На Прикарпатті готові гостинно приймати “політичних діячів” з Росії. ПРОВОКАЦІЯ

“Руссо турісто” знають по всьому світу. Чого тільки варта стара історія з Туреччини, де не зовсім твереза, але напрочуд гордовита російська туристка стала зіркою через скандал, влаштований через недолитий в її одноразовий келих алкоголь. Проскакували Інтернетом і більш свіжі історії про те, як гості з літнього відпочинку у свої валізи “випадково” прихоплювали все, що потрапляє під руки: штори, вазони, безкоштовний алкоголь з “олінклюзів”, рушники, капці, халати, сантехніку, засоби гігієни, лампи, світильники, продукти, які в Росії вже заборонені, і навіть рулони туалетного паперу (це не жарт).

Про нашестя російських туристів складають легенди, а працівники готелів на морському узбережжі передають із уст в уста розповіді про дрібні і не дуже капості наших сусідів. Після всіх цих неприємних історій деякі готелі навіть готові відмовлятися від туристів з Росії, несуть фінансові збитки, але не втрачають іміджу.

У Прикарпатті, самому серці України, яка вже п’ятий рік оплакує “віджатий” Крим та воює з ордою “ихтамнетов” на Сході, завжди раді туристам. І навіть тисячі могил найкращих людей країни не зупиняють наших готельєрів у прагненні робити бізнес на російських туристах, навіть із сумнівними цілями візиту.

Щоб “промацати” наші готелі, я вигадую легенду. Група російськомовних туристів, яка хоче розрахуватись вільноконвертованою валютою – російським рублем, – хоче провести конференцію 9 травня. “Определенные общественные и политические деятели” дуже переживають за свою безпеку та паркування автомобіля на номерах з Російської Федерації.

“Группа товарищей” хоче тихенько зібратись у нас під боком, а двері для них гостинно відкриті.

Для реалізації цієї провокації потрібно небагато – купівля нової, “лівої”, SIM-карти, яку у нас поки що продають без паспорта, на відміну від Росії, декілька гривень на рахунок і замовлення послуги “Антивизначник номера”. Анонімність потрібна, щоб зімітувати дзвінок з-за кордону. Коштує ця фішка дешево – всього 65 копійок на день. Провокуй, доки батарейка на телефоні не сяде. А потім підзаряди мобілку – і знов за своє!

Телефонуємо до першого готелю, що розташований в горах, у чудесному Буковелі. Адміністратор Вікторія одразу ж переходить на російську, розказує про номери в готелі. З російськими рублями, стверджує, проблем немає. Щодо конференції – відсилає до менеджера, який зараз вихідний, проте обіцяє, що з організацією та проведенням івенту теж усе буде гаразд. Також пропонує послуги трансферу. Заспокоює, що з автомобілем проблем не виникне – всюди камери відеоспостереження. Є відкритий басейн із чистою водою, “русская баня на дровах”. У вартість номера входить традиційний сніданок, є ресторан, де можна замовити обід і вечерю. Інформація про гостей конфіденційна і не розповсюджується третім особам. Адміністратор наголошує, що в них у готелі до всіх ставляться з повагою і ніяких конфліктних випадків не було і не буде.

У іншому готелі Буковеля адміністраторка не представилась, але одразу перейшла на російську. Запропонувала вільні номери. Повідомила, що правила закладу забороняють залишати автомобілі на території, але можна припаркуватись на безкоштовному критому паркінгу, розташованому поруч, через дорогу. Відповідальності за авто вони не несуть, але проблемних випадків не було. В розрахунку рублями відмовила – патріотичний готель приймає тільки гривні! В ціну номера входить сніданок у готелі, в інший час – можливе харчування відповідно до меню в їхньому ж закладі самостійно. Оскільки у готелі немає конференц-залу, провести конференцію не буде змоги. За прикрим збігом обставин це виявився готель квартирного типу. І тому цій привітній місцині я призначаю почесне перше (і єдине) місце на п’єдесталі пошани найнепривітніших до сумнівних росіян готелів.

Третій заклад – один із великої мережі готелів. Адміністратор Юлія приємним голосом повідомила, що з конференцією мені зможе допомогти київський офіс, і люб’язно надала номер телефону. Розрахунок здійснюється тільки в гривнях. Номери вільні є. У вартість проживання в готелі входять сніданки – як шведський стіл, так можна і обирати з меню за додаткову плату. Навіть є, звичайно ж, за додаткову плату, доставка в номер. І з алкоголем все гаразд. Також у вартість проживання входять послуги на території готелю: критий басейн, чотири види саун та тренажерний зал. Є і відкрита парковка, і підземний паркінг – за додаткову плату. З автомобілем теж усе має бути добре – оскільки в них, як стверджує адміністратор, усі толерантні та лояльні, і взагалі, в готелі відпочивають гості з усіх куточків світу. Наголошую, що в нас будуть політичні та громадські діячі, до яких у регіоні ставляться не дуже привітно. Юлина відповідь на це: “Якщо наші шановні діячі пройдуть кордон, то проблем ніяких не буде”. Дивуюсь, що так усе тихо й мирно, якщо з Інтернету дізнаємося, що все не дуже спокійно. Адміністраторка повідомила, що конфліктна ситуація тільки на сході країни, а навіть по Києву багато авто їздить з російськими номерами. Головне – “поводитися достойно”. А щодо інформації в Інтернеті – там багато неправди, потрібно шукати матеріали, які трапляються не дуже часто, оскільки їх блокують. А у них в готелі ніколи не було конфліктів на ґрунті національної ворожнечі.

Четвертий готель ми обрали трошки ближче – у Яремчі. Дівчина не представилась і одразу почала щось розповідати українською. Але після мого прохання: “Девушка, можно помедленней, пожалуйста” одразу ж перейшла на російську, повідомила, що з приводу конференції треба домовлятись із офіс-менеджером Уляною та люб’язно надала її номер. Із вільними номерами проблем немає. У вартість проживання, яка досить висока, входить СПА-зона, сауна та басейни. Щовечора гриль-пікнік. Є російський більярд (з цього приводу я порадів уголос) і настільний теніс. Вода в басейні чиста, з власного джерела. Ще й до того ж – мінеральна. З розрахунком у російських рублях проблем немає також, але додатково все одно треба уточнити у всесильного офіс-менеджера. Співрозмовниця навіть припустила, що щодо групових поселень ціна може коригуватися (я навіть перервав її, сказавши, що нас фінансове питання не дуже сильно турбує). Послугу паркування готель надає, забезпечено цілодобовий відеонагляд за авто. Кажу, що хвилююсь, чи все буде гаразд із нашим автомобілем, оскільки він на закордонних номерах. Згадую, що до нас доходить інформація про не зовсім лояльне ставлення до російських громадян. Дівчина стверджує, що з цим непорозумінь не виникне, а те, що пишуть в Інтернеті, – дезінформація. З харчуванням теж усе добре: у вартість номера входять традиційні сніданки, а на території готелю також є ресторан, де можна замовити будь-що. Навіть можуть організувати каву-брейк для нашої сумнівної конференції. Розпитую ще стосовно безпеки нашої “группы товарищей”. Каже, що з цим теж має бути порядок, до всіх гостей ставляться лояльно – і персонал, і інші мешканці готелю. Зі здивуванням ще раз нагадую про наше “походження” і розпитую про розташування готелю, кажу, що шукаю його на картах Яндекса, цікавлюсь, чи далеко від центру, де стоїть пам’ятник партизанові Ковпаку. Дівчина відповідає, що до цього місця всього десять хвилин автомобілем. Але щоб всі деталі уточнити, все одно треба телефонувати до офіс-менеджера.

Ще один готель обираю по дорозі від Яремча до Івано-Франківська. Місцинка з цікавими легендами і гарним краєвидом. Цей заклад підноситься над горами, і всі навколишні вершини видно, як на долоні. Справді спокійне місце, трохи віддалене від основної траси. Телефоную, після мого “пожалуйста, помедленней” адміністраторка переходить на російську, але попереджає, що говоритиме не дуже правильно. Швидко знаходить вільні номери: зі сніданками, обід і вечеря – в ресторані, що на території готелю, є будь-який алкоголь. Прохання про можливість розрахунку в рублях заскочило працівницю готелю зненацька, але вона пообіцяла це з’ясувати. Конференц-зал з усією технікою нам теж готові запропонувати. Кажу, що для нас небажаний доступ сторонніх осіб на захід, на що відповіли, що він пройде так, як нам треба. Наголосили, що в готелі є камери, але працівники не слухають виступів на конференціях. Повідомили також, що для всіх мешканців готелю є окрема парковка на задньому дворі. Запитую, чи буде наше перебування безпечне, адже ми знаємо про нетолерантне ставлення до громадян Росії. Адміністраторка каже, що такого немає, за сім років не було ніяких ексцесів, проте при потребі, за окрему плату, можна обговорювати закриття ресторану для інших відвідувачів. Уточнюю, як добратися з Івано-Франківська, навмисно неправильно наголошуючи. Моя співрозмовниця мене виправляє. У відповідь на запитання про безпеку нашої “группытоварищей” я вислухав невеличку лекцію на тему “Главное, чтобы человек был хороший”. Мене запевнили, що все буде добре. Потім адміністраторка перейшла на українську, побажала гарного дня та попрощалася.

Наступний готель ми обрали в тихому місці Івано-Франківська. Поруч мальовнича водойма та парк. Натрапляємо на адміністраторку з ім’ям Юлія, чия тезка працює у великому готелі Буковеля. Одразу запитуємо про паркування машини на закордонних номерах. Юлія каже, що камер відеонагляду на безкоштовній парковці поруч із готелем немає, але охоронець регулярно робить обходи – тому проблем не мало б виникнути. Номери вільні є, але розрахунок тільки у гривнях. Російські ж рублі можна обміняти у пункті обміну валют в супермаркеті неподалік. Сніданки входять у вартість, обіди-вечері – в ресторані, що розташований на території. Конференц-зал з усією необхідною технікою теж готові нам надати всього за декілька сотень гривень. Сказали, що ніхто заходити без нашого дозволу туди не буде. Наголошую, що в нас будуть люди, яким необхідно поменше галасу. Юлія каже, що шум хіба від найближчої будови. Зауважую, що я не про сторонні голосні звуки, а про те, що у нас “определенные деятели, которые приедут на специфическую конференцию”. Моя візаві повідомила, що в готелі завжди багато народу – не тільки гості, але й мешканці Івано-Франківська з’їжджаються в ресторан, але якихось непорозумінь ніколи не виникало з громадянами Росії. Тож цей готель теж гостинно запрошує зібратись, пожити і провести конференцію.

Останній готель, напевно, найбільший у місті, в самому центрі. Конфренц-зал там коштує всього півтори сотні гривень на годину, за додаткову плату готові надати всю необхідну техніку. Треба лише уточнити у конференц-менеджера, чи зал не зайнятий. Номери вільні є, проте розрахунок тільки в гривнях. З рублями я дам собі раду, адже, як мені повідомляють, в холі готелю є цілодобовий обмін валют. У вартість за номер входить сніданок, крім того, що дуже зручно, пропонують додаткову 10% знижку на меню для двох ресторанів, що на території готелю. Парковку з цілодобовою охороною нам пропонують за додаткову плату прямо перед закладом. На запитання, чи не виникне проблем через наші російські номери, запевняють, що все буде добре. Цікавлюсь безпекою нашої “группы товарищей”. Адміністраторка мене переконує, що все буде спокійно, але акуратно так, немов сапер-стажер, розпитує, чи будуть проживати якісь відомі особистості. Кажу, що так, відомі персони, які би не хотіли, щоб багато людей знало про їхнє перебування в Івано-Франківську. Мене просять назвати імена, але я, посилаючись на питання безпеки, відмовляюсь. На що нагадують, що при поселенні документи обов’язкові. Мене кілька разів запевнили, що все буде добре, адже в готелі проживає багато іноземців, в тому числі і з Російської Федерації.

***

Цією статтею я не хотів би розпалювати міжнаціональної ворожнечі, та й стандарти журналістики мені ні в якому разі не дозволили б цього зробити. Просто не розумію, що ж таке: я відношу гроші на тепловізори, щоб наші пацани на Сході ще краще захищали мій дім, в той час як у когось – бізнес. У когось, хто ходить зовсім поруч чи сидить он за тим сусіднім столиком у кафе і мирно попиває каву. Ще й вітається зі мною, мило посміхаючись. Це нормально?!

І ледь не забув: щодо фото в статті – вони ілюстративні, взяті з відкритих джерел в мережі Інтернет. А про які готелі насправді йшлося – здогадуйтесь самі.

Автор: Олександр ЗАСЛАВСЬКИЙ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 17.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.