянки надати Словаччині автономію. Натомість вони вели пропаганду про єдиний чехословацький народ. Власне, це неодноразово ставало причиною конфліктів між чехами та словаками.

По-різному склалася доля двох частин Чехословацької держави перед початком Другої світової війни. Територію Чехії нацистська Німеччина просто анексувала. А на словацьких землях під її протекторатом було створено так звану Першу Словацьку республіку. Під час війни словацька армія була союзником німецького вермахту.

До речі, подібні ідеї німецького протекторату плекав у той час диктатор Карпатської України Августин Волошин, який хотів створити українську державу на невеликому клаптику закарпатської території зі столицею у Хусті. Передбачаючи загрозу угорської окупації, він звертався з прохальними листами про допомогу до Адольфа Гітлера.

Загалом між словаками та українцями, чи радше гуцулами, досить багато спільного, починаючи від національної кухні (скажімо, словаки дуже полюбляють бринзу і теж відомі салоїди) до архітектури (дерев’яні храми у Словаччині чимось схожі на гуцульські). Зрештою, навіть кордон між нашими державами проходить вулицею закарпатського села Селменці, ділячи його на словацьку та українську частини. Ще у 1946 році це село з доброго дива розділили між СРСР і Чехословаччиною. Так односельці стали громадянами різних держав.

А ще словаки намагаються скласти конкуренцію закарпатському селу Діловому, претендуючи на те, що саме на території їхньої держави розташований центр Європи. Місцеві географи розрахували, що європейським «пупом» є словацьке місто Кремінці.

А от у чому словаки, напевно, нас перевершили, так це височиною тутешніх гір. Саме на території Словацької республіки розташована найвища вершина Карпат (на жаль, це ніяк не Говерла, – авт.) – гора Герлаховський Штит (2655 м над рівнем моря).

Зважаючи на те, що майже 80% території Словаччини розташовані в гірській місцевості, в країні чимало гірськолижних курортів, які приваблюють сюди натовпи туристів. Для сімейного відпочинку обирають Високі Татри, де сніговий покрив надійніший, схили більш пологі, а досвідчені лижники випробовують себе в Низьких Татрах, де зони катання простягаються на 2200 метрів. Улюбленим місцем цілорічного відпочинку для багатьох туристів є гірське озеро Штрбске плесо, яке можна порівняти з Морським Оком у Польщі чи українським Синевиром. Одне з найбільш цікавих місць Словаччини – Деменівські або Драконові печери. Окрім захопливої мандрівки, туристів тут чекають цікаві факти про Словаччину від тутешніх гідів.

Словаки раді приймати в себе не тільки іноземних туристів, але й іноземних працівників. Відкритий ринок праці приваблює сюди, зокрема, українців.

Скажімо, про те, що словацький граф Моріц Беньовський свого часу був королем Мадагаскару. Поки це не набридло французам і вони не послали на Мадагаскар військову експедицію. А словак Стефан Баничі винайшов перший парашут (хоча сам винахід приписують ще Леонардові да Вінчі, – авт.) і запатентував його в 1913 році.

Серед туристичних об’єктів також відомі тутешні замки. У цій невеликій країні, площа якої трохи менш як 50 тисяч квадратних кілометрів (тобто, Словаччина в 12 разів менша, ніж Україна), розташовані аж 180 стародавніх замків та фортець. Особливу увагу заслуговує найбільша фортеця не тільки Словаччини, але й Центральної Європи – Списький град. З-поміж інших своєю красою та загадковістю вирізняється Бойницький замок. Із ним пов’язано багато містичних легенд, тому тут щороку на початку травня проходить Міжнародний фестиваль духів та привидів.

Звичайно, обов’язково потрібно побачити столицю країни Братиславу. В історичному центрі міста розташовані найдавніші архітектурні споруди – Стара Ратуша, Михальська вежа, фонтан Роланда, Архієпископський палац, готичний собор Святого Мартіна, не кажучи уже про різноманітні музеї, палаци та галереї. Дивовижною та найбільш захопливою пам’яткою є Братиславський Град, створення якого датується Х століттям. Він розташований недалеко від старого міста. А з висоти графського пагорба відкриваються краєвиди одночасно трьох країн – Словаччини, Австрії та Угорщини.

Між іншим, словаки раді приймати в себе не тільки іноземних туристів, але й іноземних працівників. Відкритий ринок праці приваблює сюди, зокрема, українців.

Нещодавно Словаччина спростила умови найму людей з третіх країн через відсутність в країні кваліфікованої робочої сили. Роботодавці при цьому зобов’язані забезпечити хороші умови розміщення (житла) для вибраних працівників, а також подати відповідні документи, що підтверджують їхню реєстрацію. Проте роботодавець зможе найняти громадян третьої країни тільки в тому разі, якщо за останні два роки не порушував заборону на незаконне працевлаштування. До того ж, існує ще одне обмеження: на підприємстві не може працювати понад 30% іноземців від загальної кількості працівників. Список робочих місць із дефіцитом людей встановлює спеціальна комісія.

Окрім того, українцям віднедавна можна безкоштовно (!) навчатися у словацьких вишах. Щоправда, за умови, що студенти слухатимуть лекції словацькою мовою. Однак, ця слов’янська мова не надто складна, хоч і переобтяжена приголосними звуками. Власне, літературна мова витворилася у словаків недавно. З 1840-х років її почав впроваджувати філолог та громадський діяч, депутат парламенту королівства Угорщини Людовит Штур. Раніше в літературі вживали чеську або «пословачену» чеську мови.

…Донедавна Словаччина була тихою та мирною країною. В українських ЗМІ про неї згадували здебільшого в контексті реверсного газу. Але сьогодні в країні вирують політичні пристрасті.

Все почалося зі вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка, якого застрелили разом з його дівчиною 26 лютого. Найбільш вірогідним мотивом правоохоронці вважають професійну діяльність чоловіка. Колега журналіста розповіла, що він розслідував випадки шахрайства з грошима європейських фондів і можливу причетність до цього італійського мафіозного клану «Ндрангета».

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо подав у відставку після масових протестів у країні, які розпочалися через бездіяльність влади в розслідуванні вбивства журналіста. Протестувальники вимагали дострокових виборів. Щоб не допустити цього, Фіцо добровільно покинув посаду, разом з ним пішли у відставку міністр внутрішніх справ та ще декілька очільників міністерств.

Попри відставку прем’єр-міністра і зміни в Кабміні, акції протесту в Словаччині не припинилися. Люди виходять на вулиці під гаслами «За гідну Словаччину!»

Новим прем’єр-міністром нещодавно став колишній заступник Фіцо та його однопартієць, соціал-демократ Петер Пеллегріні. Він має італійські корені, про що свідчить, власне, його прізвище. Президент Словаччини Андрей Кіска довго не погоджувався із запропонованим списком міністрів, представленим Пеллегріні, але зрештою затвердив його пропозиції, хоч і зауважив, що не задоволений новим складом уряду.

Попри відставку прем’єр-міністра і зміни в Кабміні, акції протесту в Словаччині не припинилися. Люди виходять на вулиці під гаслами «За гідну Словаччину!». Ці події знов-таки чимось нагадують українські протестні акції часів «Україна без Кучми», які також почалися із жорстокого вбивства відомого журналіста…

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 16

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.