Все для гостей, або Чому так легко закохатися в Баку

Довідка

Оксана Островська – прес-секретар курорту “Буковель”. За фахом – економіст, закінчила Харківський національний економічний університет. 31 рік. Заміжня, виховує доньку.

В Баку дівчина одразу закохалася. Каже, Азербайджан – це країна, яка зберегла власну автентичність і чудово вміє презентувати себе туристам. А Баку – це місто для любителів фотографувати і фотографуватись, адже до цього тут спонукає кожен куточок.

Не забути зайти до Алі Шамсі

Азербайджан – дуже особлива країна, особливо її столиця Баку. Тут чудово поєдналися минуле і сучасність. Найперше варто побачити Старе місто – унікальну Дівочу вежу, неймовірно красиві мечеті, старовинні вулички і, звичайно ж, місце, де знімали відому “Діамантову руку”. Старі бані збереглися з XV століття.

Однак разом із цим місто розвивається і як бізнес-центр, і як туристичний осередок. Старе місто оточене нещодавно зведеними хмарочосами, які могли б позмагатися елегантністю з вежами Дубая. Особливість столиці Азербайджану – гігантоманія. Якщо там щось будують, то лише з розмахом.

Але попри насиченість сучасними висотками і забудовою ще радянських часів Баку просто потопає в парках, скверах, зонах відпочинку.

У Старому місті раджу завітати до славнозвісної майстерні художника Алі Шамсі. Її неможливо не помітити. Туристи обов’язково зупиняються біля 90-річного дерева з трьома жіночими обличчями, фотографуються з левом на фасаді майстерні і заходять у відчинені двері, щоб помилуватися чарівними картинами Алі Шамсі, поспілкуватися з унікальним майстром, який малює гранати – символ Азербайджану, і зробити пам’ятну фотографію на фоні його робіт. Майстерня художника – скарбниця всілякої всячини, куди він складає привезені з далеких країн чудасії (черепи, опудала, камені, сувеніри тощо), сушені гранати, інсталяції з металу і підручних засобів, та, звісно ж, тут є величезна кількість картин різної тематики і розмірів. Стіни покриті написами відвідувачів із добрими побажаннями й світлинами відомих особистостей, які побували в майстерні.

Попри насиченість сучасними висотками і забудовою ще радянських часів Баку просто потопає в парках, скверах, зонах відпочинку

Один із символів Баку – фонтани, вони тут майже всюди. Я б назвала Баку містом фонтанів, особливо чарівні вони вночі – вдале освітлення, музичний супровід, зміна композицій та різноманіття форм і конструкцій просто зачаровують. Дивитись на водні шоу можна безкінечно. До речі, кожен фонтан має свою історію й легенду.

Особливим місцем є Набережна. Сказати, що вона фантастична, – це не сказати нічого. Широка, простора, з величезною кількістю атракцій, фонтанів, парків, фотозон. І завжди тут неймовірно вітряно, адже Баку розташоване біля Каспійського моря. Ввечері це улюблене місце бакинців та гостей міста. Коли настають сутінки, запалюються вогні міста – Вогняні вежі, символ сучасного Баку. До них можна піднятися пішки чи на фунікулері. Ці бізнес-центри сконцентрували в собі все ділове життя країни. Біля веж – величезний парк і неймовірний оглядовий майданчик. У темний час доби Вогняні вежі виблискують кольоровою ілюмінацією – ніби горять вогні Баку.

Найкращі краєвиди міста відкриваються увечері з площі Найбільшого прапора Азербайджану, що наприкінці Набережної.

Окремий день варто виділити для оглядин архітектурного дива Баку – Центру культури імені Гейдара Алієва, який назвали на честь одного з представників президентської династії. Вже наближаючись до споруди, починаєш майже рефлекторно фотографувати все, що трапляється дорогою – величезний простір перед центром насичений мистецькими скульптурами сучасних азербайджанських митців. На кожному поверсі – різні виставки. Експозиція постійно оновлюється, доповнюється, змінюється… Тут збереглися направду унікальні речі. Один із залів заповнений подарунками, які були презентовані азербайджанському президенту від очільників різних країн. До речі, від українського гаранта помітила картину і набір кераміки.

Сам музей вражає розмахом і технологічністю. Замість гідів – сенсорне електронне обладнання та аудіосупровід різними мовами. Навіть одного дня не вистачило, аби обійти цей музей. Цікаво, що він спроектований такий чином, аби було комфортно молоді. Увечері біля музею полюбляє збиратися бакинське юнацтво: катаються на скейтах, велосипедах, слухають музику…

Вразила чистота міста – бакинці так люблять його і дбають про нього. Комунальні служби працюють чудово, принаймні я ніде не побачила сміття.

Торгуватися можна і треба

В Баку дуже безпечно. На кожному кроці ліхтарі, відеокамери, патрульні, навіть у нічний час я вільно сама гуляла містом. Це місто, де закон дійсно працює.

У сувенірних крамничках продають всіляку всячину: від шапок із баранячої шерсті до ламп Аладдіна. Дуже корисний сувенір з Баку – мідний браслет, він нормалізує артеріальний тиск. Такі прикраси варто купувати саме в столиці Азербайджану, бо там вони сертифіковані.

Торгуватися можна і треба. Якщо жінка торгується з чоловіком, то отримає гарну знижку, а може, ще й подаруночок.

У сувенірних крамничках продають всіляку всячину: від шапок із баранячої шерсті до ламп Аладдіна

Обов’язково раджу побувати на бакинському базарі. Море овочів та фруктів – усе можна помацати і скуштувати. До речі, там продають виключно азербайджанські продукти – все заради підтримки національної економіки.

Місцева їжа – надбання ЮНЕСКО

Кухня Азербайджану – це окрема сторінка в історії країни. Можна цілий день відвідувати різні заклади, і повсюди будуть різні страви – настільки багатогранна національна кухня. Вона відзначається великою кількістю всіляких м’ясних, рибних і овочевих страв, які доповнюються запашною зеленню і безліччю спецій. Головна особливість – це страви з баранини. Тут смачно все: від плову, варіантів приготування якого в кожному ресторанчику понад десяток, люля-кебаба і традиційних кутабе (чебуреків із сиром, м’ясом, травами) до сирів і пахлави. М’ясо має особливий смак, бо готується з додаванням багатьох приправ. А долму (рис із м’ясом у виноградному листі) взагалі визнали надбанням ЮНЕСКО.

Кожен регіон країни відрізняється своїм хлібом.

Основні солодощі для азербайджанців – це горіхи, сухофрукти і варення.

Найбільше вразили сніданки. Уранці бакинці звикли їсти яєчню з помідорами, а до цього споживати чималу тарелю різноманітних лавашів із величезною кількістю сирів.

Особливе місце посідає чай. Його тут смакують від ранку до ранку. В Баку на кожному кроці натрапляєш на вивіску “чайхана”. Чай подають у маленьких скляних стаканчиках “армуд” грушоподібної форми. Напій дуже насичений, концентрований. Але якщо ви замовили чай, то це не означає, що принесуть лише його. Як правило, також подають бакинську пахлаву, варення з білої черешні, інжиру, вишні та кизилу, волоського горіха і навіть кавуна.

Чаювання в Азербайджані – ціла церемонія, адже за смакуванням цього напою бакинці можуть провести багато годин поспіль, розмовляючи про все на світі.

Культ туриста

В Баку все для гостей. Культ туриста тут дійсно грандіозний. Причому туристом вас ніхто не назве – тільки гостем. Якщо потрібна допомога, бакинці ніколи не пройдуть повз. Аби показати дорогу, можуть зібратися одразу аж кілька десятків азербайджанців і мало не за руку відвести в потрібне місце.

Бакинці не поспішають, живуть тут і зараз. Місцеві чоловіки неймовірно галантні, не скупляться на компліменти.

Багато азербайджанок ходять у хіджабах. Старші жінки здебільшого огрядні, бо у цій країні – традиція народжувати багато дітей, щонайменше двоє-троє. При цьому бакинки дуже вишукані і красиві. До речі, в країні немає дискримінації стосовно жінок. Вони можуть себе реалізувати в будь-якій сфері.

Культ туриста тут дійсно грандіозний. Причому туристом вас ніхто не назве – тільки гостем

Однією з головних переваг Баку при виборі місця для відпочинку є відсутність мовного бар’єру. Місцеві вільно володіють російською і прекрасно розуміють українську.

Азербайджанці надзвичайно пишаються своєю країною, люблять її і шанують. Вони детально знають усі історичні факти. Під час чаювання я здебільшого чула хвалебні оди своїй батьківщині. Це те, чому треба в них повчитися.

Автор: Наталя МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 22.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.