Віра, Надія, Любов та їхня мати Софія: шлях від людини до святої мучениці

30 вересня відзначають велике християнське свято Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Але чи кожен знає історію походження цього свята та традиції пов’язані з ним?

Ще в далекі часи, в другому столітті у Римі в роки царювання імператора Адріана, жила вдова Софія з трьома маленькими доньками. Найстаршій Вірі було  12 років, Надії було 10, а наймолодшій Любі всього 9.  Мати дала їм імена в честь найголовнішх християнських чеснот і відповідно християнських правил завжди виховувала маленьких дівчаток.

В ті роки християнська віра була забороненою. Коли до імператора дійшли чутки про сімейство, яке  відкрито та щиро сповідувало віру в Христа, він наказв їх привести до нього. Адріан був здивований такою відданістю їхній вірі та намагався всяко переконати їх відріктися від неї, але ні дівчатка, ні їхня мати не хотіли відрікатися і продовжували розповідати  про свою віру в Христа та про те, що Він воскрес із мертвих та дарує вічне життя всім віруючим у нього. Цар навіть відіслав їх до одної жінки, яка сповідувала поганську віру, щоб переконати їх, але всі зусилля виявилися марними. Сім’я відмовилась приносити жертву поганським богам.

Розгніваний Адріан не стерпів такої непокори та наказав замучити дівчаток на очах у власної матері. Найстарша дочка Софії Віра сказала, що вона з радістю піде до свого святого Господа. Тоді дівчат почали катувати нелюдськими тортурами аж поки ті не померли в страшних муках. Ледь жива мати забрала рештки своїх дітей та поховала. Два дні вона не відходила від могил. На третій день Господь змилувався над муками матері та подарував їй тиху смерть, відчинивши перед нею Небесні ворота.

Свята Софія разом зі своїми доньками: Вірою, Надією та Любов’ю, зараховані до лику святих через свої великі душевні та фізичні муки.

Також з цим святом пов’язано багато народних прикмет, які передають з покоління в покоління аж до нашого часу.

До прикладу кажуть, що якщо в цей день побачити зграю журавлів, то до 14 лютого буде дуже холодно. Але якщо ж в цей день буде гроза, то осінь буде довгою, але теплою.

Віруючі християни кажуть, що з самого ранку цього дня всі іменинниці повинні дуже голосно плакакти. Ці сльози вважаються даниною за муки матері Софії.

Гучного святкування в цей день не влаштовують, якщо ж запрошують гостей, то не накладають пишні столи.

Старенькі люди кажуть, що колись цей день прирівнювався навіть до свята 8 березня. Всіх дівчат вітали та не дозволяли нічого робити.

Редакція видання МІСТО вітає всіх іменинниць зі святом. Нехай Господь Бог завжди опікується вами та оберігає впродовж всієї життєвої дороги.