Підбиваючи підсумки: Спортивний рік в Івано-Франківську

Рік 2018-й завершився, а отже, настав час підводити під ним риску. Томос для православної церкви, початок виборчої кампанії, воєнний стан – у шаленому інформаційному потоці люди забувають про таку важливу річ, як спорт. І дарма. Адже за цей спортивний рік в Івано-Франківську є що згадати, і спогади ці переважно позитивні.

Повернення до Першої ліги

Лише два сезони – саме стільки часу знадобилося івано-франківському “Прикарпаттю” для повернення у Першу лігу України з футболу. І це при тому, що ще у 2016-му на цю напіваматорську команду ніхто і ламаного гроша не ставив. Сезон 2017-2018 рр. видався для підопічних Володимира Ковалюка направду успішним. Так, вилетіли з Кубку України. Але ж як! Сенсаційна перемога над львівськими “Карпатами” протримається у пам’яті вболівальників ще багато років. Переповнені трибуни, фаєри, масова бійка з поліцейськими – такого “Галицького дербі” в Івано-Франківську ще не бачили. В чемпіонаті ж України здобутки у “Прикарпаття” були куди вагоміші – лише три (!) поразки за сезон, дві з них – у весняній частині чемпіонату. Франківська команда перетворилася на машину, яка не бачила на полі суперників. Як результат – заслужений вихід у Першу лігу. Хоча ні – заслужене повернення у Першу лігу.

 

Якщо “Прикарпаття” підсилиться під час зимового міжсезоння (особливо гравцями лінії захисту), воно цілком зможе претендувати на місце у першій сімці

Однак ейфорія уболівальників розбилася об скелі реальності вже в першому турі нового сезону. Очевидно, що Перша ліга далеко не така, як Друга: вищий рівень фінансування, а команди, які претендують на вихід у Прем’єр-лігу, борються за очки у кожному матчі. За 17 турів осінньої частини чемпіонату “Прикарпаття” зазнало 10 поразок, двічі ділило очки із суперниками й лише 5 разів перемогло. Проміжний результат – 10-те місце у турнірній таблиці. Сіллю на рану стала не зовсім зрозуміла поразка від закарпатського “Минаю” в Кубку України.

 

Звісно, нам би хотілося кращих результатів. Але команді, яка ще два роки тому бовталась у середині турнірної таблиці Другої ліги, такий дебют у лізі Першій можна записати в актив. Більшість поразок іванофранківці зазнали з різницею в один м’яч, при цьому вдалося забити 21 гол. Варто врахувати і постійні суддівські помилки не на користь івано-франківських футболістів. Умисними вони були чи ні – розбиратися компетентним органам. Та якщо “Прикарпаття” підсилиться під час зимового міжсезоння (особливо гравцями лінії захисту), воно цілком зможе претендувати на місце у першій сімці.

Ставка на молодь

Неоднозначним 2018-й рік видався для івано-франківської “Говерли”. Баскетбольні вболівальники дещо охололи до своєї команди після її вильоту із Суперліги у 2015-му. Насправді “Говерлі” ще дуже пощастило, адже через проблеми з фінансами їй загрожувало припинення існування. І ця загроза поставала ледь не щороку.

 

Останні сезони команда провела у Вищій лізі – після Суперліги другому за престижністю баскетбольному дивізіоні. У 2018-му році “Говерла” була за крок до повторення минулорічного успіху, коли “ведмеді” здобули золоті медалі. Команді не без труднощів вдалося дійти до фіналу серії плей-оф. Та там “Говерла” зазнала болючої поразки від одеського “Динамо”. Звісно, можна говорити про важкий графік та травмованих гравців, однак на результат це ніяк не вплинуло – срібні медалі й розпуск команди.

Під час літнього міжсезоння “Говерла” опинилася на роздоріжжі перспектив. Перед клубом засвітилася надія повернення у Суперлігу – від керівництва Федерації баскетболу України надійшли неоднозначні запевнення у фінансовій допомозі. Мовляв, знайшли спонсора. До речі, мінімальний бюджет клубу для участі у Суперлізі складає 6 млн грн. А на відміну від того ж МФК “Прикарпаття”, “Говерла” значних коштів від міста чи області не отримує.

За умов повернення у Суперлігу команду міг покинути теперішній тренер Павло Піскарьов, який чітко дав зрозуміти – хоче працювати виключно із молоддю на перспективу. У клубі передбачали і кардинально інший варіант розвитку подій. “Говерла” могла ще більше понизитись у класі і виступати у Першій лізі. Сама команда складалася б із молодих гравців. Узагалі, потрібно віддати менеджменту “ведмедів” належне – помилки минулого десятиліття вони врахували і тепер зовсім по-іншому дивляться на розвиток молоді. У структурі клубу було створено академію для різних вікових категорій. Фінансування для неї шукають усюди, де лише можна. І поки це дає результати.

Питання прописки “Говерли” висіло у повітрі кілька тижнів. У результаті – ні Суперліга, ні Перша ліга. “Ведмеді” продовжили виступи у Вищій лізі, об’єднавши свої зусилля з Івано-Франківським коледжем фізичного виховання. Звідси і назва – “Говерла-КФВ”.

В осінній частині регулярного чемпіонату “ведмеді” з 10 матчів виграли 7 і ще 3 – програли. Таким чином, “Говерла-КФВ” утримує третю сходинку у турнірній таблиці своєї підгрупи.

Біжать усі

Підбиваючи підсумки 2018-го року, не можна не згадати про Франківський півмарафон. Цей рік став п’ятим для півмарафону і наймасовішим за кількістю учасників. Для понад 1000 бігунів наприкінці вересня на півдня перекрили центральну частину Івано-Франківська.

 

Незважаючи на скарги водіїв, які були вимушені користуватися об’їзними дорогами, забіг був організований на найвищому рівні. Враховано минулорічні скарги, зокрема на фіксацію результатів та помилки волонтерів на маршрутах, тож цього разу учасники були цілком задоволені. До речі, більшість із них – не іванофранківці, а деякі й узагалі з інших країн.

Дистанції Франківського півмарафону-2018 були такими ж, як і в минулі роки. Для дітей до 14 років організували три безкоштовні забіги: на 100, 500 і 1000 метрів – залежно від віку. Був благодійний двокілометровий забіг, а також п’яти- та десятикілометрові дистанції. Ну і, звісно ж, сам півмарафон – 21 км. Щодо групових забігів, то їх було два види: корпоративний та естафети. Обидва на трохи більш ніж 6 км.

До цього варто додати і вже традиційні “кольоровий” та нічний забіги – такі собі репетиції перед півмарафоном.

Франківському півмарафону треба віддати належне – за 5 років його проведення біг став частиною масової культури в Івано-Франківську. Тепер від першого весняного потепління і до зимових холодів, прогулюючись вечірніми чи ранковими вулицями міста, завжди зустрінеш хоча б кількох бігунів.

Інтелектуальні ігри – теж спорт

Шаленої популярності в Івано-Франківську цього року набули інтелектуальні ігри на кшталт класичного “Що? Де? Коли?”. Наймасовішою за залученням учасників серед них є “MindGame”, яка прийшла сюди 2016 року. А вже на початку 2018-го Івано-Франківськ прийняв фінал 4-го сезону Всеукраїнської ліги “MindGame”. Перемогу тоді здобула місцева команда під назвою “Абсолютно нова команда”. До речі, восени у Львові тріумфатором чергового сезону Всеукраїнської ліги стала також івано-франківська команда “Погнута каска”.

 

Вже рік як знайшла свою аудиторію в Івано-Франківську інтелектуально-розважальна гра “Глуздогерць”. Зараз у місті триває уже другий її сезон. Від “MindGame” вона відрізняється рівнем складності.

І “Глуздогерць”, і “MindGame” є франшизами, які до Івано-Франківська прийшли зі Львова. У кожної унікальна структура, але за своєю суттю це пабніквізи або ж пабні вікторини. Питання, на які відповідають команди, можуть бути і в стилі класичного “Що? Де? Коли?”, і нестандартні фото-, аудіо- та відеопитання.

 

Цього року свою діяльність започаткувала і студія квізів “9 вал”. Вона проводить свої однойменні квізи та ігри Всеукраїнської ліги “BeeClever” зі спортивного “Що? Де? Коли?”.

Структура “ЩДК” виглядає наступним чином: три тури по 12 здебільшого текстових запитань. Зрідка можуть бути роздатковіфото-, аудіо- та відеоматеріали. Питання не виводять на екран – їх треба сприймати на слух, що робить гру складнішою, порівняно з квізами. В останніх структура дещо інша: 9 турів по 10 питань, які виводять на екран. Часу на відповідь – одна хвилина.

У 2018 році Івано-Франківськ став справжнім лідером у сфері інтелектуальних ігор, причому стосується це не лише їхнього розвитку, а й результативності місцевих команд

Незважаючи на жартівливі назви команд, як-от “Погнута каска”, “Та й таке”, “Діти капітана Моргана”, квізи проходять в атмосфері здорової, але доволі жорсткої конкуренції. Ще б пак – зрідка можна зустріти людей без краплини азарту.

У 2018 році Івано-Франківськ став справжнім лідером у сфері інтелектуальних ігор, причому стосується це не лише їхнього розвитку, а й результативності місцевих команд.

Нові традиції

2018-й став роком впровадження нових спортивних традицій. Так, з ініціативи Департаменту молодіжної політики та спорту міської ради в Івано-Франківську щомісяця визначають найкращого спортсмена.

 

Критерії оцінки різні, здебільшого це успішні виступи на міжнародних змаганнях. Голосування за найкращого спортсмена місяця проводять у відкритому режимі в інтернеті. У разі однакової кількості голосів у кандидатів переможця обирає колегія спорту, до якої входять чиновники, спортсмени та журналісти.

 

Переможцями ставали представники різних видів спорту: і лижники, і єдиноборці, і параолімпійці. Поки найбільше нагород зібрав юний таеквондист Віталій Соловей.

Найкращого спортсмена року визначать наприкінці грудня.

Насамкінець

Підбиваючи підсумки 2018-го року, можна виділити ще багато подій та спортсменів – і єдиноборців, і танцюристів, і шахістів, і плавців. Здобуваючи перемогу, кожен з них приносив славу не лише Україні, але й рідному Івано-Франківську.

Варто відзначити і розвиток спортивної інфраструктури в місті, як-от будівництво майданчиків та міні-футбольних полів. Тож спортивний 2018-й у Івано-Франківську був насиченим, багатогранним і, безумовно, успішним.

Автор: Роман СТЕЛЬМАХ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 23.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.