«Ціна» суддівської печатки

Коли ми приходимо в суд, то очікуємо від цієї інституції досить багато, значення має все: умови, меблі, зручності, як поводять себе працівники, як нас обслуговують та з нами розмовляють. Адже це орган, який в усі часи асоціювався з найвищими суспільними цінностями. Та найголовніше – від суду ми як громадяни прагнемо отримати захист та правову безпеку, яка є нерідко визначальним критерієм при обранні країни для життя.

Однак, якщо говорити про нинішню українську феміду відверто, зауважимо, що ця інституція, яка повинна захищати права та свободи наших громадян, давно згубила свій авторитет і довіру. Суддів часто безцеремонно обзивають корупціонерами, їхні рішення вважають нечесними і такими, що можна купити за гроші, а ведення судових справ у людей асоціюється з бюрократією та затяжними непрозорими процесами. І вся ця правова оказія відбувається у «похилого віку» будівлях, які ніхто роками не ремонтує, а їхній вигляд віддзеркалює стан суддівської гілки влади, яка ламана, але аж ніяк не реформована.

Варто згадати і потрібно завжди пам’ятати, що реформування судів – це одна з вимог Революції Гідності, яка була омита кров’ю невинних людей, за вбивство яких ніхто досі не відповів. На жаль, навіть у цих історично важливих справах українські судді не знайшли сміливості винести чесні вироки в ім’я українського народу, що повстав проти системи Януковича.

Суддів часто безцеремонно обзивають корупціонерами, їхні рішення вважають нечесними і такими, що можна купити за гроші

Шкода, але навіть у комунікації з людьми, яка є найбільш вагомою в проведенні реформи, досі превалює канцелярська радянська риторика, націлена на монолог, а не на діалог. І беручи до уваги,  що в кожної людини складаються з фемідою свої відносини, –хтось сидить на лаві підсудних, хтось моніторить і контролює діяльність судів, хтось там працює, а хтось за все своє життя ніколи і не звертався до суду, тому гадки немає, як працює цей орган і про які реформи йде мова,– якісного обслуговування вимагають усі. Бо суд – це не тільки судові рішення, засідання, ухвали, постанови, це ще ряд суміжних послуг, які часто мають інформаційний характер, але без яких неможливо обійтись.

Складно уявити, що суд може надавати напівпослугу і що в цій, на перший погляд, строгій до кожного папірчика і впорядкованій установі може бути продумана схема,в якій представники суду, недовиконуючи свої обов’язки, створюють сприятливі умови для ведення «коридорного» бізнесу.

В Івано-Франківському міському суді на необізнаності громадян і забюрократизованості процедур можна заробляти. Дріб’язкове заробітчанство, яке стало уже поганим тоном функціонування державних установ України, не оминуло і цієї інстанції. Ця добре організована суддівська  бюрократія успішно функціонує в супроводі неввічливих працівників канцелярії, які за 27 років не оновили навіть свого лексичного запасу: «Ви невчасно прийшли», «Ви що, не можете прочитати?», «Ви щось таке вимагаєте!»

Усе можна зрозуміти, ми живі люди, в когось поганий настрій, в канцеляріях переважно низькі зарплати, суди в стані реформи, але отважко второпати: чому форму заяви на отримання копії рішення суду потрібно шукати в коридорі в якійсь старій папці, а копію цієї заяви можна зробити тільки в пані, яка має торговельно-кавову точку в коридорі, і це коштує 8 грн?Ана додачу саме ця пані консультує, як заповнити заяву, пропонує її навіть оформити на комп’ютері, звісно, за окрему плату.

Пані не працює у суді, хоч і могла би бути доброю працівницею суддівської канцелярії, але, мабуть, її заробітки значно вищі, ніж у тих, хто там сидить. Та й в інших державних установах торгівля бланками і послуги з копіювання – це окремі неофіційні відділення. Дивно, але факт.

Дивно, але факт: у приміщенні суду можна орендувати кавалок коридору і займатися бізнесом. Звісно, що попит на цю послугу формується завдяки стабільній, витонченій суддівській бюрократії. Усі ж розуміють, що не кожен може відкрити торгову точку в суді. То хто ж дав дозвіл?

Дивно, але факт: у приміщенні суду можна орендувати кавалок коридору і займатися бізнесом

Коли справа дійшла до предметного з’ясовування, хто дозволив там вести бізнес, то журналістка «МІСТА» дослідила, що все просто. Розпорядниками приміщення є Апеляційний суд Івано-Франківської області та Івано-Франківська обласна рада. Саме оці структури здають в оренду аж три квадратні метри підприємцю Пришляк І.В. «для ведення господарської діяльності», а саме – розміщення копіювальної техніки. Вартість оренди – 300 грн за мкв. Договір укладений на 2 роки і діє до 07.11.2019 року. Як цей підприємець дізнався, що в суді здається три квадрати і що там є потреба робити копії і варити каву суддям, мабуть, це окрема історія домовленостей і містечкового лобізму «своїх».

Середня заробітна плата людини, яка опрацьовує запити, становить у середньому 2643 – 3500 грн

Андрій Малєєв, суддя Апеляційного суду в Івано-Франківській області, розповідає, що щодня в суд надходять сотні документів. Коли він працював у міському суді, то було по 500 документів, їх треба було зареєструвати. На кожен документ витрачається мінімум 5 хвилин, у результаті отримуємо кілька днів безперервної роботи.«Ми захлиналися, один документ проходив дуже тяжкий шлях реєстрації і займав так багато робочого часу суду, що ми зрозуміли – не справляємося, – розповідає Малєєв. –Почали думати. Децентралізували облік. Тобто зробили облік за відповідними напрямками (справами), от звідти взялися оті форми заяв на коридорі».

Суддя визнає: бюрократія є, бо на діяльність суду як на сервісну організацію ніхто не дивився, тільки зараз про це почали говорити, і це зустрічає певний опір, особливо серед тих людей, які все життя працювали в суді. А ще ця бюрократія закручена навколо мокрої печатки і підпису судді. Кожен документ потрібно скріпити підписом і засвідчити печаткою. Печатка в суді одна, підписів стільки ж, скільки суддів, або є ще певні особи, які мають повноваження підписувати. «Особисто мені інколи в день доводилося по 200-300 рішень підписувати», – каже він.

За інформацією Івано-Франківського міського суду, за 2018 рік сюди надійшло 57057 документів.

Зокрема:

21250 документів по справах;

7835 запитів на видачу копії судових документів.

Усю цю кількість запитів обслуговує чотири працівники, в той час, як загальна чисельність працівників апарату суду – 40 осіб. Однак до цього переліку не входять секретарі судових засідань, помічники суддів та технічний персонал, а також працівники, що перебувають у декретній відпустці. До обробки запитів долучають секретарів та консультантів суддів. Середня заробітна плата людини, яка опрацьовує запити, становить у середньому 2643 – 3500 грн. Якщо звести ці показники, виходить, що один працівник за рік обробив приблизно 14 264 запити.

Бюрократія перемогла здоровий глузд. І це в час суддівської реформи та розвитку інформаційних технологій. Та чи можна уявити собі реформу судів без докорінної зміни самої системи обслуговування людей? Як бачимо, хоч які новації впроваджуються, хоч скільки суддів звільняється, без довіри суспільства неможливо провести повноцінної реформи.

Автор: Наталія Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 25

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.