На межі мистецтва та спорту: Як розвивається автозвук на Прикарпатті

В сучасному світі все розвивається з шаленим темпом. Не оминув розвиток і таку сферу як музика.

Чи чули ви коли небудь про автозвук? Як з’ясувалося, це перетин мистецтва та спорту. Одразу ніби і важко уявити, як могли поєднатися такі різні поняття, але послухавши раз – не зможете зупинитися. Шалена, гучна та нестримна музика, що вносить в життя цілу бурю емоцій.

Щоб краще дізнатися, що ж це таке, журналістка видання МІСТО поспілкувалася із багатократним чемпіоном зі змагань з автозвуку, франківцем Іваном Кушніром.

Зараз автозвук в більшості вважається видом спорту. Він поділяється на якість звуку та гучність. Відповідно змагання поділяються також на різні категорії і учасники вже самі вирішують в якому напрямі вони хочуть розвиватися, – розповідає Іван.

Автозвук здебільшого цікавить людей як хобі. Класика, важкий рок, електронна музика чи реп. Не дивлячись на жанр кожен з нас хоче, щоб звучання улюбленої музики приносило задоволення. Іван знає як зробити так, щоб вона зачепила до самої душі.

Моя професія ніяк не пов’язна з звуковою технікою чи чимось схожим. По спеціальності я інженер нафтогазової промисловості. А почав я займатися автозвуком дуже просто – мені захотілося трохи гучнішої музики. Спочатку для себе, а тоді стало цікаво, захотілось показати себе та побачити, якого результату я зможу досягти. Це стало початком, який затягнеться, напевне, надовго.

Дружина та син Івана завжди з ним, часто на змаганнях можна зустріти навіть його рідного брата.

Спочатку автозвуком цікавився мій брат. Він раніше почав цим займатися і, можна сказати, підсадив і мене. У 2014 році він уже здобував перші нагороди. Потім в нього це заняття відійшло на другий план, а в мене навпаки. Перший раз на змагання я поїхав в 2016 році. Від моменту, коли мене це зацікавило, до першої нагороди, минув майже рік часу. Тоді я став чемпіоном України в форматі MonsterSoundFest – це була моя перша нагорода.

За 2018 франківець отримав близько 14 нагород за перші місця. Наразі в нього близько 26 нагород.

Іван вивчав всю систему самотужки. Тільки інтернет та практичні випробовування, під час яких згоріло чимало апаратури та витрачалося багато коштів. Це стало певним стимулом, щоб досягти чогось більшого.

Дехто думає, що якщо в машині є чотири динаміки, то це уже «музика», але це все відбувається трохи по-інакшому. Коли ви спробуєте – самі зрозумієте. Я не одну ніч просидів біля машини, а особливо перед змаганнями, але це приносило мені колосальне задоволення.

Вся апаратура потребує постійного вдосконалення. Коли вам подобається риболовля – ви постійно купляєте нові спінінги та гачки. Тут, по факту, те саме. Постійно хочеться чогось нового, кращого, потужнішого. Конкуренти також не сплять, тому потрібно постійно вдосконалюватись та показувати себе. Це постійна робота та постійні зміни. Також окрім самої апаратури потрібно багато віброізоляції, щоб машина не розлетілася. Від своєї заводської ваги машина постійно добирає, і це по суті сотні кілограмів.

В Івано-Франківську автозвук тільки набирає обертів. Поки що є п’ятеро людей, які займаються цим професійно. У нас на Західному регіоні поки що існує чотири формати змагань. У Львові нещодавно почався п’ятий формат, але пройшов тільки перший етап. Змагання проходять приблизно раз в місяць або раз в два тижні, окрім зимового періоду. Їх проводять переважно в обласних центрах, буває і в менших містах. Одним з головних критеріїв для вибору міста є площа, на якій зможуть поміститися десятки автівок.

В Івано-Франківську ми також організовуємо схожі з’їзди, але поки що не часто. Зазвичай приїздить багато людей: одні для того, щоб подивитися, а хтось, щоб показати. Насправді є багато автомобілів, які можуть позмагатися навіть на міжнародному рівні. Їх більше в Чернівцях та Львові. В Івано-Франківську автозвук ще на стадії розвитку. Приблизно в кожному місті є люди, які цим цікавляться і з кожним роком змагання набирають обертів.

На змаганнях вимірюють звуковий тиск всередині автомобіля та гучність при відкритих дверях на вулиці.

Припустимо, якщо реактивний літак злітає при 147 децибел гучності, то в мене на останніх змаганнях було 152 децибел всередині машини.  В Україні є люди, які досягали позначки більше 163 децибел. Там уже доводяться ставити броньоване скло, щоб воно не тріскало.

По Україні зараз також є багато інсталяційних центрів, які допоможуть встановити не просто «музику», а назвемо це вже саме автозвук.

Я не займаюся професійним встановлення звукової апаратури, але багато людей телефонують та питають, як зробити певні речі, як встановити апаратуру та як її вибрати. Коли я тільки почав цим займатися, то перепробував багато апаратури, щоб підібрати ту, яка б мені підійшла. Коли я ставлю собі певну мету – мене неможливо зупинити. Я постійно пробував. Все підбирається індивідуально, що більше припаде до душі.

Враховуючи ціну навіть примітивних акустичних систем можна зрозуміти, що це захоплення не з дешевих, але воно дійсно для душі.

Загалом люди ставляться до цього доволі по-різному. Одні дивляться і не розуміють, інші протестують та галасують. Також є люди, які розуміють, що це вже певний рівень, що це не просто зібрався з’їзд автомобілістів, щоб «пошуміти». Розвиток на Прикарпатті тільки почався. Люди однозначно звикнуть. З кожним разом на змагання приїздить все більше машин, а люди починають також більше цікавитися, що це таке.

Христина Савчин