Врятуймо скарби разом: Розділені половинки

Часом буває так, що непримітна зовні сільська церковця ховає у своїх стінах неймовірної краси мистецькі твори: розкішні розписи на дерев’яних стінах, витончені скульптури та ікони, що зворушують до сліз. Окремої уваги заслуговують іконостаси, а особливо їхня центральна частина – царські ворота, які на Галичині впродовж століть відзначалися пишнотою та вишуканістю. Вони можуть видатися буденними для простого обивателя, однак для мистецтвознавців відкривають світ талановитих різьбярів та малярів, котрі творили на теренах нашого краю, проте назавжди залишилися безіменними.

Велика удача, якщо такі іконостаси добре збереглися у церквах до нинішніх днів. Адже окрім того, що їх нищить час та буває, що й спопеляють пожежі, у сакральних пам’яток у XX столітті був один головний ворог – людина. Служителі радянської системи воювали з релігією різними методами. Храми перетворювали на імпровізовані склади, а туди з різних сіл звозили церковні речі, де вони без належних умов лежали десятиліттями. Частина з них руйнувалася, інші просто губилися. Проте деякі зразки вдалося врятувати, щоправда, втративши окремі фрагменти. Так сталося і з царськими воротами XVIIIстоліття, що були привезені із Рожнятівського району. В Івано-Франківському краєзнавчому музеї від них зберігається тільки одна половинка. Друга могла би вважатися безнадійно втраченою, та за щасливим збігом обставин виявилося, що вона зовсім поряд – у Музеї мистецтв Прикарпаття. Як так сталося, що частинки одного цілого опинилися у фондах різних установ, нині можна лише припускати.

Головний зберігач фондів Музею мистецтв Прикарпаття Віктор Доскалюк:

В області було декілька складів культового майна, і туди з різних церков звозили книги, скульптури та ікони. На щастя, в середині 80-х років почали видавати дозволи мистецтвознавцям та науковим співробітникам музеїв, вони обстежували склади і забирали ці речі на реставрацію, щоб потім їх можна було виставляти на огляд відвідувачів. І ці ворота – не виняток. Вони виконані у стилі рококо, досить професійно і гарно намальовані. Вочевидь, автор був майстром, фаховим художником. Але він нам невідомий, оскільки залишати автографи на таких речах не було прийнято.

Імовірно, фахівці з обох музеїв відвідували склади у різні періоди, могли недогледіти, тому ворота і розділили випадково. Проте з часом таки з’ясувалося, що це частинки одного цілого. Вагома роль у цьому належить відомому мистецтвознавцю Віктору Мельнику, який дослідив та описав чимало творів сакральної культури, був ініціатором поїздок давніми церквами.

Тематика царських воріт – це окремий пласт для досліджень. Важливо, щоб місцеві мистецтвознавці цікавилися цією темою

Завідувач відділу реставрації краєзнавчого музею, автор проекту “Врятуймо скарби разом!” Валерій Твердохліб:

Ці ворота не перемальовувались, вони практично “рідні”. Поліхромія, срібло, розписи – все авторське. У цьому їхня цінність. Вони показують багатство і майстерність наших галицьких різьбярів. Найімовірніше, це були ворота з великого храму. Їхня висота – майже два метри, тому іконостас мав бути величезний. Цей твір дуже цікавий, свого часу він був відзначений львівськими експертами, які помістили його у тематичний альбом із зображеннями та описами царських воріт.

Обидві половини твору потребують якісної реставрації. Тож фахівці музеїв розмірковують про проект з відновлення цих царських воріт, щоб згодом презентувати їх на спільній виставці. Можливо, увазі відвідувачів представлять цілу серію воріт, які зберігаються у музейних фондах.

Ми хочемо відібрати найкращі зразки нашої дерев’яної пластики, різьби, – розповідає Валерій Твердохліб. – Зробити у перспективі масштабну виставку, щоб привернути увагу дослідників до популяризації цих унікальних предметів. Взагалі, тематика царських воріт – це окремий пласт для досліджень. Важливо, щоб місцеві мистецтвознавці цікавилися цією темою, бо ретельний аналіз дозволить відшукати схожі деталі різних творів та, можливо, виявити почерк одного майстра, побачити, які він використовував елементи різьби. Можливо, це трохи привідкриє завісу щодо творчості невідомих авторів минулого.

Тому не виключено, що незабаром давно розділені частинки старовинних воріт возз’єднаються і побачити їх зможе кожен охочий, відвідавши спільну виставку краєзнавчого музею та Музею мистецтв Прикарпаття.

Автор: Ольга РЕГА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 22.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.