Бодібілдинг: сила, шоу та естетика

Великі сталеві м’язи, неймовірна фізична форма, яскраві посмішки та увага мільйонів глядачів з усього світу. Культуризм, чи то пак, бодібілдинг, уже давно став справжнім спортивним шоу. Мабуть, немає жодного тренажерного залу, де б не висіли фото легендарного Арнольда Шварценеґґера чи інших переможців найпрестижнішого у світі “Містер Олімпія”. Однак за яскравістю цього шоу криються неймовірні зусилля, яких докладають спортсмени заради успіху.

Зародження та прихід в Україну

Культуризм як вид спорту зародився у Стародавній Греції. Престиж та можливість заробити чималі гроші спричинили появу перших професійних спортсменів. За часів античного Риму цей спорт занепав, адже його вважали заняттям для гладіаторів та людей із соціальних низів.

Відродився культуризм лише наприкінці XIX століття. У сучасній індустрії культуризму професіоналом зазвичай називають бодібілдера, який переміг у кваліфікаційних змаганнях як любитель і після цього отримав картку професіонала IFBB. Її власники отримують право виступати на професійних турнірах, наприклад, “Арнольд Класік” та “Ніч Чемпіонів”. А високі результати, показані в таких змаганнях, дають можливість брати участь у конкурсі “Містер Олімпія”. Титул “Містер Олімпія” є найвищою нагородою в галузі професійного культуризму.

В Україні перша федерація бодібілдингу була створена 1972 року й носила назву “Комісія з атлетичної гімнастики при Федерації важкої атлетики України”. Сучасний вигляд Федерація отримала в 1992 році. До неї увійшли 24 обласні федерації бодібілдингу, в тому числі й Івано-Франківська. Того ж 1992 року українську федерацію прийняли до складу Міжнародної федерації бодібілдингу (IFBB).

Бодібілдинг – це професія

Одним із найвідоміших бодібілдерів України та Європи є Федір Хашалов. Він же очолює Івано-Франківську обласну федерацію бодібілдингу. До речі, спортсмен відомий не лише як культурист, а й як танцівник. Зокрема, пан Хашалов брав участь у таких проектах, як “Танцюють всі” та “Україна має талант”.

Бодібілдинг – це моя професія, – стверджує Федір.

Хоча в житті спортсмена був період, коли він роками не відвідував тренажерний зал.

Був такий час, що я забув про тренажерний зал. Я перестав займатися і після проекту “Танцюють всі” переключився виключно на танець, – згадує бодібілдер.

Минуло близько трьох із половиною років, і Федора Хашалова запросили на чемпіонат України з бодібілдингу в категорії “фітнес”. У спортсмена був лише тиждень на підготовку до змагань.

Той чемпіонат я виграв. За кулісами мені запропонували виступити на Кубку світу. Тоді мене одразу включили до складу збірної України. За рік я отримав посвідчення майстра спорту, ще за півроку – майстра спорту міжнародного класу. І вже в 2015 я мав посвідчення заслуженого майстра спорту України. Виграв низку змагань – європейських та світових. І так воно все почалося, – розповідає чоловік.

При цьому своїм найбільшим досягненням Федір Хашалов вважає золото на перших європейських іграх у Баку в 2015 році.

Війна на Донбасі, що розпочалась 2014 року, залишила свій слід і в спорті, а в українському бодібілдингу спричинила серйозний спад. Ситуація стабілізувалася лише минулого року. Однак спокійно виступати не різних змаганнях Федору Хашалову не судилося – у Федерації бодібілдингу та фітнесу України стався розкол, який значно ускладнив життя спортсменам. Та про це трохи згодом.

Пан Хашалов виступає як індивідуальний спортсмен, крім цього, тренує інших бодібілдерів. Є серед його учнів і 26-річний Роман Петрук.

У кожного спортсмена є свої історія та мотивація, які підштовхнули його займатися тим чи іншим видом спорту. Для Романа поштовхом до культуризму стала раптова смерть його матері.

Мама не бачила мене хлопцем, який сидить за комп’ютером і пише програмні коди чи грає в ігри. Вона завжди бачила мене в спорті, – розповідає культурист.

Сім’я Романа переїхала до Івано-Франківська з російської Камчатки у 2006 році. Після закінчення школи хлопець вступив до місцевого медуніверситету. Каже, спочатку бачив себе пластичним хірургом. Та усвідомивши, що така професія не для нього, перекваліфікувався у спортивного медика. Тоді й розпочалися заняття у тренажерному залі.

Я прийшов у зал із вагою 61 кілограм. Нічоговажчого, ніж чашка чаю, я в життініколи не піднімав. І тут я помітив, щомоїплечіпочинаютьширшати, а талія – звужуватися. Тожя почав просувати себе в категорії “men’sphysique”(пляжний бодібілдинг), – згадує Роман Петрук.

Першим тренером для хлопця став саме Федір Хашалов. Уже через два роки інтенсивних тренувань Роман Петрук взяв участь у своїх перших змаганнях – чемпіонаті Івано-Франківська з бодібілдингу.

Тоді я важив уже 77 кілограмів. Пригадую, страшенно нервувався. На той час мені уже доводилося виступати перед аудиторією, але ще ніколи – напівоголеним. Та щойно я вийшов до людей, хвилювання зникло. Відчуття були неймовірними, – розповідає спортсмен.

Після цього Роман Петрук неодноразово виступав на різного роду турнірах. Спершу посідав 7-8 місце серед 12 учасників. Трохи згодом результати покращилися і хлопець почав здобувати нагороди. Серед них – перемога на чемпіонаті України з бодібілдингу в 2016 році.

Та, мабуть, найбільшим здобутком для бодібілдера за п’ять із половиною років у спорті є успіх його підопічних. Незважаючи на молодий вік, Роман Петрук уже тренує інших спортсменів. Каже – самі почали звертатися за порадами. На його рахунку вже 12 підопічних спортсменів, які посідали призові місця на різних чемпіонатах.

Для прикладу, Ліля Орєхова виграла всеукраїнські змагання і чемпіонат у Чернігові, куди допускалися лише призери Кубку України. Після цього виборола першість у чемпіонаті Європи і стала, мабуть, першою з Івано-Франківська, хто поїхав на аматорську Олімпію в Іспанії, – розповідає Роман Петрук.

Небезпечний спорт

Для досягнення успіху в будь-якому виді спорту потрібно докладати чималих зусиль. Не виняток і бодібілдинг. Часом за блискучими усмішками та горою м’язів криється неймовірне виснаження.

Для будь-якого спортсмена жодної проблеми не складають фізичні навантаження. Вони навіть отримують від них задоволення. Найважче – це дотримуватися дієти. Потрібно обмежувати себе у задоволенні – хліба не їси, пива не п’єш. Поступово переходиш на білкову дієту і втрачаєш вуглеводи. А вуглеводи – це енергія. Без цього організм починає мучитись, – пояснює Федір Хашалов.

Каже, особливо складно буває в колі друзів під час звичайних посиденьок чи свят.

Ти на дієті, вимушений обмежувати себе в усьому. Бо який сенс у підготовці до змагань, якщо ти час від часу порушуєш режим? – вважає бодібілдер.

Якщо ти “підписуєш контракт із дияволом”, то в тебе залишається лише спорт і здоровий спосіб життя, – каже Роман Петрук. – Я ніколи не вживав алкоголю. Для мене це табу, через що я був білою вороною. Бодібілдинг підходив мені, я побачивсвійпотенціал. Спочаткубуло складно – 4 місяцівчивсяправильно їсти. Я хотів солодкого, хотів тіста, хотів випити коли, з’їсти піци. Не кажу, що я зараз собі в цьому відмовляю. Але тоді потрібно було правильно вибудувати своє тіло.

Важливою складовою тренувального процесу бодібілдера є сон. Спати треба мінімум 8 годин на добу – інакше ніяк.

Хто навчався в медуніверситеті, той знає – там сну немає, люди постійно вчаться. Але я знаходив час для сну, нікуди не ходив гуляти, тож мав заповітні 8 годин. Тоді важко було перевчити себе на новий режим, – згадує Роман Петрук.

Що ближче до змагань, то жорсткіше себе поводиш. Бувало, що м’язова маса виявлялась завеликою і спортсмен не вписувався у вагову категорію. Ніби й висушив себе, гарно виглядаєш, але є зайва вага. Потрібно забрати 5 кілограмів. Як? Тоді треба 5 днів нічого не їсти. І вживати при цьому сечогінні – лимон чи лимон із кавою. Ти виснажуєш себе, енергії немає, і, відповідно, ходиш, як зомбі. Та потім дивишся на себе в дзеркало і розумієш, що твої зусилля не були марними, – додає Федір Хашалов.

У пана Хашалова був випадок, коли він нічого не їв 6 днів поспіль. Усе, щоб вписатися у потрібну вагову категорію.

Насправді це дуже небезпечний вид спорту. На будь-яких змаганнях є хоча б один спортсмен, який за лаштунками мало не втрачає свідомості. На Кубку Карпат людина себе так зневоднила, що впала за кулісами, а з її рота почала йти піна, – згадує він.

Часом від такого режиму у бодібілдерів бувають судоми. Одного разу в танцювальній школі у Федора Хашалова різко почав судомити живіт і він хвилин 40 пролежав на підлозі. Просто не міг ворухнутися.

Якщо уважно спостерігати, то ледь не на кожному змаганні можна побачити, як когось скрутило, когось швидка забрала, хтось ледь не впав зі сцени. Але від цього нікуди не втечеш, адже це важкий вид спорту. Важкий не тому, що піднімаєш важкий метал, а тому, що виснажуєш себе зневодненням і дієтами, – резюмує бодібілдер.

Спорт однаковий для всіх

Бодібілдинг – не лише чоловічий вид спорту. Успішно на сцені виступають і жінки. Причому програма підготовки у всіх така ж: важкі тренування в залі, дієти та режим.

Та, на жаль, це не вирішує проблеми застарілих стереотипів у суспільстві. Мовляв, важкі гантелі та штанга – це не для жінок. З такою точкою зору неодноразово зіштовхувалася і відома івано-франківська бодібілдерка Лілія Орєхова. Проте, каже спортсменка, така критика – поняття відносне.

Після того, як завоювала титули на європейській сцені, такі “критики” замовкли. Спорт – це спорт. Є стандарти і вимоги. Звичайній людині без правильної підготовки успіху там не досягнути, – каже вона.

Лілія Орєхова відвідує тренажерний зал уже шість років. З часом захоплення фітнесом переросло у професійний спорт.

На підготовку до змагань я виділила шість місяців. Хотіла подивитися, якої форми набуде моє тіло з мінімальним відсотком жиру, – розповідає спортсменка. – Підготовка складається з багатьох компонентів. Серед них тренування в тренажерному залі, тренування з позування на сцені, масажі, спеціальні дієти, вітаміни і регулярний контроль аналізів. Особливо важливим є сон. Все має велике значення!.

Цей сезон для Лілії Орєхової видався більш ніж вдалим. Вона стала абсолютною чемпіонкою Кубку України (UBPF), виграла Кубок PSL та стала чемпіонкою Європи (WBPF).

“Німецьке” золото

Історія івано-франківського бодібілдера Романа Гавриленка – це історія наполегливості та послідовної праці. Цього року Роман виграв престижний німецький інтернаціональний чемпіонат із натурального бодібілдингу в категорії “men’sphysique”. З третьої спроби.

Це вже третій мій чемпіонат. Перший приїзд туди був своєрідною розвідкою і виявився повним провалом. Я повинен був оцінити їхній рівень, подивитися на інших спортсменів. З другої спроби дійшов до фіналу і посів третє місце. Ці змагання дуже серйозні, я важко готувався, тож третє місце уже було великим здобутком, – розповідає спортсмен.

Цього разу Роман Гавриленко був чітко націлений на перемогу. До змагань готувався впродовж усього року.

Немає такого, що я три місяці нічого не роблю, лежу на дивані і раптом починаю інтенсивно тренуватися. Це робота на весь рік. І лише останні 3-4 місяці перед змаганнями відбувається “підгонка” себе по формі та мотивація. В психологічному плані потрібно серйозно працювати. Якщо вийти на сцену в прекрасній формі, але морально не підготовленим – це поразка, – каже Роман Гавриленко.

Спортсмен зізнається – на сцені страшенно нервувався, бо вважав суперників кращими за себе.

На відміну від українських змагань, на німецькому чемпіонаті призери зобов’язані проходити тест на допінг

У страху очі великі. Я дивився на інших і думав: вау! Як всі класно підготувалися, а в мене жахливий вигляд! Але вже переглядаючи виступ у записі, я помітив, що в мене, мабуть, позування одне з найкращих. Напевне, взяв харизмою, – розповідає бодібілдер.

До фіналу Міжнародного чемпіонату в Німеччині виходять шість спортсменів. Після цього вони очікують вердикту суддів, причому ім’я переможця до самого кінця залишається невідомим.

Оголошують третє місце. Я думаю: єс! Я вже маю срібло. Десь із четвертого місця був готовий виходити щоразу, коли називали чиєсь ім’я. Коли оголосили друге місце – хотів виходити, але зрозумів, що ім’я не моє. І потім я усвідомив, що переміг. Досі не можу в це повірити, – згадує Роман Гавриленко.

Спортсмен наголошує – підготовка та участь у змаганнях були важкою працею. Так, напередодні чемпіонату Роман скинув 10 кілограмів, що становить 12% його ваги.

На відміну від українських змагань, на німецькому чемпіонаті призери зобов’язані проходити тест на допінг. Цього разу це мав зробити і Роман.

Одразу після оголошення результатів до мене приставили людину, яка не відходила ні на крок і тримала постійний зоровий контакт. Це був допінг-контролер. Я йому пояснив, що перебуваю на дієті і протягом найближчих двох годин отримати допінг-проби він не зможе. Проте, виявляється, що контролери часом чекають і по 18 годин, – розповідає бодібілдер.

На початку допінг-контролю спортсмен повинен заповнити низку документів, де вказує про себе детальну інформацію, серед якої навіть ім’я матері. Після цього відбувається здача аналізів.

На столі стоїть багато герметично запакованих баночок. Мені дали можливість вибрати. Перед тим я мив руки без мила в присутності контролера. Потім мене оглядали оголеного. При цьому треба було стояти в різних позиціях. Чесно, мене у військкоматі так не оглядали, – каже Роман.

Аналізи хлопець був змушений здавати просто на очах у контролера, щоб виключити можливість фальсифікацій. Спортсменів, яких впіймали на допінгу, дискваліфікують на 7 років. Окрім цього, місцева федерація подає на них до суду, адже перед початком змагань бодібілдери беруть на себе зобов’язання виступати чесно.

Це був хороший досвід. Я побачив, як працюють кваліфіковані люди, – резюмує Роман Гавриленко.

Корупція та розкол

Та, незважаючи на здобутки українських спортсменів, бодібілдинг в Україні цього року відзначився речами, які зі спортом пов’язати важко. У Федерації бодібілдингу та фітнесу України виник корупційний скандал, що спричинив фактичний розкол.

Розкол полягає в тому, що перший віце-президент Федерації бодібілдингу та фітнесу України (Сергій Панадій. – Ред.) виступив проти президента Федерації (Ігор Делієв. – Ред.). Його аргументибули вагомі. Він зібрав папку документів, які доводили, що президент отримував великі кошти на розвиток бодібілдингу, а вони не доходили до спортсменів, – пояснює Федір Хашалов.

До речі, як президент Івано-Франківської обласної федерації бодібілдингу, пан Хашалов на зборах підтримав віце-президента української Федерації Сергія Панадія.

Бодібілдинг – неолімпійський вид спорту, тож в Україні фінансується за залишковим принципом. Однак журналістам програми “Гроші” стало відомо, що уряд виділяє на цей вид спорту мільйони гривень, проте до спортсменів ці кошти не доходять.

Трикратний чемпіон України з бодібілдингу Вадим Мітрюшин розповів, що за документами протягом останніх кількох років він отримав 400 тисяч гривень. Однак цих коштів він ніколи не бачив.

Щоб відправити українську збірну у складі 23 спортсменів на жіночий чемпіонат у Франції в 2017 році, уряд виділив 27 тисяч євро та 17 тисяч гривень. Внесок однієї учасниці на тих змаганнях складав 365 євро. При цьому держава виділила на це по 600 (!) євро. Та спортсменки стверджують, що всі витрати у Франції покривали самотужки.

Бодібілдинг – неолімпійський вид спорту, тож в Україні фінансується за залишковим принципом

Як з’ясувалося, багато спортсменів писали довіреності для отримання коштів на секретаря федерації бодібілдингу Ірину Делієву, яка також є донькою президента організації. Підпис Делієвої стояв і під документами про отримання коштів Вадимом Мітрюшиним, хоч гроші до спортсмена так і не дійшли. За деякими документами Делієва також проходить як тренер спортсменів, за що отримує премії, хоча тренером вона насправді не є.

Самі ж Ірина та Ігор Делієви цю ситуацію коментувати відмовилися.

За словами Федора Хашалова, після скандалу проти чинного президента виступили 18 обласних федерацій.

Ми заручилися підтримкою і проголосували за обрання нового президента федерації. Ті (чинне керівництво. – Ред.)зібрали свою конференцію, а їх була меншість, і заявили, що ми діємо незаконно. Так почався судовий процес, – розповідає пан Хашалов.

На сьогодні відбулося вже кілька судових засідань. Прихильники вже колишнього віце-президента федерації бодібілдингу Сергія Панадія намагаються внести в реєстр зміни щодо теперішніх керівних органів. Протилежна сторона блокує ці дії.

Спортсмени не розуміють, що робити і де виступати. Бо назва федерації одна, керівних органів два, проводиться паралельно два чемпіонати України, – каже Федір Хашалов.

І додає, що в такій ситуації компроміс уже неможливий. Багато спортсменів уже написали заяви в поліцію через розкрадання коштів, а під час конференції в березні між спортивними функціонерами ледь не дійшло до бійки.

Бодібілдерам та вболівальникам залишається сподіватися на якомога швидше рішення суду, бо інакше цей вид спорту в Україні буде фактично паралізований.

Автор: Роман СТЕЛЬМАХ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 19.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.