“Коритом” до пункту призначення: Чи вдасться прикарпатцям дочекатися безпечних мандрівок громадським транспортом?

В липні одразу дві гучні аварії за участю пасажирських маршруток, які за день забрали життя 15 людей, змусили чиновників Міністерства інфраструктури заговорити про можливі зміни у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Трагедія стала поштовхом до врегулювання неконтрольованого зараз питання з переобладнаним транспортом, який надає послуги перевезення без належного захисту для пасажирів, обладнання маршрутних автобусів ременями безпеки і контролю роботи водія за допомогою спеціального пристрою – тахометра. Поки можливі зміни перебувають на стадії проекту, українськими автошляхами продовжують курсувати автобуси й маршрутки в далеко не ідеальному технічному й санітарному стані. Чи можна очікувати позитивних змін у пасажирських перевезеннях і як до цього може долучитися кожен, хто користується послугами громадського транспорту, – “МІСТО” цікавилося в контролюючих органів і перевізників Прикарпаття.

Невтішна статистика з ДТП із летальними наслідками за участю пасажирського автомобільного транспорту фіксується й на Франківщині. Так, за останні три роки вона поповнилася 21 випадком, більш як 150 пасажирів звернулося до лікарень з різноманітними травмами після таких ДТП. І це лише дані щодо автопригод із ліцензованим пасажирським транспортом. Як зазначають самі перевізники, більш як половина цього ринку перебуває в тіні.

Безквитковий проїзд і “темні” перевізники є основними перепонами на шляху до комфортних пасажирських перевезень

Одна з останніх резонансних аварій за участю маршрутного міжміського транспорту трапилася влітку в Тисменицькому районі. Автобус регулярного рейсу Івано-Франківськ – Калуш зіткнувся з вантажівкою. В результаті ДТП загинула молода жінка і травмувалося 15 пасажирів. Розслідування цієї автопригоди досі триває, й свідки її деталей не розголошують. Проте, як повідомив один з них “МІСТУ“, на момент зіткнення в автобусі було щонайменше 30 стоячих пасажирів. Безквитковий проїзд і “темні” перевізники є основними перепонами на шляху до комфортних пасажирських перевезень.

Невловимий нелегал

Чим шкодить нелегал простому пасажиру, який не звик заглядати на інформаційні стенди всередині автобуса й купувати квитки в касі автовокзалу? Якщо ліцензійний громадський транспорт, який курсує згідно з маршрутним паспортом і відповідними дозволами, зобов’язаний щоранку проходити технічний огляд, а його водій – медичну перевірку, мати страхування на пасажирів й утримувати технічний стан автобуса згідно з нормами, то нелегал усього цього не робить.

Директор одного з великих перевізників області, Калуського автотранспортного підприємства Іван Стасюк не приховує свого обурення свавіллям ринку нелегальних перевезень. Підприємець переконує: наразі надавати послуги громадського транспорту вигідно лише нелегалам, офіційні перевізники кинуті напризволяще. Стасюк каже, за 5 років автопарк жодного обласного перевізника не поповнився новими автобусами, адже придбати їх просто немає за що. Зараз на базі Калуського АТП 64 власні транспортні засоби й 60 орендованих.

Новий автобус коштує 1 млн 600 тис. грн. Вигідних кредитів немає, витрати на пальне та запчастини зростають. 55% доходів я сплачую державі у вигляді податку та різноманітних соцвідрахувань, а ще потрібно заплатити за оренду землі, зарплатню водіям… Зараз ніхто не буде працювати без грошей. Брак кадрів – ще один головний біль. Автобуси стоять, а шоферів немає. У нашому автопарку працює 30% пенсіонерів, бо молодь виїхала за кордон, – розповідає про підприємницькі проблеми перевізник.

До усього цього додає, що нелегали нахабно їздять перед їхніми автобусами під прикриттям.

Одного разу перейшов їм дорогу й наслідки не забарилися. Десь півтора року тому просили владу дати нам ранковий маршрут з Франківська на Калуш, адже в той час якраз приїздить київський потяг. Отримали схвалення, а згодом – побиті вікна й проколені колеса в автобуса. Так нелегали мстилися, що забираємо їхніх пасажирів, – розповідає підприємець.

Перевірок, як каже директор калуського АТП, “сірі” перевізники не лякаються.

Заплатив 360 грн штрафу й поїхав далі. Їх навіть поліція не хоче чіпати. Наших штрафують – не там став, не того взяв, а до нього підійшли, він їх послав, аж вуха завернулися, полісмен “повитирався” і пішов далі, – розповідає перевізник.

Найбільше протоколів було складено за відхилення транспортного засобу від маршруту руху, стоянки у невизначеному місці. На другому місці – перегруз

До речі, про можливу конфіскацію транспортного засобу, який здійснює пасажирські перевезення без дозволів і ліцензій, теж говорять у рамках транспортної реформи, проте законодавчо це поки не можливо.

Врегулювати ситуацію допоможуть ринкові правила гри, коли будуть створені умови, згідно з якими великим перевізникам грати на цьому полі стане комфортніше, а пасажири матимуть гарантії. Про це говорить генеральний директор Івано-Франківського обласного підприємства автобусних станцій (ОПАС) Віталій Запухляк.

Нелегальні ринки існують доти, поки суспільство вважає це допустимим. З явищем цим борюся постійно, пояснюючи: люди, довше не буде, але точно буде без місця і страхування. Немає відповідальності: гроші – в бюджет, з бюджету – мені, – висловлює свою позицію директор ОПАСу.

Запухляк наголошує, щоб ситуація з хаотичним ринком громадських перевезень стабілізувалася, офіційний ринок має переважати нелегальний, а зараз ця тенденція протилежна.

Штрафи ˃ чесні правила гри

Контролюють наявність документів у перевізника працівники Укртрансбезпеки. Для того, щоб здійснювати перевезення пасажирів, потрібно зареєструвати фізичну особу-підприємця, придбати ліцензію на право здійснювати громадські перевезення, зареєструвати в сервісному центрі автомобіль як пасажирський і отримати право перевозити пасажирів згідно з договором із адміністрацією, яка проводить конкурс на тих чи інших напрямках руху.

В кабінеті начальника управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області Олега Суковатого зустрічаємо водія, який повинен заплатити 1700 грн штрафу за те, що віз пасажирів без належного договору.

До березня їздив із документами, потім програв конкурс і потрапив у поле зору наших працівників, – пояснює керівник.

І наводить статистичні дані, згідно з якими за цей рік було виявлено 96 випадків нелегальних перевезень пасажирів, тобто, перевізниками без державної реєстрації, ліцензії та дозвільних документів на конкретному маршруті.

Офіційно в області працює близько 300 перевізників, що обслуговують 900 маршрутів.

Попереднього року в Укртрансбезпеці зафіксували 260 нелегалів (включно з послугами таксі).

До речі, якщо вам цікаво, чи до легального перевізника ви сідаєте у транспорт, і з якихось причин не придбали квиток, можете перевірити законність його діяльності онлайн – через електронний кабінет перевізника. Для цього навіть буде достатньо номера автобуса чи маршрутки.

Це можна зробити ось тут:

https://www.kmu.gov.ua/ua/news/v-ukrayini-zapracyuvav-elektronnij-kabinet-pereviznika.

Із лайкою на поліцейських

В літній та передзимовий період працівники Укртрансбезпеки спільно з поліцією здійснюють контроль за пасажирськими перевезеннями в рамках операції “Перевізник”.

Щодня мобільна група з представників цих установ курсує областю з метою знайти порушників. Паралельно посилено контролюють перевізників і працівники районних відділів поліції.

Саме правоохоронці здійснюють перевірку технічного стану транспортного засобу, на неналежний стан якого найбільше скаржаться пасажири.

Звертаємо увагу на якість шин, кріплення коліс. Особлива увага приділяється заблокованості аварійного виходу, таке явище спостерігається в переобладнаних транспортних засобах. З метою збагачення деякі перевізники докладають додаткові сидіння, що не відповідає нормам, записаним у техпаспорті, – розповідає  старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції Франківщини Віталій Слівінський.

До речі, як звучить в обґрунтуваннях пояснювальної записки до можливих змін Правил надання послуг пасажирських перевезень, особливу небезпеку для пасажирів несуть переобладнані автобуси категорії “М2” на маршрутах, протяжність яких перевищує 80 кілометрів. У загальній кількості автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів, частка таких транспортних засобів становить близько 22%.

Старший інспектор розповідає: особливо важко здійснювати такі перевірки в полі, адже пасажири починають лаяти правоохоронців і захищати водія. Окрім того, щоб зупинити транспортний засіб, потрібна підстава.

Раніше державтоінспекція мала право планово чи позапланово перевіряти підприємства перевізників. Це набагато зручніше, адже одразу можеш оцінити технічний стан усього автопарку. Після мораторію на перевірки малого й середнього бізнесу це стало неможливо, – пояснює Віталій Слівінський.

Інспектор наголошує: часто перевізник забуває чи ігнорує проходження детального технічного огляду свого транспорту раз у півроку, а від цього ж залежить безпека пасажирів.

Відповідальність за таке порушення – штраф у розмірі 680 грн перевізнику та адмінвідповідальність людині, яка випустила на маршрут такий автобус. За два місяці операції такі протоколи склали на 9 осіб.

За час останньої операції “Перевізник” вдалося перевірити близько 4 тисяч транспортних засобів області, на майже 700 були виявлені порушення.

Найбільше протоколів було складено за відхилення транспортного засобу від маршруту руху, стоянки у невизначеному місці. На другому місці – перегруз, третіми за масовістю були порушення щодо неналежного технічного стану автотранспорту. Також трьох водіїв притягнули до відповідальності за керування пасажирським транспортом у нетверезому вигляді, – наводить дані перевірки старший інспектор.

Правоохоронець також наголошує, що проблема нелегальних перевізників і їхніх стихійних зупинок патрульним відома, однак, якщо такий водій не порушує правила, то зупинити його не мають права.

Поступки за рахунок комфорту

В мережі ми поцікавились у наших краян, автобуси на яких напрямках руху вони вважають найменш комфортними. І отримали фідбек із десятків повідомлень. Люди скаржилися на жахливий стан автобусів Калуського, Рогатинського, Галицького, Верховинського, Рожнятівського, Тлумацького й інших напрямків.

Кутище – Івано-Франківськ – не автобуси, а курники. Гальма відмовляють, технічний огляд транспорт не проходить. Власник тільки грошей хоче від водіїв, а вони – від пасажирів, – каже Мирослав Білий.

“Чи їхали ви коли-небудь із Франківська до Трускавця? В автобусі задуха, їде більш як 4 години, зупиняється біля кожного стовпа, підбирає всіх, хто проситься. В салоні ніде голці впасти”, – Надія Когут.

За напрямком Івано-Франківськ – Кутище бажано переглянути розклад руху. І чому останній рейс інколи не їде навіть до Тлумача? А автобус – то катастрофа: люди – як тюлька в бочці, адже проїжджає через 4 села. Коли в районі базарні дні, тоді справжнє пекло, – Юлія Кучерко.

Юрист наголошує, що, купуючи квиток у касі автовокзалу, пасажир гарантовано в разі нещасного випадку отримає компенсацію від страхової компанії

Якщо на скарги в мережі особливої реакції чекати не доводиться, то на дзвінок чи письмове повідомлення замовники послуг перевезення зобов’язані реагувати. Поскаржитися їм, до речі, дуже просто: достатньо залишити повідомлення, зателефонувавши на гарячу урядову лінію – 1545.

Питання: чому Франківщиною курсує так багато непідходящого для комфортної їзди громадського транспорту, поставили начальнику відділу транспорту і зв’язку Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури ОДА Юрію Труханівському.

Виявляється, причина у відсутності конкуренції.

Загалом в області затверджено 900 маршрутів. На рік відбувається 4-5 засідань конкурсного комітету, на кожен виноситься 5-10 маршрутів. Завжди є 10% напрямків, на які ніхто не подається, і дуже мало тих, де є конкуренція двох та більше перевізників, – пояснює начальник транспортного відділу.

Маршрути, які ніхто не бере, – для департаменту проблема. В такому випадку доводиться вносити зміни в існуючі, домовлятися з перевізниками.

Юрій Труханівський пояснює, що рівень забезпеченості населених пунктів нашої області громадським транспортом один з найвищих по Україні – 97%.

Не їдуть перевізники туди, де зовсім немає дороги або населені пункти до 50 чоловік. Таких є кілька в Тлумацькому і Галицькому районах.

Чиновник каже, що в місяць до департаменту надходить від 15 до 30 скарг від пасажирів на неякісну роботу перевізника чи поганий технічний стан автобуса. Загалом перевізників у області близько 300, багато мають по одному маршруту.

Труханівський запевняє, що технічний стан автобусів задовільний, адже всі вони проходять перевірки, а естетичний вигляд – то вже інше питання.

Через скарги пасажирів чи порушення, на які вказали контролюючі органи, цього року достроково вже припинили договір із 10 перевізниками, 85-м виписали перше попередження.

Буває й таке, що розриваємо договір, а замінити на маршруті перевізника немає кому. В Рогатинському районі був розірваний договір із перевізником, який возив людей до віддаленого села Луковець-Журівський. Заміну йому шукали протягом двох років, – резюмує чиновник.

Тариф на життя

Нещодавно за редакційним завданням довелося з’їздити до Коломиї. З автовокзалу в Івано-Франківську виїхало чоловік п’ять, зате буквально в кількох кроках від пропускного шлагбаума в маршрутку зайшло вдвічі більше людей. Звісно, без квитків. Вже за містом шофер зупинився на узбіччі дороги й зібрав у людей гроші за проїзд. Здавалося, ті, хто показав квиток, навіть дивували водія.

Чи безквитковий проїзд економить кошти пасажира? Зовсім ні, адже вартість та сама. Зазвичай це банальна безвідповідальність чи лінь пройти кілька кроків до каси.

Юрисконсульт ТДВ “Івано-Франківське ОПАС” Ірина Заліська пояснює, що в тиждень приблизно тричі звертаються зі скаргами до замовників послуг перевезення (обласної, районних рад чи ОТГ) з проханням вплинути на перевізників та змусити їх видавати квитки всім пасажирам. Проте явище зі збором пасажирів за шлагбаумом і на дорогах не зникає.

Юрист наголошує, що, купуючи квиток у касі автовокзалу, пасажир гарантовано в разі нещасного випадку отримає компенсацію від страхової компанії.

Повернімося до історії з калуською маршруткою, де були жертви і потерпілі. Попри те, що перевізник запевнив нас, що всім, хто їхав тоді в автобусі, виплатили страхове відшкодування, насправді це було не так. Директор Калуського АТП Іван Стасюк (маршрутка саме цього перевізника потрапила у згадану ДТП, – прим. авт.) переконував нас, що всі, хто заходить на поріг його автобуса, є захищеними, незалежно від того, придбали вони квиток у касі чи ні.

Квитки – це дурниця. Спробуйте стати і видавати їх кожному, коли позаду вже летять три конкуренти. Ввечері я ті квитки ходжу і збираю по гаражі, адже водії їх викидають, бо мусять пропустити все через касу. У квартал до 9 тис. грн даремно витрачаю на цей папір, – доносить свою позицію перевізник.

Нам вдалося зв’язатися з двома потерпілими після згаданої ДТП, які запевнили, що страхових виплат і жодних відшкодувань поки не отримали. Ці люди мали квитки. Чоловік загиблої в ДТП калушанки теж відповів, що поки жодних виплат не брав.

Ми звернулися в страхову компанію “Країна”, яка заключила з Калуським АТП договір на страхування пасажирів, і запитали, чому виплат немає, адже з часу автопригоди минуло майже 4 місяці.

Спеціаліст зі страхування Андрій Король розповів, що до франківського офісу страховика після тієї ДТП звернулося усього 4 людини, заявки трьох відправлені до центрального офісу, одна особа ще перебуває на лікуванні.

Страховик говорить, що виплати здійснюються до 90 днів з моменту подачі останнього потрібного документа. Тобто, поки відкритий лікарняний, страховик заявку не опрацьовуватиме.

Максимальна сума, яку відшкодує пасажиру страхова компанія у випадку травми після ДТП, – 51 тис. грн (204 грн за один день непрацездатності). В разі летального випадку спадкоємці отримують максимальну суму відшкодувань у розмірі 102 тис. грн.

Андрій Король наголошує, що договором страхування є квиток, і якщо пасажир його не мав, то виплат чекати не слід.

Якщо я правильно пригадую, то два роки тому в Долині теж трапилася ДТП за участі пасажирського автобуса, де загинуло двоє осіб. Одним спадкоємцям страхова відшкодувала максимальну суму, адже в людини був квиток. Іншим – ні, бо його не було, – наводить приклад страховик.

Звісно, сума, в яку оцінюють життя українського пасажира, не вселяє оптимізму, адже, приміром, у сусідній Європі вона сягає сотень тисяч євро. Проте, погодьтеся, це краще, ніж нічого. І це перший пазл до цілісної картинки – комфортних пасажирських перевезень. Наступного разу, оплачуючи проїзд у руки водію, задумайтеся, чи правильно скаржитися на те, що нас возять “корита”…

Автор: Юлія КАНЮС

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 21.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.