Івано-Франківськ хочуть долучити до клубу ідеальних міст Європи

“Маємо амбітну мету – долучити місто Станіславів – Івано-Франківськ до клубу ідеальних міст Європи, облаштувати на території колишнього Палацу Потоцьких постійно діючу інтерактивно-інформаційну виставку з макетами ідеальних міст Європи та провести в 2021 році в Івано-Франківську форум таких міст”, – таке повідомлення сьогодні розмістили на сторінці КП Палац Потоцьких «Простір Інноваційних Креацій «Палац» у ФБ.

Перший крок для реалізації мети уже здійснено. Уже вдалося в рамках неофіційної поїздки організувати офіційну зустріч в palazzo municipale містечка Пальманова з мером міста Франческо Мартінезом!

“Мали цікаву і змістовну розмову про особливості наших ідеальних міст, їх схожості і відмінності, підходи до збереження та охорони культурної спадщини. Також мали за честь передати офіційного листа про наміри перспективної партнерської співпраці від міського голови Івано-Франківська, Руслан Марцінків”.

У цьому ж пості один керівник КП Володимир Гайдар розтлумачує, що ж таке принцип ідеального міста.

“Ми давно є частиною европейської історії, і безпосередньо причетні до її формування.

Місто Станіславів закладене на засадах, відомої в XVI-XVIII ст. європейської концепції ідеальних міст. Серед таких міст: Алба-Юлія (Румунія), Алмейда (Португалія), Неф-Брізах (Франція), Леополдов (Словакія), Замостя, Ченстохова (Польща), Жовква, Броди (Україна), Пальманова (Італія) та інші міста Європи.

Ідеальність, насамперед, полягала в перфектній багатокутній (часто зіркоподібній) бастіонній системі оборонних споруд і укріплень міста, які покладались на вогневу міць артилерії та відсутність т.зв. “мертвих зон”; мали розвинуту мережу зовнішніх водних каналів по периметру фортеці та, в подальшому, удосконалювались додатковими оборонними елементами (равеліни, контрескарпи, інші земляні та муровані оборонні елементи). Це були ідеальні міста-фортеці!

У варіанті Станіславова, умовною ідеальністю ще можна окреслити особливий соціальний устрій міста, в якому, заради спільного блага, достатку та безпеки уживались декілька, ментально та етнічно різних, національних общин. Кожна з яких мала власний житловий квартал та храм-святиню, а також, в більшій чи меншій мірі, представництво у маґістраті, який очолював бургомістр. І це все, при тому, що у міста був власник, який мав свою резиденцію та власний родинний храм!”.