Країна тисячі островів і батьківщина краваток. Чим вабить Хорватія?

Існує історична версія, що хорвати – далекі родичі сучасних галичан-українців. Мовляв, десь у VI-VII столітті нашої ери саме з території Галичини та Прикарпаття вирушила частина слов’янських племен білих хорватів за Дунай, на західну частину Балканського півострова. Підтвердження цьому знаходять різноманітні: від схожих, а подекуди ідентичних топонімів – назв річок та містечок – до певних морфологічних особливостей у мові та навіть спільних рис у менталітеті, які вказують на близьку спорідненість обох народів.

Навіть в історії наших країн простежується певна подібність: Хорватія так само багато століть перебувала під владою різних імперій, була частиною комуністичної союзної держави Югославії, проголосила незалежність майже водночас з Україною (25 червня 1991 року – авт.), а на початку 1990-х здобувала її у збройній боротьбі із сепаратистами так, як це робить Україна тепер. Не випадково, коли мова заходить про деокупацію Донбасу, з уст політологів та військових експертів часом злітають пропозиції розв’язати конфлікт за так званим “хорватським сценарієм”.

У Хорватії проблема із сепаратистами виникла ще до проголошення незалежності, яку на референдумі підтримала абсолютна більшість населення країни – майже 95 відсотків. Ще у грудні 1990 року серби, які жили в адміністративних межах Соціалістичної Республіки Хорватії, заявили про утворення Сербської автономної області Країна, яка через рік проголосила себе незалежною державою. Через півроку, влітку 1991-го, почалася сербська агресія проти Хорватії, під час якої хорвати з важкими та кровопролитними боями втратили контроль над деякими територіями.

Активна фаза хорватської оборонної війни за незалежність тривала недовго, всього близько року. Припинити збройний конфлікт вдалося завдяки розміщенню миротворців ООН вздовж лінії припинення вогню. Однак третина Хорватії опинилася під сербською окупацією, а сепаратистську Сербську Країну, як у нас окупований Донбас, масово покидали біженці. Цей період перемир’я хорвати використали для того, щоб укріпити та розбудувати свою армію. Тож коли керівництво самопроголошеної держави сербських сепаратистів відмовилося увійти до складу Хорватії на правах широкої автономії, хорватський уряд заявив, що змушений розпочати військову операцію для поновлення суверенітету над втраченими територіями.

Операція “Буря”, до розробки якої начебто були причетні американські інструктори, розпочалася 4 серпня 1995 року і тривала всього 84 години. Упродовж цього часу було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок майже на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях. Остаточне повернення до складу Хорватії решти збунтованих регіонів відбулося пізніше, у 1998 році, за посередництва перехідних міжнародних адміністрацій, які здійснювали там тимчасове управління.

Окропивши незалежність своєї держави власною кров’ю, хорвати досить швидко розпочали процеси євроінтеграції. Усього через десять років після закінчення руйнівної війни, яка завдала збитків країні на 50 мільярдів доларів, Хорватія подала заявку на вступ до ЄС. Після залагодження усіх необхідних питань і проведення моніторингів це прохання було задоволене в червні 2011 року, відтак 1 липня 2013-го, після проведеного референдуму, ця країна стала 28-м членом Євросоюзу.

Загалом двадцяти років вистачило Хорватії для того, щоб перетворитися із зони воєнного конфлікту на привабливу європейську країну, яку з великою охотою відвідують туристи. Тепер Хорватія вважається однією з найбільш чистих і мальовничих країн Європи та входить до переліку 40 найпопулярніших туристичних напрямків світу. Туризм – одна з головних економічних галузей країни, що приносить до 15% ВВП.

Хоча і за площею, і за кількістю населення (тут проживає вдесятеро менше людей, ніж в Україні – трохи більш як 4 мільйони – авт.) ця країна досить невелика, різноманітних природних дивовиж, історичних пам’яток та інших туристичних приваб тут не бракує. Найвідомішими з них є тутешні острови: у територіальних водах Хорватії їх налічується понад тисячу, з яких населеними є лише близько півсотні.

Острови, скелі та рифи розтягнуті вздовж усього хорватського побережжя Адріатики, тож на тутешніх пляжах ніколи не буває чистого горизонту: завжди на видноколі можна спостерігати 2-3 клаптики суходолу посеред моря. Найбільшим за площею є острів Крк, на якому розташоване однойменне місто, а от найгарнішим вважають абсолютно дикий та необжитий острів Млєт, більша частина якого вкрита лісом. Там водяться мангусти, а на його Великомусолоному озері є острів Святої Марії, який ще називають островом на острові.

Найбільше туристичних розваг пропонують на острові Хвар, який у зв’язку із цим є водночас найдорожчим для відпочинку. Тут також завдяки унікальному клімату вирощують знамениту гірську лаванду, подушечки з якою є одним із найулюбленіших туристичних сувенірів. А найбільше історичних пам’яток – від курганів епохи неоліту до середньовічної фортеці старого міста – можна побачити на острові Корчула, який, за легендою, є батьківщиною видатного середньовічного мандрівника Марко Поло.

Популярним місцем для оздоровлення вважають острів Лошинь із його сосновими борами та піщаними пляжами, а острів Раб прославився тим, що тут вперше у Європі ще в середині XX століття офіційно відкрилися перші пляжі для нудистів: це сталося після того, як британський принц Едуард VIII разом зі своєю коханою скупався тут голяка.

Острів Брач відомий не тільки тим, що тут розташована найвища вершина хорватських островів Видова гора, але й тим, що в тутешніх каменоломнях добували камінь, яким облицьований Білий дім у Вашингтоні. Також камінь із цього острова використовували при будівництві парламенту та Нового палацу у Відні, парламенту в Будапешті та палацу римського імператора Діоклетіана в давньому хорватському місті Спліті.

Незвичайними, якимись просто неземними пейзажами вражає острів Паг. Кажуть, що саме його химерна кам’яниста поверхня надихнула давніх майстринь на створення фантастичного за красою мережива, яке завдяки унікальним візерункам та досконалій техніці було внесене до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Ще одним об’єктом, який потрапив до реєстру ЮНЕСКО, є Національний парк Плитвицькі озера – 16 прекрасних водойм, розташованих у соснових лісах та заростях ялівцю. У цьому природному комплексі вільно проживають дикі тварини та рідкісні види птахів. Треба сказати, що майже половина території (близько 47%) Хорватії має статус особливо охоронюваних природних територій, а загалом у країні налічується аж 8 національних парків.

Та не самими лише островами та природними дивовижами славна хорватська земля. Ця територія є також місцем походження знаменитої і дуже давньої породи плямистих собак – далматинських догів. На території історичної області Далмації, яка охоплює морське побережжя Хорватії, археологи вперше знайшли кераміку із зображенням далматинців.

Окрім того, саме Хорватії світ зобов’язаний модою на краватки. Не випадково цей аксесуар називається “краваткою” (французькою – “cravat”). За часів Тридцятилітньої війни (1618–1648) французьким воїнам сподобалися шийні хустки хорватських вершників і вони запитали: “Що це таке?”. Хорвати, не розуміючи мови, думали, що їх запитують: “Хто ти такий?”, тож відповідали: “Хорват”. Так у французькій мові з’явилося слово “cravate”, а в багатьох слов’янських мовах – “краватка”.

Як уже згадувалося, Хорватія не надто великаза територією, тож чи не тому вона відома своїми об’єктами, які визнані найменшими у світі. Зокрема, в цій країні розташоване найменше місто на планеті. Як засвідчує Книга рекордів Гіннеса, у хорватському місті Хумі проживає всього 23 людини, причому всі вони – родичі. Місто оперезане фортечною стіною і складається тільки з двох маленьких вулиць з тринадцятьма житловими будинками. Однак тут є свій муніципалітет, центральна площа, міські ворота, пара готелів та ресторанів, пошта, два храми і навіть музей. В Хумі є навіть свій автобус, який ходить за розкладом тричі на день.

А Собор Святого Хреста в хорватському місті Ніні визнаний найменшою церквою в світі. Довжина храму – 7,8 м, ширина – 7,6 м, висота – 8,2 м, товщина стін – 57 см. Збудована ще в часи Хорватського князівства (приблизно IX століття нашої ери), церква служила придворною капличкою. Про це нагадує напис, зроблений на перекладині над дверима до храму, з іменем жупана (князя) Годечая.

Відлунням іншої давньої культури є Колізей у місті Пулі, розташованому на північному (істринському) побережжі Хорватії. Вважається, що ця споруда була прототипом для римського Колізею, оскільки збудована вона значно раніше. А в хорватському місті Заврш’є Нетретицько є своя “Пізанська вежа” – 22-метрова дзвіниця, яка відхилилася від осі на 40 сантиметрів.

Абсолютно унікальною спорудою може похвалитися хорватське місто Задар, де розташований єдиний у світі морський орган. Цей гігантський “інструмент”, збудований у 2005 році, є системою з 35 мензурованих на зразок органа труб, розташованих під східцями міської набережної, з отворами для виведення звуку на тротуарі. Рух морської води виштовхує повітря через труби, викликаючи дивовижні поєднання звуків різної сили і протяжності.

Зрозуміло, є в Хорватії й чимало різноманітних музеїв, але один з них – особливий. У 2010 році в столиці Хорватії Загребі відкрився Музей розлучень (точніше – “Музей розірваних стосунків”). Його заснували двоє місцевих художників, Олинка Віштіца і Дражен Грубішич, які після розриву вирішили створити експозицію своїх речей і подарунків. Згодом колекція збільшилася за рахунок пожертвувань інших колишніх пар. У 2011 році музей був відзначений спеціальною премією “Європейський музей року”.

Хоча хорвати, які важко здобували незалежність своєї держави, дуже гордяться своєю країною і можуть сильно образитися, коли їх назвати “югославками”, за рівнем імміграції вони є другою нацією в світі. Активніше від них покидають рідну домівку тільки ірландці. Зате у 2011 році журнал “Forbes” вніс Хорватію до списку 12 найкращих країн для проведення старості. Однією з причин, ймовірно, є те, що місцеві пенсіонери не платять прибутковий податок.

До речі, в грошовому обігу в Хорватії використовують не євро, а власну національну валюту – куни. Назва хорватських грошей дуже давня: ще в ранньому Середньовіччі так називали металеві монети слов’янські народи. Колись для розрахунків використовували шкурки куниці, звідси й назва. Куни ж рахували на лічильні гривні: скажімо, у XII столітті вагова гривня срібла (близько 200 грамів) за цінністю металу дорівнювала 4 гривням кун. І це ще один штрих, який об’єднує Україну та Хорватію.

Зрештою, деякі історичні області наших країн свого часу уже перебували в межах однієї держави. За часів хорватсько-угорської унії король Угорщини Коломан певний час правив на галицьких землях. А майже через тисячу років ці землі знову були об’єднані – цього разу в Австро-Угорській імперії під короною Габсбургів (до речі, прапор австрійської провінції Далмації тоді був синьо-жовтим). Тепер наші країни знову мають можливість об’єднатися. Для цього треба лише, щоб Україна стала членом Євросоюзу. Якщо історичні паралелі з Хорватією не підведуть, чекати лишилося недовго…

Довідка

Хорватська куна була введена в обіг 30 травня 1994 року. Перехід на нову валюту завершився 1 липня 1995 року. Нинішні курси до гривні, євро та долара встановлені такі:

• 100 хорватських кун = 426.15 українських гривень;
• 100 хорватських кун = 16.26 американських доларів;
• 100 хорватських кун = 13.47 євро.

У Хорватії передбачена плата за користування автомобільними дорогами. При в’їзді на автомагістраль водію видають талон, у якому зазначене місце в’їзду. При з’їзді з автомагістралі талон повертають оператору і на підставі подоланої відстані розраховують оплату.

Система платних автомагістралей в Хорватії управляється чотирма компаніями, розподіленими по різних регіонах, тож ціни всюди різні. Розмір тарифів залежить також від типу транспортного засобу.

Орієнтовна вартість проїзду для легкового автомобіля без причепа хорватськими платними дорогами від кордону Угорщини (Горічан) до західного узбережжя півострова Істрія складе 122 хорватські куни. А проїзд до Дубровника обійдеться в 276 кун. Детальніше розрахувати розмір оплати можна на спеціальному сайті.

Окремо береться плата за проїзд деякими мостами та тунелями.

За проїзд мостом Крк, який з’єднує острів Крк з материком, легковим автомобілем без причепа треба заплатити 35 кун або 4,7 євро. Пункт оплати розташований на материку і має 6 смуг. Оплата стягується тільки в напрямку з материка на острів.

Плата за проїзд тунелем Учка на півострові Істрія тим же транспортом становить 30 кун або 4 євро, а тунелем Святого Іллі, який з’єднує прибережну і континентальну частини в регіоні Спліт-Далмація – 20 кун або 2,7 євро.

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 17.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.