Відійшов у вічність Юрій Мушкетик: цитати письменника

Сьогодні, 6 червня, помер письменник Юрій Мушкетик.

Про це інформує “РБК-Укрїна”.

Легендарний письменник, Герой України помер сьогодні вранці. Про смерть автора десятків культових творів повідомив голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський на своїй сторінці в Facebook.

Тяжка новина. Сьогодні вранці помер Юрій Мушкетик, один із класиків новочасної української літератури. Про це мені щойно повідомила його дочка Леся. Світла пам’ять і Царство Небесне, шановний Юрію Михайловичу”, – написав Сидоржевський.

Цитати письменника:

Своєю правдою чужу макітру не наллєш.

Хоробрість не завжди мудра, а мудрість не завжди хоробра.

Слова — це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти.

Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння.

Коли тебе штовхають у калюжу, найкра­щий спосіб не стати посміховиськом — по­тягнути за собою нападника.

Декому здається: найважче — допасти­ся до булави, і мало хто розуміє, як важко ту булаву втримати.

Націю творять сукупно всі, навіть великі лиходії.

Смерть ми бачимо лише перед собою, а вона ж, значною частиною, — вже позаду.

Коли тебе штовхають у калюжу, найкра­щий спосіб не стати посміховиськом — по­тягнути за собою нападника.

Причина страху смерті криється не в ній, а в тому, хто помирає.

Світ гарний, і сотворений нам на втіху, тільки треба вміти брати його в душу.

Серед людських справ немає хисткішого і скороминулішого, ніж могутність, що опи­рається на силу іншого.

Довідково.

Юрій Мушкетик – український письменник, Герой України. Народився 21 березня 1929 р., с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, в сім’ї сільських активістів. Закінчив середню школу. У 1948–1953 навчався на філологічному факультеті Київського університету. Член ВКП(б) з 1951 року. 1953–1956 рр. — навчання в аспірантурі при кафедрі української літератури. З 1956 року працював заступником редактора та головним редактором журналу «Дніпро». З 1979 року секретар, з 1980 року — 1-й секретар правління Київської організації Спілки письменників України. У 1986 — 2001 р. — голова Національної Спілки письменників України.

а три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п’єс. За роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980).

Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично-пригодницька повість «З’їж серце лева» (1972), адресована в основному юному читачеві, та художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій — печерні леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурами десь у часи середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати людьми, їхнє людське самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного вченого В. М. Глушкова.        Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).