Гірка “полуничка”

“У моїй смерті звинувачуйте батька, який систематично принижував і ґвалтував”, – записку схожого змісту залишила 17-річна франківка, яка два роки тому самовільно пішла з життя. “Рідний ворог” досі не почув свого вироку, а матір дівчини й далі не вірить у страшну таємницю, через яку втратила доньку.

Всі діти світу плачуть однією мовою, і сексуальні злочини проти них не мають ментальності й кордонів. На жаль, вони є непоодиноким явищем і на Прикарпатті. Лише за поточний рік поліцейські зареєстрували 8 кримінальних проваджень за сексуальні злочини проти неповнолітніх, у половині випадків підозрюваними є рідні дорослі. Через закритість цієї теми важко уявити, скільки ще подібних історій замовчано крізь сльози і назавжди зачинено у рідних стінах. Психотерапевти стверджують: їх сміливо можна множити на три…

“Він приходив до мене, трирічної дівчинки, в кімнату і водив статевим органом по животі. Він – близький родич, якому в домі довіряли. Коли нарешті дорослі змогли помітити причину моєї замкнутості, то найгірше, що трапилося, – мене назвали дівчинкою-непотребом”, – згадує фрагменти свого зґвалтованого дитинства франківка. Жінка змогла відтворити ці страшні спогади лише завдяки сеансам психотерапії. Свідомість стерла з пам’яті гидкі картинки з минулого, та їхні фрагменти руйнували її сьогодення.

“Відчуття огиди, страху, безпорадності – це не зникає з роками. Не могла зрозуміти, звідки в мене неадекватна реакція на інформацію про дитяче зґвалтування, неправильне трактування стосунків між чоловіком та жінкою. Мене врятувала психотерапія. Три роки я боролася з цими комплексами й нарешті відчула себе щасливою”, – розповідає франківка, що пережила сексуальний злочин у дитинстві.

Слід від забитого цвяха

Сексуальне насилля – це завжди в саме серце. Щоби зцілитися від цього, притупити відчуття жертви, дитині потрібна постійна підтримка вдома, у близькому оточенні. Але як бути у випадку, коли насильником є найближча людина? Загоїти таку рану надзвичайно важко.

Статистика навіть цього року показує: такі злочини на Прикарпатті непоодинокі. Керівник ювенальної превенції Франківщини Алла Бойчук розповідає про чотири зафіксовані поліцією злочини на сексуальному ґрунті проти неповнолітніх дівчат, які вчиняли їхні татусі або вітчими.

Це високий показник, зазвичай у рік фіксуємо 1-2 випадки сексуальних злочинів у сім’ї, – пояснює Бойчук. Такі кримінальні провадження розпочаті проти жителів Косова, Надвірної, Яремчі та Івано-Франківська.

Кожне звернення – окрема історія, де працівникам правоохоронних органів треба побороти найсильнішу емоцію дитини – страх. Переважно жертвами домашніх ґвалтівників стають дівчатка-підлітки, але трапляється й розбещення маленьких дітей.

Всі діти світу плачуть однією мовою, і сексуальні злочини проти них не мають ментальності й кордонів

У Надвірній батько розбещував 6-річну доньку. Подружжя перебувало у процесі розлучення, проте спільно проживало в будинку. Одного разу матір дитини помітила незрозумілі рухи дівчинки і поцікавилась, чому вона так робить. Маленька пояснила, що так вчиняв батько. Пізніше у роботі з психологами дитина розповіла про сексуальні збочення, до яких її залучав рідний батько, – наводить приклад однієї з цьогорічних кримінальних справ поліціянтка. У цьому випадку в правоохоронні органи заявила мати дитини, але так трапляється далеко не завжди.

“У Косові мати 12-річної дівчинки поїхала за кордон, залишивши її на 56-річного вітчима. Той, захмелівши, хизувався в селі, що має статеві стосунки і з дружиною, і з її донькою. Щоб викликати дівчину на розмову, потрібно було докласти чималих зусиль. У результаті дізналися, що розпусні дії чоловік вчиняв протягом тривалого часу”, – наводить ще один приклад пані Алла.

 

У Яремчі, як розповідає поліціянтка, матір хоч і була поряд, та не помічала систематичних ґвалтувань своєї старшої доньки новим чоловіком. Не дивував жінку й той факт, що нерідний батько спав з донькою в одній кімнаті.

У подружжя ще троє малих дітей, і він мотивував це тим, що не висипається з малечею, тому йшов до іншої кімнати, де спала падчерка, – пояснює дивну поведінку матері поліціянтка.

На щастя, дівчинка знайшла в собі сміливість заявити про систематичні злочини вітчима до поліції. Вона знала, куди звернутися, адже у закладі, де навчається, працівники ювенальної превенції вели посилену роботу з молоддю. Кілька років тому учениця цієї освітньої установи наклала на себе руки начебто через те, що терпіла систематичні ґвалтування батька.

Побутує думка, мовляв, збочене насилля над дітьми відбувається у неблагополучних сім’ях. Проте Алла Бойчук запевняє, що це далеко не так, а можливо, навіть навпаки. Як приклад, знов-таки наводить історію цьогорічного кримінального провадження, де обвинуваченим у ґвалтуваннях своєї 15-річної доньки є франківський підприємець.

Чоловік і жінка мали свою справу. Сім’я спершу потрапила в поле зору через те, що дівчина не відвідувала школу. Коли з нею проводили бесіду, зізнаватися у страшних речах вдома не хотіла. Коли запропонували пройти обстеження лікарів, то під страхом, що її огляне лікар-гінеколог, у всьому зізналася. Виявилось, що протягом півтора року батько, часто у присутності трирічного сина, мав статеві стосунки з донькою. Відчуваючи перед ним безкарність, дівчина поводила себе вільно, – описує історію домашнього насильства, яке мало місце в одній із франківських родин, пані Бойчук.

Керівниця ювенальної превенції зазначає: зазвичай насильники не шкодують про те, що зробили. Пояснюють, що не вважають це злочином, а лише таким, що приносить задоволення. В непоодиноких випадках не хочуть бачити у цьому злочину і матері скривджених дівчаток.

Так було в історії з дівчиною, котра скоїла суїцид. Попри те, що матір втратила доньку, вона досі не вірить, що чоловік вчиняв над нею сексуальну наругу, – акцентує пані Бойчук. Трапляється, що жінка узагалі пробачає чоловіка і після відбуття ним ув’язнення за сексуальний злочин проти дитини приймає назад додому. Тобто, потенційний насильник знову повертається в сім’ю.

Не можна мовчати

У дитячій свідомості не говорити про сексуальний злочин – це переконувати себе, що його немає. Та трапляється, що про такі речі воліють змовчати і дорослі.

 

Рік тому в туалеті популярного у Франківську гастрономічного закладу неповнолітній хлопець вчинив розпусні дії щодо трирічної дівчинки. Як розповіла її бабуся пані Лариса, вона з двома онуками і знайомою прихожанкою церкви поверталася з богослужіння.

Зазвичай насильники не шкодують про те, що зробили. Пояснюють, що не вважають це злочином, а лише таким, що приносить задоволення

Ми йшли стометрівкою, і до нас пристав хлопець, котрий прислуговував у храмі. Як виявилось, він знав мою знайому, через це з попутньою бесідою приєднався до нас. У центрі діти захотіли в туалет, я одразу не зорієнтувалася, куди можу їх відвести. А тут він раптом: “Я знаю заклад поруч” – взяв дітей за руку і повів. Це трапилося так швидко, що я не зорієнтувалася… – розповідає бабуся скривдженої дитини.

За її словами, свідком злочинних дій став на два роки старший братик дівчинки. У результаті кривдника взяли під варту й розпочався суд, що триває досі.

Показовим є те, що цей же юнак за неповний рік до випадку з дівчинкою вчинив розпусні дії проти ще однієї дитини – в туалеті одного з басейнів міста. Та відповідальності не поніс, адже, уникаючи осуду, батьки скривдженого хлопчика відмовилися від написання заяви про злочин.

Не помітили схильності хлопця й у храмі, де кривдник зустрів маленьку дівчинку. Настоятель храму Царя Христа на Майзлях о. Йосафат Хаймик, де, за словами бабусі скривдженої дівчинки, прислуговував хлопець, розповідає, що через дивну поведінку юнака не прийняли до вівтарної дружини.

Він хотів, та священик, який керує вівтарною дружиною, сказав, що юнак поводиться недисципліновано, і не дозволив йому брати участь у прислуговуванні, – пояснює парох храму. Інформації про обвинувачення юнака у тяжкому злочині дивується, пояснюючи: хлопець поводився дивно, але проявів зацікавлення дітьми за ним не помічали.

Чи існує справедливе покарання?

За останні 10 років на Франківщині термін ув’язнення за сексуальні злочини проти неповнолітніх відбуває 19 осіб, ще кілька – в очікуванні свого вироку. До речі, саме цього року, згідно з даними поліції, зареєстровано найбільше таких кримінальних проваджень.

Гучні історії статевих злочинів проти дітей підштовхують суспільство до закликів збільшити покарання для педофілів і створити єдину базу таких злочинців. Ініціаторами створення такого реєстру виступають самі правоохоронці, та поки на законодавчому рівні це не підтримують.

У сусідній Польщі для категорії таких злочинців застосовують медичну кастрацію, в Україні про це поки лиш говорять.

На сьогодні максимальний термін покарання для дитячого ґвалтівника – 15 років позбавлення волі.

Важке дитинство ніколи не закінчується

Психотерапевт Галина Дичковська розповідає, що пацієнти ніколи не звертаються одразу з бажанням побороти наслідки домашнього насилля, котре мало місце в дитинстві. Та в процесі психотерапевтичної роботи така потреба з’являється практично у кожного.

Люди розповідають про те, що болить на цей час: проблеми у сім’ї чи на роботі. Ми працюємо, і виявляється, що корінь цих негараздів у дитинстві, в пережитому досвіді насилля. І в третині таких випадків ідеться саме про фізичне насильство, – розповідає пані Галина.

Психотерапевт акцентує, що насправді насильства над дітьми не побільшало, просто сьогодні люди частіше наважуються розповісти про нього.

Коли з клієнтками розмовляю на тему сексуальних спогадів, то картинки насилля з дитинства вигулькують між рядків. А звертатися пацієнтка могла з проблемою сексуального незадоволення чи навіть неспроможності зачати дитину, – розповідає психотерапевт Аурелія Боляк. – Особливо насилля накладає свій відбиток, коли страшні події відбувалися в сім’ї. Дитина списує все на свій рахунок. Формує установку “зі мною щось не так”, і йде з нею в доросле життя.

Щодо позиції насильника пані Боляк каже, що зазвичай він відчуває, що має право так робити. Мовляв, дитина сама винна – виляє перед ним задом. Або ж пробують виправдати себе тим, що сексуально не задоволені з дорослою партнеркою.

Найгірше, що таку поведінку домашнього насильника маленька дитина може сприйняти за норму, адже в тісному світі дітей батьки – боги. Як пояснюють психологи, проблеми можуть трансформуватися і в стосунки дорослої жінки, коли у своє життя вона приведе насильника, адже у підсвідомості саме такі відносини трактуватимуться нею як ідеальні.

Дитяче порно

Чи вважати злочином ситуацію, коли дорослий споглядає процес сексуального насильства над дітьми у власне задоволення? У багатьох цивілізованих країнах суворе покарання передбачено не лише за безпосереднє насильство над дітьми, а й за споглядання такого процесу. В Україні ж дивитися дитячу “полуничку” не заборонено, проте за розповсюдження можна понести кримінальну відповідальність.

Працівник кіберполіції Іван Канюс розповідає, що за останній рік на Франківщині лише двом особам оголошено про підозру у розповсюдженні дитячої порнографії.

Практика доведення цих злочинів невелика, адже перспектива таких справ у судах не зовсім позитивна. Поки юристи, прокурори і судді не дійшли єдиної думки щодо кваліфікування таких справ. Роздавачі дитячого порно кажуть на свій захист, мовляв, не знали, що заборонені файли з їхнього комп’ютера може завантажувати ще хтось, – пояснює Канюс.

Поліціянт розповідає, що в мережі існує ресурс, котрий узагальнює аналітичну інформацію про користувачів, які обмінюються між собою протиправним контентом у вигляді дитячого порно. Згідно з його даними, за останній рік близько півтисячі користувачів на території нашої області завантажували і роздавали зі своїх комп’ютерів дитяче порно.

Ця цифра доволі відносна, але вона дає хоча б приблизне уявлення про обіг протиправного контенту на Франківщині, – пояснює правоохоронець.

Щодо того, хто зазвичай переглядає гірку дитячу “полуничку”, Канюс каже, що, з досвіду його роботи, це чоловіки різного віку і статусу – від щойно одружених юнаків до мужчин у поважному віці. Зазвичай пояснення однакові: захотілося нових відчуттів.

Нам вдалося поспілкуватися з одним із тих, кого підозрюють у розповсюдженні дитячого порно. Франківець запевняє, що поліція неправомірно звинувачує його у злочині, і пояснює: дитячу “полуничку” завантажував винятково для задоволення власних потреб. Чоловік сам є батьком, тому особливо важко збагнути, чим привабив його заборонений контент. Окрім того, франківець пояснює, що проблем із психічним здоров’ям не має.

Не вважаєте перегляд дитячого порно аморальним?” – “То краще дивитися на малоліток чи бабусь? Наскільки моральним є те, що сьогодні відбувається навколо нас?” – “Не боїтеся, що одного перегляду колись стане замало?” – “Кожен задовольняє свої потреби у власний спосіб. Можливо, навпаки, краще переглянути і не хотіти більшого. Тим паче, це не щодня. Перемкнуло щось, чому б не подивитися…

Шокувало, коли у даркнеті вдалося натрапити на книжку-інструкцію для педофілів. На 200 сторінках розділ за розділом описано, як шукати потенційну жертву, входити до неї в довіру, робити так, аби вона не розповіла дорослим. І навряд чи її завантажать лише для елементарної цікавості. Читати, дивитися, торкатися… Хто дасть гарантію, що завтра одна з цих тонких граней не перейде в іншу? Не поселить страх у маленьку душу дитини, яка, змужнівши, буде знов і знов повертатися у роль жертви. Несвідомо. Тому, що так було вдома. Бо цього не помітили дорослі, котрі мали захистити. Адже мовчання вводило в оману…

Автор: Юлія КАНЮС

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 23.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.